Ухвала

від 31.10.2024 по справі 766/24166/21

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/24166/21

н/п 1-кп/766/1148/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2024 року місто Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого за обвинувальними актами у об`єднаних кримінальних провадженнях № 12023231020001360 від 13.09.2023 року та № 12021231040000829 від 23.02.2021 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця м. Херсон, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

-обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.4 ст.185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 та ч.2 ст.360 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисника - ОСОБА_5 ,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на стадії судового слідства перебуває кримінальне провадження № 12023231020001360 від 13.09.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.4 ст.185, ч. 4 ст. 185 та ч.2 ст.360 КК України.

Ухвалою суду від 14.12.2023 року вирішено об`єднати в одне судове провадження матеріали кримінального провадження відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12021231040000829 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.185, ч. 1 ст. 160 КК України (номер судової справи 766/24166/21, провадження 1-кп/766/570/22) з матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12023231020001360 від 13.09.2023 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.15 ч.4 ст.185, ч. 4 ст. 185 та ч.2 ст.360 КК України (номер судової справи 766/10232/23, провадження № 1-кп/766/2364/23) та присвоїти цим провадження єдиний унікальний номер 766/24166/21, номер провадження 1-кп/766/570/22.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що встановлені в ході обрання запобіжного заходу ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України наразі не зникли та продовжують існувати, а розгляд справи неможливо завершити до закінчення встановленого строку тримання під вартою.

Прокурор в суді підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити із викладених у клопотанні підстав.

Сторона захисту щодо задоволення заявленого клопотання прокурора заперечувала з огляду на те, що заявлені прокурором ризики наразі зменшились, при цьому захисник вказав про те, що існування заявлених ризиків прокурором не доведено. Обвинувачений в суді повністю підтримав позицію прокурора.

Заслухавши позицію учасників судового засідання, дослідивши клопотання та наявні в розпорядженні суду на час розгляду клопотання матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст.199 КПК якими суд керується в силу положень ч.3 ст.315 КПК, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставини, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Тобто обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов`язковому застосуванню під час кримінального провадження.

Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству та, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Пунктом 9 рекомендацій, викладених у листі Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03.03.2022 №1/0/2-22 визначено, що при розгляді клопотань органів досудового розслідування суд використовує всі наявні документи і матеріали, зокрема й судові рішення у формі, в якій їх внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (роздруківки з Реєстру). Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів, і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.

З огляду на наведене, суд розглядає клопотання прокурора в контексті наявності чи відсутності нових обставин, які могли би змінити підстави застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу порівняно з обставинами, які існують на теперішній час, а також з огляду на запровадження в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації.

При вирішенні питання суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 за обвинуваченнями які йому пред`явлено; вік та стан здоров`я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; те, що він до затримання не мав постійного місця роботи що в свою чергу, на даній стадії кримінального провадження, може свідчити про те, що він буде переховуватись від суду та продовжить вчиняти кримінальні правопорушення.

Зазначені обставини свідчать про існування ризиків можливого переховування обвинуваченого від суду та продовження ним злочинної діяльності, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені судом при обранні ОСОБА_3 ,. запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та є доведеними прокурором.

При цьому суд також зауважує про те, що кримінальне провадження відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12021231040000829, за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 360 КК України надійшло в провадження суду ще 01.12.2021 року, тобто до повномасштабного вторгнення, коли ухвалою суду від 02.12.2021 року по справі було призначено підготовче судове засідання, які неодноразово переносились судом через неявку ОСОБА_3 , до якого в рамках першого кримінального провадження було застосовано запобіжний захід саме у виді особистого зобов`язання. При цьому судом постійно застосовувались примусові приводи до ОСОБА_3 , а саме 18.01.2022 року у засідання на 10.02.2022 року, який виконано не було, через що, цього ж дня до нього було застосовано повторний примусовий привід вже на березень 2022 року, проте вказане судове засідання не відбулось вже через окупацію м. Херсона та, відповідно, припинення роботи суду, що додатково вказує на можливість ухилення ОСОБА_3 від суду.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_3 , який підозрюється у вчиненні ряду злочинів, зокрема тяжких злочинів проти власності, застосування до нього судом в рамках кримінального провадження, яке надійшло до суду раніше, неодноразових примусових приводів через неявку в суд, з урахуванням також відсутності у ОСОБА_3 постійного місця мешкання, як то було з`ясовано судом при застосуванні до нього примусових приводів у судове засідання, суд дійшов висновку про те, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів наразі не зможе забезпечити належну поведінку ОСОБА_3 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, тобто ризик переховування від суду та ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, зокрема тяжких проти власності, які продовжують існувати, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.

Окрім того суд зауважує про те, що потерпілий ОСОБА_6 , хоча вже і допитаний судом, проте він є стороною по справі, яка має право бути присутньою у кожному судовому засіданні, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо, а тому ризик впливу на нього не зменшився до такого ступеню, який би вказував на його зникнення.

З огляду на наведені, встановлені судом ризики, які наразі продовжують існувати, вказівка сторони захист про те, що заявлені прокурором ризики, зокрема ризик впливу на свідків та потерпілих, зменшилися до такого ступеню, що наразі перестали існувати, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні при розгляді вказаного клопотання.

Обставин, які б свідчили про неможливість утримання ОСОБА_3 під вартою судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 183-184, 194, 331, 369-372, 376, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13.12.2024 року включно що не більше ніж 60 днів з моменту прийняття рішення.

Ухвала припиняє свою дію 14.12.2024 року.

Ухвала суду щодо продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити захиснику, прокурору та направити у ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" (для вручення обвинуваченому та виконання).

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду протягом п`яти днів, а особою, що перебуває під вартою у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.

СуддяОСОБА_1