Рішення

від 18.11.2024 по справі 502/2308/24

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/2308/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Балан М. В.,

за участю секретаря судового засідання Урсул Г.К.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до

Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

про

встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно.

Обґрунтовуючи позовнівимоги,позивачі впозовній заявівказали,що їх мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Кілійського районного суду Одеської області 14.12.2012 року по справі № 502/2142/12, позов ОСОБА_4 та ОСОБА_2 задоволено, встановлено факт належності житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнано право власності за позивачами по 1/2 частці на вищевказане майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження матері ОСОБА_3 , вбачається, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Бабуся позивачів ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак лише у 2024 році позивачам стало відомо, що спадкодавець на час видачі Державного акту на право колективної власності КСП «Україна», а саме 15.11.1995 року, була членом сільськогосподарського підприємства «Україна», однак відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року № 720, їй не був виданий сертифікат на земельну частку (пай) сільськогосподарського підприємства «Україна».

Єдиним спадкоємцем, після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 була її дочка (мати позивачів) ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично повинна була успадкувати все майно, після смерті батьків, як спадкоємець першої черги. Між тим, єдиними спадкоємцями, після смерті ОСОБА_3 є позивачі.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю сертифікату на право на земельну частку (пай), позивачі не можуть реалізувати своє право на оформлення спадщини, яка залишилася після смерті бабусі. Іншого захисту своїх прав, окрім судового, не існує.

В зв`язку з зазначеним, представник позивача просив суд:

- встановити факт належності ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , як колишньому члену колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» права на земельну частку (пай), розміром по 2,9 умовних кадастрових гектарів із земель пайового фонду на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області;

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 право власності по 1/2 частині земельної частки (паю), розміром 2,9 умовних кадастрових гектарів із земель пайового фонду на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилась.

Позивач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явився.

Представник позивачів ОСОБА_7 , в підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність та у відсутність позивачів, заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Кілійської міської ради в підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив розглянути справу у його відсутність, заявлені вимоги визнав у повному обсязі.

На підставі письмових заяв усіх учасників справи, суд за відсутності сторін ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав в підготовчому судовому засіданні, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 200, 223, 247 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 27.06.1973 року, виданого Шевченківським сіль ЗАГС Кілійського району Одеської області вбачається, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , актовий запис № 65 від 27.06.1973 року, /а. с. 19/.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 21.12.1993 року с. Шевченкове сільрада Кілійського району Одеської області вбачається, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками записані ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , актовий запис № 113 від 21.12.1993 року, /а. с. 19/.

Шлюб ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований 13.06.2017 року Суворовським районним у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , актовий запис № 578 від 13.06.2017 року, /а. с. 22/.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 28.02.1995 року Шевченківською сільською Радою Кілійського району Одеської області вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьками записані ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , актовий запис № 20 від 28.02.1995 року, /а. с. 21/.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 , виданого 02.07.2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області вбачається, що шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 02.07.2003 року, зроблено актовий запис № 110, /а. с. 23/.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , виданого повторно 04.07.2024 року Кілійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , /а. с. 17/.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 , виданого 01.09.2003 року Шевченківською сільською радою Кілійського району Одеської області вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 59 від 01.09.2003 року, /а. с. 18/.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 14.12.2012 року по справі № 1513/2142/12, позов задовольнити, встановити належність житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 за правом власності члена колгоспного двору. Визнано право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частках по 1/2 частки , на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , /а. с. 29-30/.

Згідно Архівного витягу з Рішення Дев`ятої сесії ХХІ скликання Шевченківської сільської Ради народних депутатів Кілійського району Одеської області від 27.08.1992 року вбачається, що станом на 1992 рік серед працівників КСХП «Україна» під номером 1225 значаться: ОСОБА_6 , /а. с. 30/.

Відповідно до повідомлення Ренійської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. № 1260/01-16 від 30.10.2024 року вбачається, що після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкова справа не відкривалась, що також підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 78912960 від 28.10.2024 року.

При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами:

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 315 ЦПК України та роз`яснень, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.95 № 5, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються в судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення.

Частиною першою статті 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікатна право на земельну частку (пай),виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку(пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікатна право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Порядок паювання земель) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом 2 Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У частині дев`ятій статті 5 Земельного кодексу України 1990 року(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 22 Земельного Кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 Земельного Кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов:

- одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю,

- перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта;

- включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Порядку паювання земель має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Отже, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

Відповідно до положень Земельного кодексу України 1990 року, роз`яснень постанов Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», Верховного Суду у складі колегії судців Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.03.2021 року у справі №9 717/641/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.08.2021 року у справі № 617/537/19, член колективного сільськогосподарського підприємства набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі державного акту на право колективної власності на землю.

Відповідно до ст. 5 ЗК України (в редакції 1990 року) на території сільських і селищних рад створювались резервні фонди земель у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів. Резервний фонд земель перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Умови та порядок перерозподілу земель резервного фонду, в тому числі і щодо новоприйнятих членів сільськогосподарських підприємств, містять Рекомендації щодо порядку перерозподілу земель резервного фонду з метою використання їх за цільовим призначенням, схвалені Науково-технічною радою Держкомзему України від 21.08.1998р. (далі Рекомендації).

Згідно п. 2.1 розд. 2 Рекомендацій орган місцевого самоврядування на підставі заяв новоприйнятих членів сільськогосподарського підприємства та клопотання комісії по перерозподілу приймає рішення про передачу у колективну власність із резервного фонду земельної ділянки у розмірах суми площ середніх земельних часток (паїв) цих громадян.

Юридичний і технічний процес передачі земель резервного фонду в колективну власність здійснюється землевпорядними організаціями, які мають на це право за договорами з відповідними господарствами. Матеріали оформляються в технічну документацію, яка розглядається і затверджується відповідним органом місцевого самоврядування. Після перенесення меж переданої земельної ділянки в натуру вносяться необхідні зміни в правоустановлюючі та інші кадастрові документи (п.2.4 розд.2 Рекомендацій).

Оформлення та видача новоприйнятим членам господарств сертифікатів на право на земельну частку (пай) проводиться у відповідності з вимогами п.п.9, 10, 11 Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, затверджених наказом Держкомзему України від 20.02.96р. №11 (п.2.5 розд.2 Рекомендацій).

Організацію виділення в натурі земельних ділянок резервного фонду урегульовано нормами розд. 5 Рекомендацій.

Так, процес отримання земельної частки (паю) з земель резервного фонду передбачає такі етапи як подання особою заяви про це; рішення комісії по перерозподілу з відповідним клопотанням; рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки із резервного фонду у колективну власність новоприйнятих членів (при цьому розмір ділянки визначається сумою площ середніх земельних часток (паїв) цих громадян); складання та затвердження технічної документації; оформлення та видача сертифікатів на земельну частку; виділення землі в натурі.

Зважаючи на встановлені з досліджених доказів обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачів, щодо встановлення факту належності ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , як колишньому члену колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» права на земельну частку (пай), розміром 2,9 умовних кадастрових гектарів із земель пайового фонду на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

За змістом ст. ст. 1, 9 Закону України від 14 лютого 1992 року«Про колективне сільськогосподарське підприємство»колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельний пай одержали, зокрема, громадяни, які на момент паювання землі були членами сільськогосподарського акціонерного товариства (далі - АТ) і яких було включено до списку осіб, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Згідно п. п. 5-6 Указу видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Відповідно до п. 12 Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 11 від 20.02.96 р. відновлення втрачених сертифікатів на право на земельну частку (пай) провадиться тими районними державними адміністраціями, які здійснювали їх видачу.

Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять, усі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п.п 4.20 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост.263ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивачі не мають можливості отримати свідоцтво про право власності на спадщину у нотаріуса, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що право позивача на спадщину підлягає судовому захисту в порядку ст. 16 ЦК України шляхом його визнання, а позов задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.16 ЦК України, ст. ст. ст.12,81,207, 259,263-265, 315 ЦПК України, ст. ст. 16, 1223, 1261 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , як колишньому члену колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» права на земельну частку (пай), розміром по 2,9 умовних кадастрових гектарів із земель пайового фонду на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину земельної частки (паю), розміром 2,9 умовних кадастрових гектарів із земель пайового фонду на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 право власності на 1/2 частину земельної частки (паю), розміром 2,9 умовних кадастрових гектарів із земель пайового фонду на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцятиднів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан