Постанова

від 14.11.2024 по справі 554/891/15-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/891/15-ц Номер провадження 22-ц/814/2491/24Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г.В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря: Сальної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСО» до ОСОБА_1 про зобов`язання виконати належним чином зобов`язання, передбаченим договором

за апеляційною скаргою першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Осюка Юрія Павловича на ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 06 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСО» звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом у якому просило зобов`язати ОСОБА_1 виконати належним чином зобов`язання, передбачене договором на надання юридичних послуг від 25.12.2014 року, а саме -впорядкувати право власності на належне позивачу майно: на гідроспоруду ставка №1 (гребля), яка складається з: № 1 вихідний оголовок. № 2 - водопропускна труба, № 3 - донний водовипуск. № 4 - шахта водоскиду, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 455354753240.

Позов обґрунтовано тим, що з незрозумілих позивачу причин та без достатнього обґрунтування відповідачем у встановлені строки власні обов`язки не виконані.

У подальшому позивачем та відповідачем до суду подано заяву про затвердження мирової угоди та мирову угоду, згідно якої за позивачем визнається право власності на належне позивачу майно - гідроспоруду ставка №1 (гребля), яка складається з: № 1 - вихідний оголовок, № 2 - допропускна труба, № 3 - донний водовипуск, № 4 - шахта водоскиду, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . реєстраційний номер об`єкту нерухомості 455354753240; позивач відмовляється від будь-яких претензій до відповідача в зв`язку невиконанням останнім умов договору на надання юридичних послуг від 25.12.2014 р.; затвердженням мирової угоди права та обов`язки за говором, укладеним між позивачем та відповідачем на надання юридичних послуг від 25.12.2014 р. припиняються.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 06 лютого 2015 року визнано та затверджено мирову угоду, укладену 03 лютого 2015р. між сторонами у справі на наступних умовах:

За Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСО» визнається право власності на гідроспоруду ставка №1 (гребля), яка складається з: № 1 вихідний оголовок, № 2 - водопропускна труба. № 3 - донний водовипуск. № 4 - шахта водоскиду, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 455354753240.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСО» відмовляється від будь-яких претензій до ОСОБА_1 у зв`язку невиконанням останнім умов договору на надання юридичних послуг від 25.12.14 р.

Затвердженням цієї мирової угоди права та обов`язки за договором, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСО» та ОСОБА_1 на надання юридичних послуг від 25.12.2.014 р. припиняються.

Провадження у цій цивільній справі закрито.

Право власності на гідроспоруду ставка №1 (гребля), яка складається з: № 1 - вихідний оголовок, № 2 - водопропускна труба, № 3 - донний водовипуск, № 4 - шахта водоскиду, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 455354753240, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕСО» підлягає державній реєстрації.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив заступник керівника Полтавської окружної прокуратури Осюк Ю.П., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для провадження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що затверджуючи мирову угоду, сторони та суд вийшли за межі предмету та підстав позовних вимог.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції не встановив яким чином порушено майнові права позивача.

Вказував, що під час розгляду справи, сторони не надали суду доказів які вказують на те, що вони є власниками спірного майна та того, що між ними існує спір про право.

Вважає, що оскаржуваною ухвалою порушено права та інтереси держави в особі Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Посилався на те, що судом фактично розглянуто майнові вимоги, при цьому предметом розгляду було спонукання до виконання умов договору, а саме - немайнова вимога. Затверджуючи мирову угоду, за якою визнано право власності на гідротехнічну споруду, районний суд не взяв до уваги те, що законодавством встановлено пряму заборону на набуття фізичними та юридичними особами право власності на такі об`єкти.

Від представника ТОВ "ВЕСО" - адвоката Книша М.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якій прохав визнати помилковим відкриття апеляційного провадження у зв`язку із пропуском строку на апеляційне оскарження та закрити апеляційне провадження. У разі не закриття апеляційного провадження, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

В обґрунтування відзиву вказував, що заявлене Полтавською окружною прокуратурою клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2015 року у справі №554/891/15-ц, враховуючи норми цивільного процесуального законодавства, а також суперечливі доводи скаржника, які не мають документарного підтвердження, не підлягало задоволенню.

Щодо порушення інтересів Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області зазначив, що з матеріалів справи та доводів апеляційної скарги в сукупності вбачається, що прокурором не доведено порушення оскаржуваним судовим рішення інтересів сільської ради, оскільки відомості про вибуття спірного об`єкту поза волею органу місцевого самоврядування не були доведені прокурором, а спірна гідроспоруда вибула з володіння органу місцевого самоврядування на підставі вчинення останніми активних дій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір на надання юридичних послуг, згідно якого останній зобов`язався впорядкувати право власності на належне Позивачу майно. Пунктом 2 наведеного договору зазначений вичерпний перелік дій, які необхідно виконати відповідачу на виконання умов говору. На виконання пункту 2.4 укладеного договору позивач передав за актом прийому-передачі відповідачу оригінали документів для вчинення відповідних дій. В порушення п. 4.1 дговору відповідач не надав позивачу акт виконаних послуг з вказанням наданих послуг за період дії договору.

Позивачем та відповідачем до суду подано заяву про затвердження мирової угоди та мирову угоду, згідно якої за позивачем визнається право власності на належне позивачу майно - гідроспоруду ставка №1 (гребля), яка складається з: № 1 - вихідний оголовок, № 2 - допропускна труба, № 3 - донний водовипуск, № 4 - шахта водоскиду, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . реєстраційний номер об`єкту нерухомості 455354753240; позивач відмовляється від будь-яких претензій до відповідача в зв`язку невиконанням останнім умов договору на надання юридичних послуг від 25.12.2014 р.; затвердженням мирової угоди права та обов`язки за говором, укладеним між позивачем та відповідачем на надання юридичних послуг від .12.2014 р. припиняються.

Судом встановлено, що 24 грудня 2014 р. було проведено аукціон з продажу майна комунальної власності Щербанівської сільської ради, а саме: Гідроспоруду ставка №1 (ставок з греблею), за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 455354753240. Згідно з протоколом №1 аукціону з продажу майна комунальної власності Щербанівської сільської ради від 24.12.2014 р. переможцем аукціону стало ТОВ «ВЕСО».

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачу належить майно: гідроспоруда ставка №1 (гребля), яка складається з: № 1 - вихідний оголовок, № 2 - водопропускна труба. № 3 - донний водовипуск, № 4 - шахта водоскиду, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 455354753240.

Згідно Рішення Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 68 від 20 грудня 2012 року Про присвоєння адреси гідроспоруді ставка № 1 в с. Шмиглі Полтавського району Полтавської області присвоєно адресу: АДРЕСА_1.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Приймаючи ухвалу про затвердження мирової угоди, суд першої інстанції виходив із того, що мирова угода, укладена сторонами, не суперечить закону, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін та інших осіб, а тому необхідно визнати дану мирову угоду та провадження у справі закрити.

Проте, колегія суддів не може погодитися із вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України (в редакції чинній на час постановлення ухвали) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову.

У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Тобто, мирова угода - це досягнута між сторонами в ході судового розгляду і під контролем суду заснована на взаємних поступках угода, яка по новому визначає їх суб`єктивні права та обов`язки. Метою такої угоди є врегулювання спору між самими сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмету спору.

Не може визнаватися судом мирова угода, в якій нічого не вирішено про долю заявлених позивачем вимог і умови якої не пов`язані зі спірними правовідносинами, так як така угода не приведе до усунення конфлікту.

При визнанні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов`язок перевірити чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз`яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.

За положеннями частини п`ятої статті 175 ЦПК України, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, виходячи із змісту статті 175 ЦПК України, укладена в цивільному процесі мирова угода породжує права та обов`язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається і затверджується судом у відповідності до вимог не лише цивільного процесуального права, а й з урахуванням цивільного права.

Так, підставою звернення позивача до суду стало невиконання умов договору щодо надання послуг, при цьому оскаржуваною ухвалою вирішено питання щодо майнових прав позивача, що суперечить ст.175 ЦПК України (в редакції чинній на час постановлення ухвали).

Крім того, слушними є доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано належних та допустимих доказів для визнання за ним права власності на гідроспоруду ставка №1.

За змістом ст. 2, ст. 4, ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів громадян.

3 положень ст. 392 Цивільного кодексу України вбачається, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Отже, спір про визнання права власності може розглядатись судом у разі наявності та визначеній у позовній заяві власником спірного майна (позивачем) особи, яка оспорює таке право або не визнає його.

Згідно протоколу №1 аукціону з продажу майна комунальної власності Щербанівської сільської ради, затвердженого сільським головою Щербанівської сільської ради В.Г. Петренко, покупець в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСО» одержав право на придбання об`єкта - гідроспоруди ставка №1 (гребля).

Статтею 4 Водного кодексу України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Згідно з ст. 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 51 Водного кодексу України водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на споруду переходить право власності або користування на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ст.ст. 83-84 Земельного кодексу України до земель комунальної та державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим кодексом.

Оскільки відповідно до ст. 58 Земельного кодексу України землі, зайняті водними об`єктами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, відносяться до земель водного фонду, то визнання права приватної власності на них є порушенням вимог земельного законодавства.

Відповідно до Закону України «Про аквакультуру» гідротехнічними спорудами рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) є об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, риболовлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

За таких обставин гідроспоруди по обслуговуванню водних об?єктів не можуть бути відокремлені від них та відповідно перебувати у приватній власності.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що законодавством встановлено пряму заборону на набуття фізичними та юридичними особами право власності на такі об`єкти, як гідротехнічна споруда.

Також заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для представництва прокурором інтересів Щербанівської сільської ради.

Згідно з ч.4. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійсне суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

Стаття 142 Конституції України, (а також частина друга ст. 327 ЦК України) визначають суб`єктом права комунальної власності відповідні територіальні громади, що здійснюють право власності або безпосередньо (за допомогою місцевого референдуму, загальних зборів громадян - ст.ст. 7, 8 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), або через органи місцевого самоврядування.

Оскільки право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів, кожне порушення закону щодо безпідставного заволодіння комунальною власністю є порушенням державних інтересів.

Щербанівська сільська рада, яка діє від імені власника комунального майна в особі Щербанівської територіальної громади, повинна діяти в інтересах територіальної громади та виключно у спосіб і у межах повноважень, передбачених законом.

Скаржник посилається на те, що Щербанівська сільська рада не вживає та не має наміру вживати заходи реагування щодо поновлення порушених інтересів держави шляхом звернення до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 06.02.2015 року у справі №554/891/15-ц.

Зазначене відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд детально не з`ясував, чи відповідає зазначена мирова угода вимогам закону, зокрема положенням статті 175 ЦПК України.

Судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до необґрунтованого затвердження між сторонами мирової угоди, умови якої не узгоджуються із законом.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Висновок суду щодо визнання мирової угоди та закриття провадження у справі є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, а тому відповідно до вимог статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Передаючи справу на розгляд до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367,374,379 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Осюка Юрія Павловича - задовольнити.

Ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 06 лютого 2015 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14 листопада 2024 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль