Рішення

від 13.11.2024 по справі 568/937/24

РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/937/24

Провадження №2/568/273/24

13 листопада 2024 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.

секретаря судових засідань Гуменюк Г.В.

за участі представника позивача адвоката Бернацького П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Радивилівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства по відношенню до трьох малолітніх дітей.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що разом з відповідачем ОСОБА_2 в них народилось троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У свідоцтвах про народження дітей зі слів матері батьком вказано ОСОБА_6 . В зареєстрованому шлюбі вони з відповідачем не перебувають, однак проживають разом з 2012 року по даний час. Позивач зазначає, що є біологічним батьком дітей, однак не мав можливості особисто подати заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану про реєстрації батьком дитини. Вказує, що на час народження старших дітей перебував за кордоном, а коли народився молодший син перебував на службі в Збройних силах України Зазначені обставини відомі відповідачу, а тому не потребують додаткового доказування. Відповідач відмовляється зареєструвати шлюб з позивачем та уникає врегулювати вказаний спір в добровільному порядку, що змусило позивача звернутись до суду.

Ухвалою суду від 20 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

07 червня 2024 року позивачем до суду подано заяву на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 04 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у загальному позовному провадженні. Сторонам роз`яснено порядок надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та доказів.

26 серпня 2024 року судом скеровано запит до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо мобілізації ОСОБА_1

26 серпня 2024 року скеровано до Радивилівського відділу ДРАЦС у Дубенському районі Рівненської області щодо надання витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

03 вересня 2024 року отримано витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про народження.

23 вересня 2024 року отримано запитувану інформацію щодо мобілізації ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 24 вересня 2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача адвокат Бернацький П.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що відповідач не заперечує той факт, що ОСОБА_1 є біологічним батьком трьох малолітніх дітей, подавши заяву про визнання позовних вимог, однак категорично відмовляється оформлення батьківства ОСОБА_1 в органах ДРАЦС. У зв`язку з визнанням позову відповідачем та скрутним матеріальним становищем, позивачем не заявлено клопотання про призначення генетичної експертизи у даній справі. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідачка подала до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги ОСОБА_1 визнала повністю, вказуючи що ОСОБА_1 є біологічним батьком її малолітніх дітей. Розгляд справи просила проводити у її відсутності. В підготовчому судовому засіданні позов визнала у повному обсязі та просила такий задовольнити, оскільки батьком ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є ОСОБА_1 .

Представник Радивилівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився. У матеріалах справи міститься заява відповідно до якої, представник просить проводити розгляд справи без участі представника відділу. Вказує, що 13 січня 2023 року виконавчим комітетом Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області складно актовий запис №2 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також 03 грудня 2013 року виконавчим комітетом Хотинської сільської ради Радивилівського району Рівненської області складено актовий запис №10 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . 30 травня 2024 року виконавчим комітетом Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області складно актовий запис №21 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відомості про батька у вказаних актових записах, відповідно до ст.135 Сімейного Кодексу України (при народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, у випадках, коли не має спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис батька дитини у Книзі реєстрації народжень проводиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за вказівкою матері).

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками вказано ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , актовий запис №10 від 03 грудня 2013 року. (а.с.9)

Відомості про батька в актовому записі про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , записано відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про народження. (а.с.36)

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьками вказано ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , актовий запис №2 від 13 січня 2023 року. (а.с.8)

Відомості про батька в актовому записі про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записано відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про народження. (а.с.37)

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьками вказано ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , актовий запис №21 від 30 травня 2024 року. (а.с.10)

Відомості про батька в актовому записі про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записано відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про народження. (а.с.38)

Інших доказів на підтвердження обставин, на які покликається позивач до матеріалів справи не долучено.

За змістом ст. ст.3-4, 213-215ЦПК України судовому захисту шляхом задоволення позову підлягають наявні в особи, яка звернулася до суду, права, свободи чи інтереси, що порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами.

Згідно, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з п.4 ст.129Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами статті 51 Конституції Українивизначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Нормативними правилами частини 2 та 3 ст.5 Сімейного кодексу України закріплено, що Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Згідно із ч. 2 ст. 125 СК Україниякщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1ст. 126 СК Українипоходження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

За відсутності заяви, право на подання якої встановленостаттею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду (ч.1ст.128 Сімейного кодексу України).

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини (ч.3 ст.128 Сімейного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 128 Сімейного кодексу України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦивільного процесуального кодексу України.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по-батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено), відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Як передбачено частиною першоюстатті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Щодо предмету доказування у даній категорії справі (встановлення походження дитини від певної особи), то Сімейний кодексУкраїни будь-яких особливостей не визначає.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Одночасно суд враховує те, що жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, останній оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Згідно з висновками, викладеними у Постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 361/2653/15-ц доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.Подібні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20).

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року в справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року в справі № 225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18), від 12 грудня 2019 року в справі № 562/1155/18 (провадження № 61-11709св19).

Позивачем до позовної заяви долучено витяг з реєстру територіальної громади згідно з яким за даними Добромильської територіальної громади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований АДРЕСА_1 . (а.с.7)

Доказів спільного проживання позивача з відповідачем ОСОБА_2 та малолітніми дітьми за місцем реєстрації відповідача в АДРЕСА_2 суду не надано.

У Постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21 також вказано, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положеньЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК Україниможливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Тлумачення норм статті 130 СК Українисвідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами п`ятою сьомою статті 81 цього Кодексупередбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК Україниможливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері та батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Під час вирішення спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

У цій справі про визнання батьківства предметом доказування є наявність кровного споріднення між особою, яка вважає себе батьком ОСОБА_1 і дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Щодо визнання відповідачкою ОСОБА_2 позовусуд вважає за необхідне зазначити, що згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 206 ЦПК Українипозивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4ст. 206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи. Проте, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону (наприклад, відповідач визнає безпідставний позов) або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (наприклад, малолітніх або недієздатних), суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (такий висновок сформулював Верховний Суд у постановах від 15 червня 2020 року у справі N 588/1311/17, від 15 липня 2020 року у справі N 524/10054/16). В даному випадку за обставин, викладених у позовній заяві, не досліджуючи інших обставин у цій справі, суд позбавлений можливості достеменно встановити відсутність обставин, які вказують на відсутність порушення закону або прав, інтересів інших осіб, а тому, враховуючи, що повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачкою позову.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження обставин, характерних для сімейних відносин, тобто що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мали спільний побут та вели спільне господарство (проживання в одному жилому приміщенні, мали спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо) у періоди до народження дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 (наприклад акти, листівки, листи ділового та особистого характеру, особові справи, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб), а також після їх народження.

Також позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами вчинення ним будь-яких активний дій стосовно визнання ним батьківства щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 з часу, коли він дізнався про своє батьківство і до червня 2024 року. Тобто, позивачем не надано жодних доказів щодо наявності тісних відносин ОСОБА_2 як до народження дітей, так і після; спілкування, піклування, виховання, навчання, утримання та матеріального забезпечення дітей (наприклад анкети, заяви, довідки, характеристики дітей із садочка чи школи у яких були б наявні будь-які відомості про участь ОСОБА_1 у вихованні та навчанні дітей як батька, про характер відносин, який існував та існує між позивачем та дітьми, про прояв ним батьківської турботи щодо дітей, систематичне надання ОСОБА_2 допомоги в утриманні дітей чи показання свідків, які безпосередньо сприймали ці факти).

Разом з тим, підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №399/1029/15-ц указано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Однак сторона позивача не клопотала про призначення експертизи у даній справі.

Також, на підтвердження того, що між позивачем та дітьми існують теплі сімейні стосунки стороною позивача клопотання про допит дітей не заявлялося.

Главою 5 Цивільного-процесуального кодексурегламентовано поняття доказів, їх належність та допустимість; обов`язок доказування і подання доказів. Тому, під час вирішення позову суд виходить із засад змагальності щодо подання таких, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства; з аналізу представлених і наявних у цивільній справі документів, досліджених доказів, суд виснував, що підтвердження доводів позивачем не надано доказів, які б поза розумним сумнівом доводили біологічне батьківство позивача, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Одночасно суд не бере до уваги твердження представника позивача ОСОБА_10 про неможливість врегулювання даного спору у позасудовому порядку зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутня довідка чи відповідь органу реєстрації актів цивільного стану про відмову чи неможливість внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану про народження дітей та відсутні докази ухилення відповідача від врегулювання спору в позасудовому порядку.

Також суд звертає увагу на той факт, що ОСОБА_1 ініціював звернення до суду з позовом про визнання батьківства щодо трьох малолітніх дітей в червні 2024 року, після того як за інформацією другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 він 14.05.2024 року був призваний на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються в разі відмови в позові на відповідача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до положень ст.141ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

Керуючись ст. 128, 129СК України, ст.ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Радивилівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства відмовити.

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_2 .

Третя особа: Радивилівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 34463799, м.Радивилів, вул.Кременецька, 18 Рівненської області.

Повний текст рішення виготовлено 18.11.2024 року.

Суддя В.О. Троцюк