Ухвала

від 15.11.2024 по справі 496/7329/24

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/7329/24

Провадження № 6/496/221/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Шаньшиної М.В,

за участю: секретаря Трушиної Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області подання старшого державного виконавця Ткаченко Світлани Анатоліївни про тимчасове обмеження боржника ТОВ «ОДЕС-МІАКРО» засновником та керівником якого є ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу,

В С Т А Н О В И В:

Старший державний виконавець Біляївського відділу ДВС в Одеському районі Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ткаченко С.А. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника керівника ТОВ «ОДЕС-МІАКРО» ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання зобов`язань, покладених рішенням Господарського суду Одеської області, на підставі якого було видано наказ №916/2941/23 про стягнення з ТОВ «ОДЕС-МІАКРО» на користь Одеського квартирно-експлуатаційного управління грошової суми у розмірі 550915,92 грн. В обґрунтування подання зазначає, що на виконанні Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження №74439063 з примусового виконання наказу №916/2941/23 виданого 12.02.2024 року Господарським судом Одеської області про стягнення з ТОВ «ОДЕС-МІАКРО» на користь Одеського квартирно-експлуатаційного управління грошової суми у розмірі 550915,92 грн. За вказаними виконавчими документами боржником є ТОВ «ОДЕС-МІАКРО», код за ЄДРПОУ: 32478300. Відповідно до автоматизованої системи-реєстру Єдиного державного реєстру юридичних осіб, засновником та керівником ТОВ «ОДЕС-МІАКРО», код за ЄДРПОУ: 32478300 є ОСОБА_1 . Відповідно до статей 3,4,24,25,26 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 13.03.2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. На адресу керівника ТОВ «ОДЕС-МІАКРО» неодноразово направлялися повістки державного виконавця, але за викликами до відділу боржник жодного разу не з`явився. Рішення на сьогоднішній день боржником не виконані, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на їх виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити, за боржником на праві власності не зареєстровані об`єкти нерухомості. На все майно боржника накладені накладено арешт та інформацію про накладення арешту внесено до відповідних державних реєстрів обтяжень майна. Державним виконавцем було вжито наступні заходи примусового виконання рішення, що підтверджують повноту вчинення дій, а саме: арешт майна, перевірка майнового стану боржника. Враховуючи вищевикладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник не вживає заходів щодо виконання рішень, не дивлячись на те, що державним виконавцем вжито усіх, передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішення, боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Все вищевикладене свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язань, встановлених судовим рішенням, у зв`язку з чим приватний виконавець виконавчого округу Одеської області звернулася до суду з вказаним поданням.

Суд розглянув подання у відсутність приватного виконавця, оскільки таке подання розглядається негайно відповідно до положень ст. 441 ЦПК України.

Державний виконавець в судове засідання не з`явилася, про дату і час судового засідання була повідомлена належним чином шляхом доставки електронного листа.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду подання, суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, може звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості.

Відповідно до п. 19 ч. 3ст. 18Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 6Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 рокуза№ 3857-ХІІ, громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд може встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи).

Застосування обмеження у праві виїзду за межі України може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованогост. 33 Конституції Українитаст. 313 ЦК Україниособистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Відповідно до ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно за своїм власним бажанням.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Відповідно до статті 33Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно статті 6Закону України"Пропорядок виїздуз Україниі в`їздув Українугромадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Статтею 2 Протоколу 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи своєю власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Однак, як вбачається зі змісту подання, обґрунтованість та вмотивованість звернення до суду із такими вимогами державний виконавець обумовлює лише наявністю невиконаного наказу Господарського суду Одеської області №916/2941/23 від 12.02.2024 року про стягнення з ТОВ «Одес-Міакро» на користь Одеського квартирно-експлуатаційного управління грошової суми у розмірі 550915,92 грн.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів навмисного чи іншого свідомого ухилення від виконання ТОВ «Одес-Міакро» обов`язків по сплаті.

Державним виконавцем не доведено факт того, що керівник ТОВ «Одес-Міакро» отримував постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості. До подання державним виконавцем не долучено жодного доказу на підтвердження отримання копії постанови, повідомлення щодо наявності заборгованості, виклику до державного виконавця.

Не зрозуміло також, чи державним виконавцем було встановлено місце постійного проживання на момент відкриття виконавчого провадження боржника, та взагалі чи він обізнаний про наявність такого виконавчого провадження.

Таким чином, зазначенні обставини в своїй сукупності не свідчать про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Згідно ч. 1,5,6ст.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, саме державний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Аналізуючи зазначене, враховуючи вимогиЗакону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не надано всі необхідні докази, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов`язання, а також не вбачається наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов`язання, з матеріалів долучених до подання не вбачається підстав для обмеження у праві виїзду керівника ТОВ «Одес-Міакро» ОСОБА_1 за межі України, оскільки подання обґрунтовується лише перебуванням останнього у статусі боржника, у зв`язку з чим, подання є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України,ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадянам України», ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання старшого державного виконавця Біляївського відділу ДВС в Одеському районі Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ткаченко Світлани Анатоліївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі УкраїниТОВ «ОДЕС-МІАКРО» засновником та керівником якого є ОСОБА_1 , без вилучення паспортного документу для виїзду за кордон - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів, з дня її проголошення.

Суддя М.В. Шаньшина