Рішення

від 14.11.2024 по справі 757/15548/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15548/24-ц

пр. 2-5878/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О. Л.

при секретарі судових засідань-Романенко Ю. О.

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Головного управління Національної поліції в Київській області - Мєзєс О. В.,

представника відповідача - Міністерства внутрішніх справ України - Щепанського А. М.,

третьої особи Державного підприємства - «Дія» - Нінчук О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Київській області, треті особи: Міністерство цифрової трансформації України, Державне підприємство «Інфотех», Державне підприємство «Дія» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, треті особи: Міністерство цифрової трансформації України, Державне підприємство «Інфотех», Державне підприємство «Дія», в якому просив зобов`язати Державу Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України у передбачений законом спосіб спростувати недостовірну інформацію, зазначивши, що ОСОБА_1 від органів досудового розслідування за статтею звинувачення 162 частиною другою КК України не переховувався, до органу досудового розслідування він не викликався; стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 1,00 грн за заподіяну моральну шкоду та кошти сплачені, як судовий збір у зв`язку з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 24 березня 2023 року по 17 травня 2023 року на офіційному порталі Міністерства внутрішніх справ України у розділі «Особи, які переховуються від органів влади», знаходилося фото позивача разом з інформацією, що він є особою, яка переховується від органів досудового слідства, стаття звинувачення частина друга статті 162 КК України. Позивач зазначає, що підставою внесення відомостей до офіційного порталу Міністерства внутрішніх справ України у розділі «Особи, які переховуються від органів влади» про розшук позивача є постанова слідчого ВП № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області про оголошення у розшук ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 1201111050000266 від 12 березня 2021 року. Позивач зазначає, що оскільки дій для зникнення чи переховування від органу досудового розслідування він не вчиняв, тому зазначена у повідомленні на офіційному порталі Міністерства внутрішніх справ інформація не може вважатися достовірною, є такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Зазначає, що розміщена інформація не є оціночним судженням, викладає доводи, які дають підстави вважати розповсюджену інформацію недостовірною, яка стосується безпідставності винесення слідчим постанови про зупинення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 1202111050000266 від 12 березня 2021 року, а тому є підстави вважати, що рішення про оголошення його в розшук є передчасним, відомості про переховування - недостовірними. Поширення таких відомостей з використанням фотографії позивача завдало йому моральної шкоди.

Ухвалою судді від 11 квітня 2024 року відкрито провадження для розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У березні 2024 року представник Міністерства внутрішніх справ України подала до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просить у задоволенні позову відмовити, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Указувала на те, що факти, які викладені в позовній заяві не наводять жодних доказів, що саме працівниками апарату Міністерства внутрішніх справ України було самостійно прийнято рішення про розміщення інформації щодо позивача на офіційному вебсайті Міністерства внутрішніх справ України з подальшим його видаленням, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог до Міністерства внутрішніх справ України.

У травні 2024 року ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив Міністерства внутрішніх справ України, в якій просить відхилити викладені у відзиві заперечення та задовольнити його позовні вимоги. Зазначає, що позивач у своїй позовній заяві виклав саме вимоги про покладення судом на Міністерство внутрішніх справ України та Національну поліцію України зобов`язання по спростуванню оприлюдненої недостовірної інформації, не вдавшись до конкретизації і зазначення переліку та найменування дій окремо кожного з відповідачів, оскільки таке посилання позивача було б не реалізацією захисту свого цивільного права, а визначенням способу виконання судового рішення.

У травні 2024 року від представника Міністерства цифрової трансформації України надійшли письмові пояснення, у яких заявник зазначає, що Мінцифри діяло у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, в частині забезпечення належного функціонування Єдиного державного веб-порталу відкритих даних. Оприлюднення набору даних «Інформація про осіб, які переховуються від органів влади» здійснюється Міністерством внутрішніх справ України як розпорядником інформації.

У червні 2024 року представник Національної поліції України подав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просить у задоволенні позову відмовити, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Указувала на те, що у порядку цивільного судочинства не може розглядатися спір про спростування інформації органом досудового розслідування про проведення процесуальних дій, їх хід та здобуті результати, оскільки такій інформації оцінка надається в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. Крім того, у порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування, для яких законом установлено інший порядок оскарження.

У червні 2024 року ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив Національної поліції України, в якій просить відхилити викладені у відзиві заперечення та задовольнити його позовні вимоги. Зазначає, що без спростування інформації, що позивач не переховувався від органу досудового розслідування, в учасників суспільних відносин буде існувати негативна соціальна оцінка позивача, по причині невідповідності його дій загальноприйнятим уявленням про добро і зло, хоча насправді такий дій - не існувало.

У червні 2024 року від представника Державного підприємства «Інфотех» надійшли до суду письмові пояснення, відповідно до яких заявник зазначає, що Державне підприємство «Інфотех» самостійно не приймало рішення про розміщення інформації щодо позивача на офіційному вебсайті Міністерства внутрішніх справ України з подальшим його видаленням. Зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки зазначена інформація не може бути предметом розгляду справи щодо захисту честі, гідності та ділової репутації.

У червні 2024 року Державне підприємство «Дія» подало до суду письмові пояснення, відповідно до яких заявник вказує на те, що Державне підприємство «Дія», як адміністратор Єдиного веб-порталу відкритих даних, Підприємство здійснює адміністрування, технічну підтримку та безперебійне функціонування порталу, а також цілісність інформації відкритих даних після оприлюднення цієї інформації її розпорядниками.

У серпні 2024 року представник Національної поліції України подав до суду додаткові пояснення, відповідно до яких представник заявника зазначає, що Національна поліція України інформацію щодо розшуку позивача до бази даних «Розшук» не вносила, що підтверджує відсутність порушеного права позивача Національною поліцією України. Заявлення позову до неналежного відповідача, яким у вказаній справі є Національна поліція України, є підставою для відмови у задоволенні позову.

У серпні 2024 року представник Міністерства внутрішніх справ України подав до суду додаткові пояснення, відповідно до яких представник заявника просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Зазначає, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням. Позивачем не доведено факту поширення відповідачами спірної інформації, оскільки ним не зазначено осіб, яким така інформація повідомлена, окрім самого позивача, отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів протиправних дій (бездіяльності) Міністерства внутрішніх справ України, наявність моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями та наслідками, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Печерського районного суду від 12 серпня 2024 року клопотання позивача про заміну неналежного відповідача - задоволено. Замінено в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, треті особи: Міністерство цифрової трансформації України, Державне підприємство «Інфотех», Державне підприємство «Дія» про захист честі гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, неналежного відповідача - Національну поліцію України, на належного - Головне управління Національної поліції в Київській області.

У вересні 2024 року представник Головного управління Національної поліції в Київській області подав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Указувала на те, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінального провадження не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача. Зазначає, що позивачем не надано жодного належного і допустимого доказу, що в його житті відбулись зміни в перебігу життєвих подій, було спричинено тривалий психологічний дискомфорт чи штучне обмеження в плануванні можливостей, погіршилась його репутація, та загалом, завдано моральної шкоди. Позивачем не залучено в якості співвідповідача Київську обласну прокуратуру.

У вересні 2024 року ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив представника Головного управління Національної поліції України, в якій просить відхилити заперечення викладені у відзиві, та задовольнити його позовні вимоги. Зазначає, що працівниками Бучанського РУП ГУНП в Київській області достатньо було виконати приписи кримінального процесуального законодавства та викликати позивача за повісткою, але цього здійснено ними не було і це встановлено слідчим суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області в ході розгляду справи № 369/6021/23.

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну підстав позову. Заява про зміну підстав позову мотивована тим, що позивач не є тією особою, рішення про оголошення в розшук якої прийняте слідчим, оскільки при здійсненні порівняння персональних даних (конфіденційної інформації) про дату народження, місця роботи та місця проживання ОСОБА_1 оголошеного в розшук із аналогічними персональними даними позивача - очевидно є їх суттєва відмінність, і тому оприлюднений на офіційному веб-порталі Міністерства внутрішній справ України інформаційний матеріал містить інформацію недостовірного змісту.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2024 року закінчено підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні вимоги позову не визнали та просили відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзивах на позов.

Представник третьої особи - Державного підприємства «Дія» просила у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Суд установив, що на пошуковому ресурсі «Особи, які переховуються від органів влади» вебпорталу Міністерства внутрішніх справ України (https://wanted.mvs.gov.ua./searchperson/)інформація про розшук ОСОБА_1 розміщувалась з 24 березня 2023 року до 17 травня 2023 року.

Отже спірна інформація стосовно позивача була розміщена на офіційному вебпорталі з 24 березня 2023 року, з подальшим її видаленням 17 травня 2023 року. На даний час не перебуває у державному розшуку.

За приписами четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Так, приписами статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, серед іншого, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно зі статей 297,299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, а також на недоторканність своєї ділової репутації. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, ділової репутації.

Разом з тим, у відповідності до положень частини четвертої статті 277 ЦК України, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 13,15 постанови «Про судову практику у справах про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року за № 1, судовий захист гідності, честі та ділової внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Поряд із цим, судом встановлено, що на момент розміщення оголошення щодо позивача, зміст якого оспорюється останнім, ВП № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 1201111050000266 щодо ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 162 КК України.

Також з`ясовано, слідчим ВП № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області винесено постанову від 12 березня 2021 року про оголошення в розшук ОСОБА_1 .

На цей час позивач у державному розшуку не перебуває.

За змістом статті 281 КПК України про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оперативним підрозділам.

Розшук підозрюваного може здійснюватися особисто слідчим або доручатися оперативним підрозділам а з метою розшуку підозрюваного можуть проводитися, зокрема оперативно-розшукові заходи.

На пошуковому ресурсі «Особи, які переховуються від органів влади» вебпорталу Міністерства внутрішніх справ України (https://wanted.mvs.gov.ua./searchperson/) інформація про розшук ОСОБА_1 розміщувалась з 24 березня 2023 року до 17 травня 2023 року.

Відповідно до частини другої статті 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини першої статті 9-1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» ведення оперативно-розшукових справ здійснюється щодо невстановлених осіб, які готують вчинення кримінального правопорушення, а також осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, - до їх встановлення або розшуку, але не більше строків давності притягнення до кримінальної відповідальності чи строків давності виконання обвинувального вироку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 9-2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова справа повинна бути закрита у разі розшуку особи, яка переховувалася від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухилялася від відбування кримінального покарання, а також особи, яка безвісно відсутня.

При цьому, в порядку цивільного судочинства не може розглядатися спір про спростування інформації органу досудового розслідування щодо проведення процесуальних дій, їх хід та здобуті результати, оскільки такій інформації оцінка надається у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак він зобов`язує робити це з усією необхідною обережністю та обачністю, щоб дотримати принцип презумпції невинуватості (справа Альне Де Рібемон проти Франції від 10 лютого 1995 року).

Тому, при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені, й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (справа «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).

Отже, вказана інформація, яку позивач просить визнати недостовірною, взята з матеріалів кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 та, є проявом наслідків процесуальної діяльності органу досудового розслідування, в ній не йдеться та не стверджується винуватість у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_1 , передбаченого частиною другою статті 162 КК України, що свідчить про непорушення принципу презумпції невинуватості при поширенні оспорюваної інформації про ОСОБА_1 посадовими особами органів досудового розслідування.

Оскільки, позивачем не доведені позовні вимоги щодо того, що поширена інформація щодо нього органом досудового розслідування є недостовірною, порушує принцип презумпції невинуватості закріплений статті 62 Конституції України, статті 2 КК України, є твердженням про причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, чим створюється негативне уявлення про нього, як особи причетної до вчинення кримінального правопорушення, то з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України.

Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Вимоги позивача про стягнення з відповідачів на його користь компенсації завданої моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, і через відсутність будь-яких доказів на підтвердження вчинення відповідачами незаконних дій, і ненадання жодного належного і допустимого доказу спричинення йому моральної шкоди внаслідок дій чи бездіяльності відповідачів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 ЦПК України, ст. 32, 34, 68 Конституції України, ст. 297,299 ЦК України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Київській області, треті особи: Міністерство цифрової трансформації України, Державне підприємство «Інфотех», Державне підприємство «Дія» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 18 листопада 2024 року.

Суддя О. Л. Бусик