Постанова

від 12.11.2024 по справі 420/27853/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 420/27853/23

адміністративне провадження № К/990/32851/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року, постановлену колегією суддів у складі Єщенка О. В. (суддя-доповідач), Крусяна А. В., Яковлєва О. В., у справі № 420/27853/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРИС-БОСФОР УКРАЇНА" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БРИС-БОСФОР УКРАЇНА" звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - скаржник), Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області направило до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині сплати судового збору.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року апеляційну скаргу повернуто заявнику у зв`язку з неусуненням недоліків.

09 липня 2024 року ГУ ДПС в Одеській області направило до П`ятого апеляційного адміністративного суду повторну апеляційну скаргу. До зазначеної апеляційної скарги додано платіжну інструкцію від 24 червня 2024 року № 1790, якою підтверджено сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4026,00 гривень. Окрім іншого, податковий орган також просив суд поновити строк звернення до суду з цією апеляційною скаргою.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2024 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам КАС України в частині дотримання строку на апеляційне оскарження.

Скаржник на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надав до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Не погодившись з ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року, ГУ ДПС в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган стверджує, що вперше апеляційна скарга була подана до суду апеляційної інстанції в межах встановленого КАС України процесуального строку, а повторне звернення відбулось у максимально короткий термін із усуненням недоліків, які слугували підставою для повернення первинної апеляційної скарги. Також, як вказує контролюючий орган, у період з грудня 2023 року по червень 2024 року, в контролюючому органі відбувалися масові звільнення співробітників, у зв`язку з чим виникла неспівмірна завантаженість, яка перешкоджала своєчасній повторній подачі апеляційної скарги скаржником у день отримання бюджетних асигнувань, а також великою кількістю вхідної документації на кожного співробітника відділу супроводження судових спорів з питань застосування системи моніторингу критеріїв оцінки ризиків управління правового забезпечення Головного управління ДПС в Одеській області.

Верховний Суд ухвалою від 11 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.

Позивач правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористався. Про відкриття касаційного провадження у справі повідомлений належним чином.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано главою першою розділу ІІІ КАС України.

Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, отримавши копію ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги в електронний кабінет 05 березня 2024 року, скаржник лише 09 липня 2024 року звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою повторно, тобто більш ніж через чотири місяці з повернення попередньо поданої апеляційної скарги.

Сплив такого проміжку часу об`єктивно не може свідчити про подання повторної апеляційної скарги без надмірних зволікань.

Суд звертає увагу на те, що повертаючи апеляційну скаргу вперше, суд апеляційної інстанції керувався лише відсутністю сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Судовий збір у справі було сплачено 24 червня 2024 року(згідно з платіжною інструкцією), проте повторно з апеляційною скаргою звернувся лише 09 липня 2024 року.

Вказане не свідчить про те, що податковий орган невідкладно після усунення недоліків первинної касаційної скарги звернувся до суду апеляційної інстанції з повторною касаційною скаргою.

Посилання податкового органу на масові звільнення співробітників, у зв`язку з чим виникла неспівмірна завантаженість щодо повторної подачі апеляційної скарги, суд не приймає та звертає увагу на те, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Більш того суб`єкт владних повноважень не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі й щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Наведений підхід узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду щодо тлумачення норм статті 44 КАС України та кореспондується із правовою позицією, що приписами вказаної статті чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Відповідно податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен забезпечувати неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги, дотримання встановленого строку її подання, й вчинити для цього залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.

Верховний Суд звертає увагу, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Суд касаційної інстанції зазначає, що питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вирішується на підставі тих доказів, які можуть об`єктивно свідчити про відсутність в апелянта можливості оформити апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 296 КАС України у встановлені законом строки.

З огляду на викладене, ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі № 420/27853/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко