Рішення

від 05.11.2024 по справі 638/4324/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/4324/24

Провадження № 2/638/3393/24

РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Смирнова В.А.

за участю секретаря судового засідання Каркан А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СД-АГРО» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Мякота Тетяну Миколаївну звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СД-АГРО» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 березня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СД-АГРО» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки. Призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2024 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СД-АГРО» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання, ОСОБА_1 не з`явилася, повідомлялася своєчасно та належним чином.

В судовому засіданні представник позивача Адвокат Мякота Т.М. просила позовну заяву задовольнити в повному обсязі. В своїх доводах посилалася на обґрунтування, вказані в позовній заяві та письмові докази, які були надані досуду.

Представник Відповідача, адвокат Савін Олег Сергійович в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СД-АГРО» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником земельної ділянки кадастровий №6322882200:04:000:0154 площею 8,1337 гектарів та розташована на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія Р1 № 718562.

08 вересня 2014 року між ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «СД-АГРО», укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 10.09.2014 року, та додаткова угода від 14 липня 2020 року до договору оренди землі від 08.09.2014 року. Зазначене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 23.11.2020 року №233637521, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 636421763228, номер запису про інше речове право 9669623, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 21317043 від 15.05.2015 року.

Відповідно до п.7 Договору, договір укладено строком на 10 (десять) років.

Пунктом 6 Додаткової угоди до договору дія договору оренди продовжена на вісім років з моменту закінчення строку дії Договору, визначеного з урахуванням усіх змін та доповнень, внесених до Договору.

Відповідно до п.п.8-13 Договору оренди та Додаткової угоди передбачені розмір, умови та строки виплати орендної плати.

Додатковою угодою від 14.07.2020 року до договору оренди землі від 08.09.2014 року внесені зміни в п.,8,9,10,11 розділу «Орендна плата»: Розмір орендної плати встановлений сім відсотків від грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки.

Умовами п. 9 договору оренди передбачено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції за кожний рік використання.

При укладенні додаткової угоди до договору п.9 не містить зазначеної умови, як не містить умови про те, що при виплаті орендної плати індекси інфляції не враховуються, як передбачено частиною 3 статті 21 закону України «Про оренду землі».

Внесені зміни в п. 10 визначено, що орендна плата сплачується Орендарем Орендодавцю після збору врожаю у строк не пізніше тридцять першого грудня поточного року.

Для виконання умов договору орендодавцем були надані банківські реквізити перерахування орендної плати. Зобов?язання щодо нарахування та виплати орендної плати, сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету за 2021 рік Орендарем виконані в повному обсязі.

Орендна плата за 2022 рік, за 2023 рік за договором оренди станом на 01.03.2024 року не виплачена Позивачці. Перерахування податкових зобов`язань за договором оренди до бюджету за 2022 та 2023 рік не здійснювались відповідачем.

Відповідно до п. 29 Договору Орендар зобов?язаний своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до п.13 Договору оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визнач цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,1 відсотків річних несплаченої суми за кожний день прострочення.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки в 2022 році становила 249934,49 гривень, 2023 році становила 274927,94 гривень.

Позивачем проведено розрахунок орендної плати за 2022 рік в розмірі 22149 грн. 19 коп., орендної плати за 2023 рік в розмірі 20226 грн. 45 коп., пені в розмірі 10627 грн. 55 коп., інфляційних втрат в розмірі 1303 грн. 63 коп., три відсотки річних в розмірі 873 грн. 45 коп.

Відповідно до ч.1статті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

Згідно ч.2статті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокремаЗемельним Кодексом України,Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі»визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зістаттею 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Устатті 21 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннямистатті 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першоюстатті 32 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Відповідно до частини другоїстатті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивачів можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що їх земельну ділянку використовує інша особа.

Відповідно до частини другоїстатті 23 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

У відповідності достатті 1 Закону України «Про оцінку земель»нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначається за визначеними і затвердженими нормативами.

Згідно з підпунктом14.1.125 статті 14 Податкового кодексу Українинормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділуXII, глави1розділуXIVцьогоКодексу- це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За правилами частини п`ятоїстатті 5 Закону «Про оцінку земель»нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно доЗакону України «Про землеустрій».

Згідно з положеннями підпункту288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК Українирозмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу за користування землями державної й комунальної власності не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Однак, цей мінімальний розмір орендної плати не застосовуються при оренді земель приватної власності.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 76 ита ч. 2 ст. 77ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У матеріалах справи відсутні докази сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «СД-АГРО» орендної плати Позивачці.

Під час розгляду справи представник відповідача посилався на відсутність підстав для виплати орендної плати за 2022 рік та 2023 рік, у зв`язку з неможливістю користуватися земельною ділянкою з незалежних від відповідача причин, а саме у зв`язку з тим що земельна ділянка позивача є непридатною для використання у зв`язку з її забрудненням вибухонебезпечними предметами. Окрім того у Відповідача внаслідок війни була знищена сільськогосподарська техніка.

Відповідачем не заперечувалось та не спростовано факт невиплати орендної плати позивачу за 2022-2023 роки за договором оренди, укладеним між позивачем та відповідачем.

Згідно ч. 6ст. 762 ЦК Українинаймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року.

Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист№2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору.

Але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Тобто, Відповідач, посилаючись на форс-мажорні обставини, має довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

13 травня 2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Постановою Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс- мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс- мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Відповідного сертифікату або висновку про наявність форс-мажорних обставин відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини 4 та 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася, а також наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З урахуванням наявних у справі доказів суд приходить до висновку, що відповідачем не виконані зобов`язання за договором оренди в частині сплати орендної плати за відсутності доказів наявності форс-мажорних обставин.

Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів звернення до позивача із документальним підтвердженням настання для нього форс-мажорних обставин, що спричинили неможливість виконання Договору оренди земельної ділянки.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що не надано доказів того, що діяльність ТОВ «СД-АГРО» була зупинена або доказів звернення до Орендодавця із повідомленням про неможливість виконання своїх зобов`язань за Договором оренди (як сторони, яка взяла на себе зобов`язання) у зв`язку з обставинами, на які Відповідач посилається в своїх запереченнях.

Таким чином суд приходить до висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СД-АГРО» на користь ОСОБА_1 орендної плати за 2022 рік в розмірі 22149 грн. 19 коп., орендної плати за 2023 рік в розмірі 20226 грн. 45 коп., пені в розмірі 10627 грн. 55 коп., інфляційних втрат в розмірі 1303 грн. 63 коп., три відсотки річних в розмірі 873 грн. 45 коп., всього 55180 (п`ятдесят п`ять тисяч сто вісімдесят) грн. 27 коп.

Щодо вимоги про розірвання договору оренди.

Частиною першоюстатті 32 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

Водночас у пункті «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українивказано таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно зі статтями13,15,21 Закону України «Про оренду землі»основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Статтями627,629 ЦК Українипередбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другоїстатті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 дійшов висновку, що частинами першою і другоюстатті 651 ЦК Українипередбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України. При вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першоїстатті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 387/800/21 (провадження № 61-7310св22).

За загальним правилом у разі наявності вини орендаря у систематичній несплаті орендної плати (два та більше випадки) орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди землі.

Отже, відповідно достатті 141 ЗК Українитастатті 32 Закону України «Про оренду землі»підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), від 13 лютого 2023 року у справі № 551/543/20 (провадження № 61-572св22).

Факт систематичного порушення договору оренди щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору, як свідчить усталена судова практика Верховного Суду.

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі, оскільки вказані документи є платіжними і з них можливо встановити періоди нарахування (постанови Верховного Суду від 23 червня 2022 року в справі № 193/805/20, від 06 вересня 2023 року у справі № 193/805/20 (провадження № 61-13263св22).

Судом встановлено, і не заперечувалось стороною Відповдача, що орендна плата за 2022 та 2023 роки не була сплачена Позивачці.

Вказане суд вважає системним невиконанням обовязку зі сплати орендної плати.

Таким чином, необхідно розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6322882200:04:000:0154 площею 8,1337 га, укладений 08 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СД-АГРО», зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право 9669623 від 10 вересня 2014 року.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, який підлягає стягненню на її користь з відповідача.

Згідно з ч. 1ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст.137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8ст.141ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У відповідності достатті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першійЗакону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульованоГлавою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексуУкраїнипередбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу Українирегулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

24 січня 2024 року позивач уклала договір про надання правової допомоги №10/24.

Відповідно до Акту прийняття-передачі наданих послуг від 01 березня 2024 року Адвокатом виконано перелік робіт на загальну суму 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

Відповідно до Квитанції до прибуткового касового ордеру №6/2024 від 01 березня 2024 року ОСОБА_1 передала Адвокату на виконання умов Договору про надання правової допомоги від 24 січня 2024 року та Акту прийняття-передачі наданих послуг від 01 березня 2024 року 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У відповідності до положень ч. 1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що заявлені представником позивача витрати на оплату послуг правничої допомоги в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень за участь у даній цивільній справі є співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову та підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12, 263, 264-265, 287, 288, 289 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СД-АГРО» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити в повному обсязі.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6322882200:04:000:0154 площею 8,1337 га, укладений 08 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СД-АГРО», зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право 9669623 від 10 вересня 2014 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СД-АГРО» (код ЄДРПОУ 37714954, адреса місцезнаходження юридичної особи: Харківська область, Ізюмський район, село Вірнопілля, вул.Миру, 10-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) орендну плату за 2022 рік в розмірі 22149 грн. 19 коп., орендну плату за 2023 рік в розмірі 20226 грн. 45 коп., пеню в розмірі 10627 грн. 55 коп., інфляційні втрати в розмірі 1303 грн. 63 коп., три відсотки річних в розмірі 873 грн. 45 коп., всього 55180 (п`ятдесят п`ять тисяч сто вісімдесят) грн. 27 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СД-АГРО» (код ЄДРПОУ 37714954, адреса місцезнаходження юридичної особи: Харківська область, Ізюмський район, село Вірнопілля, вул.Миру, 10-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СД-АГРО» (код ЄДРПОУ 37714954, адреса місцезнаходження юридичної особи: Харківська область, Ізюмський район, село Вірнопілля, вул.Миру, 10-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 15 листопада 2024 року.

Суддя В.А. Смирнов