Ухвала

від 18.11.2024 по справі 308/18443/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/18443/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 року м. Ужгород

Суддя Ужгородськогоміськрайонного судуЗакарпатської областіЧепка В.В.,ознайомившись зматеріалами за позовноюзаявою ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Мрія», третя особа: Відділ Державної виконавчої служби в м. Ужгород, про зняття арешту з майна,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Кредитної спілки «Мрія», третя особа: Відділ Державної виконавчої служби в м. Ужгород про зняття арешту з майна.

В позові вказано, що позивач після повернення до України звернувся до нотаріуса для проведення нотаріальних дій та оформлення права власності на буд. АДРЕСА_1 та позивачу стало відомо про наявність арешту із забороною відчуження вищевказаного майна.

Позивач звернувся до Відділу Державної виконавчої служби в м. Ужгород із заявою про скасування арешту. Однак, ним було отримано відповідь, у якій вказано, що на виконанні перебувало виконавче провадження, яке було відкрито на підставі виконавчого листа № 2-700, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 12.05.2004, про стягнення з ОСОБА_1 накористь КС«Мрія» боргув розмірі2152,33грн.Зазначає, що 20.08.2004 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборони на його відчуження. Згідно Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 07.06.2017, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, у зв`язку з чим, виконавче провадження, у межах якого винесена вказана постанова про арешт майна, знищена. Просить суд скасувати арешт, накладений державним виконавцем на житловий будинок.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов до висновку, що провадження по даній справі не може бути відкрито, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається із змісту позовної заяви, у 2022 році позивач дізнався про факт накладення арешту на його майно. Арешт був накладений 20.08.2004 відповідно до постанови серія АА 840692 державного виконавця Станко В. П. Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-700, виданого 12.05.2004 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області. При цьому, позивач вказав, що на час звернення із позовом до суду ним в добровільному порядку сплачено суму боргу в розмірі 2152,39 грн. та виконавчий збір в розмірі 215,32 грн. на банківський рахунок відділу ДВС в м. Ужгороді.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

За приписами ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з п. 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. До заяви про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення боржником додається документ, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, що містяться в постанові №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», в питанні щодо звільнення майна з під-арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права, а саме, на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного), а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

У цій справі арешт на майно було накладено державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, у якому позивач визначений боржником, тобто є стороною виконавчого провадження. Позивачу лише обмежено його право розпорядження всім майном на стадії виконавчого провадження, а тому належним способом захисту даного права є саме звернення до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не з позовною заявою.

Заява про зняття арешту подається стороною справи, якщо арешт накладений судом відповідно до глави 10 ЦПК України.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №607/3894/17.

З огляду на наведені норми та роз`яснення, надані Верховним Судом, суд дійшов висновку, що боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду з позовною заявою про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення такого питання, а саме, шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України.

Оскільки позов про скасування арешту на майно, на переконання суду, підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя

постановив:

у відкритті провадження по цивільній справі за ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Мрія», третя особа: Відділ Державної виконавчої служби в м. Ужгород про зняття арешту з майна -відмовити.

Роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, визначеномуРозділом VII ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя В. В. Чепка