Рішення

від 13.11.2024 по справі 645/4801/24

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/4801/24

Провадження № 2-о/645/148/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Феленко Ю.В.,

за участю секретаря судових засідань Базака А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась із заявою, яку в подальшому уточнила, та просила встановити факт належності їй правовстановлюючого документу трудової книжки НОМЕР_1 від 13.09.1983 на ім`я ОСОБА_1 » (російською мовою).

Свої вимоги мотивує тим, що 13.09.1983 при заповненні її трудової книжки НОМЕР_1 уповноваженою особою підприємства «Харьковхозторг» було записано по батькові російською мовою « ОСОБА_2 », тоді як в паспорті по батькові зазначено « ОСОБА_3 ».

Встановлення факту належності заявнику, вищевказаної трудової книжки необхідно для оформлення пенсії за віком, а іншим способом, окрім як судового, захистити свої права вона не спроможна у зв`язку з ліквідацією підприємства, яким було видано трудову книжку.

Зазначене стало підставою звернення до суду.

19.08.2024 судом постановлено ухвалу про прийняття заяви, відкриття провадження та призначення справи до розгляду.

Заявниця в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду заяви повідомлялася належним чином та своєчасно, надала суду заяву, якою просила розглядати справу за її відсутності, вимоги заяви підтримує та просить заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду заяви повідомлявся належним чином та своєчасно, заяв про розгляд справи за відсутності представника Головного управління Пенсійного фонду України суду не надавались, причини неявки не відомі.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасників справи заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою і підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною першою та пунктом п`ятим частини другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пункт 6 частини першої ст.315 ЦПК України визначає, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Зі змісту зазначеної норми права, а також роз`яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» випливає, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Судовим розглядом встановлено, що 13.09.1983 уповноваженими підприємства «Харьковхозторг» було видано трудову книжку НОМЕР_1 , дата заповнення 13 вересня 1983 року на ім`я заявника де зазначено її по батькові як « ОСОБА_2 » (російською мовою).

Тоді, як, відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 08.08.1996, її прізвище, ім`я та по батькові вказано « ОСОБА_1 » (а.с.8-9)

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно Індустріально-Немишлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області , про що 04 січня 1964 року складено відповідний актовий запис № 17, зареєстрований Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.10).

Як вбачається із запису у трудовій книжці НОМЕР_1 , відбулась зміна прізвища заявника з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » на підставі паспорту НОМЕР_4 , виданого Фрунзенським РВВС м. Харкова14.12.1985. (а.с. 6)

Крім того, на підтвердження правильності написання по батькові заявника « ОСОБА_7 » (рос. мовою), надані також інші документи. Так відповідно до свідоцтва про свідоцтва про народження сина заявника серії НОМЕР_5 , виданого відділом РАЦС ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ім`я ОСОБА_8 , матір`ю вказана « ОСОБА_9 » (рос. мовою), татарка (а.с.4)

Як вбачається зі змісту профспілкового квитка № НОМЕР_6 , прізвище, ім`я та по батькові заявника записано російською мовою « ОСОБА_10 » (а.с.5).

Заявник ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області з питання призначення пенсії, надавши для попереднього огляду документи, в тому числі і трудову книжку.

Пенсійний фонд України в особі Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області 25.01.2024 ухвалив Рішення №204650021339 про відмову призначенні пенсії, зазначивши, що до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.09.1983, оскільки внесене на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки по баитькові особи « ОСОБА_2 » (російською мовою) не відповідає даним паспорта заявниці (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 08.08.1996 (а.с.28).

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за N 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З огляду на наведене, необхідно встановити факт належності трудової книжки, як документа, що підтверджує трудовий стаж та дає право на призначення пенсії.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України N 58 від 29 липня 1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів. Згідно з п.2.2. Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п.2.11 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Згідно з п. 2.12. Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

З досліджених судом доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що заявник ОСОБА_11 ») ОСОБА_12 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження місто Кривий Ріг Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про народження (видане повторно) серії НОМЕР_3 , актовий запис №17. (а.с.10)

Згідно з даними паспорта громадянина України серії НОМЕР_7 , виданого Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 08.08.1996 в графі по батькові вказано « ОСОБА_3 » (а.с.8-9).

З трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення: 13.09.1983, виданої на ім`я « ОСОБА_9 » (рос. мовою), вбачається, що заявник розпочала свою трудову діяльність з 13.09.1983 в « ОСОБА_13 » (а. с. 6).

Разом з цим, на першій сторінці трудової книжки, заповнення якої розпочато 13.09.1983 уповноваженими особами « ОСОБА_13 » наявне невірне написання по батькові заявника російською мовою « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_7 », що українською відповідає « ОСОБА_3 », а також допущена помилка в зазначенні дати народження « ІНФОРМАЦІЯ_3 » замість « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

В своїй сукупності перелічені докази, а також збіг прізвища, імені, по батькові, місяця та року народження заявника, зазначені в її паспорті з даними, що містяться в трудовій книжці, підтверджують факт належності вказаної трудової книжки ОСОБА_1 .

Таким чином, вбачається факт допущення невірного написання по батькові заявника та описки при написанні дати народження ОСОБА_1 в трудовій книжці.

Відповідальність за ведення трудових книжок несе роботодавець.

Згідно ч. 3ст. 48 Кодексу законів про працю України працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після початку проходження стажування.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року N 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у документах по обліку трудового стажу, неналежним чином оформлена трудова книжка, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, оскільки заявник, як працівник, не може відповідати за правильність та повноту оформлення кадрових документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації, з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі N 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

Заявник не може нести відповідальність за заповнення трудової книжки, оскільки записи у ній вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто особою, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.6 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до листа Верховного суду України 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в разі, якщо установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають з цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Згідно п.12постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ч.1ст.256 ЦПК України факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаним у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документу, в якому допущені помилки у прізвищі, імені по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявнику подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Згідно з листом Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.256 Цивільно-процесуального кодексу України (в попередній редакції) громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

За ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Суд звертає увагу, що заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту, а саме факту належності йому трудової книжки в якій допущено не вірне написання по батькові та помилку в написанні дати народження, і такі заяви розглядаються виключно в порядку окремого провадження. Заявником не ставиться вимога про зарахування стажу роботи до страхового стажу чи призначення пенсії по інвалідності, а тому відсутній наразі спір про право тощо.

А тому суд переконаний, що встановлення даного факту не пов`язане з вирішенням спору про право, а навпаки породжує для заявника юридичні наслідки, оскільки трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, а факт перебування заявника у трудових відносинах є необхідним для зарахування йому трудового стажу для призначення пенсії; вказані обставини знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом, а тому, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.13,263,265,267,268,293,315,354,355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.

Встановити факт, що трудова книжка НОМЕР_8 на ім`я ( ОСОБА_14 , дата рождения 22.12.1963 года, образование средне-техническое, профессия, специальность товаровед, дата заполнения 13 сентября 1983 года» належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_9 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ;

Заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ЄДРПОУ 14099344, адреса: 61022 м. Харків, м. Свободи, б. 6, Держпром, 3-й під`їзд, 2-й поверх.

Повний текст рішення складено 18.11.2024.

Суддя Ю.В. Феленко