Ухвала

від 31.10.2024 по справі 367/10960/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31 жовтня 2024 року Справа № 367/10960/24

Провадження по справі № 2-н/367/2208/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Лещенко О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірадосервіс» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по оплаті витрат на утримання житлового будинку і прилеглої території з ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мірадосервіс» звернулось до Ірпінського міського суду Київської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по оплаті витрат на утримання житлового будинку і прилеглої території з ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали заяви суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 163 ЦПК України, якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, заявник у подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом його заяви виключно в електронній формі.

Однак, судом встановлено, що у заяві про видачу судового наказу не вказана офіційна електронна адреса та відомості щодо наявності чи відсутності електронного кабінету боржника.

Крім того, до заяви не долучено жодного доказу на підтвердження направлення боржникові копії заяви про видачу судового наказу з додатками.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на аналогію норм ЦПК України, які стосуються можливості учасника справи звернутись до суду в електронній формі.

Так, враховуючи положення абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, у разі подання до суду заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, заявник зобов`язаний додати до заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Частиною 7 статті 43 ЦПК України визначено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Отже, системний аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що в даному випадку представником заявника до заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості не було долучено доказів надсилання листом з описом вкладення копії заяви про видачу судового наказу з додатками для боржника.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суддя вважає, що заява про видачу судового наказу про стягнення заборгованості подана із порушенням вимог ст.163 ЦПК України, а тому у видачі судового наказу слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 163, 165, 166 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Мірадосервіс» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті витрат на утримання житлового будинку і прилеглої території.

Роз`яснити заявникові, що в даному випадку відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою, після усунення її недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О. В. Лещенко