Ухвала

від 15.11.2024 по справі 755/19859/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/19859/24

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"15" листопада 2024 р. м.Київ

Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної державної адміністрації міста Києва, Служба у справах дітей та сім`ї при Святошинській в місті Києві районної державної адміністрації про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку та/або дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька,

В С Т А Н О В И В:

12.11.2024 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 з вимогами: «1. Надати дозвіл на зняття з реєстраційного обліку неповнолітній дитині - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 без письмової згоди батька ОСОБА_2 . 2. Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання неповнолітній дитині - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 без письмової згоди батька ОСОБА_2 ».

Вивчивши матеріали позовної заяви на предмет дотримання позивачем вимог цивільного процесуального законодавства встановлених для форми та змісту позовної заяви, суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

У позовній заяві повинні міститися не лише позовні вимоги та викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а й мають бути зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Від змісту позовної заяви залежать дії суду щодо вирішення питання проведення подальших процесуальних дій по розгляду справи по суті, про визначення обставин, що мають значення для її вирішення, визначення суб`єктного складу спірних правовідносин, дослідження доказів тощо.

Від змісту позовних вимог залежить і позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, для реалізації якого має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.

Тому позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо дотримання процесуального порядку форми та змісту позовної заяви.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 263-267 ЦПК України. У ній, зокрема, має бути зазначено й висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.

Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред`явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, оскільки позивач не зазначив обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

Статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Визначивши у якості відповідача фізичну особу - ОСОБА_2 , позивачем не конкретизовано, які саме вимоги пред`явлено безпосередньо до відповідача, оскільки з обраного способу захисту (надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію нового місця проживання без згоди батька), не зазначено кому саме (позивачу та/або іншим особам) надати дозвіл на вчинення певних дій, та у який спосіб підлягає виконанню рішення суду, зважаючи на той факт, що відповідно до підстав позову спір є публічно-правовим та стосується прав та обов`язків суб`єкта владних повноважень в сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, передбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В позовній заяві позивачка не вказує відомостей щодо попередньої реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; відомостей щодо правового статусу житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та наявності письмової згоди власників на реєстрацію дитини.

Відповідно до п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, серед іншого, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Виходячи з положень статі 19 Сімейного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

При цьому, досудове врегулювання спорів щодо місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відноситься до компетенції органу опіки та піклування.

Згідно до вимог ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до п.33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265, подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що у випадку, якщо один з батьків не надав згоди на реєстрацію місця проживання дитини з другим з батьків, реєстрація місця проживання дитини здійснюється на підставі рішення суду чи органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини.

До позовної заяви позивачем не долучено рішення органу опіки та піклування про розв`язання спору між батьками стосовно предмету спору в порядку, передбаченому статтею 19 Сімейного кодексу України.

Таким чином, з метою правильного та належного обґрунтування позову, з посиланням на нормативно-правові акти та відповідні закони України, позивачу необхідно визначити предмет позову, конкретизувати спосіб захисту свого порушеного права у відповідності до вимог чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, та зазначити, надати докази, що підтверджують вказані у позові обставини.

До того ж позивач не зазначає та не надає докази щодо того, що вона зверталася до відповідного реєстраційного органу та саме з причин не надання згоди другого з батьків було відмовлено в знятті із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання дитини.

До матеріалів позовної заяви надано копію листа про підстави відмови, виданий Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб від 30.10.2024 року за № 1881/26 з якого вбачається, що ОСОБА_3 відмовлено в знятті із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки особа не подала в повному обсязі необхідні документи та відомості, а саме: відсутня з відсутня згода іншого з батьків на зняття неповнолітньої особи. Додатково було роз`яснено, що згідно до пунктів 58-60 Порядку заява, може бути подана в електронній формі засобами Порталу Дія. У такому випадку документи до заяви не додаються; заява формується засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту відповідно до відомостей; заява про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) в електронній формі подається особою віком від 14 років особисто та засвідчується її електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на момент звернення позивачки до суду із позовною заявою дитині виповнилось 14 років. Проте до позовної заяви не надано доказів щодо того, щоб ОСОБА_3 особисто звертався (подавав в електронній формі засобами Порталу Дія) із заявою про зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання.

Також, позовна заява не містить виклад обставин щодо оскарження рішення відділу реєстрації про відмову у реєстрації місця проживання дитини в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.175, 177, 185, 258-261 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної державної адміністрації міста Києва, Служба у справах дітей та сім`ї при Святошинській в місті Києві районної державної адміністрації про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку та/або дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька - залишити без руху.

Надати строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: