Постанова

від 05.11.2024 по справі 380/3518/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3518/24 пров. № А/857/15128/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Прачук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року (суддя Братичак У.В., м. Львів, повний текст рішення складено 23 травня 2024 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська універсальна компанія» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковинська універсальна компанія» у лютому 2024 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901080/2 від 26.09.2023; визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901083/2 від 27.09.2023; визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901277/2 від 07.11.2023; визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901384/2 від 18.12.2023. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що складські витрати та витрати із завантаження товару поніс саме продавець, а розбіжності у місці завантаження товару і у юридичній адресі продавця не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості, оскільки ним було подано усі необхідні транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Стверджує, що усі транспортні витрати, які поніс позивач за договором перевезення були включені у заявлену митну вартість у відповідності до вимог п.5 ч.10 ст.58 МК України. Вказує, що оскільки після складення проформи-інвойсу по поставці в рамках контракту відбулося заниження ціни на товар продавцем за рахунком-фактурою, то у результаті покупцем було здійснено надмірну сплату за товар і остаточний розрахунок сторін вважається проведеним саме за інвойсом. Зазначає, що всі документи, додані до митних декларацій, в тому числі контракт та інвойс дублюють одні і ті ж дані про товар та його вартість та у сукупності підтверджують всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність. Вказує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у інший час, не може розцінюватись як заниження ним митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901080/2 від 26.09.2023, №UA209000/2023/901083/2 від 27.09.2023, №UA209000/2023/901277/2 від 07.11.2023, №UA209000/2023/901384/2 від 18.12.2023. Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКОВИНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що поставка товару здійснювалася на умовах FCA Роттердам згідно Інкотермс-2010. Зазначає, що витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості. Зазначає, що доказів того, що місце завантаження товарів є площею продавця до митного оформлення не подавалося. Вказує, що згідно з умовами FCA передбачено, що обов`язок укласти договір перевезення та витрати його здійснення з міста Роттердам несе позивач й, відповідно підлягають включенню до митної вартості товару. Посилається на те, що позивачем не спростовано сумнівів в частині правильності визначення митної вартості товарів щодо необхідності включення такої складової митної вартості як вартість навантаження оцінюваних товарів. Вказує, що документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані позивачем, є неповними, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню. Стосовно стягнення витрат на правову допомогу зазначає, що такі є неспіврозмірними та завищеними.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУКОВИНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ» (LLC «BUCOVINIAN UNIVERSAL COMPANY») (покупцем) та компанією «ATMOSFERA POLSKA Sp. z о.о.» (продавцем) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 20230825 від 25.08.2023 (далі - Контракт) предметом якого є зобов`язання продавця продати, а покупця придбати товар (у даній справі - сонячні фотомодулі) за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно Інвойсів.

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного Контракту позивач придбав у продавця товар - прилади напівпровідникові фоточутливі, сонячні фотомодулі у зібраному стані для цивільного використання марки JA Solar JAM72S30-555/GR у кількості 720 шт.

Позивач визначив митну вартість товарів, обравши для цього основний метод, - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію № 23UA209170077869U2 від 26.09.2023 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: пакувальний лист (Packing list) № PL 19/09/2023 від 14.09.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № PL 19/09/2023 від 14.09.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) № 21092023/2 від 21.09.2023; декларацію про походження товару (Declaration of origin) № PL 19/09/2023 від 14.09.2023; книжку МДП (TІR carnet) №XN.85184610 від 22.09.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 1/2005 від 22.09.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 20230825 від 25.08.2023; договір про надання послуг митного брокера № 2022/1 від 10.01.2022; договір (контракт) про перевезення № 1 від 21.09.2023; договір (контракт) про перевезення № 21\09 від 21.09.2023; копію митної декларації країни відправлення №23PL322080TS662RR1 від 22.09.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця 26.09.2023 надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

На цю вимогу представник позивача надав рахунок-проформу № Р04/09/2023 від 06.09.2023, платіжну інструкцію № 23 від 11.09.2023 та копію митної декларації країни відправлення № 23PL322080TS662RR1 від 22.09.2023 і просив визнати митну вартість на підставі поданих документів.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901080/2 від 26.09.2023. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003312. З метою випущення товару у вільний обіг 27.09.2023 позивач (декларант) подав митну декларацію № 23UA209170078168U6, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

У графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901080/2 від 26.09.2023 відповідач зазначає, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та обґрунтовує своє рішення наступним.

Відповідно до положень Інкотермс термін FCA (...Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Згідно гр. 20 МД та гр.4 CMR № 21092023/2 від 21.09.2023, товар завантажений на складі в м. Gdansk, Польща, а адресою продавця є м. KRAKOW, Польща. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості.

На вимогу митного органу, документів які спростовують попередньо виявлені розбіжності декларантом не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

З метою обрання методу для визначення митної вартості Львівською митницею Держмитслужби було послідовно розглянуто можливість застосування методів 2а - 2г та встановлено відсутність можливості застосування методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано та метод 2б (ст.60 МКУ).

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № UA 209170/2023/45556 від 10.06.2023, де митна вартість подібного товару зі схожими характеристиками становить 4,77 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Також, для митного оформлення вказаного вище товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію № 23UA209170078258U9 від 27.09.2023 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 23UA209170078258U9 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: пакувальний лист (Packing list) № PL 20/09/2023 від 14.09.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № PL 20/09/2023 від 14.09.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) № 25092023/1 від 25.09.2023; декларацію про походження товару (Declaration of origin) № PL 20/09/2023 від 14.09.2023; книжку МДП (TІR carnet) № JX.85504806 від 25.09.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 1/0305 від 25.09.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 20230825 від 25.08.2023; договір про надання послуг митного брокера № 2022/1 від 10.01.2022; договір (контракт) про перевезення № 1 від 21.09.2023; копію митної декларації країни відправлення № 23PL322080TS669GL5 від 25.09.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця 27.09.2023 надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

На цю вимогу представник позивача надав рахунок-проформу № Р05/09/2023 від 06.09.2023, платіжну інструкцію № 25 від 12.09.2023, копію митної декларації країни відправлення № 23PL322080TS669GL5 від 25.09.2023 та заявку на перевезення № 25\09 від 25.09.2023 до договору № 1 від 21.09.2023 і просив визнати митну вартість на підставі поданих документів.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901083/2 від 27.09.2023. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003318. З метою випущення товару у вільний обіг 27.09.2023 декларант позивача подав митну декларацію № 23UA209170078562U0, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

У графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901083/2 від 27.09.2023 відповідач зазначає, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та обґрунтовує своє рішення наступним.

Відповідно до положень Інкотермс термін FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Згідно гр. 20 МД та гр.4 CMR № 25092023/1 від 25.09.2023, товар завантажений на складі в м. Gdansk, Польща, а адресою продавця є м. KRAKOW Польща. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості..

На вимогу митного органу, документів які спростовують попередньо виявлені розбіжності декларантом не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

З метою обрання методу для визначення митної вартості Львівською митницею Держмитслужби було послідовно розглянуто можливість застосування методів 2а - 2г та встановлено відсутність можливості застосування методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано та метод 2б (ст.60 МКУ).

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №UA209170/2023/45556 від 10.06.2023, де митна вартість подібного товару зі схожими характеристиками становить 4,77 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Також, для митного оформлення вказаного вище товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію №23UA209170091580U0 від 06.11.2023 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 23UA209170091580U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: пакувальний лист (Packing list) №2 PL 22/10/2023 від 27.10.2023; рахунок-проформу (Proforma invoice) Р06/10/2023 від 23.10.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № PL 22/10/2023 від 27.10.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) № 01112023 від 01.11.2023; декларацію про походження товару (Declaration of origin) № PL 22/10/2023 від 27.10.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 33 від 23.10.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 1/9738 від 06.11.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 20230825 від 25.08.2023; договір про надання послуг митного брокера № 2023/29 від 30.10.2023; договір (контракт) про перевезення № 3 від 18.10.2023; договір (контракт) про перевезення № 31\10 від 31.10.2023; копію митної декларації країни відправлення № 23NL00Q5101B2396E0 від 31.10.2023.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901277/2 від 07.11.2023. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003851. З метою випущення товару у вільний обіг 07.11.2023 позивач (декларант) подав митну декларацію № 23UA209170091824U0, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

У графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901277/2 від 07.11.2023 відповідач зазначає, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та обґрунтовує своє рішення наступним.

Відповідно до положень Інкотермс термін FCA (...Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Згідно гр. 20 МД та гр.4 CMR № 01112023 від 01.11.2023, товар завантажений в м. Rotterdam, Нідерланди, а адресою продавця є м. KRAKOW Польща. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця. Проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості.

У гр.16 CMR № 01112023 від 01.11.2023, наявні штампи перевізника Рівне «VDM Trans», натомість у рахунку на сплату транспортно-експедиційних послуг та заявці на перевезення надавачем транспортно-експедиційних послуг виступає ФОП ОСОБА_1 . Документи, що визначають договірні відносини з Рівне «VDM Trans» відсутні.

На вимогу митного органу надіслано рахунок-проформу Р06/10/2023 від 23.10.2023, платіжну інструкцію № 33 від 23.10.2023 та копію митної декларації країни відправлення №23NL0005101В2396Е0 від 31.10.2023 і просив визнати митну вартість на підставі поданих документів. Однак відповідач вважав, що надіслані документи не усувають вищезазначені невідповідності.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

З метою обрання методу для визначення митної вартості Львівською митницею Держмитслужби було послідовно розглянуто можливість застосування методів 2а - 2г та встановлено відсутність можливості застосування методу 2а (ст. 59 МКУ) та 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в ( ст.62 МКУ) та методу 2г ( ст.63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МКУ).

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №UA209170/2023/84570 від 16.10.2023. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Також, для митного оформлення вказаного вище товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію №23UA209170105097U0 від 18.12.2023 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 23UA209170105097U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: пакувальний лист (Packing list) №PL13/12/2023 від 12.12.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №PL13/12/2023 від 12.12.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) №12122023 від 12.12.2023; декларацію про походження товару (Declaration of origin) PL13/12/2023 від 12.12.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №12-12 від 12.12.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №20230825 від 25.08.2023; договір про надання послуг митного брокера №2023/29 від 30.10.2023; договір (контракт) про перевезення №1/6/09/23 від 06.09.2023; договір (контракт) про перевезення №12/11.12.23 від 11.12.2023; копію митної декларації країни відправлення №23S1009043506185B0 від 12.12.2023.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901384/2 від 18.12.2023. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/004296. З метою випущення товару у вільний обіг 18.12.2023 позивач (декларант) подав мигну декларацію №23UA209170105435U4, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

У графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901384/2 від 18.12.2023 відповідач зазначає, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та обґрунтовує своє рішення наступним.

Відповідно до положень Інкотермс термін FCA (...Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Згідно гр. 20 МД та гр.4 CMR № 12122023 від 12.12.2023, товар завантажений на складі в м. Sezana, Slovenia, а адресою продавця є м. Krakow, Poland. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості.

До митного оформлення подано фактуру-інвойс від 12.12.2023 № PL 13/12/2023 в якій зазначені умови поставки FCA Sezana, Slovenia, а у проформі-інвойс від 04.12.2023 №Р02/12/23 зазначені інші умови поставки, а саме FCA Koper Slovenia.

Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь - які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Таким чином, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

На вимогу митного органу представник позивача надав рахунок-проформу №Р02/12/2023 від 04.12.2023 та платіжну інструкцію № 36 від 06.12.2023 і просив визнати митну вартість на підставі вже поданих документів. Однак відповідач вважав, що надіслані документи не усувають вищезазначені невідповідності.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

З метою обрання методу для визначення митної вартості Львівською митницею Держмитслужби було послідовно розглянуто можливість застосування методів 2а - 2г та встановлено відсутність можливості застосування методу 2а (ст. 59 МКУ) та 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МКУ).

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № UA 209170/2023/098381 від 28.11.2023. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Не погоджуючись із згаданими рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Змістом спірних правовідносин є рішення про коригування митної вартості товарів прийняті Львівською митницею Державної митної служби України №UA209000/2023/901080/2 від 26.09.2023; №UA209000/2023/901083/2 від 27.09.2023; №UA209000/2023/901277/2 від 07.11.2023, №UA209000/2023/901384/2 від 18.12.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Згідно з ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).

Стосовно покликання апелянта на те, що витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості.

Відповідно до положень Інкотермс термін FCA (...Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе.

Згідно гр. 20 МД та гр.4 CMR № 21092023/2 від 21.09.2023, товар завантажений на складі в м. Gdansk, Польща, а адресою продавця є м. KRAKOW, Польща; згідно гр. 20 МД та гр.4 CMR № 25092023/1 від 25.09.2023, товар завантажений на складі в м. Gdansk, Польща, а адресою продавця є м. KRAKOW Польща; згідно гр. 20 МД та гр.4 CMR № 01112023 від 01.11.2023, товар завантажений в м. Rotterdam, Нідерланди, а адресою продавця є м. KRAKOW Польща; згідно гр. 20 МД та гр.4 CMR № 12122023 від 12.12.2023, товар завантажений на складі в м. Sezana, Slovenia, а адресою продавця є м. Krakow, Poland. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості.

Відповідно до п.3.3 договору міжнародної купівлі-продажу товарів №20230825 від 25.08.2023, укладеного між позивачем (покупець) та Atmosfera Polska Sp. Z o.o. (продавець), право власності на товари переходить від продавця до покупця в момент виконання продавцем поставки товару в місці поставки згідно застосованого базису Інкотермс.

Як вбачається із товаросупровідних документів, які наявні в матеріалах справи та надавались відповідачу, доставка товару відповідно до договору міжнародної купівлі-продажу товарів №20230825 від 25.08.2023 здійснювалася на умовах FCA (Франко-перевізник).

Згідно з умовами FCA (Free Carrier Франко перевізник) відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно.

Ризики за товар переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу в транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження на транспорт перевізника.

Таким чином, складські витрати та витрати із завантаження товару поніс продавець, а розбіжність у місці завантаження товару і у юридичній адресі продавця, не може бути покладена в основу рішення про коригування митної вартості, оскільки позивачем (декларантом) було подано митному органу усі необхідні транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів

Варто зазначити, що відповідно до пакувальних листів № PL 19/09/2023 від 14.09.2023; № PL 20/09/2023 від 14.09.2023, № PL 22/10/2023 від 27.10.2023, № PL 13/12/2023 від 12.12.2023 як супровідних документів до вантажу, виданого Atmosfera Polska Sp. Z o.o., вказаний вантаж був відправлений саме з м.Гданськ (Польща), м.Ротердам (Нідерланди), м. Sezana, (Словенія) а не м.Краків (як зазначає відповідач) та доставлений до м.Чернівці (Україна).

Відтак, пункт відправлення товару, передбаченого договором міжнародної купівлі-продажу товарів №20230825 від 25.08.2023, який зазначений у відповідних графах митної декларації та CMR співпадає із пунктом відправлення, який зазначений у пакувальних листах.

Більше того, з інших документів, які наявні в матеріалах справи, можна дійти до висновку, що адреса Poland, Krakow, Kraszewskiego str. 36/128, 30-110 є лише юридичною адресою продавця Atmosfera Polska Sp. Z o.o.

Як наслідок, зазначене твердження відповідача не може бути покладене в основу оскаржуваного рішення.

Щодо наступного порушення, а саме у гр.16 CMR № 01112023 від 01.11.2023, наявні штампи перевізника Рівне «VDM Trans», натомість у рахунку на сплату транспортно-експедиційних послуг та заявці на перевезення надавачем транспортно-експедиційних послуг виступає ФОП ОСОБА_1 . Документи, що визначають договірні відносини з Рівне «VDM Trans» відсутні.

Відповідно до п.3.1 Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №3 від 18.10.2023, укладеного між позивачем (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) виконавець зобов`язаний виконувати перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом на території України та за її межами відповідно до заявок замовника.

Пунктом 3.5 вказаного договору передбачено, що у випадку залучення за згодою замовника для виконання своїх обов`язків за цим договором третіх осіб виконавець зобов`язаний забезпечити наявність у них відповідних ліцензій та інших документів.

З наведеного вбачається, що надавачем транспортних послуг для позивача є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . При цьому, вона вправі залучати до виконання своїх зобов`язань перед позивачем третіх осіб. Саме тому, у СМR містяться відомості про перевізника Рівне «VDM Trans».

Відтак, вказані обставини не впливають на заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару.

Щодо наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність у них всіх відомостей. Вказане порушення носить загальний характер.

На переконання суду, якщо контролюючий орган дійде висновку про наявність певних розбіжностей у поданих йому документах або ж встановить відсутність якихось документів, він повинен чітко зазначити які саме наявні розбіжності та які саме документи відсутні, що стало причиною появи у нього таких висновків.

В оскаржуваних рішеннях відповідачем цього зроблено не було, а, як уже згадувалось, зазначено лише загальну інформацію, з якої позивач не мав можливості визначити, що конкретно йому необхідно долучити контролюючому органу для завершення митної операції.

Відтак, вказане твердження відповідача не може бути покладене в основу даних рішень та до уваги не береться.

Більше того, у постанові від 29.04.2021 року у справі №810/1822/16 Верховним Судом зроблені наступні висновки: «Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; у випадку ж коригування митним органом митної вартості товару рішення про таке коригування повинно містити мотиви його прийняття».

У спірних правовідносинах встановлені факти спростовують викладені відповідачем посилання, які викликали у нього сумніви та породили зазначені ним причини щодо неможливості перевірки наданих позивачем документів.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що подані позивачем до митного оформлення документи містять достатньо відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості ввезеного ним товару чи відомості щодо його ціни.

Стосовно визначення митної вартості за методом 2б.

Як передбачено пунктами 1, 2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Окрім того, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак, оскаржувані рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за методом 2б.

Суд також враховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору із сотень інших митних оформлень, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов його поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Необхідно також звернути увагу на те, що зазначення в рішенні про коригування митної вартості лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів прямо суперечать вищезазначеним положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду, викладеною в постановах від 21.12.2018 у справі №815/1670/17, від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.004752, від 19.09.2022 у справі №1.380.2019.004890.

Колегія суддів резюмує, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованими, а відповідач не довів правомірності таких в частині застосування саме другорядного методу для визначення митної вартості імпортованого товару.

Стосовно відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України). Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

У відповідності до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як підтверджується матеріалами справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання професійної правничої допомоги №04/12 від 07.12.2023 з Адвокатським об`єднанням «Паславський, Каралюс і Партнери», додаток №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги №04/12 від 07.12.2023, Акт здавання-приймання виконаної роботи (наданих послуг) від 21.12.2023, платіжна інструкція №1056 від 22.12.2023, відповідно до яких сума до оплати за виконану адвокатом роботу становить 87000 грн. 00 коп, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1259916.

Аналізуючи зміст заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, а також дослідивши докази, які були подані на підтвердження понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18, від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18.

З аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Слід врахувати, що дана справа є справою незначної складності та сума зазначена в договорі є неспівмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг. Також, судом першої інстанції враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Аналізуючи докази, які були подані на підтвердження понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким задовольнив заяву позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі №380/3518/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда З. М. Матковська Повне судове рішення складено 08.11.24