Рішення

від 18.11.2024 по справі 752/3894/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/3894/24

Провадження №2/752/3669/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь» про стягнення пені та моральної шкоди за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Кредитної спілки «Либідь» про стягнення пені та моральної шкоди за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.01.2008, 12.03.2008 та 18.06.2008 між ним та Кредитною спілкою «Либідь» укладено договори про внесення депозитного вкладу члена кредитної спілки на депозитний рахунок №156/08, №28/2008 ЛФ та №71/2008 ЛФ.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2012 у цивільній справі № 2- 851/11 встановлено порушення відповідачами умов договору №156/08 від 11.01.2008; №28/2008 ЛФ від 12.03.2008 та №71/2008 ЛФ від 18.06.2008 про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок, та стягнуто з Кредитної спілки «Либідь» на його користь 12815,75 грн. боргу по депозитних вкладах; 6193,85 грн. відсотків на суму вкладів депозитів; 2257,13 грн. відшкодування збитків у зв`язку з інфляцією; 2686,80 грн - пені; а всього 23953,53 грн.

13.04.2012 рішення суду набрало законної сили, 17.04.2012 було видано виконавчий лист №2/1304/149/2012, який ним було скеровано на виконання до відділу ДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві.

На сьогодні відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 по вищевказаному виконавчому листу та тривають виконавчі дії, але боржник ухиляється від виконання рішення суду.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином, а у разі порушення виконання зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Умовами договорів про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок, зокрема п.2.7, передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення депозиту та нарахованих на нього процентів, спілка виплачує члену КС пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Пеня може нараховуватися на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, починаючи з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане.

Вважає, що на його користь підлягає стягненню пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами №156/08 від 11.01.2008, №28/2008ЛФ від 12.03.2008, №71/2008ЛФ від 18.06.2008 про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок, за період з 01.01.2016 по 21.04.2016 включно у розмірі 468396,32 грн.

Окрім цього, у зв`язку з порушенням КС «Либідь» своїх грошових зобов`язань за депозитними договорами йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в фізичному болі, внаслідок погіршення стану здоров`я, та душевних стражданнях через неможливість користуватися та вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами, яку оцінює в розмірі 977531 грн.

Просив стягнути з Кредитної спілки «Либідь» на його користь:

пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами №156/08 від 11.01.2008; № 28/2008ЛФ від 12.03.2008; № 71/2008ЛФ від 18.06.2008 про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок за період з 01.01.2016 по 21.04.2016 включно у розмірі 468396,32 грн.;

моральну шкоду в розмірі 977531 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами №156/08 від 11.01.2008; №28/2008ЛФ від 12.03.2008; №71/2008ЛФ від 18.06.2008 про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок

18.03.2024 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено розгляд цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 та КС «Либідь» уклали договори про внесення депозитних вкладів в сумі 1000 грн., 5000 грн. та 4000 грн. на депозитні рахунки від 11.01.2008, 12.03.2008 та 18.06.2008. Термін дії договорів складає 18 календарних місяців з дня внесення депозиту.

Пунктом 2.7 договорів №156/08 від 11.01.2008, 28/2008ЛФ від 12.03.2008, 71/2008ЛФ від 18.06.2008 про внесення депозитного вкладу передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення депозиту та нарахованих на нього процентів спілка виплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2012 у справі №2-851/11 позов ОСОБА_1 до КС «Либідь» про стягнення суми депозитних вкладів задоволено частково, стягнути на його користь 12815,75 грн. заборгованості по депозитним вкладам, 6193,85 грн. нарахованих відсотків, 2257,13 грн. на відшкодування збитків у зв`язку з інфляцією, 2686,80 грн.пені, а всього 23953,53 грн.

04.06.2016 відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 щодо примусового виконання виконавчого листа №2/1304/149/2012, виданого 17.04.2012 Галицьким районним судом м. Львова, про стягнення з Кредитної спілки «Либідь» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 23953,53 грн.

Виконавче провадження триває. Доказів, що заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2012 у справі №2-851/11 відповідачем виконано, матеріали справи не містять.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно з статтею 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 03 квітня 2019 року у справі № 757/3725/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 463/389/14-ц, від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ч. 1, 3 ст. 549, ч. 2 ст. 551 ЦК України).

При цьому суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові №6-2739цс15 від 21.09.2016, згідно з якою із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач має перед позивачем невиконане грошове зобов`язання, що підтверджується відкритим виконавчим провадженням на підставі судового рішення.

Обчислюючи пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення, в основу розрахунків повинно бути покладено розмір стягнутого боргу по депозитним вкладам - 12815,75 грн. та відсотки на суму вкладів депозитів - 6193,85 грн., всього 19009,60 грн.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення пені в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом наведеної норми суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, а також те, що розмір збитків для позивача становить 19009,60 грн., суд вважає можливим зменшити розмір пені до 50000 грн., що, на думку суду, відповідатиме мотивам про компенсаційний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 977531 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковими умовами для відшкодування шкоди є наявність таких елементів: наявність шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; наявність вини заподіювача.

Відсутність одного з зазначених елементів виключає можливість покладення відповідальності на суб`єкта.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання моральної шкоди, понесених моральних страждань, не доведено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням завдавання шкоди.

Також суд зауважує, що чинне законодавство не передбачає відшкодування особі моральної шкоди, внаслідок невиконання грошового зобов`язання.

Наведене свідчить про необґрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, що має наслідком відмову у їх задоволенні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з Кредитної спілки «Либідь» на користь держави підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (3,45%) в сумі 522,33 грн.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Кредитної спілки «Либідь» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Кредитної спілки «Либідь» на користь держави судові витрати у розмірі 522 (п`ятсот двадцять дві) грн. 33 коп.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Кредитна спілка «Либідь», місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення складене 18.11.2024.

Суддя Ж. І. Кордюкова