Рішення

від 14.11.2024 по справі 607/14837/24

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/14837/24

Провадження №2/951/230/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Лавренюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,

представника позивача адвоката Микитовича П.М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши увідкритому судовомузасіданні узалі судув порядкуспрощеного позовногопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лердіз»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, Бережанський відділ державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із позовом до Товариства зобмеженою відповідальністю«Лердіз» (далі відповідач, ТОВ «Лердіз»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, Бережанський відділ державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у червні 2024 позивач дізнався, що 21.02.2024 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №74223532 з виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Личуком Т.В. 31.12.2023, зареєстрованого в реєстрі за №667 про звернення стягнення на автомобіль марки DAEWOO, моделі LANOS TF69Y, типу Легковий седан-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2007. Вважає, що виконавчий напис нотаріуса вчинено з грубим порушенням вимог чинного законодавства, зокрема Закону України «Про нотаріат» та постанови КМУ від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».Так, зокрема, відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Однак, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не перевірив безспірність заборгованості позивача перед відповідачем, також виконавчий напис вчинено з порушенням трирічного строку з моменту виникнення права вимоги як за кредитним договором, так і за договором застави.

З огляду на викладене позивач просить визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем 31.12.2023 та зареєстрований в реєстрі за № 667, таким, що не підлягає виконанню, повернути позивачу стягнене за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем 31.12.2023 та зареєстрованим в реєстрі за № 667.

Ухвалою суду від 17.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 09.10.2024. Витребувано у строк до 04.10.2024 у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Тараса Володимировича належним чином засвідчені копії матеріалів нотаріальної справи щодо вчиненого виконавчого напису нотаріуса від 31.12.2023 №667.

Ухвалою суду від 09.10.2024 відкладено судовий розгляд цивільної справи на 06.11.2024. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лердіз»</a> належним чином засвідчені копії матеріалів, які подавалися приватному нотаріусу Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуку Тарасу Володимировичу для вчинення виконавчого напису нотаріуса від 31.12.2023 №667. Повторно витребувано у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Тараса Володимировича належним чином засвідчені копії матеріалів нотаріальної справи щодо вчиненого виконавчого напису нотаріуса від 31.12.2023 №667. Витребувано у Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №74223532.

Ухвалою суду від 06.11.2024, постановленою у судовому засіданні, відкладено розгляд справи на 14.11.2024.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Микитович П.М. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просив такі задовольнити, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення у справі не заперечував.

14.11.2024 представник відповідача ТОВ «Лердіз» у судове засідання не з`явився повторно, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), відзиву на позов не подав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, заяв та клопотань на адресу суду не подавав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. у судове засідання повторно не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог статті 128 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань на адресу суду не подавав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, подав клопотання від 08.11.2024, у якому справу просив розглядати без йогго участі.

Ураховуючи наведене,ухвалою судувід 14.11.2024,постановленою усудовому засіданні,визначено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення у цивільній справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 4 ЦПК Українипередбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зістаттею 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 31.12.2023 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №667, про звернення стягнення на автомобіль марки DAEWOO, моделі LANOS TF69Y, типу Легковий седан-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2007 (а.с. 39).

21.02.2024 на підставі зазначеного виконавчого напису нотаріуса згідно заяви ТОВ «Лердіз» про примусове його виконання старшим державним виконавцем Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаламаєм Р.А. відкрито виконавче провадження №74223532 (а.с. 7).

Статтею 18 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88Закону України«Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пунктів 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5(далі Порядок), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Згідно з пункту 1 постанови КабінетуМіністрів Українивід 29.06.1999№ 1172«Про затвердженняпереліку документів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріуса» стягнення заборгованості здійснюється за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Судувід 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 в справі № 357/12818/17.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду кваліфікує обставини щодо неповідомлення боржника про усунення порушень у спорах про визнання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, як порушення прав позичальника, що має наслідком задоволення таких позовів (постанови від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження №12-278гс18), від 16.05.2018 у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18).

Позивач зазначає, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України«Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У матеріалах справи відсутні докази, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, докази надіслання боржнику та отримання ним повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком є безспірними.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували наведене, зокрема, відповідачем не надано суду доказів, які надавались стягувачем приватному нотаріусу Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуку Т.В. на підтвердження безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов`язання боржника ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, даючи юридичну оцінку поясненням та наданим у справі доказам, беручи до уваги те, що заборгованість боржника не є безспірною, доказів, які б спростовували твердження позивача, зазначені ним у позові, відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису відбулося з порушенням процедури вчинення виконавчого напису, передбаченої вимогами статті 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Також судом враховано, що підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса був Договір застави автомобіля, посвідчений 26.02.2008, МРЕВ ДАІ м. Підгайці, за реєстровим №268, за кредитним договором №2479-025/08Р від 26.02.2008.

Так, 26.02.2008 між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2479-025/08Р, згідно пункту 1.2 якого кредит надається терміном з 26.02.2008 по 26.02.2015 зі сплатою 11,99 відсотків річних (а.с. 112-115).

Пунктом 3.1 Кредитного договору визначено, що для забезпечення зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування коштами, пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов даного Договору, Позичальник передає в заставу Банку належний йому на праві власності автомобіль.

26.02.2008 між ОСОБА_1 (заставодавець) та Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» (заставодержатель) укладено договір застави транспортного засобу, згідно якого заставодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань перед заставодержателем за кредитним договором №2479-025/08Р від 26.02.2008 та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, передає в заставу Заставодержателю належне йому на праві власності майно, а саме автомобіль марки DAEWOO модель LANOS TF69Y, рік випуску 2007, колір сірий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , тип ТЗ- легковий седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 129-130).

Відповідно до пункту 3.1.1. Договору застави транспортного засобу при порушенні Заставодавцем умов основного зобов`язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пенсі та іншої заборгованості, а також при порушенні Заставодавцем умов цього договору та у випадках, встановлених законом, у Заставодержателя виникає право задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави.

ТОВ "Лердіз" є правонаступником АТ "Правекс-Банк" на підставі договору факторингу № 2 від 31.05.2017, який було укладено між АТ "Правекс-Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №28/11 від 30.11.2023.

При цьому в оспорюваному виконавчому написі зазначається, що строк за який провадиться стягнення з 26.02.2008 по 26.02.2015.

Таким чином, судом встановлено, що на дату вчинення виконавчого напису, а саме 31.12.2023 минуло більше трьох років з дня виникнення права вимоги.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Т.В. від 31.12.2023 №667 таким, що не підлягає виконанню, знайшли своє підтвердження, а отже підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про повернення стягнутого за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. від 31.12.2023 №667, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністюдо зобов`язання з правочинів (договорів).

Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змістустатті 1212 ЦК Україниможна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізустатті 1212 ЦК Українидає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадання підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкціястатті 1212 ЦК України, як і загалом нормглави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо:

1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами;

2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставістатті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно достатті 1212 ЦК Україниу такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язанийповернути потерпілому все отримане майно.

Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, стягнутих на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у визнається судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу відповідно достатті 1212 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18, від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18 та від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21).

Однак у даній справі позивачем не надано належних доказів для підтвердження вказаної позовної вимоги, зокрема, не надано доказів на підтвердження стягнення із позивача на користь відповідача будь-яких коштів чи майна саме на виконання виконавчого напису нотаріуса, який наразі рішенням суду визнається таким, що не підлягає виконанню.

Також із матеріалів виконавчого провадження №74223532 не підтверджується виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Т.В. від 31.12.2023 №667 в частині стягнення з позивача на користь відповідача будь-яких коштів чи майна.

Вказані обставини не заперечувалися представником позивача у судовому засіданні.

Відтак суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про повернення стягнутого за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. від 31.12.2023 №667, з огляду на її недоведеність позивачем.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ коштів №0089 від 04.09.2024.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Лердіз»,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача:приватний нотаріусІвано-Франківськогоміського нотаріальногоокругу ЛичукТарас Володимирович,Бережанський відділдержавної виконавчоїслужби Тернопільськогорайону Тернопільськоїобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїпро визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконаннюта проповернення стягненогоза виконавчимнаписом нотаріуса задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем 31 грудня 2023 року, зареєстрований у реєстрі за №667 про звернення стягнення на автомобіль марки DAEWOO, моделі LANOS TF69Y, типу Легковий седан-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2007 таким, що не підлягає виконанню.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лердіз»</a> на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лердіз»</a>, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 45094319.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, місцезнаходження: 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця Євгена, 433, кім.28-29.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Бережанський відділ державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: 47501, Тернопільська область, Тернопільський район, м. Бережани, вул. Банкова, 6, код ЄДРПОУ: 40349272.

Повне судове рішення складене 18 листопада 2024 року.

Головуючий суддя О.М. Лавренюк