Постанова

від 06.11.2024 по справі 910/9475/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р. Справа №910/9475/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники учасників справи в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 (повний текст складено 12.09.2024)

у справі №910/9475/19 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Океніт"

про стягнення 6 164 792,26 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються

19.08.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - ВДВС) Казміренко Діани Юріївни, в якій скаржник просить суд:

- визнати неправомірною постанову державного виконавця ВДВС Казміренко Д.Ю. від 09.08.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу;

- зобов`язати державного виконавця ВДВС Казміренко Д.Ю. усунути порушення шляхом скасування постанови від 09.08.2024 (ВП №72885443) про повернення виконавчого документа у справі №910/9475/19 стягувачу.

В обґрунтування вищенаведеної скарги позивач посилається на те, що державний виконавець під час здійснення примусового виконання виконавчого документа від 15.11.2019 у справі №910/9475/19 обмежився лише формальною перевіркою майнового стану боржника шляхом направлення запитів до банківських установ, ДФС України та МВС України та не вчинив всіх заходів по виконанню наказу в цій справі.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №910/9475/19 скаргу АТ "Укртрансгаз" на дії державного виконавця ВДВС Казміренко Д.Ю. задоволено.

Визнано неправомірною постанову державного виконавця ВДВС Казміренко Д.Ю. від 09.08.2024 ВП №72885443 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Зобов`язано державного виконавця ВДВС Казміренко Д.Ю. усунути порушення шляхом скасування постанови від 09.08.2024 ВП №72885443 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Постановляючи вищенаведену ухвалу, суд першої інстанції, проаналізувавши приписи статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", дійшов висновку, що державним виконавцем не у повній мірі реалізовано свій обов`язок щодо виконання судового рішення (наказу №910/9475/19). Зокрема, залишено, поза увагою можливість вчинення інших виконавчих дій, таких, як звернення стягнення на майно, на дебіторську заборгованість, встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ВДВС звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №910/9475/19 та відмовити у задоволенні скарги АТ "Укртрансгаз".

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ВДВС посилається на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена на підставі неправильного застосування норм законодавства та на підставі висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, апелянт зазначає, що в порядку примусового виконання виконавчого документа встановлено, що у боржника відсутнє майно та кошти (доходи), на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу. У зв`язку з вищевикладеним виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу з правом його повторного пред`явлення до виконання у встановлений законом строк.

Також, ВДВС звертає увагу, що вищезазначений виконавчий документ перебував у відділі на виконанні неодноразово і також був повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 апеляційну скаргу ВДВС у справі №910/9475/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

01.10.2024, через систему "Електронний суд", ВДВС подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВДВС на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №910/9475/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.11.2024. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9475/19.

14.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9475/19.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

14.10.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив АТ "Укртрансгаз" на апеляційну скаргу, в якому останнє просить апеляційну скаргу ВДВС залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №910/9475/19 - без змін.

Так, у відзиві АТ "Укртрансгаз", зокрема зазначає, що зважаючи на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, законодавчі положення та практику Верховного Суду, що в цілому свідчить про неповноту вжитих державних виконавцем заходів по виконанню наказу в цій справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. В порушення вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) державним виконавцем не надано суду в достатній кількості доказів для підтвердження фактичних обставин, на які останній посилається як на підставу своїх вимог, що свідчить про необґрунтованість доводів, в цій частині, з підстав їх невідповідності та про неможливість їх врахування задля забезпечення повноти та всебічності дослідження обставин справи, що входять до предмета доказування.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Сторони та ВДВС своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, сторони та ВДВС повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом. При цьому, явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/9475/19 розглядається за їх відсутності.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина 1 статті 271 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом

Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" однією з засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За приписами частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Таким чином, одним з засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби щодо примусового виконання судових рішень.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2019 року АТ "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Океніт" (далі - ТОВ "Океніт") заборгованості в розмірі 6 164 792,26 грн, з яких: 4 161 300,87 грн - заборгованість, 350 575,35 грн - три проценти річних, 1 652 916,04 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі №910/9475/19 позов АТ "Укртрансгаз" задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Океніт" на користь АТ "Укртрансгаз" 4 161 300,87 грн заборгованості, 350 575,35 грн трьох процентів річних, 1 652 916,04 грн інфляційних втрат та 92 471,88 грн судового збору.

15.11.2019 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

Постановою ВДВС від 27.09.2023 відкрито виконавче провадження №72885443 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 №910/9475/19. Також 09.10.2023 винесено постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, стягнення виконавчого збору та арешт коштів боржника.

За приписами статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, з Автоматизованої системи виконавчого провадження ВП №72885443 в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень вбачається, що державним виконавцем 27.09.2023, 11.10.2023 та 29.05.2024 скеровані вимоги на отримання інформації, яка містить банківську таємницю до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", Акціонерного товариства "Універсал Банк", Акціонерного товариства "Альтбанк", Акціонерного товариства "Укрсиббанк", Акціонерного товариства "Сенс Банк", Акціонерного товариства "Таскомбанк", Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", Акціонерного товариства "Банк 3/4", Акціонерного товариства "Скай Банк", Публічного акціонерного товариства "Банк Восток".

На запити державного виконавця про наявні рахунки у боржника до Державної фіскальної служби України №176040630 від 27.09.2023, №195893650 від 15.03.2024, №210466810 від 18.06.2024, що містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження ВП №72885443, отримано відповіді про те, що інформація про номери рахунків, відкриті у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями, до ДФС не надходила.

Також, в Автоматизованій системі виконавчого провадження ВП №72885443 містяться відповіді Міністерства внутрішніх справ України про відсутність даних про зареєстровані за боржником транспортні засоби. Вказані відповіді отримані на запити державного виконавця від 27.09.2023 №176040629, від 15.03.2024 №195893633, від 29.05.2024 №207097640.

На запит державного виконавця отримана інформація з Державного реєстру речових прав, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

У подальшому, 09.08.2024 головним державним виконавцем ВДВС Казміренко Д.Ю. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки державним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно та кошти (доходи), на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу.

Разом із тим, АТ "Укртрансгаз" вважає дії державного виконавця ВДВС Казміренко Д.Ю., вчиненими у виконавчому провадженні, недостатніми, а тому повернення виконавчого документа стягувачу неправомірним. На підтвердження своїх доводів скаржник зазначив, що державник виконавцем не вчинено дій щодо отримання інформації та перевірки наявності іншого майна, відмінного від транспортних засобів.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню, регулюються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ вказаної Інструкції виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Таким чином, законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Підстави повернення виконавчого документа стягувачеві визначені у частині 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, пунктом 2 передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем, відповідно до цього Закону, заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника або майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/25970/14.

З огляду на наведене, проаналізувавши приписи статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що державним виконавцем не у повній мірі реалізовано свій обов`язок щодо виконання судового рішення (наказу №910/9475/19), зокрема, залишено, поза увагою можливість вчинення інших виконавчих дій, таких, як звернення стягнення на майно, на дебіторську заборгованість, встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Враховуючи вищевикладене, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість доводів АТ "Укртрансгаз", у зв`язку з чим скарга на дії державного виконавця ВДВС підлягає задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду залишає апеляційну скаргу ВДВС без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №910/9475/19 - без змін.

Розподіл судових витрат

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на АТ "Укртрансгаз".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №910/9475/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №910/9475/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9475/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 18.11.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов