Ухвала

від 18.11.2024 по справі 0805/4064/2012

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0805/4064/2012

Провадження № 4-с/314/6/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Свідунович Н.М.,

секретар судового засідання Печонкіна В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 0805/4064/2021 за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: боржник ОСОБА_2 , Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на рішення та бездіяльність державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

Стягувач ОСОБА_1 звернулась до Вільнянського районного суду Запорізької області суду із скаргою на рішення та бездіяльність державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Скаргу обґрунтовано тим, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 21.08.2012 у цивільній справі № 0805/4064/2012 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку щомісячно, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до повноліття дитини. Постановою державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького управління юстиції від 25.01.2013 відкрито виконавче провадження № 36202379 із виконання виконавчого листа № 0805/4064/2012. Зазначає, що боржник проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , останні аліменти вона отримувала восени 2023 року: 23.09.2023 у розмірі 91,07 грн, 04.10.2023 у розмірі 7,66 грн. Заборгованість по аліментам збільшилась. Із сайту автоматизованої системи виконавчих проваджень їй стало відомо, що постановою державного виконавця від 27.09.2023 знято арешти із усіх рахунків, що належать боржнику, вказана постанова прийнята в той же день, що і постанова про накладення арешту. Рішення Вільнянського районного суду у цивільній справі № 0805/4064/2012 не виконано, боржник до суду із позовом про зняття арешту не звертався. Вважає, що державним виконавцем, якому достовірно відомо про офіційне працевлаштування боржника та розміри його доходу, не вжито належних заходів для забезпечення виконання рішення суду. Просить визнати неправомірною і скасувати постанову державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головко В.О. від 27.09.2023 у виконавчому провадженні № 36202379 про зняття арешту з коштів; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головко В.О. щодо неналежного виконання повноважень у виконавчому провадженні № 36202379; постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головко В.О., направивши Міністерству юстиції України (для розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності державного виконавця), до НАЗК (для розгляду питання щодо наявності ознак корупційного правопорушення, вчиненого державним виконавцем), до НАБУ (для розгляду питання щодо наявності ознак кримінального правопорушення, вчиненого державним виконавцем).

Ухвалою суду від 28.03.2024 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, відкрито провадження за скаргою, призначено судове засідання.

04.04.2024 представником заявниці до суду подано заяву про долучення до матеріалів справи копії постанови про прийняття виконавчого провадження від 20.01.2020 ВП № 36202379.

16.04.2024 до суду надійшов відзив на скаргу, у якому представник Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), не погоджуючись зі скаргою, зазначає, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 0805/4064/2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку щомісячно, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до повноліття дитини. Скаржницею протягом 2022-2023 року отримано інші розміри коштів, ніж вказано у скарзі, хоча останні надходження дійсно були восени 2023 року. Зазначає, що державним виконавцем 27.10.2020 винесено постанову про арешт коштів боржника у розмірі суми заборгованості 142365,75 грн, 02.08.2023 винесено постанову про арешт коштів боржника без урахування суми заборгованості та 27.09.2023 винесено постанову про арешт коштів боржника у розмірі суми заборгованості 197461,22 грн. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 56 Закону України«Про виконавчепровадження» 27.09.2023було винесенопостанову прозняття арештузкоштів боржника,а самеза постановоювід 02.08.2023,яку буловинесено безурахування сумизаборгованості.Відтак, на даний час у межах виконавчого провадження № 36202379 діють існуючі арешти: за постановою від 27.10.2020 у розмірі суми заборгованості 142365,75 грн та за постановою від 27.09.2023 у розмірі суми заборгованості 197416,22 грн. За таких обставин у задоволенні скарги просив відмовити.

Ухвалою суду від 06.05.2024 задоволено клопотання представника заявниці, витребувано від державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) докази реального виконання постанов про накладення арешту від 27.10.2020, 02.08.2023, 27.09.2023, а також постанови від 27.09.2023 про зняття арешту, винесених в рамках виконавчого провадження № 36202379 з примусового виконання виконавчого листа № 2/0805/93/2012 від 21.08.2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

19.06.2024 надійшла заява Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виконання вимог ухвали суду від 06.05.2024 та надано копії постанов про накладання арешту на кошти боржника від 27.10.2020, 02.08.2023, 27.09.2023, та постанову про зняття арешту з коштів боржника від 27.09.2023.

02.07.2024 надійшли додаткові пояснення у справі представника заявниці, у яких останній зазначає, що хронологічно постанова про зняття арешту від 27.09.2023 підписана пізніше (о 10:55:52), аніж постанова про арешт коштів боржника від 27.09.2023 (о 10:54:29), відтак рахунки боржника на даний час під арештом не перебувають. Крім того, просив звернути увагу, що предметом даної скарги є також і бездіяльність державного виконавця. В контексті цього просив суд звернути увгу на супровідний лист та постанову про арешт коштів боржника від 02.08.2023, а саме і супровідний лист, і постанова датовані 02.08.2023, в той же час як підписані КЕП більше наж через місяць - 08.09.2023. Враховуючи викладене, просив задовольнити скаргу у повному обсязі.

У судове засідання заявниця не зявилась, від її пердставника неодноразово надходили заяви про розгляд справи без участі заявниці та її представника, на задоволенні заяви наполягають.

Заінтересовані особи у судове засідання також не зявились, від представника Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) неодноразово надходили заяви про розгляд справи без участі представника відділу.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалась, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши наявні в справі документи та фактичні дані, суд знаходить скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 21.08.2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку щомісячно, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до повноліття дитини.

Постановою державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького управління юстиції від 25.01.2013 відкрито виконавче провадження № 36202379 із виконання виконавчого листа № 0805/4064/2012.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обовязковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (ст. 5 Закону України«Про виконавче провадження»).

Меті дієвого виконання судових рішень підпорядковане впровадження сукупності дій визначених законом органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законодавством України про виконавче провадження, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "«Про виконавче провадження», а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню, як випливає із змісту ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і апогеєм захисту порушеного права.

Процедура судового контролю за виконанням судових рішень урегульована Розділом VII ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З наведеного положення цивільного процесуального законодавства випливає, що предметом цього судового розгляду є зясування, чи діяв державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законодавством України про виконавче провадження, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню, а також, чи не порушено рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення право чи свободу учасника виконавчого провадження.

Таким чином, підставою для задоволення скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця за змістом ст. 451 ЦПК України є сукупність таких складових, як встановлена судом неправомірність рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця і порушення права сторони виконавчого провадження такими рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Вирішуючи цю скаргу, суд повинен перш за все встановити, чи відповідають вимогам законодавства прийняті державним виконавцем під час здійснення вказаного провадження рішення та виконавчі дії.

Матеріали виконавчого провадження № 36202379 декілька постанов, якими накладено арешти на кошти боржника, зокрема:

- постанова від 27.10.2020 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 142365,75 грн (підписувач постанови ОСОБА_6 27.10.2020 о 09:34:19);

- постанова від 02.08.2023 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, для забезпечення виконання рішення суду (підписувач постанови ОСОБА_6 08.09.2023 о 14:20:48);

- постанова від 27.09.2023 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 197461,22 грн (підписувач постанови ОСОБА_6 27.09.2023 о 10:54:29).

В свою чергу 27.09.2023 державним виконавчем ОСОБА_6 винесено постанову про зняття арешту з коштів, якою з підстав незазначення суми боргу знято арешт з усіх рахунків боржника ОСОБА_2 (підписувач постанови ОСОБА_6 27.09.2023 о 10:55:52).

За положеннямич.ч.1,2ст.56Закону України«Про виконавчепровадження»,арешт майна(коштів)боржника застосовуєтьсядля забезпеченняреального виконаннярішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили (ч. 10 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

За приписамич.4ст.59Закону України«Про виконавчепровадження»,підставами длязняття виконавцемарешту зусього майна(коштів)боржника абойого частиниє: 1)отримання виконавцемдокументального підтвердження,що рахунокборжника маєспеціальний режимвикористання та/абозвернення стягненняна такікошти забороненозаконом; 2)надходження нарахунок органудержавної виконавчоїслужби,рахунок приватноговиконавця сумикоштів,стягнених зборжника (утому числівід реалізаціїмайна боржника),необхідної длязадоволення вимогусіх стягувачів,стягнення виконавчогозбору,витрат виконавчогопровадження таштрафів,накладених наборжника; 3)отримання виконавцемдокументів,що підтверджуютьпро повнийрозрахунок запридбане майнона електроннихторгах; 4)наявність письмовоговисновку експерта,суб`єкта оціночноїдіяльності -суб`єкта господарюваннящодо неможливостічи недоцільностіреалізації арештованогомайна боржникау зв`язкуіз значнимступенем йогозношення,пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного участині шостійстатті 61цього Закону,письмової заявистягувача пройого бажаннязалишити засобою нереалізованемайно; 6)отримання виконавцемсудового рішенняпро скасуваннязаходів забезпеченняпозову; 7)погашення заборгованостііз сплатиперіодичних платежів,якщо виконаннярішення можебути забезпеченов іншийспосіб,ніж зверненнястягнення намайно боржника; 8)отримання виконавцемдокументального підтвердженнянаявності наодному чикількох рахункахборжника коштів,достатніх длявиконання рішенняпро забезпеченняпозову; 9) підстави, передбаченіпунктом 1-2тапідпунктом 2пункту 10-4розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Аналізуючи зміст постанов у виконавчому провадженні № 36202379 від 27.10.2020, від 02.08.2023, від 27.09.2023, послідовність їх винесення, суд, дійшов висновку, що наразі арешт на кошти боржника не накладено, оскільки постанова про зняття арешту з коштів боржника в хронологічному порядку винесена останньою за часом, не містить посилань про скасування саме арешту, накладеного в рамках постанови від 02.08.2023, а жодного доказу на підтвердження чинності на даний час арешту на кошти боржника, накладеного за постановами від 27.10.2020 та 27.09.2023 державним виконавчем не надано. до такого висновку суд дійшов, зважаючи, що після винесення державним виконавцем постанови про зняття арешту з усіх рахунків, шо належать боржнику, від 27.09.2023 з підстав незазначення суми боргу (підписувач постанови ОСОБА_6 27.09.2023 о 10:55:52), інші постанови про накладення арешту на кошти боржника у матеріалах виконавчого провадження відсутні. Супровідний лист до постанови про зняття арешту від 27.09.2023 також не містить назви банківської установи, ні інших даних, які свідчили про скасування конкретної постанови про арешт коштів боржника.

За положеннями з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3,4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Прецендентна практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Цей принцип, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73).

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 09.10.1979 в справі Ейрі (п. 24), рішення від 30.05.2013 в справі «Наталія Михайленко проти України (п. 32). У розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (п. 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст. 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя-наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб ст. 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19.03.1997).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що скарга в частині скасування постанови державного виконавця про зняття арешту з коштів є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В свою чергу, суд не знайшов обґрунтованих підстав для задоволення скарги в іншій частині, оскільки не доведеним, на думку суду, є бездіяльність державного виконавця та, відповідно, наявність в діях державного виконавця ознак дисциплінарного проступку або іншого правопорушення. В свою чергу, заявниця не позбавлена можливості самостійно звернутися до відповідних органів із заявою про розгляд питання щодо притягнення державного виконавця до дисциплінарної або іншого виду відповідальності.

Керуючись ст ст. 447-451 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: боржник ОСОБА_2 , Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на рішення та бездіяльність державного виконавця, задовольнити частково.

Визнати неправомірною і скасувати постанову державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої службу у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головко Вікторії Олександрівни від 27.09.2023 у виконавчому провадженні № 36202379 про зняття арешту з коштів.

У задоволенні решти скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду-якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.М. Свідунович

18.11.2024