Рішення

від 06.11.2024 по справі 458/312/24

ТУРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2024 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий - суддя Ференц Р.І.,

секретарі судового засідання Матківська Д.В., Баранишин Д.В.,

Справа № 458/312/24

Провадження №2/458/159/2024

за участі сторін цивільного провадження:

позивач Турківська міська рада Самбірського району Львівської області, як органу опіки та піклування дітей повноважні представники згідно довіреностей Стефаник І.В., Гвоздецька М.Ю.,

позивач служба у справах дітей Турківської міської ради Самбірського району Львівської області повноважний представник згідно довіреності Лило М.В.,

відповідач ОСОБА_1 не прибув,

відповідачка ОСОБА_2 не прибула,

третя особа ОСОБА_3 ,

особа в інтересах якої подана позовна заява ОСОБА_4 не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Самбірського району Львівської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, як органу опіки та піклування дітей, служби у справах дітей Турківської міської ради Самбірського району Львівської області які діють в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , особа в інтересах якої подана позовна заява ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

26.03.2024 року через канцелярію Турківського районного суду Львівської області представник позивача згідно довіреності - начальник Служби у справах дітей Турківської міської ради Стебівка І.І. подала позовну заяву Турківської міської ради, як органу опіки та піклування дітей, діючи в інтересах малолітньої дитини до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Турківської міської ради, ОСОБА_3 , Турківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України, про позбавлення батьківських прав, в якій позивач просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2024 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана дана справа.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд встановив наступне.

Предметом заяви є позбавлення батьківських прав.

Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності. Підсудність є розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Територіальна підсудність є підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом .

Також суди повинні виходити з того, що правила підсудності справ у цивільному судочинстві можуть визначатися лише процесуальним законом (Рішення Конституційного Суду України від 27.03.2002 року № 7-рп/2002, від 07.05.2002 року № 8-рп/2002, від 22.06.2004 року № 13-рп/2004.

Ч.ч.1,2 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) і позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст..30 ЦПК України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», яка набрала чинності 19.07.2020 року, в Україні утворено 136 нових та ліквідовано 490 районів, в тому числі, ліквідовано Турківський район Львівської області та утворено Самбірський район (з адміністративним центром у місті Самбір) у складі територій Бісковицької сільської, Боринської селищної, Добромильської міської, Новокалинівської міської, Ралівської сільської, Рудківської міської, Самбірської міської, Старосамбірської міської, Стрілківської сільської, Турківської міської, Хирівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3.1 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року №807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, який неодноразово продовжувався і діє на цей час.

Зважаючи на вище вказане, справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст.ст.23,27 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Позиція особи, яка подала позов.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 і ОСОБА_1 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дитина на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у своєї рідної тітки по лінії матері ОСОБА_3 . Батьки дитини розлучені з 2014 року. ОСОБА_1 не вважає себе біологічним батьком. Мати дитини ОСОБА_2 понад сім років знаходиться за межами України, ймовірно в Італії. Певний період часу мати цікавилась життям дитини, надсилала кошти та речі, дзвонила. Останніх два роки мати ОСОБА_2 своєю дитиною не цікавиться, матеріально не забезпечує, не телефонує. ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав щодо своїх старших дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до рішення Турківського районного суду справа №458/107/18 від 24.12.2020 року. Службою у справах дітей Турківської міської ради дитина ОСОБА_4 з 09.03.2023 року була взята на облік дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, як така, що батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків. Працівники неодноразово роз`яснювали батькові ОСОБА_1 про наслідки від ухилення виконання батьківських обов`язків. З матір`ю дитини ОСОБА_2 поспілкуватися немає можливості, оскільки вона не виходить на контакт зі своїми родичами, відомості про неї відсутні. До служби у справах дітей Турківської міської ради надійшла заява від ОСОБА_3 , жительки АДРЕСА_1 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки ОСОБА_3 є тіткою малолітнього ОСОБА_8 , піклується про нього та займається його вихованням, характеризується з позитивної сторони, користується повагою в сім`ї та серед односельчан. Службою у справах дітей неодноразово проводились обстеження житлово- побутових умов проживання якими встановлено, що ОСОБА_4 проживає в будинку тітки по маминій лінії ОСОБА_3 , яка самостійно утримує та виховує малолітнього ОСОБА_4 , стосунки між ними доброзичливі, дитина забезпечена одягом та продуктами харчування. При обстежені стану здоров`я встановлено, що психічний стан пасивний, орієнтований грубо, на звернену мову не реагує, інструкції не виконує, допомогу не використовує, увага не стійка, пам`ять низька механічна, фразова мова відсутня, спостерігаються окремі вигуки, жести, мислення примітивне, у поведінці моторно розгальмований, ситуативно агресивний, є аутоагресія, навички охайності та самообслуговування не сформовані, потребує постійної сторонньої допомоги та нагляду. 15.11.2023 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини при Турківській міській раді, де розглядалася заява від ОСОБА_3 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , членами комісї було прийнято рішення та рекомендовано виконавчому комітету Турківської міської ради затвердити висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_4 . Відповідно до рішення виконавчого комітету Турківської міської ради від 24.11.2023 року № 258 було затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представники позивач Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, як органу опіки та піклування дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_10 позов підтримали, просили позовну заяву задовольнити, додатково пояснили, що відповідачі не цікавляться ні життям, ні навчанням дитини, самоусунулися від виховання дитини, дитина відповідачів не знає як «батька» і «матір», оскільки останні на протязі останніх 3 років не приїжджають, не телефонують до дитини.

В судовому засіданні представник позивач служби у справах дітей Турківської міської ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_11 позов підтримала, просила позовну заяву задовольнити, додатково пояснила, що відповідачі самоусунулися від виховання дитини. 15.11.2023 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини при Турківській міській раді, де розглядалася заява від ОСОБА_3 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , членами комісї було прийнято рішення та рекомендовано виконавчому комітету Турківської міської ради затвердити висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_4 . Відповідно до рішення виконавчого комітету Турківської міської ради від 24.11.2023 року № 258 було затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Позиція відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 і відповідачка ОСОБА_2 не забезпечили самопредставництво чи за допомогою участі у справі свого представника, будучи повідомленими про місце, дату та час розгляду справи належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи підтвердженнями.

Позиція третьої особи.

Третья особа ОСОБА_3 вважає позов таким, що підлягає задоволенню, надала пояснення, що за малолітньою дитиною ОСОБА_12 батьки не здійснюють догляду і виховання, оскільки триваий час перебувають відсутні за місцем його проживання, догляд за дитиною здійснює вона, через фізичні вади здоров`я вона вимушена піклуватися за дитиною, оскільки батьки самоусунулися від виконання своїх батьківських обов`язків, вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_1 і відповідачки ОСОБА_2 .

В судовому засіданні сторони провадження висловили свою думку щодо недоцільності присутності і опитування ОСОБА_4 під час розгляду справи, оскільки останній, незважаючи на сві 9-річний вік, згідно з висновку комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку особи проявляє соціоадаптаційні труднощі і труднощі мовної функції, а згідно висновку дитячого психіатра встановлено розлади аутичного спектру F84.0.

Заяви (клопотання) учасників справи.

26.03.2024 року служба у справах дітей Турківської міської ради Самбірського району Львівської області подала позовну заяву.

26.04.2024 року позивачем подано заяву про виключення з числа третіх осіб Турківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України.

14.06.2024 року позивачем подано клопотання про доручення висновку комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку особи.

18.06.2024 року позивачем подано клопотання про залучення у справі співпозивача.

18.06.2024 року позивачем подано клопотання про витребування інформації з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України стосовно перетину кордону відповідачами по справі.

06.11.2024 року представниками позивачів подано письмові пояснення до судових дебатів.

Інших клопотань і заяв від сторін на адресу суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до ч.8 ст.187 ЦПК України судом засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» отримано відповідь №511558 від 27.03.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч.8 ст.187 ЦПК України судом засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» отримано відповідь №511607 від 27.03.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до якої відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. від 29.03.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, визнано явку сторін по справі в судові засідання обов`язковою.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 15.07.2024 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті, визнано явку сторін по справі в судові засідання обов`язковою, виключено у справі Турківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України як третю особу, проведено заміну сторони у справі виключивши третю особу службу у справах дітей Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, залучено у справі в якості позивача службу у справах дітей Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби інформацію про перетинання державного кордону ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Судові засідання по справі були призначені на 22.04.2024 року, 08.05.2024 року, 21.02.2024 року, 26.09.2024 року, 22.10.2024 року, 22.10.2024 року, 06.11.2024 року.

Сторони по справі про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином і в передбачений законом порядок, що підтверджується судовою повісткою скерованою на їхнє ім`я, а також оголошенням на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами ч. 1 ст. 223 ЦПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно вимог ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному ст. 129 ЦПК України, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд вважає, що немає порушення прав сторін, оскільки справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.

Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява №10986/06; п. 57) суд зазначив, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.)

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п. 35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п. 27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п. 34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004 року).

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Турківського районного суду Львівської області від 27.11.2014 року шлюб між сторонами по справі, відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , був розірваний.

Суд встановив, що сторони в справі є батьками малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис від 17.03.2015 № 29, видане відділом ДРАЦС Турківського районного управління юстиції Львівської області.

Як видно з довідки, виданої виконавчим комітетом Турківської міської ради Львівської області від 25.03.2023 № 502, що в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована малолітня особа ОСОБА_4 , його мати ОСОБА_2 , а також третя особа - ОСОБА_3 .

Відповідака по справі ОСОБА_2 після розлучення змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 », що вбачається згідно свідоцтва про зміну прізвища серії НОМЕР_2 , видане 05.06.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Турківського районного управління юстиції у Львівській області.

Відповідака по справі ОСОБА_2 відповідно до рішення Турківського районного суду справа №458/107/18 від 24.12.2020 року позбавлена батьківських прав щодо своїх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно характеристики старости с.Завадівка від 07.11.2023 року відповідачка ОСОБА_2 характеризується посередньо, участь в громадському житті села не приймала, в даний час знаходиться за межами України, позбавлена батьківських прав щодо двох старших дітей, вихованням третьої дитини, сина ОСОБА_16 , не займається. Вихованням третьої дитини повністю займається тітка ОСОБА_3 .

Служба у справах дітей Турківської міської ради Самбірського району Львівської області 06.10.2023 року ОСОБА_1 направила листа, в якому просила вжити відповідних заходів щодо повернення дитини до його родини. Відповіді чи будь якої іншої реакції з боку ОСОБА_1 не було.

09.11.2023 року службою у справах дітей спільно з фахівцями центру надання соціальних послуг було здійснено обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_4 , проте двері квартири ніхто не відчинив. Зі слів сусідів ОСОБА_1 із сім`єю на час обстеженням проживав за межами України в Республіці Чехія.

Згідно характеристики Турківської міської ради від 06.11.2023 року №2004/02-17 заяв та скарг на ОСОБА_1 у міськвиконком не поступало.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 одружився вдруге, має і ншу, другу сім`ю.

Малолітній ОСОБА_4 знаходиться на обліку в службі у справах дітей Турківської міської ради як дитина, яка опинилася в складних життєвих обставинах з 09.03.2023 року.

23.04.2021 року в консультативній поліклініці КНП «МДКЛ м.Львова» було проведено обстеження ОСОБА_4 , при обстежені встановлено, що соматичний стан дитини в нормі, неврологічний стан задовільний, психічний стан: контакт пасивний, орієнтований грубо, на звернену мову не реагує, інструкції не виконує, допомогу не використовує, увага не стійка, пам`ять низька механічна, фразова мова відсутня, спостерігаються окремі вигуки, жести, мислення примітивне, у поведінці моторно розгальмований, ситуативно агресивний, є аутоагресія, навички охайності та самообслуговування не сформовані, потребує постійної сторонньої допомоги та нагляду.

В КНП « МДКЛ м.Львова» 23.04.2021 року відбулася консультація психіатра дитячого ОСОБА_17 щодо стану здоров`я дитини ОСОБА_4 . З висновку дитячого лікаря психіатра ОСОБА_17 від 23.04.2021 року ОСОБА_4 встановлено діагноз розлад аутичного спектру Р84.0.

Службою у справах дітей спільно з фахівцями соціальної роботи КУ « Центр надання соціальних послуг» проводились 23.02.2023 року, 10.05.2023 року, 05.10.2023 року, 10.11.2023 року обстеження житлово- побутових умов проживання ОСОБА_4 в його тіки ОСОБА_3 , якими встановлено, що ОСОБА_4 проживає в будинку тітки по маминій ліній ОСОБА_3 , будинок дерев`яний, складається з трьох кімнат, кухні, скрізь зроблено євроремонт. ОСОБА_3 самостійно утримує та виховує малолітнього ОСОБА_4 . Стосунки між ними доброзичливі, дитина забезпечена одягом та продуктами харчування. Зі слів ОСОБА_3 батьки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 дитиною ОСОБА_4 не цікавляться, участі у вихованні не приймають, матеріально не забезпечують.

Відповідно до висновку оцінки потреб сім`ї центру надання соціальних послуг від 25.02.2023 року, ОСОБА_3 , яка піклується про малолітнього ОСОБА_4 , що являється її племінником, на час обстеження було виявлено, що сім`я проживає у приватному будинку батьків. В кімнатах прибрано, чисто. Зі слів ОСОБА_3 , її племінниця ОСОБА_2 залишила свою дитину ОСОБА_4 проживати з нею ( ОСОБА_3 ), а сама ( ОСОБА_2 ) поїхала за кордон понад шість років тому, батько ОСОБА_1 дитину не признає, не вважає себе біологічним батьком. ОСОБА_3 повідомила, що мати дитини не дзвонить, грошей не надсилає, вихованням не займається, дитина не говорить, але трохи чує, інвалідності не має.

Згідно з висновку комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку особи від 04.06.2024 року № ІРЦ-85604/2024/522742, проведеного педагогічними працівниками комунальної установи « Турківський інклюзивно-ресурсний центр» Турківської міської ради Самбірського району Львівської області вбачається, що ОСОБА_4 проявляє соціоадаптаційні труднощі і труднощі мовної функції, а згідно висновку дитячого психіатра встановлено розлади аутичного спектру F84.0.

Згідно інформації з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 17.09.2024 року стосовно перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України в період з 01.01.2021 року по 18.09.2024 року вбачається, що в січні 2024 року ОСОБА_1 виїхав за межі України, а в листопаді 2023 року ОСОБА_2 виїхала за межі України.

З характеристики старости с.Завадівки від 25.09.2023р. №1203 ОСОБА_3 характеризується з позитивної сторони, користується повагою в сім`ї та серед односельчан, приймає активну участь в громадському житті села, постійно підтримує ЗСУ, скарг та заяв до виконкому міської ради на ОСОБА_3 не надходило.

25.09.2023 року до служби у справах дітей Турківської міської ради надійшла заява від ОСОБА_3 , жительки АДРЕСА_1 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав від 15.11.2023 року вбачається, що до служби у справах дітей Турківської міської ради надійшла заява від ОСОБА_3 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки ОСОБА_3 є тіткою малолітнього ОСОБА_4 по маминій лінії, піклується про нього та займається його вихованням. Малолітній ОСОБА_4 знаходиться на обліку служби у справах дітей Турківської міської ради як дитина, яка опинилася в складних життєвих обставинах з 09.03.2023 року. Батько дитини, ОСОБА_1 , не вважає себе біологічним батьком, з дитиною не спілкується і не спілкувався, будь якої участі у житті та вихованні дитини не приймав та не приймає, матеріально не забезпечує, аліментів не сплачує. Мама дитини ОСОБА_2 понад сім років знаходиться за межами України, ймовірно в Італії, певний період часу мати цікавилась життям дитини, надсилала кошти та речі, дзвонила, проте останніх два роки мати своєю дитиною не цікавиться, матеріально не забезпечує, не телефонує. Згідно характеристик на батьків дитини, такі не цікавляться життям дитини, відсустні за місцем проживання дитини. З висновку дитячого лікаря психіатра ОСОБА_4 встановлено діагноз розлад аутичного спектру Р84.0. 15.11.2023 року відбулося засідання Комісії з питань захисту прав дитини при Турківській міській раді, де розглядалася заява від ОСОБА_3 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Керуючись статтями 19, 141, 150, 155, п.2 ч.І ст. 164 Сімейного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів від 24.09.2008р. №866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини", рекомендаціями комісії з питань захисту прав дитини орган опіки та піклування Турківської міської ради Самбірського району вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до малоліьної дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

15.11.2023 року згідно рішення засідання Комісії з питань захисту прав дитини при Турківській міській раді, де розглядалася заява від ОСОБА_3 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було рекомендовано виконавчому комітету Турківської міської ради затвердити висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_4 .

Рішенням виконавчого комітету Турківської міської ради Самбірського району Львівської області № 258 від 24.11.20234 року «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав» було затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Показаннями третьої особи ОСОБА_3 , яка була допитана під час судового розгляду підтверджується, що вихованням та розвитком малолітньої дитини ОСОБА_4 займається вона самостійно, дитина проживає з нею, батьки дитини їй не допомагають. Влна є рідною тіткою по відношенню до ОСОБА_4 по лінії матері ОСОБА_4 . Батька і матері ОСОБА_4 не бачив і не знає, з днем народження батьки дитину не вітають, батьки самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, а також не користується своїми батьківськими правами. Дитина проявляє соціоадаптаційні труднощі і труднощі мовної функції, перебуває на обліку у дитячого психіатра.

У матеріалах справи наявні докази про направлення відповідачам позовної заяви, повістки про виклик до суду, у зв`язку з чим суд прийшов до переконання про розгляд справи у відсутність відповідача по наявних матеріалах справи.

Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд, вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступних мотивів та норм права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Предметом спору у цій справі є позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції, яка з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд встановив, що між сторонами виник спір щодо батьківських обов`язків по вихованню дітей, який регулюється Главою 13 Сімейного кодексу України.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі, й на рівне виховання батьками.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і при наявності вини у діях батьків.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 47 рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітніх дітей не розлучатися з батьком і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року ЄСПЛ вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Крім того, у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ зауважив про те, що в інтересах дитини також забезпечити її розвиток у здоровому навколишньому середовищі, і батько не може мати права відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вживати таких заходів, які б могли завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини можуть, в залежності від їх характеру і серйозності, превалювати над інтересами батьків.

Також ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) зазначив про те, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.

У п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Врахувавши конкретні обставини справи, принцип «якнайкращі інтереси дитини», а також те, що відповідачі не підтримували стосунків з дитиною - сином ОСОБА_4 протягом тривалого часу, не цікавилися його життям, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, суд дійшов висновку про застосування до відповідачів крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав, оскільки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 свідомо ухиляються від виконання батьківських обов`язків.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перешкоджали у спілкуванні з дітьми.

Судом враховано те, що спір вирішено в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, з врахуванням повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування.

Водночас, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вимогами ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Окрім цього, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Згідно долученої до заяви платіжної інструкції №2 від 05.03.2024 року вбачається, що позивачем через Держказначейську службу України (м.Київ) було оплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою автоматизованою системою документообігу суду.

Також згідно долученої до заяви платіжної інструкції №3 від 05.03.2024 року вбачається, що позивачем через Держказначейську службу України (м.Київ) було оплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою автоматизованою системою документообігу суду.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, зважаючи на відсутність вимоги позивача про стягнення з відповідачів оплаченого судового збору за позовну вимогу, суд не вирішує таку вимогу, не вирішує питання стягнення з відповідачів на користь позивача оплаченого судового збору.

Приймаючи до уваги вище вказане, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-5,10,12,19,23,27,28,258,259,268,272,273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, як органу опіки та піклування дітей, служби у справах дітей Турківської міської ради Самбірського району Львівської області які діють в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , особа в інтересах якої подана позовна заява ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до малолітньої дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://tk.lv.court.gov.ua/

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Турківська міська рада Самбірського району Львівської області, як органу опіки та піклування дітей;

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: вул. С. Стрільців, 62 м. Турка Самбірський район Львівська область 82500 , код ЄДРПОУ 04056026;

Позивач: служба у справах дітей Турківської міської ради Самбірського району Львівської області

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: вул. С. Стрільців, 62 м. Турка Самбірський район Львівська область 82500 , код ЄДРПОУ 44087473

Відповідач: ОСОБА_1 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Турківським РВ УМВС України у Львівській області 16.07.2010 року; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_4 .

Відповідачка: ОСОБА_2 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ; паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_5 , виданий 17.05.2021 року, орган видачі 4634; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_6 .

Третя особа: ОСОБА_3 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_7 .

Особа в інтересах якої подана позовна заява ОСОБА_4 ;

Свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 вилане 17.03.2015 року Турківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України; РНОКПП (для фізичних осіб) 4206809130.

Повний текст судового рішення складно 15.11.2024 року.

Суддя Р.І.Ференц