Рішення

від 06.11.2024 по справі 441/1338/24

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/1338/24 2/441/612/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

06.11.2024 Городоцький районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Малахової-Онуфер А.М.

за участю секретаря судового засідання Гордієнко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, треті особи Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська районна державна адміністрація Львівської області про визнання недійсними розпорядження та Державного акта на право приватної власності на землю, скасування запису про державну реєстрацію, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , 28.05.2024 звернулася в суд з позовом до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, треті особи Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська районна державна адміністрація Львівської області про визнання недійсним розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації Ради народних депутатів №92 від 22.02.2002 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0308 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Великолюбінської селищної ради Львівського (Городоцького) району Львівської області, визнання недійсним Державного акта серія І-ЛВ №012216 на право приватної власності на землю від 25.02.2002 та скасування в Поземельній книзі запису про державну реєстрацію права власності на означену земельну ділянку, визнання права на земельну частку (пай) площею 2,31 ум.кад.га, що на території Великолюбінської селищної ради Львівського (Городоцького) району Львівської області, згідно Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серія ЛВ №142130 від 14.04.1997 за реєстровим №729 мотивуючи тим, що звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 бабці ОСОБА_2 , однак їй відмовлено у видачі такого свідоцтва, оскільки правовстановлюючий документ - Державний акт на право приватної власності на землю серія І-ЛВ №012216 Городоцькою райдержадміністрацією на ім`я померлої ОСОБА_2 виданий 25.02.2002, тобто після смерті останньої, а відтак земельна ділянка не входить до складу спадщини, що спадщину після смерті бабці ОСОБА_2 прийняла, проте спадкових прав не оформила, інше. Просила позов задовольнити.

Ухвалою судді від 31.05.2024 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження (а.с. 25).

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, її представник ОСОБА_3 у заяві від 24.09.2024 вимоги підтримала, просила про розгляд справи за її відсутності (а.с. 47).

Представник відповідача Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив (а.с. 76).

Т.в.о. начальника Львівської районної військової адміністрації Львівської області Ковальський А., як представник третьої особи, у клопотанні від 24.09.2024 просив про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 48).

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив (а.с. 74).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 4, 12, 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 524 ЦК України в редакції 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Із копій свідоцтв про народження серія НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2 , із копії свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 видно, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є онукою ОСОБА_2 (а.с. 16, 17, 35, 36).

Згідно Витягу з Книги записів (реєстрації) на право приватної власності на землю (середню земельну частку) на території Львівського району (колишня Великолюбінська селищна рада) Львівської області № 1805/15-24 від 15.05.2024 видно, що ОСОБА_2 згідно сертифікату ЛВ № 142130 зареєстрованого за № 729 від 14.04.1997, при житті, належало право на середню земельну частку (пай) площею 2,31 ум.кад.га, що на території Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області (а.с.18).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що убачається із копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 (а.с. 10).

Із довідки Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області № 127 від 16.04.2024 убачається, що ОСОБА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 значилась зареєстрованою та проживала разом з дочкою ОСОБА_5 , 1937 р.н. та зятем ОСОБА_6 , 1934 р.н., на АДРЕСА_1 (а.с.15).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_6 05.02.2016 (а.с. 33, 34).

Як убачається із копії заповіту, посвідченого 05.08.1998 секретарем Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області ОСОБА_7 за реєстровим №38, ОСОБА_2 , при житті, на випадок смерті все своє майно, де б воно не знаходилось, із чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на, що за законом матиме право, заповіла онуці ОСОБА_1 (а.с. 14).

Із копії спадкової справи № 27/2022 від 31.03.2022 убачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Голубець І.Г., за заявою ОСОБА_1 , заведено спадкову справу №27/2022, а 16.04.2024 останній відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,0308 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Великолюбінської селищної ради Львівського (Городоцького) району Львівської області, оскільки Державний акт на право приватної власності на землю серія І-ЛВ № 012216 виданий на ім`я ОСОБА_2 25.02.2002, тобто після смерті спадкодавця (а.с. 57-73).

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації, а відповідно до статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Із матеріалів справи убачається, що 25.02.2002 головою Городоцької райдержадміністрації Ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано Державний акт серія НОМЕР_5 на право приватної власності на землю площею 2,0308 га призначену для ведення товарного сількогосподарського виробництва, що на території Великолюбінської селищної ради, на підставі розпорядження №92 від 22.02.2002, тобто більше ніж через три роки після смерті спадкодавця (а.с. 11).

Державний акт серія І-ЛВ №012216 від 25.02.2002 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під №218 (а.с. 11).

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках передбачених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), згідно положень абзацу першого ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 3 вищеозначеного Закону передбачено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до глави 16ЦивільногоКодексуУкраїни правочин може бути визнано недійсним з підстав, визначених законом. У разі визнання недійсним правочину може бути визнано недійсним і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

Згідно із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 Постанови від16квітня 2004року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 Цивільного Кодексу України, статті 15Цивільного процесуальногоКодексу України (2004 року), статті 12Господарського процесуальногокодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце в разі їх видання з порушенням вимог закону, всупереч рішенням чи угодам. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Згідно положень ст. 236 ЦК України правочин визнанийсудомнедійсним,єнедійснимз моментуйоговчинення.

Отже, ураховуючи, що розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації Ради народних депутатів №92 від 22.02.2002 і Державний акт серія НОМЕР_5 на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_2 від 25.02.2002, видані після смерті спадкодавця, а отже в порушення вимог закону, суд визнає недійсними розпорядження в частині передачі в натурі у приватну власність ОСОБА_2 землі (середньої земельної частки), що на території Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області (смт. Великий Любінь Львівського району Львівської області) та Державний акт серія НОМЕР_5 , а також скасовує в Поземельній книзі запис про державну реєстрацію права власності на означену земельну ділянку.

Разом з цим, із матеріалів справи убачається, що 14.04.1997 на ім`я ОСОБА_2 видано Сертифікат серія ЛВ № 142130 на землю (середню земельну частку), що зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на землю (середню земельну частку) за №729 (а.с. 18).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

З оглядуна вищенаведене,а такожураховуючи фактичніобставини встановленісудом тазміст спірнихправовідносин ідосліджені судомпід часрозгляду справидокази,суд дійшоввисновку,що ОСОБА_2 при життінабула правона землю(середнюземельну частку)площею 2,31га,що натериторії Великолюбінськоїселищної радиЛьвівського (Городоцького)району Львівськоїобласті,згідно Сертифікатусерія ЛВ№ 142130,а отже,таке правоє об`єктомправ таобов`язків,що входитьдо складуспадщини,яку,у відповідностідо положеньст.549Української РСРприйняла ОСОБА_1 ,що іншихспадкоємців,які бпретендували навищеозначене спадковемайно зазаконом чиза заповітомнемає,відтак єпідстави довизнання запозивачкою ОСОБА_1 права на землю (середню земельну частку) згідно означеного Сертифікату, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, суд стягує з позивачки ОСОБА_1 на користь держави 1 211 грн. 20 коп. судового збору.

Керуючись ст. 4, 10, 89, 209, 247, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. 328, 373, 392, 1218, 1233 ЦК України, ст. 524, ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР, суд -

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації Ради народних депутатів Львівської області №92 від 22.02.2002 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0308 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Великолюбінської селищної ради Львівського (Городоцького) району Львівської області.

Визнати недійсним Державний акт серія НОМЕР_5 на право приватної власності на землю, виданий 25.02.2002 Городоцькою райдержадміністрацією Ради народних депутатів Львівської області про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 2,0308 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Великолюбінської селищної ради Львівського (Городоцького) району Львівської області та скасувати в Поземельній книзі запис про державну реєстрацію права власності на означену земельну ділянку.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_6 , прож. на АДРЕСА_2 ) право на земельну частку (пай) площею 2,31 ум.кад.га, що на території Великолюбінської селищної ради Львівського (Городоцького) району Львівської області згідно Сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ЛВ № 142130 від 14.04.1997 за реєстровим № 729, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 накористь держави1211грн.20коп.судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С у д д я А.М.Малахова-Онуфер