Постанова

від 12.11.2024 по справі 564/3103/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року

м. Рівне

Справа № 564/3103/23

Провадження № 22-ц/4815/1091/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.

секретар судового засідання - Андрошулік І. А.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Орган опіки та піклування Рівненської районної державної

адміністрації Рівненської області,

заінтересована особа - Малолюбашівська сільська рада Рівненського району

Рівненської області

розглянув у закритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 09 липня 2024 року у складі судді Ведяніної Т.О., присяжних: Євтушок-Харченко І.А., Зіневича О.В., ухвалене в м. Сарни Рівненської області об 11 годині 40 хвилин, відомості про дату складання повного тексту рішення відсутні,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про усиновлення. В обґрунтування заяви посилався на те, що він 07 березня 2023 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 , яка є матір`ю чотирьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначав, що діти проживають разом із заявником в одному помешканні, між ними склались хороші відносини. Заявник вказував, що отримує дохід у вигляді державної допомоги, матеріально-побутові умови проживання сім`ї є належними, перешкод для усиновлення дітей заявник не має, крім цього, дружина та біологічний батько дітей не заперечують щодо усиновлення ним неповнолітніх дітей, а тому усиновлення відповідає їх інтересам. Просив суд здійснити усиновлення ним дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 09 липня 2024 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченими сімейним законодавством вимогами до усиновлювача та обґрунтоване тими обставинами справи, встановленими судом, які вказують, що заявник не відповідає цим вимогам, зокрема щодо матеріальної можливості утримувати дітей на належному рівні та забезпечувати гармонійне задоволення їхніх потреб, оскільки його дохід складається із державної допомоги переміщеним особам, а також не перебуває на обліку осіб, які бажають усиновити дитину, у відповідному відділі та управлінні районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад, не перебуває, а мотиви, з яких заявник бажає усиновити чотирьох неповнолітніх дітей органом опіки не встановлено (орган опіки у своєму висновку посилається лише на з`ясування умов проживання сім`ї), з огляду на що усиновлення є передчасним.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, таким, що не відповідає інтересам дитини. яку він має намір всиновити, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що він та його сім`я є внутрішньо переміщеними особами в силу війни, і на даний час вже протягом тривалого часу проживають на території села Лісопіль, перебувають під постійним наглядом Малолюбашанської сільської ради. Зазначає, що викладені у рішенні суду першої інстанції висновки про те, що він не має жодних доходів та власного житла, не відповідають обставинам справи. Покликається на довідку ФОП ОСОБА_7 та характеристику від 19.07.2024, згідно яких заявник з березня 2024 розпочав свою трудову діяльність у нього на посаді менеджера по збуту, зарекомендував себе з позитивної сторони, офіційний дохід за період з 08.03.2024 по 10.07.2024 склав 34 739,34 грн., продовжує працювати і надалі. Додає, що згідно характеристики Малолюбашанської сільської ради № 22249/02-19 від 18.07.2024 за період проживання ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони, офіційно працевлаштований, користується повагою серед односельців. Звертає увагу, що відмова у задоволенні заяви виключно на підставі обставин, які існували на момент звернення із даною заявою до суду, тобто ще 11.09.2023 є свідченням неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує також, що є цілком здоровим, до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, що підтверджується відповідними доказами. Пояснює, що 07.03.2023 зареєстрував шлюб з матір`ю дітей ОСОБА_2 , однак однією сім`єю вони проживають понад шість років, що підтвердили в тому числі і діти у своїх заявах про надання письмової згоди на усиновлення, де вказали також, що вважають його своїм батьком. Наголошує, що Актами обстеження умов проживання від 19.07.2023 та від 23.07.2024, складеними Службою у справах дітей Малолюбашівської сільської ради, підтверджується, що в результаті бесід діти не тільки не заперечують проти усиновлення, але й вважають заявника своїм батьком, ним створені належні умови для виховання та розвитку дітей, і такі акти узгоджуються з Висновком органу опіки та піклування про доцільність усиновлення дітей від 26.07.2023. Зазначає, що суд першої інстанції не вжив жодних заходів задля об`єктивного з`ясування відношення дітей до усиновлювача (ні батьків, ні дітей не заслухав, представника служби у справах дітей до суду прибути не зобов`язав), а лише формально через 9 місяців судового розгляду, що також є порушенням процесуальних норм щодо розумності строків судового розгляду, послався виключно на момент одруження, не врахувавши спільне проживання однією сім`єю понад 6 років, а факт внутрішнього переміщення сім`ї суд безпідставно розцінив як негативну обставину. Покликається на те, що він виховую дітей як рідних, а вони вважають його своїм батьком, що між ними склалися теплі сімейні відносини, а тому усиновлення ним дітей відповідатиме їх найкращим інтересам, і він має переважне право на їх усиновлення відповідно до норм ст. 213 Сімейного кодексу України, оскільки діти виховуються в його сім`ї, з їх матір`ю він перебуває у шлюбних відносинах. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви про усиновлення в повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Із дослідженої судом копії повторно виданого свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 21 жовтня 2014 року, вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб 04 червня 2009 року, про що Корабельним відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції зроблено актовий запис №175. Прізвище подружжя після реєстрації шлюбу - ОСОБА_10 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 27 березня 2009 року - батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 02 лютого 2008 року - батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 03 квітня 2013 року - батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду із заявою про усиновлення, ОСОБА_1 просив усиновити дітей, народжених ОСОБА_2 , оскільки на даний час перебуває із нею у шлюбі.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 07 березня 2023 року, ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 , про що Костопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зроблено актовий запис №53. Прізвище подружжя після реєстрації шлюбу - ОСОБА_11 .

Відповідно до ст.207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно ч.1 ст.208 Сімейного кодексу України усиновленою може бути дитина. Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз`єднані при їх усиновлені (ч.1 ст.210 СК України).

Згідно із ч.2 ст.207 СК України - усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно з ч. 1 ст. 224 СК України при вирішенні питання усиновлення особою неповнолітніх дітей суд має з`ясувати 1) стан здоров`я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 5) особу дитини та стан її здоров`я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

Вимоги до усиновлювачів визначені статтями 211, 212 Сімейного кодексу України.

Зокрема, п. 7. ч.1 ст. 212 СК України передбачає, що не можуть бути усиновлювачами особи, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу) .

Заявником зазначено, що він може бути усиновлювачем та не має передбачених ст.212 СК України обмежень щодо можливості бути усиновлювачем, на підтвердження чого надано висновок про стан здоров`я, а також витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей», згідно із якими він не має обмежень для усиновлення неповнолітніх дітей за станом здоров`я, до кримінальної відповідальності не притягувався.

Судом встановлено, що заявник є внутрішньо переміщеною особою, у зв`язку з чим тимчасово проживає із дружиною та її дітьми у с.Лісопіль Рівненського району Рівненської області. Його дохід становить державна допомога переміщеним особам, яку призначено на період з 01 березня 2022 року по 31 серпня 2023 року в сумі 2 000 грн..

На виконання вимог ст.ст.217, 218, 220 СК України суду надані письмові заяви дітей ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 на їх усиновлення ОСОБА_1 , а також нотаріально посвідчені заяви батьків дітей ОСОБА_15 та ОСОБА_8 , які погоджуються на усиновлення їхніх неповнолітніх дітей заявником.

В ході обстеження матеріально-побутових умов проживання заявника встановлено, що по місцю проживання родини заявника створені належні умови, стосунки між членами сім`ї доброзичливі, в зв`язку із чим Рівненською РДА дано позитивний висновок щодо можливості усиновлення ОСОБА_1 неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Частиною 2 статті 224 СК України визначено, що суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини виключно при дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини.

Разом з тим, встановлені обставини справи не дають підстав для задоволення заяви про усиновлення, оскільки така заява не відповідає ч. 2 ст. 224 СК України. Так, на момент звернення із заявою до суду заявник жодних доходів та власного житла не мав, а тому вирішення питання усиновлення ОСОБА_1 неповнолітніх дітей є передчасним.

Покликання апеляційної скарги на те, що на даний час заявник працевлаштований у ФОП ОСОБА_7 з березня 2024 на посаді менеджера по збуту, офіційний дохід за період з 08.03.2024 по 10.07.2024 склав 34 739,34 грн., і чому суд не дав належної оцінки, апеляційним судом не можуть прийматися до уваги як підстава для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки до суду першої інстанції підтверджуючі документи про працевлаштування не були подані, відповідно, судом першої інстанції не досліджувалися, та були долучені лише до апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Покликань на те, що для подання доказів працевлаштування та отримання доходу заявником, існували перешкоди, які не залежали від заявника, апеляційна скарга не містить, і такі обставини не підтверджуються матеріалами справи.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про неврахування судом першої інстанції обставин проживання заявника із матір`ю дітей однією сім`єю понад шість років до реєстрації шлюбу апеляційним судом оцінюються критично, оскільки належних доказів факту проживання чоловіка та жінки у фактичних подружніх стосунках без реєстрації шлюбу не надано. Шлюб між заявником та матір`ю дітей ОСОБА_2 зареєстровано 07.03.2023 року, заява про усиновлення дітей подана до суду 11 вересня 2023 року, а відтак висновок місцевого суду про те, що між одруженням заявника із матір`ю дітей та зверненням останнього до суду минув досить нетривалий період часу, протягом якого неможливо об`єктивно з`ясувати відношення дітей до усиновлювача, відповідає дійсності та є обґрунтованим.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом

на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, що їх регулюють, апеляційний суд приходить до висновку, що заявник ОСОБА_1 на момент звернення до суду із заявою за матеріальним станом не мав можливості матеріально забезпечувати дітей, що є обов`язковою умовою для усиновлення неповнолітніх дітей, не перебував на обліку осіб, які бажають усиновити дитину, у відповідному відділі та управлінні районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад, а також не вказав мотивів, з яких бажає усиновити чотирьох неповнолітніх дітей, котрі б були досліджені органом опіки, який склав висновок про доцільність усиновлення, що, у свою чергу, на даний час не відповідає вимогам закону про процедуру усиновлення та не може забезпечити мету усиновлення - створення та гарантування стабільних та гармонійних умов життя дитини.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 09 липня 2024 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2024 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.