15.11.2024 Справа № 761/36007/23
Унікальний № 761/36007/23
Провадження № 2/756/5746/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 листопада 2024 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Яценко Н.О.,
за участю секретарів Омельчук М.О., Євтушик В.І.,
представника позивача Ковальвої О.О. ,
представників відповідачів Данілової О.Л. , Кандрьонкіної Г.Б. ,
представника третьої особи ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" МОЗ України, Первинної профспілкової організації національної дитячої спеціалізованої лікарні Охматдит, третя особа: ОСОБА_6 , про скасування рішення профспілкового комітету про вселення у гуртожиток, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_5 через адвоката Ковальову О.О. звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з вищевказаним позовом до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» МОЗ України. В обґрунтування позову вказує, що з 1977 року перебуває у трудових відносинах з НДСЛ «ОХМАТДИТ» МОЗ України.
На момент початку власної роботи у м.Києві позивач був зареєстрований та фактично проживав у Київській області. Внаслідок цього позивач витрачав забагато часу на роботу і додому, що змусило його просити НДСЛ «ОХМАТДИТ» МОЗ України забезпечити його житлом.
В 1979 році за розпорядженням керівництва лікарні позивач вселився на ліжко-місце у квартирі АДРЕСА_1 . На момент його вселення видача ордеру на житлове приміщення законодавством передбачена не була.
Фактично вказаним приміщенням позивач користується і досі. Його право на користування зазначеним приміщенням з моменту вселення неодноразово переоформлювалося та підтверджувалося відповідно до діючого у певний час законодавства.
Згідно з інформацією зазначеною у паспорті позивача, він з 23 серпня 1990 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, з 08 квітня 1985 року позивач перебуває на квартирному обліку.
На підтвердження факту постійного користування позивачем квартирою АДРЕСА_1 у його розпорядженні є відповідні акти, підписані сусідами.
20 грудня 2000 року Профком УДСБ «ОХМАТДИТ» було ухвалено рішення за № 12 про поселення в кімнату АДРЕСА_3 ОСОБА_7 .
Фактично ОСОБА_6 у вказаному житловому приміщенні ніколи не проживала, проте зареєструвалася у ньому, а згодом зареєструвала і членів своєї родини.
Оскільки в житловому приміщенні зареєстровано сторонню особу, позивач не має можливості приватизувати його, а тому посилаючись на ст. 47 Конституції України, ст. 50 ЖК УРСР просить суд визнати недійсним рішення профспілкового комітету НДСЛ «ОХМАТДИТ» від 20 грудня 2000 року про вселення ОСОБА_6 у житлове приміщення АДРЕСА_2 . Відшкодувати понесені судові витрати.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06.10.2023 справу направлено за підсудністю до Оболонського районного суду м.Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Яценко Н.О.
Ухвалою від 30.11.2023 розгляд справи призначено в загальному позовному провадженні.
01.04.2024 представник третьої особи адвокат Ільницький О.О. подав письмові пояснення. В своїх поясненнях посилається на те, що позивач в своєму позові сам підтверджує той факт, що займає ліжко-місце в гуртожитку по АДРЕСА_2 , при цьому підмінюючи поняття ліжко-місця та житлового приміщення і як наслідок штучно заявляючи свої права саме на житлове приміщення.
05.09.2013 року Шевченківським районним судом м.Києва у цивільній справі № 761/5870/13-ц розглянуто позов Першого заступника прокурора Шевченківського району м.Києва в інтересах ОСОБА_6 до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України про зобов`язання видати ордер в займану житлову площу в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 , проте ухвалено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
В подальшому ОСОБА_5 було подано аналогічний позов, а саме про зобов`язання видати ордер на те саме житлове приміщення - кімнату 225 за адресою: АДРЕСА_2 , натомість рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 17.11.2021 у справі № 756/12549/20 у задоволенні позову було відмовлено, постановою суду апеляційної інстанції від 30.06.2022 змінено мотивувальну частину судового рішення. Вказаним рішенням встановлено, що третя особа ОСОБА_6 та її діти мають право користуватися спірним жилим приміщенням та відповідну реєстрацію. Треті особи та її діти не виселені із вказаного приміщення за рішенням суду або не визнані такими, що втратили право користування, а відтак мають право проживання в цій квартирі та користування нею.
Також зазначив, що ОСОБА_6 не залучена до участі у справі у статусі відповідача, хоча даний спір безпосередньо стосується її прав та обов`язків. При цьому у спірному жилому приміщенні зареєстровані її двоє неповнолітніх дітей, що у випадку задоволення вимог призведе до порушення їх прав.
Станом на зараз не виконана передумова реалізації права на приватизацію щодо розселення громадян, які проживають в жилих приміщеннях на умовах надання ліжко-місця, в окремі жилі приміщення. Просить суд в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 04.04.2024 року, з занесенням до протоколу судового засідання, за клопотанням представника позивача залучено до участі в розгляді справи в якості співвідповідача Первинну профспілкову організацію Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ».
05.07.2024 року по справі проведено підготовче судове засідання.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримувала, з обставин викладених у позові та просила суд позов задовольнити.
Представники відповідача та співвідповідача проти задоволення позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.
Представник третьої особи також проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову, з обставин викладених у письмових поясненнях.
Вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до наступного висновку.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 17.11.2021 у цивільній справі № 756/12549/20 за позовом ОСОБА_5 до Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації, треті особи: НДСЛ «ОХМАТДИТ», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м.Києва», ОСОБА_6 про захист права на житло шляхом визнання права користування житловим приміщенням і зобов`язання видати ордер в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 30.06.2022 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17.11.2021 року змінено в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови, а в іншій частині рішення залишено без змін.
Предметом спору в даній справі є рішення профспілкового комітету НДСЛ «ОХМАТДИТ» від 20 грудня 2000 року про вселення ОСОБА_6 у житлове приміщення АДРЕСА_2 .
Звертаючись до суду з даними позовними вимогами позивач посилається на ст.50 ЖК УРСР, відповідно до якої при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев`ять років, крім подружжя. Зазначає, що оскільки позивач ніколи не припиняв користування квартирою АДРЕСА_1 , а ОСОБА_6 не перебуває у родинних відносинах з позивачем, а тому вважає, що рішення про її вселення прямо суперечить вимогам ст. 50 ЖК УРСР.
Як встановлено рішенням суду першої інстанції від 17.11.2021 року та рішенням апеляційної інстанції від 30.06.2022 року, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 61/1 від 19.01.1976 року відділу охорони здоров`я міськвиконкому дозволено тимчасово використати 33 однокімнатні квартири за номерами із АДРЕСА_5 під гуртожиток для одиноких молодших і середніх медичних робітників і службовців дитячої лікарні № 14. Дозволено Управлінню внутрішніх справ міськвиконкому оформляти прописку на вказану жилу площу згідно з Положенням про гуртожитки.
Також вищевказаними рішеннями встановлено, що ОСОБА_5 мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , де він займає ліжко-місце, зареєстрований у Журналі реєстрації співробітників ДСКЛ №14 м.Києва на вселення у гуртожиток АДРЕСА_6 .
Згідно виписки з рішення профспілки УДСЛ «Охматдит» (протокол № 12 від 20 грудня 2000 року) щодо поселення у гуртожиток на АДРЕСА_2 , співробітників лікарні ОСОБА_8 та ОСОБА_5 вирішено поселити в кімнату № 225 на ліжко-місце №1 ОСОБА_8 (після одруження ОСОБА_6 ).
Згідно даних паспорту позивача, з 23 серпня 1990 року він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно даних паспорту ОСОБА_6 , вона зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , гуртожиток з 20 березня 2001 року, що також підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 57861615 від 23 лютого 2021 року. Окрім того, разом з ОСОБА_6 в гуртожитку зареєстровані її діти ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25 вересня 2010 року по теперішній час та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 31 січня 2006 року по теперішній час.
ОСОБА_6 зареєстрована та проживає у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , сусідом по квартирі є ОСОБА_5 .
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Розпорядженням Київської міської ради № 813 від 28 травня 1999 року «Про гуртожитки в житлових будинках» надано вказівку районним у місті Києві державним адміністраціям за місцем знаходження жилих будинків або квартир в жилих будинках, які використовувалися під гуртожитки, видати сім`ям та одиноким громадянам, які постійно проживають, прописані та перебувають на квартирному обліку ордери на займані жилі приміщення (п.2).
Згідно розпорядження Радянської РДА № 137 від 08 лютого 2001 року «Про затвердження спільних рішень адміністрації і профспілкових комітетів організацій, підприємств і установ Радянського району про надання жилих приміщень» з додатком до нього «Спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету УДСЛ «Охматдит» про надання жилих приміщень працівникам лікарні, 32 сім`ям надано квартири за адресою: АДРЕСА_2 , із зобов`язанням відділу обліку та розподілу житлової площі адміністрації видати ордери. При цьому, з-поміж інших інформації про надання ОСОБА_5 квартири №225 не виявлено, про що зазначено в судовому рішенні.
Згідно відповіді Первинної профспілкової організації НДСЛ «Охматдит» від 06 березня 2020 року на балансі або в оренді лікарні кімната АДРЕСА_1 не перебуває, вказані посилання містяться в рішенні апеляційної інстанції від 30.06.2022.
Судом встановлено, що згідно виписки з рішення профспілки УДСЛ «Охматдит» (протокол № 12 від 20 грудня 2000 року) у квартиру АДРЕСА_1 , дозволено вселити на ліжко-місце №1 ОСОБА_8 (після одруження ОСОБА_6 ), яка також має право на користування жилим приміщенням.
А відтак суд вважає, що вказане рішення впливає також на права та інтереси ОСОБА_6 , яка має бути залучена до участі в розгляді справи в якості відповідача, а не третьої особи.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 у справі № 520/7281/15-ц зазначено, що позовні вимоги звертаються виключно до відповідачів у справі, а тому суд не може задовольняти позовну вимогу, яка звернута до іншої особи (п.55 постанови). Отже, якщо заявлені позивачем позовні вимоги, стосуються окрім відповідача ще й прав та законних інтересів інших осіб, які не залучені до участі у справі, підстави для задоволення таких вимог відсутні.
Судом встановлено, що позивач займає ліжко-місце в гуртожитку, як і ОСОБА_6 . Також судовими рішеннями встановлено, що третя особа ОСОБА_6 та її діти мають право користування спірним жилим приміщенням та відповідну реєстрацію.
У справі за позовом ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення профспілкового комітету НДСЛ «ОХМАТДИТ» від 20.12.2000 року про вселення ОСОБА_6 у житлове приміщення АДРЕСА_2 належним відповідачем є також і особа яка була вселена за спірним рішенням у житлове приміщення. Залучення позивачем ОСОБА_6 до участі в розгляді справи в якості третьої особи, порушує норми процесуального права, наслідком чого ж відмова в задоволенні позову. На думку суду не залучення особи по якій приймалося рішення про вселення в житло відповідачем, є самостійною підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення профспілкового комітету НДСЛ «ОХМАТДИТ» від 20.12.2000 року про вселення ОСОБА_6 у житлове приміщення АДРЕСА_2 , а тому суд не аналізує питання правомірності прийняття такого рішення, як таке, що не має правового значення для вирішення справи.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 229, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" МОЗ України, Первинної профспілкової організації національної дитячої спеціалізованої лікарні Охматдит, третя особа: ОСОБА_6 , про скасування рішення профспілкового комітету про вселення у гуртожиток- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 15.11.2024 року.
Суддя Н.О. Яценко
Суд | Оболонський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 15.11.2024 |
Оприлюднено | 20.11.2024 |
Номер документу | 123078067 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них |
Цивільне
Оболонський районний суд міста Києва
Яценко Н. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні