Рішення

від 07.11.2024 по справі 598/551/24

ЗБАРАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 598/551/24

провадження № 2/598/211/2024

РІШЕННЯ

іменем України

"07" листопада 2024 р. Збаразький районний суд Тернопільської області в складі: головуючої судді Щербатої Г.Р.

секретаря Казмірук Н.Г.

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Свиріпи В.З., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача Збаразької міської ради, як органу опіки і піклування Мархивки Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Збаражі у справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача орган опіки і піклування Збаразької міської ради,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_2 про позбавлення відповідачки - матері дитини, батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення із відповідачки аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред`явлення позову.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачка - мати дитини не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться її здоров`ям, розвитком, матеріально не допомагає, тобто фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, переклавши виховання та матеріальне забезпечення дитини на позивача - батька дитини. Неутримання відповідачкою дитини створює підстави як для захисту інтересів дитини, так і батька дитини.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 14.03.2024 року справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 04.09.2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено судовий розгляд даної справи.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Свиріпа В.З. позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві. Позивач суду пояснив, що відповідачка - мати дитини залишила сина у віці півтора року, до дитини не приїжджає, не телефонує і не цікавиться нею, тобто самоусунулася від виховання сина, незважаючи на те, що перешкоди їй у вихованні ОСОБА_4 і в спілкуванні з ним, ніхто не чинить.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, не повідомила суд про причини неявки, не направила суду заяви про розгляд справи за її відсутності та не подала відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача, органу опіки і піклування Збаразької міської ради ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримав та вважає за доцільне позбавити відповідачку - матір дитини, батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 та стягнути із відповідачки аліменти на утримання дитини. При цьому зазначив, що після того, як позов надійшов до суду, ОСОБА_2 подала звернення, де зазначила, що намагалася брати участь у вихованні сина ОСОБА_4 , але це не вдавалося через складні відносини із колишнім співмешканцем ОСОБА_1 та його матір`ю. Іншою причиною є також відсутність у неї житла та джерела доходів. Однак, в подальшому ОСОБА_2 на засідання комісії не з`являлася, на дзвінки не відповідала, обстежити її побутові умови не вдалося, тому повторно був складений висновок про доцільність позбавлення її батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 .

Дослідивши та оцінивши докази по справі, заслухавши сторони суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із показань представника Збаразької міської ради Мархивки Ю.А., свідка ОСОБА_6 , допитаних в судовому засіданні, акту обстежень умов проживання позивача вбачається, що дитина ОСОБА_3 проживає з батьком та перебуває на його утриманні, а мати дитини з ними не проживає, не бере участі у вихованні сина, не цікавиться її здоров`ям, розвитком, матеріально не допомагає, тобто фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, переклавши виховання та матеріальне забезпечення дитини на позивача - батька дитини..

Відповідно до висновків органу опіки і піклування Збаразької міської ради, затверджених рішенням виконавчого комітету Збаразької міської ради від 03.11.2023 року №326 та від 28.08.2024 року №304, орган опіки і піклування вважає за доцільне, в інтересах дитини, позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 09.10.2023 року, вбачається, що дитина ОСОБА_3 проживає з батьком та перебуває на його утриманні, а мати дитини з ними не проживає.

Окрім того, рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 27.02.2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача орган опіки і піклування Збаразької міської ради, встановлені обставини, щодо виконання батьківських обов`язків відповідачкою ОСОБА_2 по вихованню нею її трьох неповнолітніх дітей. ОСОБА_2 у цій справі пояснила, що вона є сиротою, сторонньої допомоги немає, немає власного житла, орендує однокімнатну квартиру у м.Тернопіль, де проживає із середущим малолітнім сином від іншого цивільного шлюбу, якого сама виховує та утримує, оскільки батько дитини загинув, що також є перешкодою у виконанні нею батьківських обов`язків по вихованню старшого сина Були ОСОБА_8 та надання матеріальної допомоги на його утримання. Крім цих двох синів, у неї є ще молодший син ОСОБА_4 , який проживає із батьком ОСОБА_1 , і його батьками, які до дитини її не допускають, батько дитини зловживає наркотичними засобами, неодноразово бив її, нищив її одяг.

Вказані докази суд приймає до уваги у даній справі, оскільки відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пріоритетом у правовому регулюванні сімейних відносин є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (частина друга статті 1, частина третя статті 5 Сімейного Кодексу України. Ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини, Україна визнала, що дитині для повного і гармонійного розвитку особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння.

Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч.1ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини першої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із частиною першою статті 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною четвертою статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Як слідує із змісту ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Таким чином, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно переконатися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню дитини, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання умисно та свідомо, при наявності вини.Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, при вирішення сімейних питань, в тому числі можливе лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа «Мамчур проти України» (CASE OF MAMCHUR v. UKRAINE) від 16 липня 2015 року).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Вказані правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 462/4705/19.

Проаналізувавши та належно оцінивши докази, подані учасниками справи, суд встановив, що у матеріалах справи немає беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували умисну, винну та свідому поведінку відповідачки щодо ухилення від участі у вихованні сина, умисне і свідоме нехтування обов`язками матері та дійшов обґрунтованого висновку про те, що не встановлено правових підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав. При вирішенні даного спору не встановлено, що поведінка відповідачки відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, не забезпечення інтересів дитини, а є наслідком збігу життєвих обставин, які склалися навколо неї та її дитини.

Отже, суд звертає увагу, що відсутня умисна вина відповідачки в ухиленні від виконання батьківських обов`язків.

При вирішенні даного спору, суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дітей», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Крім цього, слід зважувати на те, що позбавлення батьківських прав матері, на дітей та усвідомлення цього самими дітьми, вже несе в собі негативний вплив на їх свідомість, що суперечить якнайкращим інтересам дітей.

Таким чином, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, та з відсутністю підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, суд не погоджується з висновком органу опіки і піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки позивачем не доведено та не надано суду доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно її дітей.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 до задоволення не підлягає, оскільки такий висновок суду відповідає обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, та судом не вставлені обставини, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_4 .

Крім того, суд беручи до уваги встановлені обставини по даній справі вважає за необхідне попередити відповідачку ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання свого малолітнього сина, та покласти на Службу у справах дітей Збаразької міської ради, контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідностатті 19 СК України, орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до частини шостоїстатті 19 СК України, суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Таким чином, беручи до уваги, обставини в їх сукупності, встановлені у даній справі, суд не погоджуєтьсяіз висновкоморгану опікита піклуваннящодо доцільностіпозбавлення мамидитини батьківськихправ,оскільки вінє недостатньообґрунтованим тасуперечить інтересамдітей.

Згідно ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Оскільки судом встановлено, що малолітній ОСОБА_4 перебуває на повному утриманні батька, а відповідачка, яка проживає окремо, зобов`язана утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, тому в даному конкретному випадку, необхідно визначити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27 лютого 2024 року.

У відповідності до ст.141 ЦПК України та стягнути з відповідачки на користь держави 1211, 20 грн. судового збору в частині стягнення аліментів.

Керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.19,150,152,155,164,166,180,182 СК України, 12,13,15,16,81,82, 141,258,259,264,265,268,273,352,354,355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27 лютого 2024 року.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача орган опіки і піклування Збаразької міської ради, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Службу у справах дітей Збаразької міської ради, контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави 1211, 20 грн. судового збору в частині стягнення аліментів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 17.11.2024 року.

Суддя Збаразького

районного суду Галина ЩЕРБАТА