Постанова

від 13.11.2024 по справі 638/3877/14-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року

м. Харків

справа № 638/3877/14-ц

провадження № 22ц/818/3613/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пилипчук Н.П.,

суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря Львової С.А.,

учасники справи:

скаржниця - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - державні виконавці Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмухіна Я.М., ОСОБА_2 , Почекаєва А.О.,

стягувач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 липня 2024 року в складі судді Яковлевої В.М.

в с т а н о в и в:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на неправомірні дії державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмухіної Яни Миколаївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , стягувач Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», про визнання дій неправомірними та скасування постанов, яку в подальшому уточнила.

Скарга мотивована тим, що 10 січня 2022 року ОСОБА_1 у Шевченківському відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області дізналась, що за постановою державного виконавця здійснюється стягнення з її пенсії. При ознайомленні із матеріалами ВП № 65468451, 13 січня 2022 року дізналась, що на виконавчому листі є написи про повернення виконавчого листа стягувачу. За інформацією ОСОБА_3 , ці написи були здійснені державними виконавцями Дмухіною Я.М. (ВП № 60755769; ВП № 55742642) та ОСОБА_2 (ВП № 60535363). Вважала, повернення виконавчих листів неправомірними, оскільки вона отримує пенсію та надавала виконавцям декларацію про доходи, однак виконавці повертали виконавчі документи, мотивуючи тим, що вжитими заходами встановлено, що у боржника відсутні джерела доходів.

Вказала, що державними виконавцями здійснено неправомірні дії щодо безпідставного поновлення виконавчих дій щодо неї за виконавчим листом № 638/3877/14-ц, оскільки постановою Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2019 року скасовано в частині поновлення виконавчих проваджень №№ 55742406, 55742539, 55742642. Таким чином виконавче провадження № 55742642 щодо неї з примусового виконання виконавчого листа № 638/3877/14-ц було зупинено. Однак в порушення постанови апеляційного суду державними виконавцями Герасімовою Л.П., Дмухіною Я.М. та Почекаєвою А.О. були здійснені неправомірні дії, а саме відкриті нові виконавчі провадження №№ 60535363, 60755769, 65468451. Копії постанов про відкриття цих виконавчих проваджень їй не направлено. Оскільки ухвала суду від 02 квітня 2019 року не набрала законної сили, тому постанови про повернення цих виконавчих проваджень є протиправними.

Зазначила, що у заяві від 07 квітня 2021 року, яка підписана представником Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», стягувач посилається на довіреність від 23 квітня 2018 року № 40-1679/52, підписану генеральним директором Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» Андреєвим С.Ю., який 05 січня 2021 року звільнений з посади генерального директора Комунального підприємства «Харківські теплові мережі». Оскільки на момент подачі заяви представника Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до відділу, ОСОБА_4 вже не був особою, уповноваженою на видачу довіреностей установчими документами зазначеного підприємства, копія довіреності додана до заяви за підписом ОСОБА_4 не відповідає положенням статті 246 ЦК України і тому не є дійсною. В свою чергу ОСОБА_5 не має повноважень представляти інтереси Комунального підприємства «Харківські теплові мережі». У тому числі, не має прав, передбачених для сторін у цивільному процесі Законом, подавати заяви про прийняття виконавчого документа до виконання.

Посилалася на те, що виконавчий лист № 638/3877/14-ц не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в ньому відсутній ідентифікаційний код юридичної особи. Крім того, стягувач у своїй заяві просить прийняти на виконання виконавчий лист по справі № 2-1955/15, яка не має до неї жодного відношення. Стягувачем не надано доказів сплати авансового внеску

Вказала, що за виконавчим провадженням № 65468451 з її пенсії стягуються кошти та за період з 01 липня 2021 року по 30 квітня 2022 року стягнута сума становить 3720,64 грн, виконавчий збір 982,97 грн, витрати на проведення виконавчих дій 201,00 грн.

Вважала, що має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями державних виконавців. Матеріальна шкода становить стягнуту суму 3720,64 грн, виконавчий збір 982,97 грн, витрати на проведення виконавчих дій 201,00 грн, витрати на виготовлення ксерокопій документів 1526,50 грн та надсилання скарги до державної виконавчої служби та стягувачу 100,00 грн. Моральну шкоду оцінює в розмірі 5000,00 євро, що станом на лютий 2024 року є еквівалентом 205000,00 грн.

Просила визнати, зазначені вище дії державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України Дмухіної Я.М., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 неправомірними;

скасувати постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 17 вересня 2019 року ВП № 55742642; від 26 листопада 2019 року ВП № 60535363; від 05 березня 2021 року ВП № 60755769; постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 60535363; ВП № 60755769; ВП №65468451 від 19 травня 2021 року;

зобов`язати державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби закінчити виконавчі провадження, які були відкриті на виконання виконавчих листів № 638/3877/14-ц, виданих Дзержинським районним судом м. Харкова щодо боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості з теплопостачання на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», зазначені виконавчі листи разом із постановами про закінчення виконавчих проваджень повернути до суду;

скасувати арешт майна боржника ОСОБА_1 (ВП № 65468451); ОСОБА_6 (ВП № 55742406); ОСОБА_7 (ВП № 55742539);

стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» 6231, 11 грн майнової шкоди та 205000,00 грн моральної шкоди;

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 липня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмухіної Я.М., ОСОБА_2 , Почекаєвої А.О., стягувач Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», про визнання дій неправомірними та скасування постанов відмовлено, провадження в частині стягнення майнової та моральної шкоди - закрито, роз`яснено заявниці ОСОБА_1 право звернутися до суду з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди в порядку позовного провадження.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким:

визнати дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції державних виконавців Дмухіної Я.М., ОСОБА_2 , Почекаєвої А.О. неправомірними, а саме: винесення постанов про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 55742642 від 17 вересня 2019 року ОСОБА_8 ; ВП № 60755769 від 05 березня 2021 року ОСОБА_8 ; ВП № 60535363 від 26 листопада 2019 року ОСОБА_2 ; винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП № 60535363 від 07 листопада 2019 року ОСОБА_2 ; ВП № 60755769 від 02 грудня 2019 року ОСОБА_8 ; ВП № 65468451 від 19 травня 2021 року ОСОБА_3 ; не виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року зазначені вище державні виконавці не винесли постанови про закінчення виконавчих проваджень №№ 55742642, 60535363, 60755769, 65468451, у зв`язку із скасуванням рішення суду; винесення постанови про арешт нерухомого майна ВП № 55742642 від 08 липня 2019 року ОСОБА_8 , про стягнення виконавчого збору ВП № 60755769 від 02 грудня 2019 року ОСОБА_8 , про арешт коштів боржника ВП № 60755769 від 05 березня 2021 року ОСОБА_8 , про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП № 65468451 від 19 травня 2021 року ОСОБА_3 , про стягнення виконавчого збору ВП № 65468451 від 19 травня 2021 року ОСОБА_3 , про арешт коштів боржника ВП № 65468451 від 19 травня 2012 року ОСОБА_3 , про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 65468451 від 03 червня 2021 року ОСОБА_3 ;

зазначені постанови державних виконавців Дмухіної Я.М., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також постанову про арешт майна ВП № 55742406 від 15 березня 2018 року державний виконавець ОСОБА_9 скасувати;

скасувати відомості з державного реєстру речових прав щодо арешту нерухомого майна ОСОБА_1 (номер запису про обтяження 32283228 від 08 липня 2019 року); ОСОБА_6 (номер запису про обтяження 25932242 від 15 березня 2018 року);

стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» 6231,11 грн майнової шкоди та 205000,00 грн моральної шкоди;

зобов`язати державних виконавців винести постанови про закінчення ВП 55742642 стосовно ОСОБА_1 , ВП 55742406 стосовно ОСОБА_6 , ВП 55742539 стосовно ОСОБА_7 , зазначені постанови та виконавчий лист № 638/3877/14-ц повернути до суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 виклала доводи скарги, а також зазначила, що виконавчий лист міг бути пред`явлений до виконання до 28 лютого 2016 року, натомість був пред`явлений 08 лютого 2018 року, тобто стягувачем пропущено строк подання виконавчого листа до примусового виконання. Зазначила, що у разі здійснення державними виконавцями неправомірних дій або визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, повинна відбутися реституція сторін, тобто повернення в первісний стан. Таким чином наявні підстав для задоволення вимог про стягнення зі стягувача 6231,11 грн майнової шкоди та 205000,00 грн моральної шкоди.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа відповідали вимогам закону.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2015 року у справі № 638/3877/14-ц, позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 грудня 2009 року по 31 жовтня 2012 року в розмірі 6829,77 грн; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір в сумі 229,40 грн за подання позовної заяви та 121,80 грн за подання апеляційної скарги, всього 351,20 грн у дольовому порядку; в іншій частині позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 28 листопада 2016 року.

На виконання вказаного рішення суду 07 червня 2017 року видано виконавчий лист (а.с.156,184 том 1).

З наданих відділом державної виконавчої служби копії матеріалів згідно даних АСВП, вбачається, що

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ВП № 55742642 від 08 лютого 2018 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 638/3877/14-ц, виданого 07 червня 2017 року Дзержинським районним судом м. Харкова, боржник ОСОБА_1 . Копію постанови направлено на адресу боржниці (а.с.188-189,190 том 1).

Державним виконавцем здійснено запити до Пенсійного фонду України, зокрема, про осіб-боржників, які отримують пенсії та отриманої відповіді вбачається, що ОСОБА_1 отримує пенсію в розмірі 1740,69 грн (а.с.191-195 том 1).

09 березня 2018 року ОСОБА_1 направила на адресу виконавчої служби декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи, які отримано відділом 12 березня 2018 року (а.с.141-142 том 1).

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ВП № 55742642 від 08 липня 2019 року накладено арешт на майно, що належить боржниці ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 6829,77 грн (а.с.196 том 1).

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ВП № 55742642 від 17 вересня 2019 року виконавчий лист № 638/3877/14-ц, виданий 07 червня 2017 року Дзержинським районним судом м. Харкова, боржник ОСОБА_1 , повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», вжитими державним виконавцем заходами встановлено, що у боржника відсутні джерела доходів, грошові кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, а також рухоме та нерухоме майно, яке належить боржнику та на яке може бути звернено стягнення. Копія постанови направлено на адресу боржниці (а.с.198,199 том 1).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про виправлення помилки у виконавчих листах, визнання такими, що не підлягають виконанню, визнання такими, що не відповідають вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», визнання відсутності у матеріалах справи належним чином засвідченої копії довіреності представника по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за теплопостачання відмовлено; вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження залишено без розгляду; поновлено виконавчі провадження № № 55742406; 55742539; 55742642 з примусового виконання виконавчих листів № 638/3877/14-ц, виданих Дзержинським районним судом м. Харкова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованості за послуги з теплопостачання, що перебувають в провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - задоволено частково, ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2019 року скасовано в частині поновлення виконавчих проваджень № № 55742406; 55742539; 55742642 з примусового виконання виконавчих листів № 638/3877/14-ц, виданих Дзержинським районним судом м. Харкова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованості за послуги з теплопостачання, що перебувають в провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області; в іншій частині ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2019 року - залишено без змін.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 02 квітня 2019 року в частині поновлення виконавчих проваджень № № 55742406; 55742539; 55742642 з примусового виконання виконавчих листів № 638/3877/14-ц, виданих Дзержинським районним судом м. Харкова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованості за послуги з теплопостачання, що перебувають в провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, суд апеляційної інстанції зазначив, що в цій частині суд першої інстанції всупереч вимог ст. 263 ЦПК України не навів обставин, виходячи з яких він дійшов про необхідність такого поновлення, не зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів про те, що виконавче провадження закінчене чи припинене, таких вимог до суду також не заявлялося.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ВП № 60535363 від 07 листопада 2019 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 638/3877/14-ц, виданого 07 червня 2017 року Дзержинським районним судом м. Харкова, боржник ОСОБА_1 . Копію постанови направлено на адресу боржниці (а.с.182 том 1).

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ВП № 60535363 від 26 листопада 2019 року виконавчий лист № 638/3877/14-ц, виданий 07 червня 2017 року Дзержинським районним судом м. Харкова, боржник ОСОБА_1 , повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (а.с.183 том 1).

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ВП № 60755769 від 02 грудня 2019 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 638/3877/14-ц, виданого 07 червня 2017 року Дзержинським районним судом м. Харкова, боржник ОСОБА_1 . Копію постанови направлено на адресу боржниці (а.с.202-203,204 том 1).

З відповіді ПФУ про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи інформацію не знайдено (а.с.205 том 1).

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ВП № 60755769 від 02 грудня 2019 року стягнуто з боржниці ОСОБА_1 виконавчий збір в розмірі 682,99 грн (а.с.206-207 том 1).

13 грудня 2019 року здійснено виклик державного виконавця (а.с.208-209 том 1).

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ВП № 60755769 від 05 березня 2021 року накладено арешт на кошти боржниці ОСОБА_1 (а.с.211-212 том 1).

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ВП № 60755769 від 05 березня 2021 року повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», вжитими державним виконавцем заходами встановлено, що у боржника відсутні джерела доходів, грошові кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, а також рухоме та нерухоме майно, яке належить боржнику та на яке може бути звернено стягнення. Копія постанови направлено на адресу боржниці (а.с.213-214,215 том 1).

З пояснень старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 46563 від 01 квітня 2024 року вбачається, що ніяких стягнень з боржниці ОСОБА_1 за виконавчими провадженнями 55742642, 60535363, 60755769 не проводилось, борг на сьогоднішній день не сплачений (а.с.180 том 1).

У квітні 2021 року КП «Харківські теплові мережі» звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про прийняття виконавчого листа по справі № 2-1955/15 від 17 лютого 2015 року щодо стягнення заборгованості в розмірі 6829,77 грн щодо ОСОБА_1 . Зазначив, що авансовий внесок не сплачено, згідно рішення КСУ від 15 травня 2019 року. Також надано копію довіреності від 23 квітня 2018 року, за якою КП «Харківські теплові мережі», в особі генерального директора Андрєєва С.Ю уповноважив ОСОБА_5 на представлення інтересів підприємства (а.с.157,158 том 1).

З повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2023 року вбачається, що 08 червня 2021 року до управління надійшла постанова Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03 червня 2021 року ВП № 65468451 про стягнення на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості в розмірі 6829,77 грн, виконавчого збору 982,97 грн та витрат на проведення виконавчих дій 201,00 грн. стягнута сума боргу за період з 01 липня 2021 року по 30 квітня 2022 року в розмірі 3720,64 грн, виконавчого збору 982,97 грн та витрат на проведення виконавчих дій 201,00 грн, перераховано на розрахунковий рахунок Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.230 том 1).

З повідомлення Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13 лютого 2024 року вбачається, що станом на 13 лютого 2024 року на виконанні у відділ перебувають три виконавчих провадження:

ВП № 65468451 з виконання виконавчого листа № 638/3877/14-ц виданого 07 червня 2017 року Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості в розмірі 6829,77 грн. Залишок боргу за виконавчим провадженням складає 3178,13 грн. Стягнення здійснювалося з пенсії боржника та припинено на підставі пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про твердження Указу Президента України» Про введення воєнного стану в країні» від 24 лютого 2022 року№ 2102-ІХ припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

ВП № 72077421 з виконання виконавчого листа № 638/11792/21 виданого 14.12.2021 Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь КП «ХТМ» заборгованості у розмірі 6868,51 грн. Борг за виконавчим провадженням не сплачений та ВП № 72077578 з виконання виконавчого листа № 638/11792/21 виданого 14.12.2021 Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь КП «ХТМ» інфляційних витрат у сумі 423, 78 грн, 3% річних 159, 48 грн., а всього 583, 26 грн. Борг за виконавчим провадженням не сплачений. Самостійно боржником ОСОБА_1 сплата боргу не здійснюється (а.с.109-110 том 1).

Відповідно до пункту 9 частини другоїстатті 129 Конституції України, статті 18ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (Hornby v. Greece, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (ZHOVNER v. UKRAINE, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (стаття 4 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні положення містяться і в статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 449 ЦПК України, скаргу на рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з частиною першою статті Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частино першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З виконавчого листа вбачається, що адресу ОСОБА_1 вказано як: АДРЕСА_1 , та саме на цю адресу державними виконавцями направлялися копії постанов про відкриття виконавчих проваджень №№ 60535363, 60755769, 65468451.

Таким чином посилання ОСОБА_1 про те, що копії постанов про відкриття цих виконавчих проваджень їй не направлено, спростовуються матеріалами справи.

Твердження ОСОБА_1 про те, що постановою суду апеляційної інстанції скасовано рішення, на підставі якого видано виконавчий документ№ 638/3877/14-ц, тому державний виконавець зобов`язана була закінчити виконавче провадження з підстав скасування рішення, а виконавчий лист направити до суду, однак виконавцями винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-18, 19-1 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частини друга, третя ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у справі № 638/3877/14-ц за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про виправленняпомилки увиконавчих листах,визнання такими,що непідлягають виконанню, визнання такими, що не відповідають вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», визнання відсутності у матеріалах справи належним чином засвідченої копії довіреності представника, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2019 року скасовано в частині поновлення виконавчих проваджень № № 55742406; 55742539; 55742642 з примусового виконання виконавчих листів № 638/3877/14-ц, виданих Дзержинським районним судом м. Харкова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості за послуги з теплопостачання, з огляду на те, що всупереч вимог ст. 263 ЦПК України суд не навів обставин, виходячи з яких він дійшов про необхідність такого поновлення, не зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів про те, що виконавче провадження закінчене чи припинене, таких вимог до суду також не заявлялося. В іншій частині ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2019 року залишено без змін.

Виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2015 року, на підставі якого 07 червня 2017 року видано виконавчий лист № 638/3877/14-ц чинне, не скасоване та набрало законної сили 28 листопада 2016 року, на підставі ст.223 ЦПК України в редакції чинній до 15 грудня 2017 року. Підстав для зобов`язання державних виконавців закінчити виконавчі провадження та повернути виконавчі листи до суду немає.

Статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження»в редакції на момент ухвалення рішення суду та набрання ним чинності передбачено, що строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, зокрема, інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 статті 24 зазначеного Закону в редакції в редакції на момент ухвалення рішення суду та набрання ним чинності передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Тобто, дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» свідчить, що положення цього закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим законом. Цим пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 640/4782/15-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 464/3644/18-ц.

Відповідно до статті 23 Закону № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Згідно із частиною першою статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Матеріали справи свідчать про те, що виконавчий лист № 638/3877/14-ц пред`являвся до виконання неодноразово. Виконавче провадження № 55742642 відкрито 08 лютого 2018 року, яке 17 вересня 2019 року повернуто стягувачу через відсутність майна у боржника, на яке можливо звернути стягнення. В подальшому стягувачем подано виконавчий лист до виконання, яке повернуто 26 листопада 2019 року та 05 березня 2021 року. Тобто строк пред`явлення виконавчого листа до виконання перервався й почав новий відлік з 17 вересня 2019 року з моменту повернення виконавчого листа стягувачу, тому закінчувався 17 вересня 2022 року. Повторно виконавче провадження відкрито 07 листопада 2019 року та 02 грудня 2019 року, тобто в межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Виходячи з наведеного колегія суддів відхиляє доводи заявниці щодо порушення строків пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання.

Крім того, доводи ОСОБА_1 про те, що виконавчий лист міг бути пред`явлений до виконання до 28 лютого 2016 року, натомість був пред`явлений 08 лютого 2018 року, тобто стягувачем первісно пропущено строк подання виконавчого листа до примусового - виконання вже були предметом розгляду та їм була надана оцінка у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про виправлення помилки у виконавчих листах, визнання такими, що не підлягають виконанню, визнання такими, що не відповідають вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», визнання відсутності у матеріалах справи належним чином засвідченої копії довіреності представника.

Так, зі змісту ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року вбачається, що суди виходили з того, що відповідно до п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом пред`являються у строки, встановлені цим Законом. Проте оскільки рішення суду набрало законної сили 28 листопада 2016 року та виконавчий документ виданий після 05 жовтня 2016 року, суди вважали, що у виконавчому листі вірно зазначений строк пред`явлення його до виконання.

Вимоги ОСОБА_1 щодо знаття арешту колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (пункт 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Разом з тим повернення виконавчого документа стягувачуна підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповіднодо частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт з майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону.

Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають. Такий механізм запроваджено законодавцем з метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані учасниками процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування арештів, оскільки постановами відділу державної виконавчої служби повернуто виконавчі документи стягувачу КП «Харківські теплові мережі», на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, що не є підставою для зняття арешту з майна боржника в силу вимог частини 3 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження.

Таким чином, у діях державних виконавців відсутні порушення норм Закону України «Про виконавче провадження»,права ОСОБА_1 , як боржниці у виконавчому провадженні, не порушені.

Даних щодо закінчення виконавчого провадження, чи визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку зі скасуванням судового рішення в частині, що стосується ОСОБА_1 , на підставі якого видано такий документ матеріали справи не містять.

Посилання ОСОБА_1 на те, що у заяві від 07 квітня 2021 року, яка підписана представником Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» Пономарьовою Н.В., посилається на довіреність від 23 квітня 2018 року № 40-1679/52, підписану генеральним директором Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» Андреєвим С.Ю., який 05 січня 2021 року звільнений з посади генерального директора Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», таким чином ОСОБА_5 не має повноважень представляти інтереси Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначене не свідчить про відсутність у представниці ОСОБА_5 повноважень на підписання та звернення до виконавчої служби з заявою про прийняття на виконання виконавчого листа від імені та в інтересах Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», оскільки видана на її ім`я довіреність у встановленому законом порядку не скасована, а зміна керівника не припиняє дії довіреності.

Колегія суддів зазначає, що відсутність у виконавчому листі коду за єдиним державним реєстром юридичних осіб також не може тягнути за собою повернення виконавчого листа в порядку ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки витребування таких відомостей перебувають у компетенції державного виконавця.

Обов`язковими підставами визнання рішень, дій чи бездіяльності виконавця є не лише сам по собі факт недотримання ним вимог Закону України «Про виконавче провадження», а порушення прав сторони виконавчого провадження.

За змістом статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, а тому з урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у діях державних виконавців порушення вимог чинного на час вчинення виконавчих дії законодавства.

Також судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі за вимогами ОСОБА_1 в частині стягнення майнової та моральної шкоди, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Інститут судового контролю (розділ VII ЦПК України) має на меті контроль за дотриманням та поновленням порушених права сторін виконавчого провадження.

Частиною другою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться у пунктах 13 та 20 постанови від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в Законі України «Про виконавче провадження», зокрема, зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК України, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: про відкриття провадження у справі; щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов`язків; про судові виклики та повідомлення; про судовий розгляд; щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, тощо.

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Суди розглядають справи за такими скаргами у передбаченому розділом VII ЦПК України порядку, незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні. Такий спір не може бути підставою для залишення скарг без розгляду або іншим чином впливати на їх розгляд.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що в межах розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не може розглядати питання про відшкодування майнової та моральної шкоди або інших збитків, приймаючи ухвалу, постановлену за результатами розгляду скарги, в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Проте в разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця особа має право звернутися до суду з позовом про відшкодуванням шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади (статті 1174, 1166, 1167 ЦК України).

Такі справи повинні розглядатись у позовному порядку шляхом пред`явлення позову, оскільки є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема як у цій справі, у тому числі в державного виконавця.

Вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди неможливо розглядати у скарзі на дії державного виконавця. Ці вимоги суд може розглянути окремо в позовному провадженні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

Встановивши, що у скарзі ОСОБА_1 заявлено вимоги щодо стягнення майнової та моральної шкоди, які не можуть бути розглянуті судом у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, суд дійшов правильного висновку про закриття провадження у цій частині вимог, роз`яснивши ОСОБА_1 її право на звернення до суду із цими вимогами у порядку позовного провадження.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постановах Об`єднаної Палати Верховного Суду від 31 липня 2023 року у справі № 216/5508/20 (провадження № 61-13сво23), Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справа № 216/5508/20 (провадження № 4-с/216/23/22, провадження № 61-10201св22).

Заявлена в апеляційній скарзі вимога ОСОБА_1 щодо скасування відомості з державного реєстру речових прав щодо арешту нерухомого майна ОСОБА_1 (номер запису про обтяження 32283228 від 08 липня 2019 року); ОСОБА_6 (номер запису про обтяження 25932242 від 15 березня 2018 року), не може бути предметом перегляду, оскільки судом першої інстанції вона не розглядалась.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився зхарактером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова

Повний текст постанови складено 18 листопада 2024 року.