Рішення

від 11.11.2024 по справі 332/4297/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/4297/24

Провадження №: 2/332/2175/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Блажко У.В., за участі секретаря судового засідання Дубачової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Запорізька міська рада, Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням .

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що постійно мешкає із родиною за адресою: АДРЕСА_1 перейшов до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі рішення виконавчого комітету ЗМР від 02.03.2023 № 124. В кімнаті № 99 зазначеного будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який довгий час у кімнаті не живе, комунальні послуги не сплачує. З метою безперешкодного користування житловою площею, в якій зареєстрована позивачка, вона звернулася до суду із позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме, кімнатою № НОМЕР_1 у гуртожитку по АДРЕСА_2 .

Ухвалою суддіЗаводського районногосуду м.Запоріжжя від05.08.2024позовну заявубуло прийнятодо розгляду,справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просила справу розглядати без її участі, проти винесення заочного рішення суду не заперечувала.

Відповідач у судові засідання 03.09.2024, 30.09.2024 та 11.11.2024 не з`явився, про причини такої неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за зареєстрованою адресою місця проживання відповідача.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відтак, враховуючи положенняст. 128 ЦПК України, суд висновує, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Представники третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Запорізької міської ради та Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, які про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву до суду відповідач не подав, жодних заяв чи клопотань не надіслав, у зв`язку з чим суд відповідно до положеньч. 8 ст.178 ЦПК Українивирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4ст. 223 ЦПК Україниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі наявних у справі доказів, зі згоди позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставіст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка ОСОБА_1 з 2015 року проживає у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до відмітки у паспорті позивачки від 06.02.2015 місцем її реєстрації зазначена адреса: АДРЕСА_3 (а.с. 9).

З 05 березня 2018 року місцем реєстрації позивачки зазначена адреса: АДРЕСА_4 (а.с. 9, зворотна сторона), що також підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 24.07.2024 №2024/008800170 (а.с. 23).

З ордеру на житлову площу в гуртожитку від 28.02.2018 № 43 вбачається, що він виданий ОСОБА_1 та посвідчує її право зайняти з сім`єю з п`яти осіб житлову площу в гуртожитку у АДРЕСА_2 , кімнати № 99-100/1 розміром 30,7 кв. метрів (а.с. 24).

Згідно з довідкою дільниці експлуатації гуртожитків ПрАТ «Запоріжвогнетрив» від 02.07.2024 № 31-103 до 19.10.2022 в гуртожитку нумерація кімнат блоку № НОМЕР_2 та блоку № 2 була ідентичною. Після проведення чергової інвентаризації гуртожитку на вимогу КП «Наше місто» нумерація кімнат була впорядкована, і кімнати, що розташовані в блоці № НОМЕР_3 , отримали інші номери. Громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в кімнаті АДРЕСА_5 , у гуртожитку не проживає. Місце знаходження ОСОБА_2 адміністрації дільниці експлуатації гуртожитків невідомо.

Отже, судом встановлено, що після інвентаризації гуртожитку кімнаті ОСОБА_2 присвоєний інший номер кімнати, аніж № 99. Однак, ніяких дій з переоформлення номеру даної кімнати відповідач через непроживання у даному гуртожитку не вчинив. Натомість, номер кімнати, за якою зареєстровано місце проживання позивачки, а саме № НОМЕР_1 , співпадає з номером кімнати ОСОБА_2 , який не зареєстрував у встановленому порядку своє місце реєстрації за новим номером своєї кімнати.

Співпадання номерів кімнат відповідача та позивачки, на думку останньої, перешкоджає їй у праві користування житловою площею, яку вона займає і в якій зареєстрована, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави.

За приписами ч. 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. «Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються

З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.02.2021 у справі № 233/3516/18-ц.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що позивач та відповідач користуються фактично різними кімнатами, які після проведення інвентаризації та внаслідок нездійснення відповідачем дій з переоформлення номеру кімнати мають один і той самий номер.

Таким чином, суд констатує, що право позивача на безперешкодне користування житловою площею, у якій вона зареєстрована, не порушено, тому у позові слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Запорізька міська рада, Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Запорізька міська рада, місцезнаходження: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 206, код ЄДРПОУ:04053915;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, б. 27, код ЄДРПОУ: 40302133.

Суддя У. В. Блажко