Постанова

від 07.11.2024 по справі 380/28380/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 рокуСправа № 380/28380/23 пров. № А/857/22082/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В. Я.

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року (суддя Кисильова О.Й., м.Львів), -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі ГУ ДМС), в якому просила:

визнати протиправною відмову ГУ ДМС прийняти у позивача декларацію про відмову від іноземного громадянства, подану нею 23.10.2023 (далі Декларація), замість документа про припинення громадянства російської федерації (далі рф);

зобов`язати ГУ ДМС прийняти у ОСОБА_1 Декларацію замість документа про припинення громадянства рф.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги вказує, що для належного завершення процедури набуття громадянства України на особу імперативною вимогою Закону України «Про громадянство України» (далі Закон № 2235-III) покладається обов`язок подати саме документ про припинення попереднього громадянства та не передбачено подання у спрощеному порядку декларації про відмову від іноземного громадянства. Позивач не виконала взятих на себе зобов`язань щодо припинення громадянства рф та не довела причини неотримання нею документа про припинення іноземного громадянства, які чітко визначені законодавством.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України, дипломатичні відносини між Україною та рф розірвані, консульські установи держави-агресора в Україні не працюють, позивач фактично позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства рф з незалежних від неї причин, а тому позивач мала право розраховувати на прийняття ГУ ДМС Декларації.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 19.11.2021 позивач звернулася до ГУ ДМС із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.

При зверненні до відповідача із заявою про набуття громадянства України позивач 19.11.2021 взяла на себе зобов`язання № 4650-000002152 припинити іноземне громадянство та надати відповідачу протягом двох років документ про припинення громадянства рф. У разі неотримання з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства рф позивач зобов`язалася подати декларацію про відмову від іноземного громадянства і повернути паспорт громадянина рф до уповноваженого органу цієї держави.

17.02.2022 відповідно до рішення Львівського міського управління ГУ ДМС позивач набула громадянство України на підставі частини першої статті 8 Закону № 2235-III, та отримала тимчасове посвідчення громадянина від 08.07.2022 № НОМЕР_1 , строком дії до 17.02.2024.

У зв`язку з припиненням роботи консульських установ рф на території України позивач з метою отримання відповідного документу про припинення громадянства рф зверталася до консульства рф в Молдові та Туреччині, проте отримувала відповіді щодо неможливості подачі нею документів до цих консульств через відсутність у неї дозволу на проживання на території цих країн.

23.10.2023 позивач звернулася до ГУ ДМС із заявою про прийняття Декларації, зазначивши про неможливість отримання нею документа про отримання іноземного громадянства рф. Разом із супровідним листом позивач подала: Декларацію, копію відповіді посольства рф в Республіці Молдова від 14.10.2023, копію переписки з Генеральним Консульством рф в Стамбулі від 26.09.2023, копію довідки про відсутність заборгованості по податках в рф від 24.04.2023, копію довідки про зняття з реєстраційного обліку по місцю проживання в рф від 11.07.2023.

Листом від 24.10.2023 відповідач повідомив позивача про повернення Декларації у зв`язку з відсутністю підстав для подачі такої. Також зазначив, що процедура та строки припинення іноземного громадянства визначаються виключно законодавством іноземної держави, яку за кордоном представляють відповідні дипломатичні установи, а, отже, вплинути на ситуацію щодо припинення іноземного громадянства особами, які набули громадянство України, уповноважені органи України не мають правових підстав.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом № 2235-III.

Нормами частини першої статті 1 Закону № 2235-III визначено, що громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Статтею 6 Закону № 2235-III визначені підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.

Відповідно до статті 8 Закону № 2235-III особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Згідно визначення термінів, наведених у частині першій статті 1 Закону № 2235-III:

зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України;

незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури;

Декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Верховний Суд у постанові від 16 травня 2024 року у справі № 580/3264/22 зазначив, що запроваджуючи інститут подання декларації про відмову від іноземного громадянства, законодавець в імперативному порядку, насамперед, зобов`язав іноземця, який звернувся із відповідною заявою до органу ДМС протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Такі дії передбачають активну поведінку іноземця, спрямовану на безпосереднє самостійне вирішення питання щодо отримання ним документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави.

Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено «Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі - Порядок № 215).

За правилами пункту 103 Порядку № 215 Державна міграційна служба України, зокрема, перевіряє: відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України; підтвердження документами виконання умов прийняття до громадянства України або виходу з громадянства України.

Пунктами 117, 119 Порядку № 215, передбачено, що у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України. Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.

Особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу необхідно було надати документ про припинення громадянства рф до ГУ ДМС у період, коли триває повномасштабне вторгнення рф на територію України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб було введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє станом на дату розгляду справи судом.

Листом Міністерства закордонних справ України від 13.10.2022 №72/11-612/1-81401 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376, що після письмового повідомлення російській стороні про рішення української сторони розірвати дипломатичні відносини, встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною і рф, здійсненим у м.Мінську 14.02.1992, зазначений міжнародний договір припинив свою дію 24.02.2022.

Порядок розгляду питань громадянства рф регламентується «Положенням про порядок розгляду питань громадянства рф», затвердженим указом президента рф від 14.11.2002 № 1325.

Цим Положенням встановлюються порядок розгляду заяв з питань громадянства рф, прийняття, виконання та скасування рішень із зазначених питань, а також форми заяв та перелік необхідних документів, відповідних конкретним підставам набуття чи припинення громадянства рф.

Положення визначає певні особливості, за умови дотримання яких може бути прийнята заява про вихід з (припинення) громадянства рф.

Вихід з громадянства рф особи, яка проживає на території рф або за її межами, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення цієї особи. У випадках, передбачених статтею 20 Федерального закону, вихід із громадянства рф не допускається.

Отже, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, розірвано дипломатичні відносини між двома державами. Консульські установи країни агресора, які розміщені на території України, станом на сьогодні закриті та не функціонують. Відтак, позивач позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства рф від дипломатичного представництва чи консульської установи вказаної країни.

Окрім того, позивач позбавлена можливості подати заяву про вихід з громадянства рф до дипломатичного представництва чи консульської установи рф в іноземній державі через відсутність у неї дозволу на постійне проживання у відповідній іноземній державі.

У той же час, зміни у зв`язку з військовою агресією рф до законодавства щодо неотримання документа при припинення громадянства рф з незалежних причин не вносилися, що ставить позивача у невизначене становище.

Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що позивач вчинила необхідні дії для припинення громадянства рф (відповіді від консульства рф в Молдові та Туреччині), однак такі дії не призводять до певних правових результатів з незалежних від позивача причин.

В такому разі, Закон № 2235-III передбачає можливість подання декларації про відмову від іноземного громадянства.

Про вказані обставини позивач повідомила відповідача у своєму супровідному листі від 23.10.2023 та надала відповідачу відповідні докази, які ці обставини підтверджують.

Однак, відповідач під час розгляду звернення позивача щодо прийняття Декларації не надав оцінку обставинам, зазначеним у цьому зверненні, а саме щодо розірвання дипломатичних зв`язків між Україною та рф та призупинення діяльності російських закордонних установ в Україні, а також неможливості реалізації позивачем свого права на звернення із заявою про вихід з іноземного громадянства через відповідні російські закордонні установи в іноземних державах.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у прийнятті від позивача Декларації замість документа про припинення громадянства рф.

Дії відповідача щодо відмови у прийнятті Декларації унеможливлюють закінчення процедури прийняття до громадянства України та отримання нею паспорта громадянина України, а також є такими, що порушують права позивача на постійне проживання в Україні та породжують негативні наслідки, а тому є протиправними і належним способом захисту порушених у спірних правовідносинах прав позивача є визнання протиправними дій відповідача.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич