Рішення

від 13.11.2024 по справі 619/2646/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/2646/24

провадження № 2/619/875/24

РІШЕННЯ

іменем України

13 листопада 2024 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 619/2646/24

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України»;

третя особа: Філія «Пісочинське ДЕП» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України».

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позов про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Стислий виклад позиції сторін.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, після уточнення, просила стягнути з відповідача ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку 13.05.2024 в розмірі 29538, 96 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтуванняпозову зазначила,що вонапрацювалана посадіпровідного бухгалтераФілії «ПісочинськеДЕП» «Харківськийоблавтодор» ВАТ«ДАК» «Автомобільнідороги України»з 06червня 2023року.Звільнена була30.01.2024на підставінаказу №07-ВКвід 30січня 2024року зап.1ст.36КЗпП Україниза згодоюсторін.З 08лютого 2024року по05квітня 2024року вона,відповідно додоговору пронадання послуг№ 2від 07.02.2024укладеного зФілії «ПісочинськеДЕП» «Харківськийоблавтодор» ВАТ«ДАК» «Автомобільнідороги України»працювала поцивільно-правовомудоговору.За періодїї роботина підприємствівиникла заборгованістьпо заробітнійплаті назагальну суму67582,46грн,однак довідкапро заборгованістьпо заробітнійплаті буланадана підприємством,але головнийбухгалтер тадиректор відмовилисяїї підписувати.Також заперіод їїроботи поцивільно-правовомудоговору напідприємстві виниклазаборгованість урозмірі 22000,00грн.Станом на13травня 2024року відповідачемповністю булавиплачена заробітнаплата. Зазначає,що внаслідокпорушення відповідачемзаконних їїправ,а саменевиплати їйзаробітної плати,тобто порушеннявідповідачем їїконституційного правана оплатупрацю, було порушенозвичний длянеї укладжиття,завдало їйморальних страждань,які виразилисяв докладаннідодаткових зусильдля утриманнясебе тасвоєї сім`ї,переживаннях,пов`язанихіз необхідністюзвернення досуду зазахистом свогопорушеного права,в результатізазнала втратнемайнового характеру,тобто їйзавдано моральнушкоду.В результатізатримки зневиплатою заробітноїплати призвільненні вонапонесла моральністраждання,які виразилисьу неотриманнікоштів напроживання протягомпевного періоду,що зумовилозміну способужиття,необхідності докладаннядодаткових зусильдля утриманнясебе тасвоєї сім`ї,так якна їїутриманні двоєнеповнолітніх дітей.Враховуючи характерта обсягдушевних іпсихічних страждань,яких воназазнала,характер немайновихвтрат,тяжкість вимушенихзмін уїї житті,та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», вона вважає, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позовні вимоги підлягають задоволенню у стягненні моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

Представником відповідача ДП «Харківський облавтодор»ВАТ «ДАК»«Автомобільні дорогиУкраїни» ОСОБА_2 через систему«Електронний суд»подано відзивна позовнузаяву,в обґрунтуванняякого зазначено,що зпозовною заявоювідповідач незгодний,вважає їїнеобґрунтованою ітакою,що непідлягає задоволенню.Зазначає,що заборгованість по заробітній платі Філією «Пісочинське ДЕП» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» перед позивачем ОСОБА_1 сплачено у повному обсязі, що підтверджується Відомостями розподілу виплат. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн вважає необґрунтованими в чому саме полягає ця шкода, не доведено факт завдання немайнових витрат, спричинених моральними та фізичним стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті позивача. Не доведено позивачем належними та допустимими доказами, що вона терпіла моральні страждання внаслідок затримки виплати заробітної плати після звільнення, не маючи при цьому інших джерел доходу. Отже у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди просить відмовити.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

18 квітня 2024 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

22 квітня 2024 року представник позивача усунув недоліки позовної заяви.

23 квітня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Призначено перше судове засідання на 10 год 00 хв 30 травня 2024 року. Направлено відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 23 травня 2024 року, але не менше п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 27 травня 2024 року. Запропоновано відповідачу подати до суду в строк до 29 травня 2024 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

24 травня 2024 року представник ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» Лещенко А.О. через систему «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву.

30 травня 2024 року представник позивача ОСОБА_3 подав до суду заяву про зменшення позовних вимог.

30 травня 2024 року судове засідання відкладено на 09 год 00 хв 19.06.2024.

30 травня 2024 року представник позивача ОСОБА_3 подав до суду клопотання про заміну відповідача.

04 червня 2024 року представник позивача ОСОБА_3 подав до суду уточнену позовну заяву.

19 червня 2024 року ухвалою суду замінено відповідача Філія «Пісочинське ДЕП» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» на «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України». Залучено Філію «Пісочинське ДЕП» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України»до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача у зв`язку з чим судове засідання відкладено на 10 год 30 хв 10.07.2024.

10 липня 2024 року судове засідання відкладено на 10 год 00 хв 02 вересня 2024 року.

02 вересня 2024 року представник позивача подав до суду клопотання про витребування у Філії «Пісочинське ДЕП» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» табеля робочого часу Філії «Пісочинське ДЕП» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» з 31.01.2024 по 12.05.2024.

02 вересня 2024 року ухвалою суду витребувано у Філії «Пісочинське ДЕП» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» табеля робочого часу Філії «Пісочинське ДЕП» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» з 31.01.2024 по 12.05.2024, у зв`язку з чим судове засідання відкладено на 10 год 00 хв 24.09.2024.

13 вересня 2024 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» Лещенко А.О. про доручення документів до матеріалів справи на виконання ухвали від 02.09.2024.

24 вересня 2024 року судове засідання відкладено на 10 год 00 хв 22.10.2024.

21 жовтня 2024 року до суду надійшло клопотання представника позивача, подане через систему «Електронний суд», про зменшення розміру позовних вимог.

22 жовтня 2024 року судове засідання відкладено на 11 год 00 хв 13.11.2024.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, представник позивача ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подав до суду заяву, у якій просить справу розглядати без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

У судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 не з`явився, у поданій через систему «Електронний суд» заяві просить проводити судове засідання без участі представника ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України».

У судове засідання представник третьої особи Філії «Пісочинське ДЕП» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» не з`явився, у поданому клопотанні просив проводити судове засідання без представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ураховуючи положення ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 з 06 червня 2023 року ОСОБА_1 прийнята на посаду провідного бухгалтера Філії «Пісочинське ДЕП» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України», Наказ № 11-ВК. Звільнена 30.01.2024 на підставі наказу №07-ВК від 30 січня 2024 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

Відповідно до договору про надання послуг № 2 від 07.02.2024 укладеного з Філії «Пісочинське ДЕП» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» ОСОБА_1 працювала по цивільно-правовому договору.

Відповідно до довідки про заборгованість з заробітної плати, Філія «Пісочинське ДЕП» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 вересня 2023 року по квітень 2024 року в сумі 89582,46 грн, з яких: 67582,46 грн заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2023 року по грудень 2024 року; 22000,00 грн заборгованість по цивільно-правовому договору.

З огляду на Відомості розподілу виплат Філії «Пісочинське ДЕП» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» № 240513PB000040508619 від 13.05.2024, № 240513PB000040508204 від 13.05.2024, № 240510PB000040476733 від 10.05.2024, № 240510PB000040480796 від 10.05.2024, № 240510PB000040479592 від 10.05.2024, № 240509PB000040468630 від 09.05.2024 заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 сплачено у повному обсязі.

Відповідно до довідки Філії «Пісочинське ДЕП» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» фактична кількість робочих днів за період з 31.01.2024 по 12.05.2024 складає 44 дня.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно дост.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що 06 червня 2023 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до Філії «Пісочинське ДЕП» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» на посаду провідного бухгалтера, Наказ № 11-ВК.

30.01.2024 на підставі наказу №07-ВК від 30 січня 2024 року ОСОБА_1 була звільнена за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

З 08 лютого 2024 року по 05 квітня 2024 року відповідно до договору про надання послуг № 2 від 07.02.2024 укладеного з Філії «Пісочинське ДЕП» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» ОСОБА_1 працювала по цивільно-правовому договору.

Сторонами визнається, що фактичний розрахунок відповідачем перед позивачем ОСОБА_1 , яка була звільнена 30 січня 2024 року, був проведений 13.05.2024.

Отже, ці обставини не підлягають доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Частиною 2Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»роз`яснено, що відповідно до статей55,124 Конституції Українитастатті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Правиламистатті 12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності доположеньст. 13КЗпП України колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно дост. 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Відповідно достатті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Згідно з Розрахунковими листамирозмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення: за грудень 2023 року становила 14308,00 грн, за листопад 2023 року 6503,64 грн. Тобто, разом за 2 останні місяці роботи, що передують місяцю звільнення, розмір заробітної плати становив 20811,64 грн.

Середній заробіток працівника визначається відповідно дост. 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, визначеними «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 судом визначено шляхом ділення загальної заробітної плати за листопад-грудень 2023 року (20811,64 грн) на число відпрацьованих робочих днів відповідно до розрахункових листів (31 день, з яких 10 днів у листопаді 2024 року та 21 день у грудні 2023 року), та встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати складає 671,34 грн (до вирахування податків і зборів).

Кількість робочих днів затримки розрахунку із заробітної плати за період з 31 січня 2024 року по 12 травня 2024 року включно у відповідності до наданої відповідачем довідки становить 44 дні.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 січня 2024 року по 12 травня 2024 року становить 29538,96 грн. (671,34 грн - розмір середньоденної зарплати х на 44 дні затримки у її виплаті), без врахування податків та інших обов?язкових платежів.

Відповіднодост. 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зст.115 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1ст.116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст.117 КЗпП Українивизначено, що уразі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. А у разі невиконання такого обов`язкувиникають передбаченістаттею 117 КЗпП Україниправові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

У п. 20постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від24грудня 1999року №13«Про практикузастосування судамизаконодавства прооплату праці» роз`яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положеньст. 233 КЗпП Українивзаємозв`язку з положеннями ст.117,237-1цьогоКодексу.

При цьому, визначальним для доведення позову є такі юридично значимі обставини: невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Обставини дотримання трудового законодавства при звільненні працівника в силу ст.12,81 Цивільного процесуального кодексу Українита нормКЗпП Українимає довести саме роботодавець.

Однак відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов, також не надав доказів того, що ним здійснено всі залежні від нього заходи, для проведення розрахунку з позивачем.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Враховуючи наведене, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку, оскільки не провів з працівником розрахунку в день звільнення.

Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком, згідно з яким середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 31 січня 2024 року по 12 травня 2024 року становить - 29538,96 грн. (671,34 грн - розмір середньоденної зарплати х на 44 дні затримки у її виплаті).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити та з стягнути з ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 29538,96 грн середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 31.01.2024 по 12.05.2024.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст. 2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності».

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких зазнала особа у зв`язку з посяганням на її права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2023 року у справі № 326/789/21 (провадження № 61-4995св23) зазначено, що: «У постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № б-23цс12 зроблено висновок, що «КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то висновок суду касаційної інстанції, викладений у судових рішеннях у справі, яка переглядається, є законним і обґрунтованим. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати».

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 січня 2023 року у праві № 755/3443/21 (провадження № 61-11295св23).

ОСОБА_1 просить стягнутиморальну шкодуу розмірі10000,00грн,у зв`язкуз тим,що внаслідок невиплати їй заробітної плати, було порушено звичний для неї уклад життя, що завдало їй моральних страждань, які виразилися в докладанні додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, в результаті зазнала втрат немайнового характеру, тобто їй завдано моральну шкоду.

При цьому, суд не може не враховувати значну тривалість затримки відповідачем виплати не тільки остаточного розрахунку при звільненні, а і затримки виплати заробітної плати в цілому, а саме починаючи з вересня 2023 року до січня 2024 року та по цивільно-правовому договору з лютого 2024 року по квітень 2024 року, оскільки вказана обставина підтверджує доводи позивача про те, що саме тривала протиправна бездіяльність відповідача, яка полягала у затримці виплати заробітної плати позивачу, спричинила скрутне матеріальне становище останньої та необхідність шукати інші шляхи для забезпечення свого існування та утримання сім`ї.

Суд також враховує, що неотримання працівником своїх зароблених грошових коштів - це безумовний стрес для кожної людини, в тому числі і для позивача.

За таких обставин, суд вважає беззаперечним, що внаслідок затримки у виплаті належних позивачу виплат при звільненні, враховуючи її скрутне матеріальне становище, спричинене тривалою бездіяльністю відповідача (несвоєчасна виплата заробітної плати), позивач безумовно зазнала моральних страждань.

Враховуючи характер, глибину та розмір душевних страждань, завданих позивачу бездіяльністю відповідача, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн, оскільки, на переконання суду, компенсація моральної шкоди у такому розмірі буде відповідати принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Харківський облавтодор»ВАТ «ДАК»«Автомобільні дорогиУкраїни»про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 1000,00 грн.

На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позивач звільнена від сплати судового збору за позовом про стягнення заробітної плати, то суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір в цій частині позову.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як суд задовольняє позов у частині стягнення моральної шкоди частково, то з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати у розмірі грн (1000/10000=0,1; 1211,20х0,1=121,12).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 31.01.2024 по 12.05.2024 у розмірі 29538 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот тридцять вісім) гривень 96 грн.

Стягнути з ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000,00 (одна тисяча) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 121,12 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України», місцезнаходження: 61202, м. Харків, вул. Асхарова, буд. 2, ідентифікаційний код 31941174;

третя особа: Філія «Пісочинське ДЕП» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України», місце знаходження: 62418, Харківська область, Харківський район, с-ще Пісочин, вул. Технологічна, буд. 5, ідентифікаційний код 33817555.

Повне судове рішення складено 18 листопада 2024 року.

Суддя Є. А. Болибок