ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 340/222/20
адміністративне провадження № К/990/5357/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В. Е.,
суддів: Губської О.А., Смоковича М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області в особі голови ліквідаційної комісії Стоян Олени Геннадіївни, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року (головуючий суддя - Петренко О.С.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року (головуючий суддя - Круговий О.О, судді: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.)
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1), Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області в особі голови ліквідаційної комісії Стоян Олени Геннадіївни (далі - відповідач 2), Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач 3), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про звільнення" №4178/к від 23 грудня 2019 року;
- поновити позивача на посаді заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 26 грудня 2019 року;
- стягнути з Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки мала місце не ліквідація юридичної особи публічного права Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, а її реорганізація з переходом майна, прав та обов`язків до Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), а також, зважаючи на те, що Міністерство юстиції України в порушення вимог ст.ст.40,49-2 КЗпП України, не запропонувало позивачу вакантні посади у новоутвореній установі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року було повністю відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України «Про звільнення» від 23 грудня 2019 року № 4178/к.
Поновлено ОСОБА_1 в Південно - Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рівнозначній посаді з 26 грудня 2019 року.
Стягнуто з Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 грудня 2019 року по 09 червня 2021 року в розмірі 609 037,49 грн.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах платежів за один місяць в сумі 41 376, 09 грн звернуто до негайного виконання.
08 вересня 2023 року до Кіровоградського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява в порядку статті 383 КАС України, в якій останній просив визнати протиправними рішення та дії, вчинені на виконання рішення суду, а саме винесення наказу Міністерства юстиції України «Про поновлення» від 24 серпня 2023 року №1353/к.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, заяву ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України повернуто заявнику.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано суду доказів, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, а відтак, звернення ОСОБА_1 із заявою в порядку ст. 383 КАС України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України "Про виконавче провадження" першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та відзивів на касаційну скаргу
13 лютого 2024 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій позивач просить скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, а заяву, подану в порядку статті 383 КАС України, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) та постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду ухвали, зазначеної у частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права (частини 2 статті 383 КАС України).
Позивач зауважує, що державний виконавець відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» не має жодних правових підстав для скасування вже винесеного та чинного наказу відповідача - суб`єкта владних повноважень. Тому державний виконавець фактично не в змозі вчинити будь-які дії, якщо вважатиме рішення суду про поновлення невиконаним.
Фактично, повертаючи заяву за формально, але виконаним рішенням суду у зв`язку з відсутністю відкритого виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій ототожнювали механізми судового контролю за виконанням рішення.
Позивач наголошує, що Міністерством юстиції України винесено наказ №1353/к від 24 серпня 2023 року про його поновлення на неіснуючій посаді до пред`явлення виконавчого листа у справі №340/222/20 до органів державної виконавчої служби. Фактично наразі виникає ситуація, що, маючи наказ про поновлення на посаді, винесений з численними порушеннями чинного законодавства, позивач не в змозі ініціювати ефективну процедуру примусового виконання рішень.
Міністерство, мотивуючи наявністю наказу №1353/к від 24 серпня 2023 року, вказує, що рішення суду виконано, хоча незаконно звільненого працівника так і не поновлено на посаді. В такій ситуації державний виконавець не в змозі захистити права незаконно звільненого працівника. Саме це і стало підставою для ініціювання розгляду заяви в порядку статті 383 КАС України.
В справі, яка розглядається, є специфіка, зумовлена тим, що рішення суду виконане до звернення виконавчого листа до примусового виконання, а з системного аналізу Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що винесений наказ про поновлення вже не може бути скасований державним виконавцем. Тому єдиною можливістю захисту прав працівника є розгляд заяви в порядку статті 383 КАС України.
Відповідно до пунктів 7, 8 частини другої статті 383 КАС України у поданій заяві зазначаються, серед іншого, інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання, а також інформація про хід виконавчого провадження.
Стаття 383 КАС України не містить імперативної вимоги про необхідність перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах ДВС. Аналогічно вимоги частини другої вказаної норми КАС України визначають лише необхідність зазначення інформації про це.
Заявник у поданій заяві в порядку статті 383 КАС України на виконання приписів статті 383 КАС України зазначив інформацію про те, що наказ Міністерства юстиції України винесений до пред`явлення виконавчого листа на виконання. Тобто відповідач формально виконав рішення суду до моменту звернення до органів ДВС.
Позивач не заперечує того факту, що звернення до суду з відповідною заявою в порядку статті 383 КАС України є крайнім заходом для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду.
Однак, як зазначає скаржник, суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що примусовий порядок виконання рішення суду застосовується тоді, коли суб`єкт владних повноважень не здійснює виконання рішення суду добровільно. А за наявності факту винесення наказу про поновлення до відкриття виконавчого провадження в позивача виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України для перевірки та контролю за таким рішенням.
Міністерство юстиції України подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі залишити без змін.
В обґрунтування означеного відзиву відповідач-1 зазначає, що 24 серпня 2023 року відповідно до рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року, постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року та ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі №340/222/20 Міністерством юстиції України прийнято рішення у формі наказу № 1353/к «Про поновлення», розпорядчою частиною якого:
1. Скасовано наказ Міністерства юстиції України від 23 грудня 2019 року № 4178/к «Про звільнення».
2. Поновлено ОСОБА_1 з 26 грудня 2019 року в Південно- Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рівнозначній посаді.
Тобто, Міністерством юстиції України в добровільному порядку виконано постанову апеляційного суду від 09 червня 2021 року та поновлено ОСОБА_1 відповідно до резолютивної частини судового рішення. Вказаний акт індивідуальної дії - наказ про поновлення є чинним та не скасованим, що свідчить про те, що ОСОБА_1 погодився із наказом.
Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Дніпро) видано наказ від 30 серпня 2023 року №13-к «Про визначення робочого місця ОСОБА_1 », відповідно до якого визначено робоче місце ОСОБА_1 , поновленому в Південно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рівнозначній посаді, за адресою м. Кропивницький, вулиця Театральна, 6/7, кабінет 207.
Однак, не погоджуючись зі змістом наказу Міністерства юстиції України від 24 серпня 2023 року № 1353/к «Про поновлення», ОСОБА_1 було подано заяву в порядку статті 383 КАС України, оскільки, на його думку, дії та рішення Міністерства юстиції України є неналежним виконанням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №340/222/20.
Проте позивачем до матеріалів заяви не надано доказів звернення постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №340/222/20 до примусового виконання до органів державної виконавчої служби або докази відкриття виконавчого провадження, або докази вчинення виконавцем дій, спрямованих на перевірку стану виконання рішення суду.
Позивачем лише зазначено, що він не оспорює необхідність надання інформації, визначеної пунктами 7, 8 частини другої статті 383 КАС України, однак вважає поважною причиною незазначення такої інформації наявність обов`язку дотримання десятиденного строку на подачу заяви в порядку статті 383 КАС України.
Своєю чергою, зазначену у частині першій статті 383 КАС України заяву, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
З наведеного слідує, що у позивача з 10 червня 2021 року виникло право на пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №340/222/20.
Відповідач-1 вказує, що до дати подачі позивачем заяви у порядку статті 383 КАС України (07 вересня 2023 року) у останнього було вдосталь часу на пред`явлення до виконання виконавчого листа. При цьому, на думку позивача, відлік десятиденного строку на подачу заяви в порядку статті 383 КАС України розпочався з дня ознайомлення з наказом Мін`юсту про поновлення - з 29 серпня 2023 року.
Отже, позивач не виконав вимоги частини другої статті 383 КАС України, які б зобов`язували Кіровоградський окружний адміністративний суд прийняти до розгляду подану заяву та за наслідками її розгляду ухвалити відповідне рішення.
Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) також подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року залишити без змін.
Так, відповідач-3 зазначає, що визначений частиною другою статті 383 КАС України перелік не містить виключень та не передбачає альтернативних вимог до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Враховуючи положення частини п`ятої статті 383 КАС України, судом не може бути прийнято іншого, альтернативного рішення, ніж повернення заяви.
Позивачем не надано доказів звернення постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №340/222/20 до примусового виконання або докази відкриття виконавчого провадження, або докази вчинення виконавцем дій, спрямованих на перевірку стану виконання рішення суду.
Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області в особі голови ліквідаційної комісії Стоян Олени Геннадіївни не скористалося, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року.
09 вересня 2024 року адміністративна справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою від 07 листопада 2024 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 08 листопада 2024 року.
Нормативне регулювання та висновки Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку дотриманню норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Як мовилося вище, підставою для повернення судом першої інстанції поданої ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України заяви від 08 вересня 2023 року вх.№24024/23 слугувало те, що позивачем не надано суду доказів, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, а відтак, звернення позивача з вказаною заявою до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України "Про виконавче провадження" першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції») говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення, суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною другою статті 383 КАС України визначено, що у такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Верховний Суд звертає увагу, що вказаний перелік не містить виключень та не передбачає альтернативних вимог до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку статті 383 КАС України.
Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 383 КАС України, заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. . У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Своєю чергою, визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.
Стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Зі змісту цієї статті висновується, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку. Звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України.
Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18, від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17, ухвалах від 05 липня 2021 року у справі №260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі №200/5793/20-а, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи позивачем до заяви від 08 вересня 2023 року вх. №24024/23 не надано доказів звернення постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №340/222/20 до примусового виконання до органів державної виконавчої служби або докази відкриття виконавчого провадження, або докази вчинення виконавцем дій, спрямованих на перевірку стану виконання рішення суду.
Більш того, в своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що він не оспорює необхідність надання інформації, визначеної пунктами 7, 8 частини другої статті 383 КАС України, однак вважає поважною причиною незазначення такої інформації наявністю обов`язку дотримання десятиденного строку на подачу заяви в порядку статті 383 КАС України.
Виходячи з такої аргументації позивача, варто звернутися до змісту частини четвертої статті 383 КАС України, яка встановлює строки подачі заяви.
Так, заяву, зазначену у частині першій статті 383 КАС України, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
При цьому, строки пред`явлення виконавчих документів до виконання встановлені спеціальною нормою, а саме статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження».
За правилами частин першої та другої вказаної статті Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
З аналізу наведеного та обставин справи вбачається, що у позивача з 10 червня 2021 року виникло право на пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №340/222/20.
Отже, хронологія та послідовність дій ОСОБА_1 не дають підстав виснувати, що останній в повному обсязі виконав вимоги частини другої статті 383 КАС України, які б зобов`язували Кіровоградський окружний адміністративний суд прийняти до розгляду подану заяву та за наслідками її розгляду ухвалити відповідне рішення.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що звернення ОСОБА_1 до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України, коли останній не використав можливість виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним.
Згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Ураховуючи положення частини п`ятої статті 383 КАС України судом не може бути прийнято іншого, альтернативного рішення ніж повернення заяви.
Ураховуючи, що подана заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду (в порядку статті 383 КАС України) не містить інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження, тобто не дотримано вимоги, передбачені пунктами 7, 8 частини другої статті 383 КАС України, колегія суддів доходить висновку, що судами попередніх інстанцій дотримано норми процесуального права при винесенні ухвали про повернення заяви заявнику.
Всі інші доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень.
За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року залишити без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська
Судді О.А. Губська
М.І. Смокович
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 08.11.2024 |
Оприлюднено | 19.11.2024 |
Номер документу | 123059658 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні