Постанова

від 08.11.2024 по справі 813/2932/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 813/2932/17

адміністративне провадження № К/9901/58799/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 (судді: Довгополов О.М., Пліш М.А., Святецький В.В.)

у справі № 813/2932/17

за позовом Головного управління ДФС у Львівській області

до Приватного підприємства «Лара»

про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Головне управління ДФС у Львівській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Львівській області, податковий/контролюючий орган) звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Лара» (далі - відповідач, ПП «Лара»), в якому просило застосувати арешт коштів на рахунках ПП «Лара».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у допуску до проведення позапланової перевірки, у зв`язку з чим виникла необхідність звернення до суду з даним позовом про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках товариства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 адміністративний позов задоволено та застосовано арешт коштів, які перебувають на усіх рахунках, відкритих у банках, які здійснюють обслуговування приватного підприємства «Лара» (код ЄДРПОУ 22332240, місцезнаходження: вул. Шпитальна, 26/8, м. Львів, 79007).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 14.08.2017 посадовими особами ГУ ДФС у Львівській області складено акт № 376/13-01-14-01 про відмову у допуску до проведення перевірки посадовою особою ПП «Лара», тоді як однією з обставин, яка є підставою для застосування адміністративного арешту майна згідно із приписами п/п. 94.2.3 п. 94 ст. 94 ПК України, є відмова платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 апеляційну скаргу ПП «Лара» задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи апеляційну скаргу, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позовних вимог, апеляційний суд зазначив, що законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування: арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом (не виключно обов`язку сплатити податкове зобов`язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна).

При цьому, апеляційний суд зазначив, що право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Однак, доказів наявності у ПП «Лара» податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу позивачем до суду не надано, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.

Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції податковий орган звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2017.

В доводах касаційної скарги скаржник зазначає, що у відповідності до п/п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясується, серед іншого, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Разом з тим, з акту не допуску вбачається, що відповідач відмовився від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення. Необхідних документів для проведення перевірки не надав, що, на думку скаржника, свідчить про правомірність звернення до суду з даним позовом.

Заперечення або відзив на касаційну скаргу відповідачем надано не було, що не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.08.2017 ГУ ДФС у Львівській області прийнято наказ № 3532 (т. 1 а.с. 8) «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Лара» (код ЄДР: 22332240) з питань перевірки взаємовідносин із ТОВ «Грінбокс Студіо» (код ЄДР: 40526683) за листопад 2016 року, ТОВ «Вартес» (код ЄДР: 40815075) за грудень 2016 року, ТОВ «Калісто Інтел» (код ЄДР: 40993542), ТОВ «Фіолент Групп» (код ЄДР: 40788125) за січень 2017 року, ТОВ «Буд Корпорейшн» (код ЄДР: 41031564), ТОВ «Джорджія Консалт» (код ЄДР: 41007201) за лютий 2017 року, ПП «Техніка Тепла і Води» (код ЄДР: 35413885) за березень 2017 року та виписано направлення на перевірку № 5808 від 14.08.2017 (т. 1 а.с. 9).

Старшим державним ревізором - інспектором відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління аудиту ГУ ДФС у Львівській області Бобровською І.М. директору ПП «Лара» ОСОБА_1 вручено наказ ГУ ДФС у Львівській області від 14.08.2017 № 3532, про що свідчить розписка директора на наказі та ознайомлено з направленням на проведення перевірки ПП «Лара» (код ЄДР: 22332240) № 5808 від 14.08.2017.

Проте, директором ПП «Лара» ОСОБА_1 відмовлено представнику податкового органу у допуску для проведення перевірки та зазначено про те, що документи підприємства до перевірки надаватися не будуть, а наказ про призначення вказаної перевірки буде оскаржено в судовому порядку, у зв`язку з чим, 14.08.2017 старшим державним ревізором інспектором ГУ ДФС у Львівській області Бобровською І.М. складено акт відмови від допуску посадових осіб ПП «Лара» (код ЄДР: 22332240) до проведення перевірки № 376/13-01-14-01 (т. 1 а.с. 10).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п/п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п/п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 94.1 ст. 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до п/п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (п. 94.3 ст. 94 ПК України).

Згідно з п. 94.5 ст. 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Згідно з п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

За правилами п/п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (п. 94.21 ст. 94 ПК України).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

Разом з тим, абз. 2 п/п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 96 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 820/1929/17, арешт на кошти платника податків може бути накладений за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Судова палата у вказаній постанові зазначила, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відтак, помилковими є висновки суду апеляційної інстанції відносно того, що право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, лише у разі, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, оскільки арешт на кошти платника податків може бути накладений за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Тоді як, правильними є висновки суду першої інстанції, який зазначив, що однією з обставин, яка є підставою для застосування адміністративного арешту майна згідно із приписами п/п. 94.2.3 п. 94 ст. 94 ПК України, є відмова платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу, у зв`язку з чим, зважаючи на не допуск відповідачем посадових осіб позивача до проведення документальної перевірки, про що складено акт відмови від допуску, суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги з вказаних підстав.

Крім іншого слід також зауважити, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі № 813/2985/17 позов Приватного підприємства «Лара» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу від 14.08.2017 № 3532 залишено без розгляду з підстав повторної неявки представника ПП «Лара» у судові засідання 12.10.2017 та 14.11.2017.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Отже, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до скасування судового рішення, яке відповідає закону, а тому відповідно до статті 352 КАС України постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо клопотання податкового органу від 05.09.2018 про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, то вказане клопотання є безпідставним та не підлягає задоволенню, оскільки у вказаній категорії справ Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховним Судом у постанові від 27.11.2018 у справі № 820/1929/17 сформовано правовий висновок, де зазначено що арешт на кошти платника податків може бути накладений за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 у справі № 813/2932/17 скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 у справі № 813/2932/17, залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк