Постанова

від 07.11.2024 по справі 444/182/24

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/182/24

Провадження № 2-а/444/15/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2024 року Жовківський районний суд Львівської області в складі :

головуючого судді Олещук М. М.,

секретар судового засідання Мачіха Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовкві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1151525 від 24.12.2023 року, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1151525 від 24.12.2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 24.12.2023 року о 04 год. 28 хв. інспектором 1 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Беновським Дмитром Ігоровичем було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1151525, згідно якої він, ОСОБА_1 , 24.12.2023 року о 03 год. 40 хв. в селі Гряда, вулиця Центральна, 3 керував автомобілем ВАЗ 21053, реєстраційний номер НОМЕР_1 без посвідчення водія, тобто не маючи прав керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Даною постановою застосовано до мене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Позивач вважає постанову серії ЕНА № 1151525 від 24.12.2023 року незаконною, такою, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що він не керував транспортним засобом ВАЗ 21053, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а був пасажиром такого 24.12.2023 року, про що він неодноразово заявляв працівникам поліції. Зважаючи на те, що він не був водієм транспортного засобу, він не міг здійснити порушення вимог п. 2.1 а Правил дорожнього руху, і як наслідок вчинити адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач стверджує, що оскаржувана постанова не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт керування мною транспортним засобом марки «ВАЗ», модель 21053, реєстраційний номер НОМЕР_1 24.12.2023 року о 03 год. 40 хв. в селі Гряда по вулиці Центральна, 3 і як наслідок вчинення мною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Уповноважений представник відповідача не мав жодних законних підстав притягати його до адміністративної відповідальності без доказів та без з`ясування всіх обставин справи.

Доказів вчинення ним правопорушення немає, він взагалі не може бути суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки не був водієм транспортного засобу.

Позивач вважає, що у поліцейського були відсутні будь-які підстави притягувати його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки він не був водієм транспортного засобу, не керував таким, а не будучи водієм транспортного засобу він не можу бути суб`єктом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1151525 від 24.12.2023 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн., а справу відносно нього - закрити.

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 23.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі (арк. спр. 20-21).

16.02.2024року досуду надійшоввідзив напозовну заяву.У відзивізазначає,що ознайомившисьіз змістомадміністративного позовувідповідач зпозовними вимогамине погоджуєтьсяз оглядуна наступне. Так, саме,водій зобов`язаниймати присобі тана вимогуполіцейського,пред`являтидля перевіркипосвідчення водія,реєстраційний документна транспортнийзасіб. На вимогуінспектора Управлінняпозивачем булопред`явлено паспортгромадянина Україниу додатку«Дія».Після перевіркичерез системуІПНП виявилось,що заПІБ позивачавідсутня будь-якаінформація щодонаявності уостаннього посвідченняводія. Розгляд справи відбувався в присутності особи, що відповідає пункту 8 Інструкції № 1395, з дотримання вимог пункту 9, а саме - було оголошено, яка справа розглядається, з посиланням на пункти ПДР України, роз`яснено права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, Постанову було оголошено Позивачу, що відповідає вимогам статті 285 КУпАП. Відповідач також надає відеозапис з нагрудного відео-реєстратора інспектора Управління на спростування доводів позивача. Відповідач просить повністю відмовити у задоволенні позову за безпідставністю такого.

Також у відзиві відповідач просить здійснювати розгляд справи без участі сторони відповідача.

В силу вимог ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Зважаючи на прохання представника відповідача у відзиві про розгляд справи без представника, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі останнього.

Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Козакевич Р.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Під час судового розгляду 29.03.2024 року позивач ОСОБА_1 надав суду пояснення про те, що ввечері 23 грудня 2023 року він зустрівся із друзями на сервісі в селі Гряда, вирішили поїхати до Львова, за кермо сів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 сів в автомобіль спереду на місце пасажира, а він сів на заднє крісло позаду водія, біля ще сиділи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Коли доїхали до перехрестя, вони побачили, що стояв автомобіль працівників поліції, які зупинили інший транспортний засіб. ОСОБА_3 та Дикий Орест подумали, що працівники поліції зупинили транспортний засіб їх знайомих. Вони вийшли із автомобіля, пройшли декілька метрів і повернулися назад. При цьому за кермо вже сів ОСОБА_3 , а Дикий Орест сів на місце пасажира спереду. Він сидів під час руху автомобіля на задньому лівому пасажирському кріслі, тобто позаду водія, біля дверей. Проїхавши декілька метрів, транспортний засіб, яким керував ОСОБА_3 , був зупинений працівниками поліції. В момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_3 пересів на задній ряд крісел. Він вийшов з автомобіля, і в цей час до них підійшли працівники поліції. Дівчата та ОСОБА_3 спочатку продовжували сидіти в автомобілі, з такого не виходили. Коли працівники поліції підійшли до автомобіля, то спочатку запитували в нього та в Дикого Ореста, хто з них керував транспортним засобом. Він відразу заперечив факт керування транспортним засобом. ОСОБА_1 пояснив, що він не отримував посвідчення водія та взагалі не вміє їздити транспортним засобом. Однак, працівники поліції прийшли до висновку, що саме він був водієм автомобіля. Через додаток «ДІЯ» він показав свій паспорт громадянина України. Поліцейські встановивши, що в нього відсутнє посвідчення водія, та склали відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В процесі складення документів відносно нього, ОСОБА_3 сказав працівникам поліції, що саме він керував транспортним засобом, однак працівники поліції зазначили, що він пізно про це повідомив.

Допитаний в судовому засіданні 29.03.2024 року свідок ОСОБА_3 надав показання про те, що 24 грудня 2024 року він, а також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і дівчата ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в автомобілі марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Даним транспортним засобом керував він. ОСОБА_1 не керував цим транспортним засобом. Свідок зазначив, що після зупинки транспортного засобу він пересів на заднє сидіння, оскільки в нього не було права керування. ОСОБА_1 вийшов з автомобіля і спілкувався з працівниками поліції. Він чув як ОСОБА_1 казав працівникам поліції, що він не керував транспортним засобом. Пізніше, він повідомив працівникам поліції, що саме він керував транспортним засобом, однак, працівник поліції сказав, що вже пізно, оскільки вони вже все оформили на ОСОБА_1 .

Допитана всудовому засіданні23.04.2024року свідок ОСОБА_6 надала показанняпро те,що 24грудня 2024року вона,а також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_5 перебувалив автомобілімарки «ВАЗ».Цим транспортнимзасобом керував ОСОБА_3 , а до того транспортним засобом керував Дикий Орест. Вона сиділа посередині на задньому місці автомобіля. На момент зупинки транспортним засобом керував ОСОБА_3 , який пересів на заднє сидіння, а ОСОБА_1 різки вийшов із автомобіля. Свідок чула як ОСОБА_1 казав працівникам поліції про те, що він не керував транспортним засобом. Пізніше ОСОБА_3 признався, що він керував автомобілем, однак, працівники поліції відносно нього протоколу не складали.

07.11.2024 року позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Козакевич Р.В. в судове засідання не з`явилися, позивач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та за відсутності його представника. В заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить суд такі задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , оцінивши в сукупності зібрані в справі докази, оглянувши наданий відповідачем відеозапис, суд дійшов наступного висновку.

За умовами ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Як встановлено із постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1151525 від 24.12.2023 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. у зв`язку з тим, що він 24.12.2023 року о 03 год. 40 хв. в селі Гряда, вулиця Центральна, 3 керував автомобілем ВАЗ 21053, реєстраційний номер НОМЕР_1 без посвідчення водія, тобто не маючи прав керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 а ПДР (арк. спр. 18).

Згідно з підпунктом а пункту 2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно з підпунктом а пункту 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.4 ст.159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень КУпАП, правопорушення, виявлені в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, мають бути зафіксовано за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Оглянувши всудовому засіданнідолучений відповідачемдиск ізвідеозаписом знагрудної камериполіцейських,судом встановлено,що позивач ОСОБА_1 стверджував працівникамполіції,що вінне бувза кермомавтомобіля,вийшов іззадньої сторониавтомобіля,через заднідвері ізлівої сторони. ОСОБА_3 , який також був допитаний судом, зазначає працівникам поліції, що ОСОБА_1 не був за кермом автомобіля. Інші зображені на відеозаписі пасажири автомобіля стверджували, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував. На відеозаписі не зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом. Наданий відповідачем відеозапис не фіксує факту перебування позивача за кермом автомобілям.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача.

Норми КАС України покладають на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов`язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги, заперечив факт порушення ним ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

В порушення вимог вказаної статті відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем ПДР.

На оглянутому відеозаписі, поданому до суду відповідачем щодо події, яка мала місце 24.12.2023 року за участі ОСОБА_1 не зафіксовано факту керування автомобілем ВАЗ 21053, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме щодо порушення останнім п. 2.1 а ПДР відповідно до якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та доказів, зібраних у справі, суд вважає, що працівник поліції дійшов передчасного висновку щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, повно та всебічно не дослідивши всі обставини справи.

Згідно із ст.293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи заявленіпозовні вимогита вищевказаніприписи ч.3ст.286КАС України,суд дійшоввисновку,що позовнузаяву належитьзадовольнити,постанову серії ЕНА № 1151525 від 24.12.2023 року про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі належить скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. ст. 6, 10, 19, 72, 77, 90, 241-246, 271, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1151525 від 24.12.2023 року, яка складена інспектором 1 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Беновським Дмитром Ігоровичем, винесену відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП - закрити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, юридична адреса: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19, Львівської області, ЄДРПОУ 40108646.

Повне рішення суду складено 07.11.2024 року.

Суддя М. М. Олещук