Ухвала

від 07.11.2024 по справі 752/14130/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/14130/24

Провадження № 2-а/752/347/24

У Х В А Л А

07 листопада 2024 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В., перевіривши виконання вимог ст. ст. 160, 161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Золочівського районного відділу поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Золочівського районного відділу поліції у Львівській області, про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАС №6997586 від 15 травня 2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В. від 15 липня 2024 року справу передано за підсудністю до Золочівського міськрайонного суду Львівської області.

Ухвалою судді Золочівського районного суду Львівської області Сивак В.М. від 04 вересня 2024 року справу передано за підсудністю до Буського районного суду Львівської області.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року скасовано, а справу направлено до Голосіївського районного суду м. Києва для продовження розгляду.

25 жовтня 2024 року справа засобами поштового зв`язку надійшла до Голосіївського районного суду м. Києва за вх. №59098 від 25 жовтня 2024 року.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05 листопада 2024 року передана до провадження судді Слободянюк А.В.

Оглянувши позовні матеріали на предмет відповідності їх нормам Кодексу адміністративного судочинства України, які регулюють порядок дотримання заявником вимог щодо подачі та форми позовної заяви до суду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з наступних підстав.

Позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 КАС України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з вимогами ч. 1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Статтею 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч.2 ст.291 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Статтею 161 КАС України, визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а, зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду". Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами".

При цьому суд звертає увагу, що згідно з ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Відповідно до ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, суд звертає увагу на те, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Так, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 15 травня 2023 року шляхом її подачі через канцелярію суду 06 червня 2024 року, про що свідчить відповідний штамп суду за вх. №31702.

Щодо поважності пропуску строку звернення до суду позивачем зазначено, що постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності позивач отримувала на місці, тобто 15 травня 2023 року. Позивач оскаржувала постанову в адміністративному порядку шляхом звернення зі скаргою до відповідача. Відповідь на скаргу вона так і не отримала, хоча і зверталася кілька разів до відповідача з цього приводу. В подальшому звернулася до суду з даним позовом від 31 травня 2024 року, вже після отримання постанови державного виконання про відкриття виконавчого провадження за оскаржуваною постановою. До цього часу в неї не було інформації щодо результату вирішення її скарги.

Разом з тим, вказані підстави пропуску строку для звернення до суду із позовом судом не можуть бути визнані поважними, а строк на звернення до суду з цим позовом не може бути поновлено з тих підстав, які зазначені у позовній заяві.

Зокрема, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачці було відомо про результати розгляду її скарги ще 17 листопада 2023 року, а із позовом до суду вона звернулася у червні 2024 року. Так, зі змісту адвокатського запиту від 17 листопада 2023 року, доданого до матеріалів справи, вбачається, що адвокатом позивачки в запиті до Начальника ВП №2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області наведено зміст відповіді С-87/57/01/2023 від 20 червня 2023 року щодо розгляду органом поліції скарги Слободянюк А.В. , в якій нібито підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. А отже наведене свідчить про те, що стороні позивача було відомо про результати розгляду скарги органом поліції значно раніше, ніж з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 01 травня 2024 року.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно положень ст. 288 КУпАП та ст. 286 КАС України передбачено право на вибір оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення до суду або вищестоящій посадовій особі, яке є одночасним щодо строків реалізації, а не послідовним.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 по справі №463/1221/17 (адміністративне провадження №К/9901/45157/18)

Варто зазначити, що звернення зі скаргою до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи) не є досудовим порядком вирішення спору.

Дана обставина має суб`єктивний характер, оскільки пов`язана з обраним способом оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та не має відношення до прав або можливостей звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення про накладення адміністративного стягнення.

Верховний Суд в постанові від 11.12.2018 р. (справа №463/1221/17) зазначив, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 р. за № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, а інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відтак, обставини оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення вищестоящій посадовій особі не визнається судом як причина пропуску десятиденного строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Крім цього, обставини збирання доказів також не бути підставою поновлення пропущеного строку. Судом враховано також, що адвокатські запити направлялись вже після пропуску десяти днів з дня отримання позивачем постанови.

Відповідно до правової позиції Європейського Суду "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на викладене, з урахуванням визнання судом підстави для поновлення пропущеного строку неповажною, суд убачає визначені законом підстави для залишення позову без руху та надання позивачеві можливості в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, подати до суду заяву, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, долучивши докази на підтвердження поважності такого пропуску.

За змістом ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені обставини, приходжу до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху та надання позивачу терміну для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

Вказані дії позивачу слід здійснити у строк не більше десяти днів від дня отримання копії ухвали про залишення його позову без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 294 КАС України, -

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Золочівського районного відділу поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - залишити без руху.

Надати позивачу строк на усунення виявлених недоліків позовної заяви - не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що згідно з ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. При цьому, абз. 1 ч. 2 ст. 161 КАС України визначено, що у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Слободянюк