Постанова

від 24.10.2024 по справі 461/1377/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/1377/24 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/811/2146/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року м.Львів

Справа № 461/1377/24

Провадження № 22-ц/811/2146/24

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Салата Я.І.

з участю: ОСОБА_1

розглянув апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова, ухвалене у м. Львові 30 квітня 2024 року у складі судді Радченка В.Є. у справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь», про стягнення коштів за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, упущеної вигоди та моральної шкоди,-

встановив:

15 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КС «Либідь», Львівської філії КС «Либідь» про стягнення коштів за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, упущеної вигоди та моральної шкоди. Просив стягнути з КС «Либідь» на його (позивача) користь майнові збитки за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі: 43 700,87 грн. - на відшкодування 3 % річних; 166 918,96 грн. - на відшкодування інфляційних втрат; 370 027,30 грн. - на відшкодування упущеної вигоди, всього: 580 647,13 грн.; а також 977 531 грн. компенсації на відшкодування моральної шкоди за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2019 року у цивільній справі №461/927/19 стягнуто з КС «Либідь» на його (позивача) користь 294 078,51 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. 10 червня 2019 року рішення суду набрало законної сили. 24 вересня 2019 року видано виконавчий лист №461/927/19, який було скеровано на виконання до Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві. Зазначає, що у Голосіївському районному відділі ДВС у м. Києві відкрито ВП № 60926416 по вказаному виконавчому листу та тривають виконавчі дії, але боржник ухиляється від виконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду. Просить стягнути з КС «Либідь» кошти за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та упущену вигоду, оскільки кошти в сумі 294 078,51 грн. належать йому (позивачу) на праві власності відповідно до рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2019 року у справі № 461/927/19. Стверджує, що КС «Либідь» не повернула кошти, у зв`язку з чим спричинала йому ( ОСОБА_1 ) майнову шкоду у виді упущеної вигоди. Зазначає, що необґрунтованою відмовою КС «Либідь» у поверненні коштів, відповідно до рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2019 року завдано йому (позивачу) моральну шкоду у виді страждань, принижень та зміни способу життя. Просить позов задовольнити.

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 30 квітня 2024 року частково задоволено позов ОСОБА_1 Стягнуто з КС «Либідь» на користь позивача 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язання в сумі 43 700 грн. та 166 918,96 грн. інфляційних витрат. В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що він надав суду першої інстанції розрахунок упущеної вигоди на підставі укладених ним ( ОСОБА_1 ) з фінансовими установами депозитних договорів, а саме: договір про відкриття вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи №09700000000000008713 від 6 червня 2019 року з ПрАТ «Лйбокс Банк», строком на 373 дні, з 6 червня 2019 року по 12 червня 2021 року та процентною ставкою за користування вкладом у розмірі 18 % річних; договір банківського вкладу №167561 від 10 вересня 2019 року з АТ «Комерційний Банк «Глобус», строк розміщення вкладу 898 календарних днів, з 10 вересня 2019 року до 24 лютого 2022 року та процентною ставкою за користування вкладом у розмірі 18 % річних; договір №57/20 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок «Інвестиційний» від 27 серпня 2020 року з КС «Галицьке кредитне товариство», строком на 24 місяці, та процентною ставкою за користування вкладом у розмірі 18 % річних; заява - договір №12144-Д/16 про надання банківської послуги вкладні (депозитні) рахунки, що є договором про приєднання до умов публічного договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Банк Альянс» від 8 вересня 2022 року, укладеного з АТ «Банк Альянс», строком розміщення вкладу на 3 місяці, та відсотками за користування вкладом у розмірі 21 % річних; заява - договір на оформлення банківського вкладу (депозиту) та приєднання до договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ» «Глобус» №192773 від 26 січня 2023 року, укладеного з АТ «КБ «Глобус», строк розміщення вкладу 900 календарних днів, процентна ставка за користування вкладом у розмірі 18,5 % річних. Зазначає, що згідно цих договорів, йому були відкриті вкладні (депозитні) рахунки, на які він мав можливість внести свої власні кошти у розмірі 294078,51 грн., які належать йому ( ОСОБА_1 ) на праві власності, та на протязі певного періоду часу, визначеного умовами договорів, отримати дохід від розміщення цих коштів, у розмірі, передбаченому у договорах. Вказує, що розрахунок упущеної вигоди зроблений ним на підставі умов наведених договорів, ці копії договорів належно завірені та були долучені до позовної заяви. Вважає, що діями відповідача - КС «Либідь» завдано йому моральну шкоду у виді страждань, принижень та зміни способу життя. Зазначає, що доказом неповернення йому (позивачу) коштів у розмірі 294078,51 грн. є відкрите ВП №60926416 по стягненню цих коштів з відповідача в примусовому порядку. Тривають виконавчі дії, боржник ухиляється від виконання зобов`язання щодо повернення коштів відповідно до рішення суду. Посилається на те, що на час звернення до суду з вимогами про стягнення компенсації на відшкодування моральної шкоди з відповідача, грошове зобов`язання відповідно до рішення Галицького районного суду м, Львова від 19 квітня 2019 року у справі №461/927/19 відповідачем не виконано. Кошти, згідно цього рішення суду відповідачем не повернуті. Зазначає, що з квітня 2019 року він (позивач) не маю доступу до своїх коштів у розмірі 294078, 51 грн., не може ними вільно розпоряджатись та користуватись. Вказує, що на даний час йому ( ОСОБА_1 ) 64 роки, він інвалід другої групи дитинства. Відповідно до медичної довідки №403 від 14 квітня 2016 року він потребує стороннього догляду і не здатний до самообслуговування. Вказує, що внаслідок неможливості користуватися, розпоряджатися, використати свої власні кошти на свій власний розсуд, в тому числі на оперативне лікування, харчування, покращення житлових умов, він (позивач) зазнає фізичного болю та душевних страждань.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2019 року у цивільній справі №461/927/19 частково задоволено позов ОСОБА_1 до КС «Либідь», Львівської філії КС «Либідь» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. Стягнуто з КС «Либідь» на користь ОСОБА_1 294078, 51 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, вирішено питання судових витрат. В решті позову відмовлено.

Відповідно до інформації про виконавче провадження від 25 січня 2024 року виконавчий лист №461/927/19, виданий Галицьким районним судом м. Львова 24 вересня 2019 року, про стягнення з КС «Либідь» на користь ОСОБА_1 294 078,51 грн. 20 грудня 2019 року надійшов на виконання до Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві.

Постановою старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Проца В.М. від 24 грудня 2019 року на підставі виконавчого листа № 461/927/19, виданого Галицьким районним судом м. Львова 24 вересня 2019 року, про стягнення з КС «Либідь» на користь ОСОБА_1 294 078,51 грн. відкрито ВП № 60926416.

На теперішній час тривають виконавчі дії, рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2019 року КС «Либідь» не виконано.

Оскаржуване рішення мотивовано наступним.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно із ч. 5 ст. 11 цього Кодексу у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом , зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлено, що грошове зобов`язання за рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2019 року КС «Либідь» не виконувалося, тому відповідно до ст. 625 ЦК України позивач має право на стягнення інфляційних втрат за весь час прострочення.

Інфляційні витрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Позивачем надано суду розрахунок інфляційних втрат за період прострочення грошового зобов`язання.

Згідно цього розрахунку індекс інфляції за період з квітня 2019 року по 1 лютого 2024 року становить 156,76%.

Інфляційні нарахування за період з квітня 2019 року по 1 лютого 2024 року складають: 294 078,51 грн. (сума боргу) ? 156,76% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 294 078,51 грн. (сума боргу) = 166 918,96 грн.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з КС «Либідь» на користь ОСОБА_1 166 918, 96 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі цього позивач має право на стягнення 3% від простроченої суми.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що 3% річних від простроченої суми за період з 20 квітня 2019 року по 31 березня 2024 року становить 43 700,87 грн. ( 294 078,51 грн. (сума боргу) х 3% річних х 1 808 (кількість днів) : 365).

Суд першої інстанції погодився з наданими позивачем розрахунками, які не спростовані відповідачем, та прийшов до вірного висновку про стягнення інфляційних втрат і 3% річних.

Відповідачем не спростовано розрахунок позивача.

Відмовляючи у задоволенні решти вимог, суд першої інстанції виходив з такого.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Позивач має довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

Загальними умовами відповідальності за завдану шкоду є наявність шкоди. За відсутності цього не виникають і самі деліктні зобов`язання. Наявність шкоди і її розмір доводить потерпілий.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, яке пов`язане з утиском її інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається або у зроблених витратах, або у втраті чи пошкодженні майна, або у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Під збитками мається на увазі вже понесені позивачем витрати, або витрати які необхідно понести позивачу для відновлення свого права.

Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що внаслідок необґрунтованої відмови КС «Либідь» у поверненні йому 294 078,51 грн. згідно рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2019 року він ( ОСОБА_1 ) не мав можливості розмістити вказану суму коштів на відкриті вкладні (депозитні) рахунки та одержати дохід за період з 6 червня 2019 року по 29 лютого 2024 року у розмірі 370 027,30 грн., тому зазнав збитків у виді упущеної вигоди у зазначеній сумі.

ОСОБА_1 не довів суду належними та допустимими доказами, що внаслідок виконання КС «Либідь» грошового зобов`язання за рішенням суду, він міг би реально отримати дохід у розмірі 370 027,30 грн.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції вірно відмовив позивачу у задоволенні вимоги про стягнення упущеної вигоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відповідно до ст.1173ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Відповідно до постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня 1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковими умовами для відшкодування шкоди є наявність таких елементів: наявність шкоди;протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; наявність вини заподіювача.

Відсутність одного з зазначених елементів виключає можливість покладення відповідальності на суб`єкта.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, понесених моральних страждань, та не доведено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням завдавання шкоди.

Відповідно до ст.49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно.

Встановленро, що позивач є інвалідом II групи з дитинства, що підтверджується довідкою №094975 від 29 травня 2001 року. Зв`язок між невиплатою коштів та необхідністю лікування у, а також заподіяння моральної шкоди не пов`язані між собою.

Позивачем не доведено суду наявність сильного хвилювання, страху, психічних труднощів і страждань. ОСОБА_1 не доведено, що через невиконання договору він тривалий час страждає на головний біль та безсоння, розгубленість. Позивач не довів, що у зв`язку з неповерненням коштів він був вимушений вживати додаткових зусиль для організації свого життя та побуту.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскарженого рішення не встановлені.

Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 30 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 29 жовтня 2024 року.

Головуючий -

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк