Рішення

від 04.11.2024 по справі 528/239/24

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гребінківський районний суд Полтавської області

Справа №: 528/239/24

Провадження № 2/528/211/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2024 року м.Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вітківського М.О.,

при секретарі Коваленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка без технічної фіксації засобами в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «Українська універсальна біржа» про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсними, визнання права власності на будинок,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Чумарний А.І., звернувся до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, яким просить: визнати договір купівлі-продажу № НГР-138 від 29.09.1999 року жилого будинку з допоміжними господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та в цілому складається з: «А-1, а» - житлового будинку (загальною площею 48,8 кв. м, житловою площею 22,1 кв. м), «а1» - навісу, «Б» - сараю, «Г» - вбиральні, «Д» - сараю, «№1» - огорожі, «№2» - колодязю, «№3» - зливної ями, «№4» - зливної ями, «І» - замощення, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та в цілому складається з: «А-1, а» - житлового будинку (загальною площею 48,8 кв. м, житловою площею 22,1 кв. м), «а1» - навісу, «Б» - сараю, «Г» - вбиральні, «Д» - сараю, «№1» - огорожі, «№2» - колодязю, «№3» - зливної ями, «№4» - зливної ями, «І» - замощення.

В обґрунтування позову зазначає, що згідно з договором купівлі-продажу № НГР-138 від 29.09.1999 року, позивач ОСОБА_1 , придбав у ОСОБА_4 , що діяв на підставі довіреності, посвідченій 1-ю Севастопольською держнотконторою 03.08.1999 р.№ 1-650 від імені ОСОБА_2 та на підставі довіреності, посвідченій держнотконторою смт. Радянський АР Крим 29.07.1999 р. № 1043, від імені ОСОБА_3 , житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та в цілому складається з: «А-1, а» - житлового будинку (загальною площею 48,8 кв. м, житловою площею 22,1 кв. м), «а1» - навісу, «Б» - сараю, «Г» - вбиральні, «Д» - сараю, «№1» - огорожі, «№2» - колодязю, «№3» - зливної ями, «№4» - зливної ями, «І» - замощення.

Вказаний будинок належав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі Договору дарування, посвідчений Гребінківською держнотконторою 11.11.1992 року, р. № 2066, зареєстровано в Лубенському МБТІ в р.к. №6, р. № 729.

Вказує, що зазначений вище договір купівлі-продажу покупець та продавець вирішили оформити на Українській універсальній біржі, кваліфіковані працівники якої запевняли, що договори зареєстровані на біржі, згідно із Законом України «Про товарну біржу», мають повну юридичну силу без послідуючого нотаріального посвідчення. На час укладення договору позивач не знав, що правочин у відповідності до ст. 47 ЦК України (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинний Закон України «Про товарну біржу» і відповідно ст. 15 цього Закону правочини зареєстровані на біржі нотаріальному посвідченню не підлягали.

Договір купівлі-продажу між позивачем та продавцем було укладено у м. Гребінка Полтавської області. Умовами вказаного договору, передбачено його виконання у місці укладення (м. Гребінка).

З метою захисту прав позивача та охоронюваних законом інтересів, представник позивача вимушений звернутися до Гребінківського районного суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно за місцем виконання вказаного договору до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

21.03.2024 року на адресу суду надійшла відповідь на запит з Гребінківської міської ради Полтавської області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача, згідно якої встановлено, що відомості про реєстрацію місця проживання по Гребінківській міській територіальній громаді та інші персональні дані на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутні (а.с.24-26).

Ухвалою судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 21.03.2024 року відкрито загальне позовне провадження за вищевказаною позовною заявою і призначено підготовче судове засідання. Витребувано із Лубенської державної нотаріальної контори (37502, м. Лубни, вул. Вокзальна, 7) інформацію чи заводилися спадкові справи після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , дата народження невідома. Якщо так, то надати суду належними чином завірені копії спадкових справ (а.с.37-39).

05.04.2024 року на виконання ухвали суду від 21.03.2024 року із Лубенської державної нотаріальної контори надійшла інформація про неможливість надання спадкових справи після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , дата народження невідома, оскільки не вказано дату смерті спадкодавців (а.с.40).

Ухвалою судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 13.06.2024 року клопотання представника позивача адвоката Чумарного А.І. про витребування доказів задоволено. Витребувано із Відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ідентифікаційний номер юридичної особи в ЄДРПОУ 22548075, юридична адреса: 37001, м. Пирятин, Лубенський район, Полтавська область, вул. Соборності, 42, тел. 05358- 2-04-30): актовий запис народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; із Державної Міграційної служби України (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9; Телефони. (044) 2262339, (044) 2784998) інформацію про місце реєстрації: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.64-67).

02.07.2024 року на виконання ухвали суду від 13.06.2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано копії актових записів про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а/з №15 від 03.07.1948), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а/з №13 від 16.04.1950). Крім того, повідомлено про відсутність актових записів про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.73-75).

10.07.2024 року на виконання ухвали суду від 13.06.2024 року із Державної Міграційної служби України надійшла інформація із якої вбачається, що місце проживання: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 23.07.2008 значиться за адресою: АДРЕСА_2 (інформація зазначена на дату видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон). Місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не встановлено (а.с.86,87).

Ухвалою судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 24.09.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті (а.с. 101-103).

04.11.2024 року позивач та його представник адвокат Чумарний А.І. у судове засідання не з`явились, вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, натомість через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

В судові засідання призначені на 23.04.2024, 14.05.2024, 13.06.2024, 03.07.2024, 08.08.2024, 24.09.2024, 15.10.2024, 04.11.2024, відповідачі не з`явилися, відзиву не подавали. Відповідачі викликалися в судові засідання шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Судової влади України оголошення про виклик до Гребінківського районного суду Полтавської області.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог: ТОВ Українська універсальна біржа в судове засідання не з`явивсь, від нього не надходило заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи.

З огляду на положення ст.128 ЦПК України, він вважається таким, що належним чином сповіщений про день і час розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи подану заяву позивача про розгляд справи у його відсутність та повторну неявку відповідача в судове засідання, суд розглядає справу з урахуванням положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

За нормою ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Згідно ухвали суду від 04.11.2024 року суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих письмових доказів, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу № НГР-138 від 29.09.1999 року, ОСОБА_1 , придбав у ОСОБА_4 , що діяв на підставі довіреності, що посвідчена 1-ю Севастопольською держнотконторою 03.08.1999 р.№ 1-650 від імені ОСОБА_2 та на підставі довіреності, посвідченій держнотконторою смт. Радянський АР Крим 29.07.1999 р.№ 1043, від імені ОСОБА_3 , житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Вказаний будинок належав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі Договору дарування, посвідчений Гребінківською держнотконторою 11.11.1992 року, р. № 2066, зареєстровано в Лубенському МБТІ в р.к. №6, р. № 729 (а.с.10,11).

Вказаний вище договір купівлі-продажу оформили на Українській універсальній біржі, згідно із Законом України «Про товарну біржу».

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок садибного типу (виготовлено станом на 10.01.2024 року) знаходиться в АДРЕСА_1 , в цілому складається з: «А-1, а» - житлового будинку (загальною площею 48,8 кв. м, житловою площею 22,1 кв. м), «а1» - навісу, «Б» - сараю, «Г» - вбиральні, «Д» - сараю, «№1» - огорожі, «№2» - колодязю, «№3» - зливної ями, «№4» - зливної ями, «І» - замощення (а.с. 11-14).

Із Інформаційної довідки ФОП ОСОБА_5 від 10.01.2024 року №0078 вбачається, що житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований в Лубенському МБТІ в книзі №6 реєстровим №729 за ОСОБА_1 . Документи, що стверджують право особистої власності: договір купівлі-продажу виданий Українською універсальною біржею від 29.09.1999 року, реєстровий №НГР-138. (а.с.15).

Згідно довідки Комунального підприємства «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 11.01.2024 № 39, слідує, що станом на 29.12.2012 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в КП «Лубенське МБТІ» в книзі №6 за реєстровим №729 за ОСОБА_1 - згідно договору купівлі-продажу реєстровий №НГР-138, виданого Українською універсальною біржею від 29.09.1999 року. (а.с.15 зворот).

Оцінювачем ФОП ОСОБА_5 було проведено незалежну оцінку ринкової вартості об`єкта нерухомого майна «житловий будинок з господарськими будівлями», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість об`єкту оцінки становить 194 097 грн. (а.с. 16-18).

Предметом судового розгляду у цій справі є визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна (житлового будинку) дійсним, визнання права власності на нерухоме майно.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За нормами ЦК України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правостворюючі юридичні факти або правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК).

За положенням частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно із частиною четвертою Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України 2004 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про власність», який втратив чинність у зв`язку з прийняттям ЦК України 2004 року, об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Згідно із частиною другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (чинного на час укладення спірного договору купівлі-продажу житлового будинку від 29 вересня 1999 року) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Аналогічні правові висновки викладені у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 522/14088/17.

Згідно зі ст.128 ЦК УРСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Переданням визнається вручення речей набувачеві.

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод можливе лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу. Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне оформлення угоди не вимагається.

Згідно із ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору ( стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу квартири підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Таке правове регулювання правовідносин щодо права власності на майно застосовується до справ, які виникли, або могли виникнути до січня 2004 року. Відповідні правові положення унормовано в ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України при вирішенні питання про правомірність набуття права власності суд враховує презумпцію правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом

Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість (постанова Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 665/2266/16-ц ).

Документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

До 01.01.2004 право власності в набувача майна за договором виникало з моменту передання речі. Такий висновок зробив Верховний Суд України в постанові № 640/2034/15-ц.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

За наслідком судового розгляду судом встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку було оформлено на Українській універсальній біржі, визначено всі істотні умови договору та передано предмет договору покупцю ОСОБА_1 , покупець повністю сплатив кошти продавцю за договором. Проте, спірний договір залишився не посвідченим нотаріально, так як на момент укладення працівники Української універсальної біржі та продавець запевнили покупця, що договори купівлі-продажу, які укладені на Української універсальної біржі не підлягають нотаріальному посвідченню та мають повну юридичну силу.

Як слідує з договору купівлі-продажу № НГР-138 від 29.09.1999 року зареєстрованого товарною біржою, продавець та покупець діяли через брокерів брокерської контори, а від так були членами Української універсальної біржі. Укладений договір купівлі-продажу відповідав дійсності та законності. Реєстрація комунальним підприємством «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржою, а не нотаріусом, станом на вересень місяць 1999 року не суперечило чинному законодавству.

Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих на біржі. Оскільки, сторони договору купівлі-продажу досягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов`язання за договором сторонами виконанні в повному обсязі, договір зареєстрований в КП «Лубенське МБТІ», тому ОСОБА_1 на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР і статті 49 Закону України «Про власність», який діяв на той час, набув право власності на житловий будинок. При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі- продажу житлового будинку, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1999 році.

Таким чином, суд вбачає підстави для визнання правочину дійсним відповідно до положень ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин у цій справі. Зазначене є підставою для визнання права власності на житловий будинок.

Принцип юридичної визначеності та остаточності, не повинен суперечити статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Як констатував ЄСПЛ, держава, яка створює суди, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватися всіма фундаментальними гарантіями п. 1 ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (рішення у справі «Delcourt v. Belgium», заява № 2689/65, п. 25).

При застосуванні процедури правил, суди повинні уникати надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури (справа «Walchili v. France», № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007), а особливо суворе застосування процесуальної норми може знівелювати саму суть права на доступ до суду (справа Labergere v. France, № 16846/02, п. 23, від 26.09.2006).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 223, 247, 259, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «Українська універсальна біржа» про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсними, визнання права власності на будинок - задовольнити повністю.

Визнати договір купівлі-продажу № НГР-138 від 29.09.1999 року жилого будинку з допоміжними господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та в цілому складається з: «А-1, а» - житлового будинку (загальною площею 48,8 кв. м, житловою площею 22,1 кв. м), «а1» - навісу, «Б» - сараю, «Г» - вбиральні, «Д» - сараю, «№1» - огорожі, «№2» - колодязю, «№3» - зливної ями, «№4» - зливної ями, «І» - замощення, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та в цілому складається з: «А-1, а» - житлового будинку (загальною площею 48,8 кв. м, житловою площею 22,1 кв. м), «а1» - навісу, «Б» - сараю, «Г» - вбиральні, «Д» - сараю, «№1» - огорожі, «№2» - колодязю, «№3» - зливної ями, «№4» - зливної ями, «І» - замощення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку тобто, роз`яснюється, що апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

В зв`язку з перебуванням головуючого судді на навчанні в НШСУ, повний текст судового рішення складено 18.11.2024.

Суддя М. О. Вітківський