Рішення

від 13.11.2024 по справі 686/384/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/384/24

Провадження № 2/686/1936/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Стефанишина С.Л.

при секретарі Дмітрієвій Д.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи Ястремської А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Хмельницької обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Хмельницька філія Товарної біржі «Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська», ГУ Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної незаконними діями та рішеннями органів влади,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

08 січня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Хмельницької обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Хмельницька філія Товарної біржі «Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська», ГУ Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної незаконними діями та рішеннями органів влади посилаючись на те, що внаслідок незаконних дій органів державної влади йому заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

Просить суд стягнути з відповідача заподіяної матеріальної шкоди (збитків у формі інфляційних втрат, пов`язаних із знеціненням сплачених грошових коштів в сумі 1526755 грн. 96 коп. та заподіяну моральну шкоду в сумі 100000 грн., а разом 1626755 грн. 96 коп.

В судове засідання представник позивача з`явився, підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення, що відповідають змісту позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, заперечив проти позовних вимог посилаюсь на аргументи викладені у відзиві.

Представник третьої особи Хмельницької філії Товарної біржі «Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська» у судове засідання, будучи належним чином повідомленим у судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причину неявки.

Представник третьої особи ГУ Державної казначейської служби України в Хмельницькій області в судове засідання з`явилася, заперечила проти позовних вимог.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 17.01.2024 року відкрито провадження, справу призначено у підготовче засідання у загальному проваджені.

07.02.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позову, у якому заперечуються позовні вимоги та просить суд відмовити в задоволенні позову.

21.02.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому заперечуються аргументи відповідача, наведенні у відзиві.

Ухвалою суду 12.03.2024 року закінчено підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 17.04.2024 року.

13.11.2024 року ухвалено рішення по справі.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Встановлено, що рішенням Хмельницької обласної ради від 18.05.2011 №22-4/2011 (зі змінами) затверджено Програму приватизації об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки, перелік об`єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають продажу на аукціоні.

Вказаним рішенням делеговано біржі на період дії цієї програми повноваження обласної ради на здійснення приватизації об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області та до переліку об`єктів, які підлягають продажу на аукціоні, включено майновий комплекс Славутського паливного складу КП "Облпаливо", що знаходиться за адресою: м. Славута, вул. Привокзальна, 1.

22.10.2012 між радою та біржею укладено договір №145 про надання послуг з організації приватизації майна на конкурентних засадах.

02.11.2012 між радою, ТОВ "Подільська незалежна оцінка" та біржею укладено договір на проведення незалежної оцінки, за умовами якого ТОВ "Подільська незалежна оцінка" взяла на себе зобов`язання визначити ринкову вартість майнового комплексу для реалізації через аукціон, яка склала 1074100 грн.

Призначений на 12.12.2012 аукціон з продажу майнового комплексу не відбувся у зв`язку з відсутністю торгівельного попиту.

Листом від 12.12.2012 №2451/01-15 рада повідомила біржу про погодження зниження ціни майнового комплексу на 30% за рекомендацією постійної комісії з питань власності, приватизації та інвестицій та запропонувала провести повторний аукціон.

09.01.2013 відбувся аукціон з продажу майнового комплексу з початковою ціною продажу 751870 грн., переможцем якого визначено ОСОБА_3 з ціновою пропозицією 751870 грн.

За результатами аукціону 30.04.2013 між радою, від імені якої діє біржа, та позивачем укладений договір купівлі - продажу майнового комплексу, який продано за 751870 грн. Майновий комплекс переданий останньому за актом прийому-передачі від 30.04.2013 року.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.11.2020 року відмовлено у позові прокурора щодо визнання недійсним вище зазначеного договору купівлі продажу.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволений. Визнаний недійсним договір; зобов`язано ОСОБА_3 повернути майновий комплекс у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі позивача.

Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року залишена без змін, згідно постанови Верховного суду від 23.06.2021 р.

20 грудня 2021 року Хмельницькою обласною радою відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України повернуто ОСОБА_3 суму сплачених ним коштів, згідно платіжного доручення №939 від 20.12.21 року.

4. Мотивована оцінка аргументів сторін, порушення прав

Суд не погоджується з висновком позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Виходячи з цієї норми матеріального права, слід визнати, що правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину.

Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, зокрема, повернення становища сторін у попередній стан.

Необгрунтованим є посилання позивача на висновки Верховного суду, викладені у постанові від 04.06.2019 у справі №916/1573/18, так, як обставини досліджувані в вказаній справі відмінні від обставин справи №924/1276/19, оскільки у справі №916/1573/18 встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу від 07.11.2006 року за умовами якого продавець (Сергіївська селищна рада) передав у власність позивачу на підставі рішення 4-ї сесії Сергіївської селищної ради V скликання від 18.08.2006 № 55 індивідуально визначене майно, будівлю дитячого табору «Сонячний». Відповідно до п. 2 цього договору позивачем за придбане майно сплачено 225 000, 00 грн.

Окрім того, за статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем належним чином виконано вимоги до ч. 1 ст. 216 ЦК України, тому суд вважає, що посилання позивача на недобросовісність продавця не знайшло підтвердження у судовому засіданні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що протиправність бездіяльності відповідача встановлена рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду. Фактично ототожнює судове рішення про визнання дій відповідача протиправними з висновками про наявність усіх складових підстав для стягнення матеріальної та моральної шкоди. Задовольняючи адміністративний позов, суд констатував факт порушення відповідачем вимог законодавства. Разом з тим, суд вважає, вказаних обставин недостатньо для висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки позивач зобов`язаний довести настання негативних наслідків у вигляді такої шкоди, її розмір та причинний зв`язок, а не лише сам факт протиправності дій відповідача, на чому, фактично, і ґрунтується позов.

Зважаючи на викладене суд вважає, що позивачем не наведено достатніх підстав для висновку про завдання моральної та матеріальної шкоди позивачу, оскільки рішенням у справі №924/1276/19 не встановлювалась наявність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності через заподіяння моральної та матеріальної шкоди, так як питання, які вирішуються судом при розгляді справи №924/1276/19 визнання недійсним договору, зобов`язання повернути майно у комунальну власність відрізняють від кола питань, які вирішуються при розгляді цивільного спору про стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №243/5118/19 (провадження №61-213св20), від 06 вересня 2021 року у справі №296/3139/20 (провадження №61-1086св21), від 28 липня 2021 року у справі № 296/701/20 (провадження № 61-9528св21) та від 21 жовтня 2021 року у справі № 296/3115/20 (провадження № 61-1087св21).

Зважаючи на викладене, беручи до уваги обставини по даній справі суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та в його задоволенні, слід відмовити.

5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Загальні підстави відшкодування шкоди визначені главою 82 Цивільного кодексу України. Встановлено обов`язок держави, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі:

незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень;

незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень;

в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдана шкоди повинна бути доведена.

Суб`єктом відшкодування завданої шкоди є держава, Автономна республіка Крим та орган місцевого самоврядування. Тобто шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної республіки Крим, бюджетів органів місцевого самоврядування.

При вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом.

Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.

В статтях 1166 та 1167 гл. 82 ЦКУ вказується на два види шкоди, що може бути завдана та, відповідно, в подальшому відшкодована: майнова та моральна. Однак в більшості статей гл. 82 ЦКУ, у тому числі ст. 1173 ЦКУ, вказується на те, що відшкодовуватися має шкода без врахування можливого її поділу на види.

Подібне твердження ґрунтується не лише та тій обставині, що текст зазначеної статті не містить вказівки на окремий вид шкоди, а також на положенні ст. 56 Конституції України.

Відповідно до пункту 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

При цьому, слід розмежовувати відшкодування майнової шкоди (матеріальних збитків) та моральної шкоди. Разом із цим, як вбачається, позивачем викладено також матеріально-правову вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Отже, збитки це грошова оцінка (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди. Під шкодою розуміються втрати, яких зазнала потерпіла сторона у формі знищення або пошкодження майна внаслідок протиправної поведінки іншої особи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, згідно положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків, Проте право на звернення до суду не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Таким чином, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання Позивачем певного процесуального алгоритму, що в даному випадку передбачений ЦПК України.

Згідно п.3.ч. 2 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України та ч. 1, п.п. 1, 3, 4, 7,8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Статтею 56 Конституції України закріплено право особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою та другою статті 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Відповідно до роз`яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п.5 вказаної постанови Пленуму обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Великою Палатою Верховного Суду 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16, 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Разом з тим, позивачем та представником не доведено та не представлено доказів в підтведження факту заподіяння позивачу моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача.

Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого встановлюється наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі №686/13212/19 .

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1,2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

6. Судові витрати

Судові витрати у справі не підлягають до стягнення з відповідача так, як в задоволені позову, відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 81, 141, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 259, ч. 6, 8 ст. 259, ст. ст. 263 267, ч. 6, 7 ст. 268, ч. 1, 2 ст. 273, ч. 1 ст. 352, ст. 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Хмельницької обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Хмельницька філія Товарної біржі «Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська», ГУ Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної незаконними діями та рішеннями органів влади відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 18.11.2024 року.

Суддя Сергій Стефанишин