Рішення

від 08.11.2024 по справі 473/4047/22

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/4047/22

РІШЕННЯ

іменем України

"08" листопада 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю: секретаря судового засідання Гоженко В.О., представника Вознесенської окружної прокуратури Сиротюка Д.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки,

встановив

У грудні 2022 року керівник Вознесенської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, природного заповідника «Єланецький степ» до Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та її повернення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням 28 сесії 7 скликання Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області №12 від 20 лютого 2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га, з тому числі пасовища площею 2,0 га, кадастровий номер: 4822080400:09:000:0112 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, колишня Білоусівська сільська рада.

В подальшому, на підставі вказаного рішення Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області Державним реєстратором виконавчого комітету Вознесенської міської ради проведено державну реєстрацію права власності за відповідачем на земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 4822080400:09:000:0112, запис №30555438 від 01 березня 2019 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 45807886 від 05 березня 2019 року.

Разом з тим, земельна ділянка з кадастровим номером 4822080400:09:000:0112, розташована в межах природного заповідника «Єланецький степ», тобто належить до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює її передачу в приватну власність, тому прокурор просив суд усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні вказаною земельною ділянкою, шляхом:

- визнання незаконним та скасування рішення Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області № 12 від 20 лютого 2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» стосовно затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та надання у власність відповідачу земельної ділянки, площею 2 га, кадастровий номер 4822080400:09:000:0112,

- скасування державної реєстрації права власності за відповідачем на спірну земельну ділянку та зобов`язання останнього повернути її у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Ухвалою Вознесенського міськрайнного суду Миколаївської області від 02 січня 2023 року відкрито провадження по вказаній справі, призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

18 січня 2023 року представник відповідача Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області подав відзив на позов, відповідно до якого в задоволенні позовних вимог просив відмовити, зокрема з огляду на те, що проєктом створення природного заповідника «Єланецький степ», визначена лише загальна площа заповідника та приблизний його план; належних доказів щодо визначення межі заповідника та його координати матеріали справи не містять; передача земельної ділянки у власність відповідача відбувалася в установленому законом порядку, будь-яких обмежень у використанні земельною ділянкою встановлено не було.

01 лютого 2023 року керівник Вознесенської окружної прокуратури надав відповідь на відзив, у яких останній вважав безпідставними посилання представника відповідача на необґрунтованість позовних вимог, оскільки надані докази беззаперечно підтверджують, що спірна земельна ділянка розташовані в межах території природного заповідника «Єланецький степ», отже належить до земель природно-заповідного фонду, тому не може перебувати у власності відповідача.

22 лютого 2024 представник відповідача Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області надіслав заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача наполягав на необхідності відмовити в задоволенні позову, вказуючи на те, що надані стороною позивача докази не вказують на те, що сільська рада порушила порядок надання земельної ділянки у власність, про існування будь-яких обмежень щодо використання земельної ділянки до відповідача доведено не було.

Представниця третьої особи без самостійних вимог Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Артеменко Є.І. надала суду пояснення, в яких просила позов задовольнити в повному обсязі, зазначаючи, що особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення. Розташування спірної земельної ділянки, яку набув у приватну власність відповідач, свідчить про їх віднесення до земель природно-заповітного фонду. Встановлене цільове призначення земельним ділянкам для ведення особистого селянського господарства не передбачає можливості їх використання за таким призначенням, оскільки з моменту створення природного заповідника ці території мають статус природно-заповідного фонду та їх правовий режим і цільове призначення визначаються фактом розташування на них вказаного об`єкта.

Ухвалою Вознесенського міськрайнного суду Миколаївської області від 08 червня 2023 року позов керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі природного заповідника «Єланецький степ» до Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та її повернення залишено без розгляду (за наслідками апеляційного, касаційного перегляду ухвала залишена без змін (постанова Миколаївського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року, постанова Верховного Суду від 18 січня 2024 року)).

Ухвалою Вознесенського міськрайнного суду Миколаївської області від 16 лютого 2024 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено природний заповідник «Єланецький степ».

Ухвалою Вознесенського міськрайнного суду Миколаївської області від 31 травня 2024 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду.

Представниця Миколаївської обласної державної адміністрації Михайленко Г.В. в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник Вознесенської окружної прокуратури Сиротюк Д.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.

Представниця третьої особи без самостійних вимог Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Артеменко Є.І. в судове засідання не з`явилася, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих учасниками справи доказів, суд прийшов до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, Указом Президента України від 17 липня 1996 року № 575 «Про створення природного заповідника «Єланецький степ» на території Єланецького та Новоодеського районів Миколаївської області створений природний заповідник «Єланецький степ». У становлено площу земель природного заповідника "Єланецький степ" 1675,7 га, що надаються йому у постійне користування.

Відповідно до Указу Президента України від 01 грудня 2008 року № 1129/2008 «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об`єктів» з метою забезпечення підтримання екологічної рівноваги, збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність, прискорення формування національної екологічної мережі підтримано ініціативу обласної державної адміністрацій щодо розширення території природного заповідника «Єланецький степ», Миколаївська область.

В подальшому Указом Президента України від 17 травня 2016 року №214 «Про зміну меж території природного заповідника «Єланецький степ» змінено межі території природного заповідника "Єланецький степ", до його території включено 1334,95 га земель державної власності (запас), які знаходяться на території Новоодеського району (1297,48 га) та Вознесенського району (37,47 га) Миколаївської області, які в установленому порядку надаються природному заповіднику в постійне користування.

Наказом ГУ ДГК у Миколаївській області №14-11615/14- 17СГ від 02 вересня 2017 року заповіднику був наданий дозвіл на розробку проєкту землеустрою, орієнтовним розміром земельної ділянки 23,27 га пасовищ в межах Білоусівської (Дорошівської) сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, із цільовим призначенням - для збереження та використання природних заповідників.

Згідно наказу ГУ ДГК у Миколаївській області №6513/0/14-14-СГ від 26 вересня 2018 року Дорошівській сільській раді Вознесенського району Миколаївської області передано в комунальну власність земельні ділянки загальною площею 1798,9818 га, зокрема земельну ділянку площею 59,2774 га з кадастровим номером 4822080400:09:000:0010, до якої увійшла земельна ділянка 23,27 га пасовищ в межах Білоусівської (Дорошівської) сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31 серпня 2020 року № 104 затверджено Положення про природний заповідник «Єланецький степ».

Природний заповідник «Єланецький степ» розташований на території Вознесенського району (37,47 га) та Миколаївського району (1297,48 га) Миколаївської області. Заповідник є природоохоронною, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Заповідник віднесений до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та утримується за рахунок коштів державного бюджету (п.п.1.1 - 1.4 Положення).

Природний заповідник «Єланецький степ» створений з метою збереження в природному стані ландшафтів степової зони Правобережної України з типовими та унікальними природними комплексами.

Одним із основних завдань Природного заповідника «Єланецький степ» є збереження природних комплексів та об`єктів на їх території (п.п.2.1, 2.2 розділу 2 Положення).

Таким чином природний заповідник «Єланецький степ» як об`єкт природно-заповідного фонду юридично створений з 17 липня 1996 року на площі 1675,7 га, до території якого в подальшому було включено 1334,95 га земель державної власності (запас), які знаходяться на території Миколаївського району (1297,48 га) та Вознесенського району (37,47 га), зокрема на території Дорошівської (Білоусівської) сільської ради, які перебувають під особливою державною охороною.

Рішенням 28 сесії 7 скликання Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області №12 від 20 лютого 2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га, з тому числі пасовища площею 2,0 га, кадастровий номер: 4822080400:09:000:0112 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, колишня Білоусівська сільська рада.

В подальшому, на підставі вказаного рішення Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області Державним реєстратором виконавчого комітету Вознесенської міської ради проведено державну реєстрацію права власності за відповідачем на земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 4822080400:09:000:0112, запис №30555438 від 01 березня 2019 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 45807886 від 05 березня 2019 року.

Розташування спірної земельної ділянки на території природного заповідника «Єланецький степ» підтверджується наявними в справі: повідомленням Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної військової адміністрації № 996/01.1-03/06 від 12 липня 2023 року, картографічними матеріалами, в тому числі щодо меж природного заповідника «Єланецький степ», витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, протоколом огляду місця події з додатками (фототаблицею) від 20 вересня 2023 року, викопіюванням з публічної кадастрової карти земельної ділянки, планом топографічної зйомки земельної ділянки, копіями картосхем матеріалів створення заповідника, проєкту змін його меж та карт меж заповідника.

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (ч.1 ст. 19 ЗК України).

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначені законом України «Про природно-заповідний фонд України» (далі Закон України № 2456-XII).

У преамбулі до вказаного закону зазначено, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України (ст. 3 Закону України № 2456-XII).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (ст. 45 ЗК України).

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 7 Закону України № 2456-XII на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно ст. 9 Закону України № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання (ч.5 ст. 53 Закону України № 2456-XII).

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною, щодо них встановлений спеціальний порядок вилучення (ст. 150 ЗК України), відтворення та використання, а також обмеження щодо їх цивільного обороту, про що зроблений висновок у постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 752/3093/19.

Відповідно до ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з п.п. «а», «в» ч.3 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом «г» ч.1 ст. 150 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Відповідно до ч.2 ст. 150 ЗК України припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах «в» і «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (постанова Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року, справа № 554/10517/16-ц).

Згідно ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.2 ст. 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 , від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 , від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц , від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 , від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 , від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний позов.

З наданих доказів та встановлених судом обставин вбачається, що спірна земельна ділянка відносяться до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює її передачу в приватну власність з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 910/2323/18).

Стосовно земель природо-заповідного фонду закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною.

Право державної власності на спірні земельні ділянки не могло припинитися внаслідок рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками природо-заповідного фонду.

Отже, орган місцевого самоврядування, приймаючи рішення про затвердження документації із землеустрою та передаючи спірну ділянку у приватну власність, мав ураховувати зазначені обставини та пересвідчитися у тому, що відповідна земля не є територією Природного заповідника «Єланецький степ».

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, перевіривши доводи сторін спору та подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання незаконним та скасування рішення Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області №12 від 20 лютого 2019 року, повернення на користь держави спірної земельної ділянки.

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірну земельну ділянку не є ефективним способом захисту прав позивача, з огляду на те, що така вимога, має похідний характер від заявленої вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області. Крім того, відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий і навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Як зазначалося вище, передача спірної земельної ділянки, яка перебуває під посиленою правовою охороною держави (землі природно-заповідного призначення), у власність відповідача з подальшою реєстрацією за ним права власності є незаконною.

Втручання в його право на мирне володіння спірними земельними ділянками ґрунтується на законі, про що зазначено вище. Легітимною метою такого втручання є захист загальних інтересів у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству.

При цьому суд встановив, що Миколаївська обласна державна адміністрація не звернулася до суду з відповідним позовом ні за власним розсудом, ні після відповідного прокурорського звернення, що вказує на наявність підстав для звернення прокурора в інтересах держави до суду.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені прокурором судові витрати в вигляді судового збору за подачу позову (виходячи з кількості задоволених позовних вимог) у розмірі 4962,00 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

визнати незаконним та скасувати рішення Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області №12 від 20 лютого 2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» стосовно затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, надання ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) у власність земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер: 4822080400:09:000:0112, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, колишня Білоусівська сільська рада.

Повернути на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: місто Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок, 22, ідентифікаційний код 00022579) земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 4822080400:09:000:0112.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (місцезнаходження: місто Миколаїв, вулиця Спаська, будинок 28, ідентифікаційний код 02910048, р/р НОМЕР_2 , банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172), судовий збір у розмірі 4962 грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 листопада 2024 року.

Суддя Л.В.Лузан