Рішення

від 13.11.2024 по справі 601/2281/24

ШУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 601/2281/24

2/609/462/2024

13 листопада 2024 року Шумський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Харлана М.В.

за участю:

секретаря судового засідання Семенюк О.І.

позивача ОСОБА_1

представника Калинівської селищної ради Семенкова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до

відповідача: ОСОБА_2

третьої особи Калинівської селищної ради

вимоги позивача: про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача.

1. 23 липня 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач), третьої особи: Калинівської селищної ради, з вимогою про позбавлення відповідача батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01 листопада 2008 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2012 року.

Від спільного шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 , який проживає разом з ним.

Вказує, що у 2012 році відповідач зібравши речі та покинувши спільного сина переїхала в с. Тилявка Кременецького району, де зареєструвала своє останнє місце проживання та створила нову сім`ю. З 2017 року відповідач проживає в Сполучених Штатах Америки, штат Кентукі.

З часу виїзду за кордон відповідач не приймає участі у вихованні сина, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, здоров`я та матеріальний достаток, не виявляє бажання спілкуватись із ним.

Вважає, що у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх обов`язків щодо прийняття участі в житті сина, позивач позбавлений можливості самостійного перебування з сином за кордоном з метою його оздоровлення, розвитку його здібностей, розширенню світогляду.

Вказує, що зазначені обставини можна розцінювати як ухилення матері від виховання та утримання сина, що є підставою для позбавлення її батьківських прав. З цих підстав просив позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити із підстав зазначених у позовній заяві.

У судовому засіданні була заслухана думка неповнолітнього ОСОБА_3 , який повідомив, що мати не приймає участі у його вихованні, однак, декілька разів на рік телефонує, вітає із святами. Матеріальну допомогу надає у вигляді подарунків на дні народження та новорічні свята. До себе жити у Сполучені Штати Америки не запрошувала та не пропонувала. Не заперечив щодо позбавлення матері батьківських прав відносно нього.

Представник третьої особи Калинівської селищної ради Семенков М.В. в судовому засіданні вказав, що комісією з питань захисту прав дітей та опіки і піклування при виконавчому комітеті Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області проведено розмову з відповідачем та в повному обсязі з`ясовано всі обставини участі відповідача у вихованні її сина ОСОБА_3 .

Просив відмовити в задоволенні позову, з підстав викладених у висновку служби у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області від 27.06.2024 р., вказавши, що позивач вводить суд в оману бажаючи таким чином уникнути мобілізації.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надіслала суду нотаріально посвідчену заяву, згідно якої просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, оскільки перебуває за межами України, позовні вимоги позивача не визнала, та просила відмовити в задоволенні позову, вказала, що регулярно спілкується з сином, підтримує з ним постійний зв`язок, а також надає фінансову підтримку для забезпечення його потреб.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 31 липня 2024 р. вищевказану позовну заяву передано за підсудністю на розгляд до Шумського районного суду Тернопільської області.

4. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 28 серпня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено підготовче судове засідання на 16 вересня 2024 року, витребувано з Калинівської селищної ради, як органу опіки та піклування письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із неявкою відповідача підготовчий розгляд справи відкладено на 02 жовтня 2024 року.

5. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду по суті на 21 жовтня 2024 року, у зв`язку із неявкою сторін судовий розгляд справи відкладено на 13 листопада 2024 року.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

6. Судом встановлено, що з 01 листопада 2008 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 .

7. Від спільного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 20 липня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 14.

8. Згідно копії довідки № 36/04.03.07 виданої 30 травня 2024 Великосалтанівським старостинським округом та копії акта обстеження №575 складеного 22 травня 2024 року комісією в складі депутата Калинівської селищної ради Прокопець Л.Г, сусідів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вбачається, що позивач ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 та до складу його сім`ї входять: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - (дружина), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - (син), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - (дочка).

9. Відповідно до копії довідки №242 виданої 12 вересня 2023 року дирекцією Борівського академічного ліцею Фастівської міської ради вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 навчається у вищезазначеному учбовому закладі.

10. Відповідно до довідки № 169 виданої 30 травня 2024 року дирекцією опорного закладу освіти «Калинівський академічний ліцей-освітній центр» Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 навчався у Великосалтанівській гімназії філія ОЗО «Калинівський академічний ліцей-освітній центр» з 01.09.2014 р. по 16.06.2023 р. За період навчання у закладі, мати- ОСОБА_8 сина до школи не приводила та після уроків не забирала, на батьківських зборах присутня не була, з учителями не спілкувалась, не приймала участі у вихованні дитини.

11. Згідно характеристики складеної 16.07.2024 р. соціальним педагогом/практичним психологом ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 являється учнем 10 класу Борівського академічного ліцею Фастівського району Київської області. За час навчання зарекомендував себе як здібна, розумна дитина, приймає активну участь в житті школи, дружній, добрий, комунікабельний. Дитина проживає зі своїм батьком, молодшою сестрою та мачухою. Відносини в родині хороші, про дитину турбуються, люблять та не ображають, не залишають сам на сам зі своїми проблемами, а навпаки, постійно підтримують, цікавляться життям дитини. Мачуха до дитини відносить добре, підтримує поважає та любить. Хлопчик ходить завжди чисто одягнутий, доглянутий.

Біологічна мати дитини не приймає участь в його житті, спілкується з ним виключно по телефону один раз на декілька місяців, з ініціативи самої дитини. За весь час не допомагала дитині фінансово, та останні декілька років не вітала з днем народження.

12. Рішенням виконавчого комітету Калинівської селищної ради № 142-07 від 27 червня 2024 року затверджено висновок служби у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5

ІV. Оцінка Суду.

13. Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

14. Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

15. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

16. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

17. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

18. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

19. За частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

20. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

21. Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

22. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

23. У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

24. Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

25. Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

26. Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

27. Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

28. Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

29. Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

30. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

31. У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.

32. У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказані правові висновки викладені в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 462/4705/19.

Таким чином, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

33. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

34. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

35. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

36. Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , позивач посилався, зокрема, на те, що відповідач не приймає участі у вихованні сина, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, здоров`я та матеріальний достаток, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Водночас, при розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та достатніми доказами.

Та обставина, що ОСОБА_2 перебуває за кордоном, не є підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.

У справі відсутні докази застосування до ОСОБА_2 заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Як вже зазначалось, умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Однак, докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини матеріали справи не містять.

Вказані обставини також підтверджуються висновком служби у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Калинівської селищної ради за № 142-07 від 27.06.2024 р про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Окрім того, службою у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області з`ясовано, що мати неповнолітньої дитини, не приймала та не приймає участі у вихованні сина, у зв`язку з тим, що після його народження життя з ОСОБА_1 не склалось та стало неможливе, оскільки він її бив, ображав, принижував, погрожував та вигнав з дому, а пізніше заборонив бачитись із сином. Так, як вона не мала підтримки з боку рідних, вимушена була покинути дитину та переїхати проживати у іншу область. На неодноразові прохання побачитись із сином, ОСОБА_1 , не реагував, а лише погрожував розправою над нею. З 2012 року відповідач спілкується з сином тільки по телефону, надає йому матеріальну допомогу на його утримання, цікавиться його життям та здоров`ям, хоча з ним не проживає. Після повномасштабного вторгнення хотіла забрати сина проживати в Сполучені Штати Америки, але ОСОБА_1 заборонив.

При винесенні рішення суд бере до уваги вищевказаний висновок, оскільки такий є обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини.

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач категорично заперечує проти позбавлення її батьківських прав. Факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав свідчить про інтерес матері до дитини.

У даній справі судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_10 не бажає спілкуватися із своїм сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, яка наразі проживає з батьком.

Навпаки, судом встановлено, що відповідач виявляє прихильне ставлення до свого сина, з намаганням підтримувати стосунки між ними. Окрім того, неповнолітній син сторін - ОСОБА_3 , якому на час розгляду справи виповнилось 16 років, висловлюючись в судовому засіданні щодо задоволення позову про позбавлення батьківських прав не заперечив, що він спілкується з матір`ю в телефонному режимі, коли остання телефонує йому, отримує від неї матеріальну допомогу у вигляді подарунків.

Таким чином, позивач не довів та не надав суду доказів того, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

37. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

38. Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

39. У рішенні по справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві» (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).

40. Суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав не буде відповідати меті такого заходу як захист інтересів дитини, оскільки остаточно розірве її зв`язок із матір`ю.

Таким чином, задоволення позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_10 не відповідає якнайкращим інтересам дитини, оскільки мати не припиняла спілкування з сином навіть після виїзду за межі України. Тому, суд не вбачає в діях відповідача свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками.

Враховуючи те, що відповідач заперечує проти позбавлення її батьківських прав, а також, з огляду на недоведеність позивачем виключних підстав, з якими закон пов`язує можливість позбавлення особи батьківських прав та виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Разом з тим, відповідача слід попередити, що у разі в подальшому неналежного виконання нею батьківських обов`язків відносно сина, вона буде позбавлена батьківських прав.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

41. Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

З цих підстав,

Керуючись Декларацією прав дитини, Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ЗУ «Про охорону дитинства», постанови ПВСУ від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 19, 141, 150, 164, 166, 181-184, 192 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3-5, 11-13, 76- 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи: Калинівської селищної ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

2. Попередити ОСОБА_10 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_3 , оскільки ухилення від них є підставою для позбавлення батьківських прав.

3. Покласти на службу у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області контроль за виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків.

4. Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення суду складено та проголошено 18 листопада 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3

Третя особа: Калинівська селищна рада, місце знаходження: 08623, вул. Центральна, 57, смт. Калинівка, Фастівського району Київської області, ЄДРПОУ: 04359873.

Суддя: М.В. Харлан