Рішення

від 18.11.2024 по справі 635/7913/24

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/7913/24

Провадження № 2 /635/4136/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року с-ще Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Омельник М.М.,

за участю секретаря судових засідань Сліпченко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»</a>, треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Іванюта Іван Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кірюшина Артема Андрійовича звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»</a>, треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Іванюта Іван Миколайович, в якому просить:

визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 31.10.2020, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 91169, яким стягнуто з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», яке знаходиться за адресою: вул. Шолуденка, 3, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код юридичної особи: 32494741 грошові кошти;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»</a>, яке знаходиться за адресою: вул. Глибочицька, 17-Б, оф. 503, м. Київ, 04052, ідентифікаційний код юридичної особи: 41153878 на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 грошові кошти стягнуті за виконавчим написом від 31.10.2020, вчиненим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрованим в реєстрі за № 91169 в сумі 12932,90 грн.;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»</a>, яке знаходиться за адресою: вул. Глибочицька, 17-Б, оф. 503, м. Київ, 04052, ідентифікаційний код юридичної особи: 41153878 на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 витрати, пов`язані із наданням професійної правової допомоги, понесені Позивачем у сумі 11 200,00 грн., а також сплачений судовий збір.

Позиція сторони, що звертається до суду за захистом свої прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача Кірюшин А.А. , зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 (надалі - Позивач, ОСОБА_1 ) 28.05.2019 укладено кредитний договір № 8623897898 (надалі - Кредитний договір). Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем (надалі - Третя особа 1, Нотаріус) 31.10.2020 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 91169 про стягнення із Позивача суми заборгованості за згаданим вище договором про споживчий кредит в сумі 64749,13 грн (надалі - Виконавчий напис), що підтверджується копією Виконавчого напису, Кредитного договору та копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.12.2020 винесеної приватним виконавцем виконавчого округу Харківська область Богатиренко А.І. у виконавчому провадженні № НОМЕР_4.

У подальшому постановою приватного виконавця виконавчого округу місто Київ Іванюти Івана Миколайовича, який заміщує приватного виконавця Богатиренка А.І. на підставі договору про заміщення від 11.10.2022, від 14.11.2023 на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 24.10.2023 у справі № 619/3971/23 замінено сторону виконавчого провадження у згаданому виконавчому провадженні та стягувачем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»</a> (надалі - Відповідач, ТОВ «ФК «Укрфінстандарт»). Позивачу Відповідачем лист з вимогою про усунення порушення стосовно зобов`язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов`язань не направлявся та остання такого листа не отримувала, у зв`язку з чим Позивач був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості оспорити вимоги Відповідача або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення. Таким чином Нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом. Відповідно листа Приватного виконавця від 27.07.2024 № 6386 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4 на користь стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» було стягнуто грошові кошти в сумі 9617,55 грн та стягувача - Товариство з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» було перераховано грошові кошти в сумі 3315,35 грн. З урахуванням викладеного позивач прохає визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 91169 від 31 жовтня 2020 року, стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у сумі 12932,90 гривні, а також витрати, пов`язані із наданням професійної правової допомоги, понесені Позивачем у сумі 11200,00 гривень та сплачений судовий збір.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 серпня 2024 року відмовлено у клопотанні представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кірюшина Артема Андрійовича про звільнення від сплати судового збору. Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кірюшина Артема Андрійовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»</a>, треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Іванюта Іван Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню повернуто заявнику.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2024 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кірюшина Артема Андрійовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»</a>, треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Іванюта Іван Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документу - виконавчого напису № 91169, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з позивача, ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», за виконавчим провадженням № НОМЕР_4, на час розгляду цивільної справи і до ухвалення рішення по суті.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кірюшин Артем Андрійович, надав заяву в якій прохає суд розглянути справу без участі позивача та її представника, також у заяві зазначив, що проти ухвалення заочного рішення позивач не заперечує.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»</a> та треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Іванюта Іван Миколайович про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відзив на позов та пояснення стосовно позовних вимог суду, а також заяви про розгляд справи за їх відсутності суду не надали.

Суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, який повідомлявся про час і місце розгляду справи у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, і від якого не надійшли відзив чи заява про судовий розгляд за його відсутності, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідністю з частиною 4 статті 223, частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, проти чого не заперечував позивач, та що відповідає передбаченим статтею 2 ЦПК України завданням та основним засадам цивільного судочинства, в тому числі і щодо розумності строків розгляду справи судом.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18.)

У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, тому вирішив спір по суті за відсутності відповідача.

Зважаючи на те, що всі належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися, і це не перешкоджає розгляду справи по суті, судовий розгляд справи проведено за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст правовідносини.

28 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8623897898.

31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис № 91169, яким з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЦФР"", стягнуто заборгованість за кредитним договором 8623897898 від 28 травня 2019 року за період з 28 січня 2020 року по 12 жовтня 2020 року у розмірі 63849,13 гривень.

Сума заборгованості складає 63849,13 гривень, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредитом становить - 47817,61 гривень; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить - 13507,17 гривень; строкова заборгованість за штрафами, пенями становить 2524,35 гривні. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 ЗУ «Про нотаріат» - 900,00 гривень. Загальна сума, що підлягає стягненню - 64749,13 гривень.

14 грудня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Богатиренко Артуром Ігоровичем, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4.

В подальшому приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою Іваном Миколайовичем, який замішує приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Богатиренка Артура Ігоровича на підставі договору про заміщення від 11 жовтня 2022 року при примусовому виконанні виконавчого напису № 91169 від 31 жовтня 2020 року виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., з урахуванням ухвали Харківського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2023 року замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого напису № 91169 від 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом про стягнення з ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" (07405, Київська область, м. Бровари, а/с 580, ЄДРПОУ 41153878), винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження.

Висновки суду.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 1статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка передбачена пунктом 19статті 34 Закону України «Про нотаріат». При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5передбачено порядок вчинення виконавчих написів. Відповідно до п. п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2,3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. При цьому, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору між сторонами стосовно заборгованості, як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис, як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Пунктом 1 Переліку документів передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами першою та другою статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Наявність цивільно-правової відповідальності повинна бути доведена належними та допустимими доказами. Підлягає доказуванню наявність правових підстав для стягнення штрафу та пені, а також розмір заборгованості, заявленій до стягнення.

Однак відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів того, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував первинні бухгалтерські документи на підтвердження існування у позивача ОСОБА_1 , заборгованості за договором № 8623897898 від 28 травня 2019 року, укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 , факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Розрахунок боргу, викладений у виконавчому написі, є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог до позивача.

За таких обставин підлягає перевірці питання щодо стягнення з боржника за кредитним договором, а сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №760/2193/15-ц висловлено правову позицію про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Проте, із матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком та процентів, зазначених у написі, є безспірними.

Таким чином, нотаріусом не було з`ясовано питання щодо безспірності заборгованості, зокрема розміру основної суми боргу та відсотків за користування кредитом, не було з`ясовано даного питання з боржником.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Наведене свідчить про надання відповідачем неповної інформації та документів нотаріусу, що має наслідком порушення п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» та п.1 Глави 13 Порядку № 296/5 при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, згідно з якими на нотаріуса покладається обов`язок відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

При цьому слід зазначити, що захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене, та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог кредитора.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 та від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що обставини, якими представник позивача обґрунтував позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому такі слід задовольнити, а оспорюваний виконавчий напис визнати таким, що не підлягає виконанню.

Матеріали позову містять лист приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти Івана Миколайовича, з якого вбачається, що в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 з боржника на користь стягувачів стягнуто кошти в розмірі 12932,85 гривень, а саме:

1) за період з 14.12.2020 по 14.11.2023 кошти в сумі 9617,55 гривень перераховані на користь первісного стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РШЕНЬ»;

2) за період з 14.11.2023 і по нинішній час кошти в сумі 3315,35 гривень перераховані на користь нового стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»</a>.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Згідно ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21) зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі ст.1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

З вказаного вбачається, що правові підстави набуття фінансовою компанією грошових коштів, що стягнені з ОСОБА_1 , на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, а відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача у цій частині та необхідності поверненню ОСОБА_1 грошових коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З долучених до позовної заяви договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2024 року та акту виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2024 року вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у зв`язку з розглядом цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»</a>, треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Іванюта Іван Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, становить 11200,00 гривень та складається з послуг, а саме надання усної консультації 4 (чотири) години, вартість однієї години консультації 800, 00 (вісімсот) грн., а загалом - 3 200, 00 (три тисячі двісті) грн. 00 коп., проведено аналіз судової практики місцевих та апеляційний судів щодо вирішення спорів про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, проаналізовано судову практику Київського апеляційного адміністративного суду, Вищого адміністративного суду України та Великої Палати Верховного Суду України у справі № 826/20084/14 тривалістю 5 (п?яти) годин, вартість однієї години аналітичної роботи 800, 00 (вісімсот) грн., а загалом - 4 000, 00 (чотири тисячі) грн. 00 коп., підготовлено позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, тривалість підготовки документу склала 5 (годин) годин, вартість однієї години 800, 00 (вісімсот) грн., а загалом - 4 000, 00 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч. ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Як вбачається із згаданих вище документів наданих адвокатом, предметом наданої професійної правничої допомоги є консультація, збирання документів, вивчення законодавства та судової практики, складання позовної заяви.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а також стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 12932,90 гривень.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11200,00 гривень є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5000,00 гривень, оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача, який був змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Згідно з положенням пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, а відтак вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 1212 ЦК України, 5, 12, 13, 51, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»</a>, треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Іванюта Іван Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 91169 від 31 жовтня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів у розмірі 12932 (дванадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) гривні 90 (дев`яносто) копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із наданням професійної правової допомоги у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

представник позивача: адвокат Кірюшин Артем Андрійович, РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»</a>, код ЄДРПОУ: 41153878, місцезнаходження: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17-Б, оф. 503;

третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, РНОКПП: НОМЕР_3 , місцезнаходження: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35;

третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Іванюта Іван Миколайович, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 17, к. 306.

Суддя М.М.Омельник