Постанова

від 14.11.2024 по справі 545/2913/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/2913/24 Номер провадження 22-ц/814/3121/24Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.,

суддів Бутенко С.Б., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянула увідкритому судовомузасіданні вм.Полтаві цивільнусправу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 адвоката Ярошенко Світлани Миколаївни на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 12 липня 2024 року, постановлену суддею Стрюк Л.І., у справіза заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, обґрунтовуючи її тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з батьком та перебуває на його утриманні. Мати перебуває на військовій службі з 15.03.2019.

Просив встановити факт самостійного виховання та утримання своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 12 липня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Вказану ухвалу до апеляційного суду оскаржила адвокат Ярошенко С.М., яка представляє заявника ОСОБА_1 , та у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність судового рішення нормам матеріального і процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просить його скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі.

Апелянт посилаєтьсяна те,щоматинеповнолітньої дитини, ОСОБА_2 ,не самоусуваласявід виконаннябатьківських обов`язків,вона євійськовослужбовцем ісаме внаслідокцієї обставинине можеприймати участьу вихованні. Тому вважає безпідставними посилання суду в ухвалі на те, що захист порушених прав у зв`язку з невиконанням обов`язків та неприйняттям участі одним із батьків у вихованні дитини, тобто самоусунення від виконання батьківських обов`язків, мають значення не лише для охорони прав та інтересів заявника, а й другого з батьків та неповнолітніх дітей, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 необхідне заявникові для реалізації прав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відсутність судового рішення про встановлення факту самостійного виховання позбавить батька на відстрочку від призову на військову службу, а враховуючи, що мати неповнолітньої дитини військовослужбовець, то за умови мобілізації батька дитина залишиться без батьківського піклування.

Сторони не скористалися правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У судове засідання до апеляційного суду з`явились заявник ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_4 .

Представники заінтересованих осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , Служби у справах дітей виконавчого комітету Щербанівської сільської ради до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином на електронні адреси (а.с. 32,34 на звороті).

Клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи, що відповідає приписам ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника та його представника,дослідивши матеріали справи та перевіривши судове рішення в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно із ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Суд першоїінстанції встановив,що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 11 на звороті).

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17.03.2020 шлюб між ними розірвано (а.с. 8).

ОСОБА_2 , мати неповнолітньої ОСОБА_3 , перебуває на військовій службі за контрактом з 15.03.2019 (а.с. 5-7).

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідне заявникові для реалізації прав визначенихст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини має значення для охорони прав та інтересів другого з батьків, їх неповнолітньої дитини, пов`язане з проходженням заявником військової служби, зокрема надання права на відстрочку, а із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на таке.

Згідно зіст. 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтями 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладений у пункті 8статті 7 СК Українита устатті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Статтею 141 СК Українивстановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Відповідно достатті 15 Закону України «Про охорону дитинства»дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України упостанові № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Верховний Суд у своїй постанові від 22 квітня 2020 (справа № 200/14136/17, провадження № 61-15965св19) виснував, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Отже, захист порушених прав у зв`язку з невиконанням обов`язків та неприйняттям участі одним із батьків у вихованні дитини, тобто самоусунення від виконання батьківських обов`язків, мають значення не лише для охорони прав та інтересів заявника, а й другого з батьків та неповнолітніх дітей, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.

Згідно зіст. 318 ЦПК Україниу заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Як встановив місцевий суд, і з цим погоджується колегія суддів апеляційного суду, відповідно до змісту поданої заяви встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідне заявникові для реалізації прав, визначенихст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Категорії осіб, які мають право отримати відстрочку під час мобілізації передбаченістаттею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частини 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, чинним законодавством передбачено, що перевірку підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюють районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 7ст. 19 ЦПК Україниокреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів заявника або створення умов для здійснення ним особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч. 3ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановленні цим розділом.

Відповідно до ч.4ст.315 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Враховуючи те, що встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини має значення для охорони прав та інтересів другого з батьків, їх неповнолітньої дитини, пов`язане з проходженням заявником військової служби, зокрема надання права на відстрочку; із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі за його заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Ярошенко С.М., правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, тому на увагу колегії суддів не заслуговують.

При постановленні ухвали не вбачається порушення норм матеріального і процесуального права. Підстав для її скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.

Отже апеляційна скарга залишається апеляційним судом без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 382-384,389 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвокатаЯрошенко СвітланиМиколаївнизалишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського районногосуду Полтавськоїобласті від12липня 2024рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18.11.2024.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді: С.Б.Бутенко

Л.І.Пилипчук