Ухвала

від 15.11.2024 по справі 546/1157/24

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/1157/24

номер провадження 2-о/546/45/24

УХВАЛА

15 листопада 2024 року м. Решетилівка Полтавська область

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі судді - Лівер І.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про надання права на шлюб, заінтересована особа № 1 (особа, з якою передбачається реєстрація шлюбу): ОСОБА_2 , заінтересована особа № 2 (батько заявниці): ОСОБА_3 , заінтересована особа № 3 (мати заявниці): ОСОБА_4 ,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернулася до Решетилівського районного суду Полтавської області із заявою про надання права на шлюб, заінтересована особа № 1 (особа, з якою передбачається реєстрація шлюбу): ОСОБА_2 , заінтересована особа № 2 (батько заявниці): ОСОБА_3 , заінтересована особа № 3 (мати заявниці): ОСОБА_4 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Лівер І.В.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутністю такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Зокрема, чинне цивільне процесуальне законодавство не регулює залишення без руху заяви поданої в порядку окремого провадження. Тому при вирішенні питання щодо залишення без руху заяви поданої в порядку окремого провадження суд керується положеннями ЦПК України, якими врегульовано порядок залишення без руху позову.

Так, відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява подається з додержанням вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього кодексу.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами ч. 1 ст. 185 ЦПК України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху для забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, суд вважає, що заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Вищенаведена заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Вбачається, що заява про надання права на шлюб не містить таких відомостей: не вказано реєстраційні номери облікових карток платників податків за їх наявності або номери і серії паспортів заінтересованих осіб, не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, не надано підтвердження позивача (заявника) про те, що ним не подано іншого позову (позовів) (заяви) до цього ж відповідача (відповідачів) (заінтересованої особи) з тим самим предметом та з тих самих підстав, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини та не зазначено перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Згідно із ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ч.ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до п. 5.26 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163:2020, затверджених наказом державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій». Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Однак, всупереч вищезазначеним вимогам, заявницею не засвідчено відповідність всіх копій письмових доказів оригіналам, які знаходяться у неї. Правова позиція щодо належного засвідчення висвітлена в постанові Верховного Суду України від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, а саме, що незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказами у справі, і є підставою для скасування судового рішення (належне засвідчення: «Згідно з оригіналом», назва посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дата засвідчення копії).

Проте, надані заявницею копії письмових доказів взагалі належним чином не засвідчені та не наданий оригінал Акту.

Відтак, заявниця повинна засвідчити належним чином додані до заяви письмові докази та надати докази (оригінал акту, довідку про роботу, вагітність тощо).

Крім того, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч. 3 ст. 293 ЦПК України, у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 22 СК України, шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.

Відповідно до ст. 23 СК України право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

При вирішенні питання про надання права на шлюб батьки заявника (неповнолітньої особи, яка бажає укласти шлюб), а також особа, з якою планується укладення шлюбу, вказуються у заяві про надання права на шлюб як заінтересовані особи. Їх згода або, навпаки, заперечення проти реєстрації шлюбу їх неповнолітнім сином або донькою вирішального значення не має. Проте їх позиція по даному питанню повинна бути з`ясована у судовому процесі. Думка батьків може сприяти встановленню дійсних обставин справи, з`ясуванню відповідності надання цього права інтересам неповнолітнього, оскільки ця відповідність головний критерій задоволення заяви про надання права на шлюб. Однак, до заяви надано копії пояснень-заяв матері та батька заявниці.

Відповідно до роз`яснень, які надані у п. 2 Постанові Пленуму ВСУ №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя». Заява про надання особі, яка досягла чотирнадцяти років, права на шлюб (ст. 23 СК) ( 2947-14 ) повинна розглядатися судом в окремому провадженні (ч. 3 ст. 234 ЦПК) ( 1618-15 ).

При цьому до участі в справі залучаються один або обоє батьків (усиновлювачів) неповнолітньої особи, піклувальник, особа, з якою передбачається реєстрація шлюбу, а також інші заінтересовані особи. Заперечення батьків (піклувальників) щодо надання права на шлюб не є підставою для відмови в задоволенні заяви, оскільки головним критерієм для задоволення заяви про надання права на шлюб є встановлення судом факту про відповідність такого права інтересам заявника.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України, у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

При цьому, заявницею не зазначено відповідну заінтересовану особу щодо вимог про надання права на шлюб, а саме: відповідний орган державної реєстрації актів цивільного стану чи інший державний орган, а зазначено лише заінтересованих осіб, а саме: особу, з якою передбачається реєстрація шлюбу, матір та батька заявниці.

Крім того, державна реєстрація шлюбу проводиться у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану за заявою наречених, тому у заяві необхідно зазначити заінтересовану особа, а саме відповідний орган відділу РАЦС.

Однак, позивачем не визначено осіб, які повинні бути залучені до участі у справі та не надано для них копій заяви з додатками, які повинні бути належним чином завірені згідно ст. 95 ЦПК.

Законодавство не містить чіткого переліку підстав для надання такого права неповнолітнім, але, як правило, такими є: фактичне спільне проживання пари, яка не досягла шлюбного віку, вагітність неповнолітньої, народження нею дитини.

При зверненні до суду із вказаною заявою ОСОБА_1 , не надала підтвердження спільного із ОСОБА_2 , проживання. Надано лише незавірену копію акту № 564 від 07.11.2024 обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, навіть не оригінал.

Крім того, у заяві не вказано чи існують обставини, які перешкоджають укладенню шлюбу, котрі передбачені ст. 26 СК України (кровна спорідненість, усиновлення); що нареченим відомо про сімейний стан один одного і наявність дітей.

У заяві про надання права на шлюб мають бути викладені обставини, які обґрунтовують відповідність укладення шлюбу інтересам неповнолітньої особи, а також відомості про особу, з якою заявник бажає зареєструвати шлюб.

У заяві вказано заінтересованих осіб серед яких - мати заявниці: ОСОБА_4 . При цьому заявниця зазначає, що адреса місця реєстраціє є адреса реєстрації її матері - ОСОБА_4 та те, що проживає разом із ОСОБА_2 з січня 2024 року. Однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що на день звернення із вказаною заявою ОСОБА_1 зареєстрована за адресою реєстрації її матері - ОСОБА_4 та те, що проживає разом із особою, з якою передбачається реєстрацію шлюбу ОСОБА_2 та саме за якою адресою. Відсутня довідка про склад сім`ї, довідки про зареєстрованих осіб за місцем проживання заявника, тощо. При цьому варто зазначити, що підтвердження зареєстрованого місця проживання заявником до матеріалів заяви не додано.

ОСОБА_1 в додатку до заяви додала паспорт громадянина України (ID - картка), однак додатку про зареєстроване місця проживання до нього не додано.

При цьому згідно ч. 3 ст. 293 ЦПК України, заява про надання права на шлюб має розглядатися судом за правилами окремого провадження, оскільки в таких категоріях справ відсутній спір про право, нема сторін із протилежними інтересами. ЦПК України не встановлюється підсудність справ про надання права на шлюб, зміст заяви, зміст рішення, порядок відкриття провадження по справі та розгляд справи. Окремі роз`яснення з приводу розгляду і вирішення таких справ надав Пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови № 11 від 21 грудня 2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя". Зважаючи на відсутність відповідача у справі, а також на можливість реєстрації шлюбу в будь-якому органі державної реєстрації актів цивільного стану (ст. 28 СК), та за аналогією ст. 316 ЦПК (підсудність справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення), таку справу слід визнати підсудною за місцем проживання заявника.

Станом на день звернення до суду із заявою про надання права на шлюб, заявниці виповнилося 17 років, вона отримала паспорт громадянина України. Відповідно до ч.ч. 2,3,4 ст. 7 ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні : Дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за місцем проживання її батьків або інших законних представників чи одного з них без надання згоди такими особами. Дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за адресою іншого житла, ніж зареєстроване або задеклароване місце проживання її батьків або інших законних представників, за згодою батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку, встановленого статтею 15 цього Закону.

Декларування місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Тобто зареєстроване місце проживання заявниці та її матері, батька може бути різним.

Відсутність належних доказів на підтвердження зареєстрованого місця проживання заявниці, позбавляє суд можливості визначити підсудність даної справи.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За вказаних обставин заяву, слід залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків, а саме п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

При вирішенні питання про можливість прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 , з виявленими недоліками, суд приймає до уваги, що залишення заяви без руху не є обмеженням права заявника на доступ до правосуддя з огляду на усталену практику Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суду з прав людини в своєму рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02, пункт 27) зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95), про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання заявником цих вимог та прийнятності заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Враховуючи викладене, вважаю за необхідне заяву залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків заяви, шляхом подачі заяви, оформленої відповідно до вимог ЦПК України, а саме: надати докази на підтвердження фактичного проживання заявника та відповідно підтвердження того, що справа підсудна саме Решетилівському районному суду Полтавської області; докази на визначення стану матеріального забезпечення заявника та заінтересованої особи після реєстрації ним шлюбу (для прикладу довідка з місця проживання про склад сім`ї заявника та особи, з якою має намір одружитись; довідка з місця проживання про склад сім`ї, в якій проживатиме майбутнє подружжя, якщо це буде мати місце; заява членів сім`ї одного з майбутнього подружжя про згоду на спільне проживання в одному житловому приміщенні у випадку, якщо це буде мати місце; оригінал акту обстеження умов життя осіб, які мають намір зареєструвати шлюб; довідка з місця роботи про дохід осіб, які мають намір зареєструвати шлюб; а також зазначати в заяві про те чи не існує обставин, які перешкоджають укладенню шлюбу, котрі передбачені ст. 26 СК України, завірити належним чином всі наявні письмові докази та подати у відповідній кількості до заявлених осіб (учасників справи) або подати в новій редакції заяву про надання права на шлюб, з урахуванням вимог вказаних у даній ухвалі, залучити заінтересовану особу чи осіб, надати докази, зазначити реєстраційні номери облікових карток платників податків за їх наявності або номери і серії паспортів заінтересованих осіб № 2 та № 3, надати підтвердження позивача (заявника) про те, що ним не подано іншого позову (позовів) (заяви) до цього ж відповідача (відповідачів) (заінтересованої особи) з тим самим предметом та з тих самих підстав, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини та зазначити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, зазначити докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (заявою) (за наявності), зазначити щодо наявності у позивача (заявника) або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви та які не можуть бути надані суду.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається йому (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).

На підставі викладеного, статей 175, 177, 293, 294 ЦПК України та керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про надання права на шлюб, заінтересована особа № 1 (особа, з якою передбачається реєстрація шлюбу): ОСОБА_2 , заінтересована особа № 2 (батько заявниці): ОСОБА_3 , заінтересована особа № 3 (мати заявниці): ОСОБА_4 - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків - п`ять дні з дня отримання ухвали.

У разі неуунення недоліків зазначених в ухвали, інакше заява буде вважатися неподаною і повертається заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Лівер