Ухвала

від 11.11.2024 по справі 580/1520/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 листопада 2024 року

Київ

справа № 580/1520/24

адміністративне провадження № К/990/39043/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі № 580/1520/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «БЬЮТІ» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

14.10.2024 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена поштою 07.10.2024.

Верховний Суд ухвалою від 24.10.2024 касаційну скаргу залишив без руху. Надав скаржникові десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги ; надати уточнену касаційну скаргу з наведенням обґрунтування наявності у цій справі винятків, передбачених пунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом; надати документи, передбачені статтею 55 КАС України, на підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу, діяти від імені скаржника в порядку самопредставництва відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

Верховний Суд зокрема встановив, що у касаційній скарзі відсутнє посилання на жодну із передбачених у частині четвертій статті 328 КАС України підстав для касаційного оскарження судових рішень. Зі змісту касаційної скарги неможливо було встановити, яку саме норму матеріального права суди застосували неправильно, в чому саме це полягає. У касаційній скарзі лише процитовано низку норм ПК України без жодного обґрунтування, яке б узгоджувалося із висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позовних вимог.

Також суд зазначив, що у касаційній скарзі міститься посилання на те, що касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для відповідача. Однак, жодного обґрунтування наявності у цій справі зазначених винятків касаційна скарга не містила.

Верховний Суд звернув увагу скаржника, що у випадку відсутності у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) винятків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» 01.11.2024 надіслало заяву про усунення недоліків, до якої долучені платіжна інструкція про оплату судового збору за подання касаційної скарги, документи на підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу.

Також у цій заяві ГУ ДПС зазначило, що підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Вважає, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування пунктів 52-1, 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, пункту 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України під час визначення розміру відповідальності за порушення строків реєстрації податкових накладних. У подальшому міститься посилання на постанови Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №761/14902/14-а, від 03.06.2020 у справі №П/811/2636/15, у яких викладено позицію про те, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однак, поряд із посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій пунктів 52-1, 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, пункту 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України скаржник не зазначив конкретних постанов Верховного Суду, у яких викладено позицію щодо їх правильного застосування у подібних правовідносинах. Процитовані скаржником висновки Верховного Суду не мають взаємозв`язку із доводами про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пунктів 52-1, 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, пункту 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Крім того, ГУ ДПС так і не навело обґрунтування наявності у цій справі винятків, передбачених пунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, на що також звертав увагу Верховний Суд в ухвалі від 24.10.2024. Не додано до поданих матеріалів і доказів їх направлення іншим учасникам справи в порядку, встановленому статтею 44 КАС України.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Зміни до КАС України, які набрали чинності 19.07.2024, не змінили правового регулювання віднесення справ до категорії справ незначної складності, позивачами у яких є юридичні особи.

Зокрема, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 257 КАС України та пункту 4 частини четвертої статті 12 КАС України справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, їх розгляд здійснюється виключно за правилами загального позовного провадження.

Предметом спору у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час звернення до суду з позовом (303067,29 грн

На підставі наведеного, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши відсутність ознак необхідності розгляду цієї справи виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, визнаючи цю справу справою незначної складності та здійснивши її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, не допустив порушень вищенаведених норм.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Однак, скаржник на пропозицію суду не обґрунтував існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України і такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі № 580/1520/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «БЬЮТІ» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон В.В. Хохуляк В.П. Юрченко