Рішення

від 05.11.2024 по справі 495/5416/24

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/5416/24

№ провадження 2/495/3181/2024

З А О Ч Н Е р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

05 листопада 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої - одноособово судді Прийомової О.Ю.

за участю секретаря Ульвіс К.Є.

Справа № 495/5416/24

Особисто позивача - ОСОБА_1

неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в присутності спеціаліста - психолога ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород - Дністровському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Маразліївська сільська рада, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 11 червня 2024 року звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Маразліївська сільська рада, про позбавлення батьківських прав, просить суд позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стислий виклад позиції позивача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час спільного проживання у них з відповідачем народився син - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Шлюб між ними був розірваний на підставі рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду від 27 серпня 2018 року.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 виїхала до м. Одеса на постійне місце проживання.

Син ОСОБА_5 залишився проживати з ним.

Під час проживання у м. Одеса вона іноді забирала сина до себе, однак швиденько повертала.

Ніякої матеріальної підтримки вона їм не надавала.

У травні 2023 року відповідач виїхала за кордон - до Бельгії.

Після цього вона зовсім зупинила спілкування з ним і сином, на телефоні дзвінки не відповідала, повністю уникала від спілкування.

Він забезпечує дитину всім необхідним, відповідачка ухиляється від своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, тривалий час не приймає участі у його утриманні та виховані, тобто утриманням сина не займалася та не займається, станом здоров`я та розвитком не цікавиться.

На підставі вищевикладеного він і звернувся з позовом до суду.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

14 червня 2024 року Ухвалою суду по вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження з призначенням справи до її підготовчого розгляду.

30 липня 2024 року Ухвалою суду підготовче провадження по справі було закрито та призначений її розгляд по сутті справи.

25 вересня 2024 року Ухвалою суду про витребування доказів були витребувані докази по справі.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просить суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином, причину неявки суду не повідомила.

Зі згоди позивача, про що свідчить його заява, суд ухвалою на місці перейшов до заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. ст. 280-281 ЦПК України.

В судовому засіданні з`ясовувалась думка неповнолітньої дитини у присутності психолога, яка пояснила, що дитина може висловити свою думку, розвинута, активна.

Малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судовому засіданні пояснив, що спілкується з матір`ю по телефону, вона постійно добре до нього ставиться, мати знаходиться за кордоном, він її бачив коли пішов у перший клас, дуже хоче щоб мати повернулася із - за кордону, бажає проживати з батьком і матір`ю разом.

Представник третьої особи надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, додаткових пояснень, клопотань або документів, окрім раніше наданих не мають, задоволення позову залишають на розсуд суду, відводів та заперечень не мають, суду довіряють.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Вислухавши позивача, з`ясувавши думку неповнолітньої дитини у присутності спеціаліста - психолога, дослідивши матеріали справи, ретельно перевіривши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

При розгляді справи суд враховує вимоги ч. 8, 9 ст. 7 Сімейного Кодексу України про те, що регулювання сімейних відношень має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї, на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У силу положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Судом встановлено, що 23 листопада 2016 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, який відповідно до рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду від 27 серпня 2018 року був розірваний. (а.с. 6)

Від вказаного шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Білгород - Дністровський міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, відповідний актовий запис № 923. (а.с. 7)

Відповідно до довідки Маразліївської сільської ради № 18 від 29 травня 2024 року, склад сім`ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 складає: син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 8)

Відповідно до акту обстеження матеріально - побутових умов сім`ї від 29 травня 2024 року зазначено, що в будинку, де проживає родина ОСОБА_6 , створені всі умови для виховання та розвитку дитини. Дитина має окрему кімнату, оснащену всім необхідним. (а.с. 10)

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 14 червня 2024 року до суду надійшов 02 липня 2024 року висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого, виконавчий комітет Маразліївської ради Білгород - Дністровського району Одеської області як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 20)

На виконання ухвали суду також надійшло рішення виконавчого комітету Маразліївської сільської ради «Про затвердження висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав» за № 84/2024 від 28 червня 2024 року.

На виконання ухвали суду від 25 вересня 2024 року про витребування доказів з центру обробки інформації Державної прикордонної служби України 23 жовтня 2024 року надійшов лист, відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_7 перетинала кордон: 30.08.2023 року - в`їзд в Україну; 09.09.2023 року - виїзд з України; 14 серпня 2024 року- в`їзд в Україну; 25 серпня 2024 року - виїзд з України. (а.с. 39)

Нормативне обґрунтування, оцінка аргументів сторін, висновки суду.

Спірні правовідносини регулюються нормами матеріального права визначені, зокрема, Сімейним Кодексом України.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

9. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із ч.1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У відповідності до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Частиною 1 ст. 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.

Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини.

Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду.

Пунктами 15,16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько (мати) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

У справі відсутні докази застосування до відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заходів впливу у вигляді попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що мати ОСОБА_4 ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача ОСОБА_4 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї.

Як підтверджено матеріалами справи та пояснила сама неповнолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він спілкується з матір`ю постійно по телефону, вона добре до нього ставиться, в останнє вона до нього приїжджала коли він пішов у перший клас, він бажає бачити матір та спілкуватися з нею.

Відповідно до ч.2,3 ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Суд зазначає, що озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї, (Постанова ВС справа №705/3040/18 від 13.07.2022 р.) однак з пояснень дитини з`ясовано, що мати піклується про нього, постійно з ним на зв`язку, оскільки в теперішній час перебуває за кордоном, добре до нього ставиться, тобто ствердження відповідача про те, що відповідач після розлучення з ним у 2018 році не цікавиться дитиною зовсім, не приймає участі в його житті, спростовуються поясненнями самої дитини.

З матеріалів справи взагалі не можливо встановити яким чином мати ухиляється від виконання своїх обов`язків, які неправомірні дії нею вчиняються щодо дитини, свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Також, ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини, шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків, а також, що неналежне виконання нею батьківських обов`язків створює загрозу життю та здоров`ю дитини.

Відповідно до п. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

В даній конкретній справі, суд вважає висновок виконавчого комітету Маразліївської сільської ради недостатньо обґрунтованим, при надані висновку не врахована думка дитини, вона, як видно з висновку не з`ясовувалась, зазначення про це у ньому відсутні.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі №638/6919/16-ц).

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» у рішенні від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 24.06.2020 року у справі №344/6374/18, від 08.04.2020 року у справі №645/731/18, від 29.01.2020 року у справі №127/31288/18, від 29.01.2020 року у справі №643/5393/17, від 17.01.2020 року у справі №712/14772/17, від 25.11.2019 року у справі №640/15049/17, від 24.04.2019 року у справі №331/5427/17, від 13.03.2019 року у справі №631/2406/15-ц.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Суд враховує пояснення дитини, що мати з ним спілкується за телефоном, добре до нього ставиться, однак, враховуючи поведінку відповідача щодо ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини, неналежне виконання нею батьківських обов`язків, які встановлені виконавчим комітетом Маразліївської сільської ради, суд вважає, що її слід попередити, що у разі продовження такої поведінки вона буде позбавлена батьківських прав.

Таким чином, з урахуванням обставин справи, того що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, судом встановлено, що в теперішній час відсутні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, тому вважає за необхідне в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Маразліївська сільська рада, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на виконавчий комітет Маразліївської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області контроль за виконанням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 164 ч.1,2 165 СК України, ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 83, 133, 141, 263, 264, 265, 280-281, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Маразліївська сільська рада, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на виконавчий комітет Маразліївської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області контроль за виконанням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських обов`язків.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Маразліївська сільська рада, Білгород - Дністровського району Одеської області. код ЄДРПОУ: 04377859, адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Маразліївка, вулиця Миру, 152.

Повний текст рішення складений 18 листопада 2024 року.

Суддя: