Рішення

від 18.11.2024 по справі 683/1517/24

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/1517/24

2/683/762/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

з участю: представника позивачки ОСОБА_1 -

адвоката Сакенова Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинів цивільну справу №683/1517/24, 2/683/762/2024 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует»», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» (далі - ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует»), ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги вказує, що вона була одним із засновників ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует». 22 листопада 2016 року вона звернулася до ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» із заявою про вихід з товариства та виплату вартості частини майна пропорційно її частки в статутному капіталі товариства. Рішенням Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 травня 2020 року було визначено вартість частки в статутному фонді товариства, яка їй належить, в розмірі 231638,78 грн. та постановлено стягнути вартість цієї частки з ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» на її користь.

Під час судових спорів щодо визначення вартості належної їй частки у статутному капіталі товариства та стягнення цієї частки на її користь з ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует», 04 січня 2018 року між ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» в особі його керівника Сіпайло Л.І. та її донькою ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу належної товариству нежитлової будівлі площею 544,2 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії Другої судової падати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі №683/3114/19 вищезазначений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі визнано недійсним з тих підстав, що цей правочин був укладений відразу після пред`явлення нею позову щодо визначення вартості її частки у майні товариства, вчинення договору на користь родича (доньки) директора товариства, наявності у товариства боргу перед нею в розмірі 231638,78 грн. та відсутності іншого майна, за рахунок звернення стягнення на яке міг бути погашений борг перед нею, тобто оспорюваний правочин був кваліфікований судом як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

В ході здійснення заходів щодо відновлення її порушеного права за рахунок вищезазначеної нежитлової будівлі, 15 травня 2023 року їй стало відомо, що 04 січня 2018 року між ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» в особі його керівника Сіпайло Л.І. та її донькою ОСОБА_2 було укладено також договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0802 га для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового

обслуговування, кадастровий номер 6810800000:04:017:0088, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташоване зазначене вище нежитлове приміщення площею 544,2 кв.м.

Вказує, що вищезазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки є фраудаторним, тобто таким, який руйнує її майнові інтереси як кредитора і спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника в межах відкритого виконавчого провадження щодо стягнення з ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» на її користь 231638,78 грн. вартості її частки у статутному фонді товариства.

Тому з цих підстав, просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0802 га для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, кадастровий номер 6810800000:04:017:0088, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 04 січня 2018 року між ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует»» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лавутою Т.О., зареєстрований в реєстрі за №5, а також скасувати державну реєстрацію права власності на вищезазначену земельну ділянку, проведену на ім`я ОСОБА_2 приватним нотаріусом Лавутою Т.О. на підставі договору купівлі-продажу від 04 січня 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1456595968108, номер відомостей про речове право: 24296862.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 травня 2024 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у загальному порядку.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 вересня 2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Сакенов Ю.К. позов підтримав та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказує, що нежитлова будівля площею 544,2 кв.м., яка належала ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» та була відчужена на підставі договору купівлі-продажу від 04 січня 2018 року, який визнаний судом недійсним, розташована на земельній ділянці площею 0,0802 га, кадастровий номер 6810800000:04:017:0088, яка 04 січня 2018 року також була відчужена ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» на користь ОСОБА_2 і залишається у власності останньої. Вказана обставина перешкоджає ОСОБА_4 захистити своє порушене право щодо стягнення з товариства вартості належної їй частки у статутному капіталі шляхом звернення стягнення на нежитлове приміщення, оскільки це приміщення на підставі рішення суду повернулось у власність товариства, а земельна ділянка, на якій воно розташоване перебуває у власності ОСОБА_2 .

Відповідачі ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» та ОСОБА_2 , які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, у визначений судом строк відзив на позов не подавали.

Заслухавши представника позивачки, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва, виданого ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует», станом на 01 січня 2009 року ОСОБА_1 як члену товариства належить частка у статутному фонді товариства: у будівлі - 9,24% (1626 грн), у майні - 7% (26 грн), у землі - 9,24% (3641 грн).

22 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» із заявою про вихід з товариства та виплату вартості частини майна пропорційно частці в статутному капіталі товариства.

На загальних зборах учасників ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» 03 лютого 2017 року прийнято рішення про вихід ОСОБА_1 з учасників товариства з 22 листопада 2016 року та виплату їй вартості частини майна пропорційно частці в статутному капіталі в розмірі 1652 грн.

Зазначене рішення зборів учасників позивачка в грудні 2017 року оскаржила до суду в порядку господарського судочинства.

04 січня 2018 року ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует», від імені якого діяла

його директор Сіпайло Л.І. , та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (будівлі побутового обслуговування) загальною площею 544,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Продаж нерухомого майна вчинено за 304359,85 грн.

Крім того, 04 січня 2018 року ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует», від імені якого діяла його директор Сіпайло Л.І. , та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0802 га для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, кадастровий номер 6810800000:04:017:0088, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Продаж цього нерухомого майна вчинено за 26226 грн.

04 січня 2018 року на підставі вищезазначених договорів купівлі-продажу за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю загальною площею 544,2 кв.м та земельну ділянку площею 0,0802 га, на якій розташована вказана будівля, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26 квітня 2018 року в справі № 924/23/18 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» від 03 лютого 2017 року в частині визначення розміру вартості частки в майні товариства, яка підлягає до виплати ОСОБА_1 Стягнуто з ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» на користь позивачки вартість частки в сумі 5826,46 грн і судовий збір у сумі 1687,40 грн.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 травня 2020 року в справі №924/23/18 змінено рішення Господарського суду Хмельницької області від 26 квітня 2018 року в частині стягнення вартості частки ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» і судового збору. Стягнуто з ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» на користь ОСОБА_1 вартість частки в сумі 231638,78 грн. і 3474,59 грн. судового збору. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На підставі вказаного судового рішення 04 червня 2020 року Господарським судом Хмельницької області видано наказ №924/23/18 про стягнення з ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» на користь ОСОБА_1 вартості частки в статутному фонді товариства в сумі 231638,78 грн. і 474,59 грн. судового збору.

16 червня 2020 року державним виконавцем Старокостянтинівського районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Воробієвським О.О. відкрито виконавче провадження №62339474 щодо примусового стягнення з ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» на користь ОСОБА_1 вартості частки в статутному фонді товариства в сумі 231638,78 грн. і 3474,59 грн. судового збору на підставі наказу Господарського суду Хмельницької області, виданого 04 червня 2020 року.

На час розгляду даної справи в суді виконавче провадження №62339474 не завершене.

Постановою Верховного Суду у складі колегії Другої судової падати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі №683/3114/19 задоволено позов ОСОБА_1 та визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 544,2 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений 04 січня 2018 року між ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» та ОСОБА_2 .

В подальшому, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16 жовтня 2023 року у справі №924/594/23 зобов`язано ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» в особі керівника Сіпайло Л.І. звернутись до відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області із заявою про проведення реєстрації речових прав на нежитлову будівлю площею 544,2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует».

Згідно з частиною першою статті 15, частини першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав

(інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 пред`явила позов про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, посилаючись на те, що такий договір укладено під час вирішення судом спору щодо визначення розміру частки позивачки в майні товариства та з метою приховання майна, за рахунок якого може бути погашений борг відповідача.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу

визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визначено, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України, та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

З урахуванням установлених судом обставин укладення оспорюваного правочину відразу після пред`явлення ОСОБА_1 позову щодо визначення розміру належної їй частки в майні товариства; вчинення договору на користь родича (доньки) директора товариства; наявності у відповідача боргу перед позивачкою в розмірі 231638,78 грн., який на час розгляду даної справи не погашений, та відсутності іншого майна, за рахунок звернення стягнення на яке може бути

погашений борг перед позивачкою, наявні підстави для кваліфікації оспорюваного правочину як такого, що вчинений на шкоду кредитора (позивачки).

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 січня 2018 року підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, то вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав, регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до ч.3 ст.26 вищезазначеного Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Аналіз положень ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідчить, що підставою для припинення відповідних прав чи обтяжень та повернення відповідних прав чи обтяжень у стан, що існував до відповідної державної реєстрації є наявність судового рішення про визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Отже, рішення суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0802 га, кадастровий номер 6810800000:04:017:0088, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 04 січня 2018 року, який був підставою для державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на цю земельну ділянку, є самостійною та достатньою підставою для припинення цього права за ОСОБА_2 та повернення відповідного права у стан, що існував до 04 січня 2018 року (до відповідної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 ), що не потребує окремого судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.

З огляду на викладене, у задоволені позову ОСОБА_1 в частині скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, проведеної за ОСОБА_2 , слід відмовити, оскільки цей спосіб захисту є неналежним.

При розподілі судових витрат суд враховує положення ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову ОСОБА_1 сплачено 2422,40 грн. за дві вимоги немайнового характеру. Даний позов задоволено на 50% (одну вимогу немайнового характеру задоволено, а у задоволенні однієї вимоги немайнового характеру відмовлено), тому з відповідачів на користь позивачки слід стягнути по 605,60 грн. (2422,40 х 50% :2 = 605,60) судового збору з кожного.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 83, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0802 га для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, кадастровий номер 6810800000:04:017:0088, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 04 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует»» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лавутою Т.О., зареєстрований в реєстрі за №5.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует»» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 605 грн. 60 коп. судового збору з кожного.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует»», місце знаходження: вул. Миру,12 м. Старокостянтинів Хмельницької області, 31100, код ЄДРПОУ 21328590.

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 15 листопада 2024 року.

Суддя: