Постанова

від 13.11.2024 по справі 903/541/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року Справа № 903/541/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі Філії Ківерцівське лісове господарство на рішення Господарського суду Волинської області від 31 липня 2024 року по справі №903/541/24 (суддя Кравчук А.М.)

час та місце ухвалення рішення: 31 липня 2024 року; м. Луцьк, пр. Волі, повний текст рішення складено 31 липня 2024 року

за позовом Підприємця Ткачук Лариси Василівни

до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі Філії Ківерцівське лісове господарство

про стягнення 334 337 грн

за участю представників сторін:

від Позивача - не з`явився;

від Відповідача - Багацький Є.Г..

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Ткачук Лариса Василівна (надалі Позивач) звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ківерцівське лісове господарство" (надалі Відповідач), у якому просила суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 334337 грн заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов договорів на розроблення науково-технічної продукції №101/21, №103/21, №117/21, №118/21, №119/21 від 1 жовтня 2021 року.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 31 липня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 334337 грн 00 коп. основного боргу.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов договорів на розроблення науково-технічної продукції №101/21, №103/21, №117/21, №118/21, №119/21 від 1 жовтня 2021 року Позивач надав послуги з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Олицької територіальної громади на загальну суму 334337 грн, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 1 жовтня 2023 року. Вказує, що зазначені акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) підписані директором Позивача та директором Відповідача та завірені їх печатками.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку. Припинення строку договору не свідчить про припинення зобов`язань за договором, а тому не означає звільнення боржника від виконання встановленого ним зобов`язання.

Місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні також зазначено, що доказів сплати за отримані послуги в матеріалах справи немає, при цьому враховано відсутність будь яких звернень замовника до виконавця з відмовою від договорів чи їх розірвання у зв`язку із закінчення строку їх дії. Констатував, що сторони Договору підписували Додаткові угоди до Договорів відповідно до приписів ЦК України та ГК України, таким чином врегульовували свої правовідносин з метою належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договорами.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні виснував, що заявлена Позивачем вимога щодо стягнення з Відповідача підтверджена матеріалами справи, Відповідачем не спростована та підлягає до задоволення в сумі 334337 грн 00 коп..

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу (том 2, а.с. 2-4), в якій з підстав, висвітлених у ній, просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 31 липня 2024 року в справі № 903/541/24 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що пунктом 3.1 договорів сторони узгодили, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 березня 2023 року, вказуючи, що сторонами узгоджено всі дії та порядок надання послуг і відповідно виникнення зобов`язань шляхом підписання єдиного письмового документа, а саме договору. Наголошує, що відсутнє підтвердження того, що протягом встановленого законодавством шестимісячного строку, чи до встановленого Договором строку (31 березня 2023 року), Позивач приступив до виконання взятих на себе обов`язків по виготовленню щодо відведення земельних ділянок.

Скаржник вказує, що в подальшому, між сторонами було неодноразово укладено додаткові угоди до Договорів. Кожною із згаданих додаткових угод визначено новий період для виконання Позивачем землевпорядних робіт. Вважає, що вказані додаткові угоди є самостійними, не пов`язані із договорами, оскільки кожна із них містить нові основні істотні умови, а саме - нову дату початку та строки виконання робіт. Крім того, апелянта вказав, що жодного рахунку-фактури починаючи з березня 2022 року і по сьогодні Позивачем для Відповідача за виконані роботи виставлено не було.

При цьому, Відповідач в апеляційній скарзі зауважує, що Договорами було визначене зобов`язання: однієї сторони виконати роботи, іншої оплатити виконані роботи. Констатує, що строк виконання робіт відповідно до Договорів встановлений сторонами до 31 березня 2023 року. До зазначеного строку роботи, визначені в Договорах виконані не були, а відповідно і зобов`язання по оплаті невиконаних робіт не виникло. Відповідач вважає, що зобов`язання сторін припинилися в момент закінчення строку дії Договору 31 березня 2023 року.

Стосовно посилань на порушення положень підпункту г частини 2 статті 28 Закону України «Про землеустрій» в частині перевищення максимального строку виготовлення землевпорядної документації, який становить 6 місяців з дати укладення договору, то апелянт вважає, що місцевий господарський суд невірно скористався нормами, закріпленими в статтях 6 та 626 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Волинської області від 31 липня 2024 року по справі №903/541/24 та запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу (том 2, а.с. 29).

Через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, в якому Позивач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Позивач вказав, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 202 Господарського кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином. Вказує, що слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним. Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання. В даному випадку, на переконання сторони, керуючись загальними засадами цивільного законодавства: добросовісності та розумності підписували додаткові угоди до договорів, спрямовані на подальшу співпрацю та подальше врегулювання правовідносин між сторонами, а також належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно з договорами. Позивач зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару (рахунок-фактури) не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2024 року справу №903/541/24 призначено до розгляду на 13 листопада 2024 року на 14 год 00 хв..

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 8 листопада 2024 року заяву Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/541/24- задоволено.Забезпечино представнику Відповідача участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

На адресу Північнозахідного апеляційного господарського суду 11 листопада 2024 року від Позивача надійшла заява про розгляд справи без участі Позивача.

В судове засідання від 13 листопада 2024 року представник Позивача не з`явився.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 ГПК України, що вказує на те, що ухвалою суду від 10 жовтня 2024 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

В той же час, колегія суду дослідивши клопотання про відкладення розгляду справи зауважує, що як підставу для відкладення розгляду справи представник зазначає участь у невідкладних слідчих діях.

При цьому, невідкладна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом, за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора.

Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В той же час судова колегія звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому, колегія суду наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на усе вищеописане та те, що основною передумовою для відкладення є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника Позивача, за наявними у матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні від 13 листопада 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференеції поза межами приміщення суду, представник Відповідача просив скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 31 липня 2024 року в справі № 903/541/24 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник Відповідача вказав, що сторони узгодили, що договори набирають чинності з моменту його підписання і діють до 31 березня 2023 року, тобто сторонами узгоджено всі дії та порядок надання послуг і відповідно виникнення зобов`язань шляхом підписання єдиного письмового документа, а саме договору. Наголосив, що жодного підтвердження того, що протягом встановленого законодавством шестимісячного строку, чи до встановленого Договором 31 березня 2023 року, Позивач приступив до виконання взятих на себе обов`язків по виготовленню щодо відведення земельних ділянок, відсутні. Представник Відповідача також вказав, що кожною із додаткових угод визначено новий період для виконання Позивачем землевпорядних робіт. Крім того, представник зауважив, що жодного рахунку-фактури і по сьогодні Позивачем для Відповідача за виконані роботи виставлено не було. При цьому, представник Відповідача зауважив, що строк виконання робіт відповідно до Договорів встановлений сторонами до 31 березня 2023 року. Вказує, що до зазначеного строку роботи, визначені в Договорах виконані не були, а відповідно і зобов`язання по оплаті невиконаних робіт не виникло. Таким чином, представник вважає, що зобов`язання сторін припинилися в момент закінчення строку дії Договору 31 березня 2023 року і, що Договорами встановлено відповідальність за порушення строків виконання робіт.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу Відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення та додаткове рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Відповідача на рішення та додаткове рішення слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення та додаткове рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та Відповідачем укладено договір за №101/21 на розроблення науково-технічної продукції (а.с. 26-29), з подальшим укладенням до нього додаткової угоди від 21 березня 2022 року за №101/21, додаткової угоди № 2 від 30 вересня 2022 року за №103/21, додаткової угоди № 3 від 9 січня 2023 року за №101/21, додаткової угоди №4 від 31 березня 2023 року за № 101/21 (а.с. 26-29, 36-39, 46-49, 56-59, 66-69).

Також між Позивачем та Відповідачем укладено Договір №103/21 від 1 жовтня 2021 року на розроблення науково-технічної продукції (а.с. 36-39), з подальшим укладенням до нього Додаткової угоди №01 від 31 березня 2022 року за №103/21, додаткової угоди №02 від 30 вересня 2022 року за №103/21, додаткової угоди №03 від 9 січня 2023 року за №103/21, додаткової угоди №04 від 31 березня 2023 року за №103/21.

Між тим 1 жовтня 2021 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір №117/21 на розроблення науково-технічної продукції (а.с. 46-49), з подальшим укладенням до нього додаткової угоди №01 від 31 березня 2022 року, додаткової угоди №02 від 30 вересня 2022 року за №117/21, додаткової угоди № 03 від 9 січня 2023 року за №117/21, додаткової угоди №04 від 31 березня 2023 року за №117/21.

Між тим 1 жовтня 2021 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір №118/21 на розроблення науково-технічної продукції (а.с. 56-59), з подальшим укладенням додаткової угоди №01 від 31 березня 2022 року за №118/21, додаткової угоди №02 від 30 вересня 2022 року за №118/21, додаткової угоди №03 від 9 січня 2023 року за № 118/21, додаткової угоди №04 від 31 березня 2023 року за №118/21.

Водночас, 1 жовтня 2021 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір №119/21 на розроблення науково-технічної продукції (а.с. 66-69), з подальшим укладенням додаткової угоди №01 від 31 березня 2022 року за №119/21, додаткової угоди №02 від 30 вересня 2022 року за №119/21, додаткова угоди №03 від 9 січня 2023 року за №119/21, додаткової угоди №04 від 31 березня 2023 року за №119/21.

Згідно умов вищеописаних Договорів Позивач виконує Відповідачу роботи, а саме: послуги з виконання науково-технічних робіт:

·за Договором №101/21 - розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг ДП Ківерцівське лісове господарство орієнтовною площею 231,2 Га на території Олицької територіальної громади (колишньої Дернівської сільської ради Ківерцівського району) Луцького району Волинської області;

·за Договором №103/21 - розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг ДП Ківерцівське лісове господарство орієнтовною площею 242,0 Га на території Цуманської територіальної громади (колишньої Сильненської сільської ради Ківерцівського району) Луцького району Волинської області;

·за Договором №117/21 - розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг ДП Ківерцівське лісове господарство орієнтовною площею 40,8 Га на території Торчинської територіальної громади (колишньої Веселівської сільської ради Ківерцівського району) Луцького району Волинської області;

·за Договором №118/21 - розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг ДП Ківерцівське лісове господарство орієнтовною площею 226,0 га на території Торчинської територіальної громади (колишньої Хорохоринської сільської ради Ківерцівського району) Луцького району Волинської області;

·за Договором №119/21 - розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг ДП Ківерцівське лісове господарство орієнтовною площею 92,0 га на території Торчинської територіальної громади (колишньої Смолигівської сільської ради Ківерцівського району) Луцького району Волинської області.

За підпунктами 2.2.4 Договорів, Позивач має право вимагати від Відповідача оплатити належним чином виконані та прийняті Відповідачем роботи у строки та спосіб, визначені Договорами. Кінцевий термін виконання робіт до 31 березня 2022 року.

За пунктом 3.3 Договорів, у випадку виникнення обставин, які не залежать від Позивача та створюють перешкоди виконанню ним своїх зобов`язань у встановлений термін, Позивач зобов`язався у письмовій формі повідомити Відповідача про виникнення таких обставин, і у цьому випадку має право ініціювати перегляд термінів виконання робіт. Перенесення строку виконання робіт здійснюється за погодженням сторін та оформляється додатковою угодою до Договору.

Між тим, пунктом 4.1 Договорів визначено, що порядок здачі-приймання виконаних робіт, передбачених у пункті 1.1 Договорів, здійснюється поетапно у розрізі кожної земельної ділянки окремо на підставі акту приймання-передачі.

Пунктом 4.1 Договорів визначено загальну вартість послуг за Договорами яка становить:

·за Договором №101/21 115 600 грн 00 коп. із розрахунку 500 грн за 1 Га без ПДВ;

·за Договором №103/21 121 000 грн 00 коп. із розрахунку 500 грн за 1 Га без ПДВ;

·за Договором №117/21 20 400 грн 00 коп. із розрахунку 500 грн за 1 Га без ПДВ;

·за договором №118/21 113 000 грн 00 коп. із розрахунку 500 грн за 1 Га без ПДВ;

·за договором №119/21 46 000 грн 00 коп. із розрахунку 500 грн за 1 Га без ПДВ.

Всього 416000 грн.

Як визначено пунктом 5.2 Договорів, оплата проводиться на протязі 20 днів з дня підписання актів виконаних робіт. Розрахунок за Договорами здійснюється згідно актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування коштів за платіжними реквізитами, наданими Позивачем.

У відповідності до пункту 10.1 Договорів, Договори набирають чинності з моменту підписання їх сторонами та діють до моменту їх повного виконання сторонами, а по відношенню до сплати неустойки та розрахунків до їх повного завершення.

Згідно пункту 10.2 Договорів, Договори включають усі їх додатки, укладені при повному розумінні сторонами предмету Договорів.

Додатками №1 до Договорів сторони погодили договірну ціну науково-технічної продукції (а.с. 30, 40, 50, 60, 70).

Додатковими угодами №01 від 31 березня 2022 року, №02 від 30 вересня 2022 року, №04 від 31 березня 2023 року сторони змінили кінцевий термін виконання робіт до 30 вересня 2022 року, до 31 березня 2023 року, до 30 вересня 2023 року (а.с. 31-32, 35, 41-42, 45, 51-52, 55, 61-62, 65, 71-72, 75).

Додатковими угодами №03 від 9 січня 2023 року сторонами визначено правонаступника замовника ДСГП Ліси України в особі філії Ківерцівське лісове господарство (а.с. 33-34, 43-44, 53-54, 63-64, 73-74).

У зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем умов Договорів Позивач звернувся до суду

за захистом порушеного, на його думку, права з позовом до Відповідача про стягнення 334337 грн 00 коп. заборгованості.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Дослідивши зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Водночас укладені Договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 173, 174,175 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За статтею 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу дії статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду, зважаючи на доводи та зміст апеляційної скарги Відповідача у даній справі є стягнення заборгованості за Договорами на розроблення науково-технічної документації. Відповідач заперечуючи проти стягнення заборгованості вказує про відсутність доказів, котрі б вказували на належне виконання Позивачем своїх зобов`язань по Договорах а саме відсутність належним чином оформлених рахунків фактур в порушення вимог статтей 626, 627 Цивільного кодексу України з приводу чого колегія суду зауважує наступне.

Позивачем та Відповідачем підписано без зауважень акти приймання-передачі робіт (а.с. 76, 95, 101, 122, 144):

·від 1 червня 2023 року за Договору №101/21, згідно якого вартість фактично виконаних робіт становить 97 231 грн 00 коп.;

·від 2 червня 2023 року за Договору №103/21, згідно якого вартість фактично виконаних робіт становить 79 653 грн 00 коп.;

·від 1 червня 2023 року за Договором №117/21, згідно якого вартість фактично виконаних робіт становить 12 314 грн 00 коп.;

·від 1 червня 2024 року за Договором №118/21, згідно якого вартість фактично виконаних робіт становить 105 155 грн 00 коп.;

·від 1 червня 2024 року за Договором №119/21, згідно якого вартість фактично виконаних робіт становить 39 984 грн 00 коп..

При цьому акти підписані Відповідачем без зауважень.

Позивачем надіслано на адресу Відповідача листи від 26 січня 2024 року з вимогами оплатити протягом 7 днів з моменту їх отримання заборгованості за виконані роботи на загальну суму 334 337 грн 00 коп. (а.с. 77, 96, 102, 123, 145).

Докази сплати Відповідачем наданих Позивачем послуг в матеріалах справи відсутні.

Відтак, даними доказами, підписаними сторонами Договорами підтверджуються обставини виконання Позивачем своїх зобов`язань по виготовленню проектів землеустрою.

В той же час, що ж стосується покликання Відповідача в апеляційній скарзі на неотримання ним рахунків-фактури, то колегія суддів звертає його увагу на умови підписаних ним Договорів та вищеописаних доказів (підписаних актів здачі-приймання виконаних робіт).

Зокрема, пунктом 2.1 Договорів узгоджено, що оплата проводиться на протязі 20 днів з дня підписання актів виконаних робіт.

Заперечуючи позовні вимоги Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що станом на 31 березня 2023 року, Позивач взяті на себе обов`язки по виготовленню технічних документацій із землеустрою виконані не були, відповідно будь якого обов`язку по Договорах у Відповідача не виникло, відтак дані зобов`язання як не виконані припинили свою дію. Водночас, дані доводи спростовуються наступним.

Згідно з статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові №910/9072/17 від 26 червня 2018 року, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Відтак навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання. Поняття строк дії договору та строк виконання зобов`язання не є тотожними.

Додатковими угодами №01 від 31 березня 2022 року, №02 від 30 вересня 2022 року, №04 від 31 березня 2023 року сторони змінили кінцевий термін виконання робіт до 30 вересня 2022 року, до 31 березня 2023 року, до 30 вересня 2023 року (а.с. 31-32, 35, 41-42, 45, 51-52, 55, 61-62, 65, 71-72, 75).

При цьому посилання апелянта, що підписані Додаткові угоди по своїй суті є новими угодами є безпідставними та надуманими адже вказані правочини вчинялись в період дії Договорів із відповідним зазначенням, що вони є додатковими угодами до цих самих Договорів (тобтоукладені відповідно до чинного законодавства) врозрізі наявності факту щодо відсутності заперечень щодо їх укладень зі сторони учасників справи.

Сам факт підписання сторонами додаткової угоди свідчить про намір сторін продовжувати виконання господарського зобов`язання, що нівелює юридичне значення факту закінчення строку договору за раніше досягнутими домовленостями.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Перелік цих підстав наведено у статтях 599- 601, 604- 609 Цивільного кодексу України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові №910/9072/17 від 26 червня 2018 року, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним.

Договір, який є обов`язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов`язки, тобто виконати свою частину зобов`язання. Кожна зі сторін у зобов`язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони.

Водночас зобов`язання, невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом. Колегія суду наголошує, що таке невиконане зобов`язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умовах, незважаючи на визначений строк дії такого договору. Закінчення строку дії договору не дає сторонам права відійти від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення, та діяти на свій власний розсуд.

З огляду на зазначене колегія суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладених між сторонами Договорів є неможливим виконання Відповідачем зобов`язань за цими Договорами та їх прийняття Позивачем.

В той же час, відхиливши вище доводи апеляційної скарги Відповідача згідно яких, укладені сторонами Додаткові угоди є самостійними правочинами, а тому їх умови ніби-то не можуть застосовуватися до даних договірних правовідносин, звертаючи увагу Відповідача та зміст Договорі та Додаткових угод, які підписані представником Відповідача та скріплені відтиском його печатки без будь-яких зауважень та застережень та констатувавши відсутність порушення діючого Законодавства, колегія апеляційного господарського суду наголошує про наступне.

Згідно пункту 10.2 Договору, Договори включають усі їх додатки, укладені при повному розумінні сторонами предмету договорів.

Відповідно, усі укладені між Позивачем та Відповідачем Додаткові угоди містять пункт наступного змісту: дана Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору, укладена у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін.

Колегією суду встановлено відсутність будь яких звернень Відповідача до Позивача з відмовою від Договорів чи їх розірвання у зв`язку із закінчення строку їх дії.

Відтак, Додаткові угоди до Договорів є дійсними, та не оскаржені сторонами.

Крім того, Відповідач в апеляційні скарзі зазначає, що звернення з таким позовом є передчасним, оскільки Позивачем, починаючи з 31 березня 2023 року, не було виставлено жодного рахунку-фактури за виконані роботи ні Відповідачу, ні Державному спеціалізованому господарському підприємству Ліси України, а тому відсутній факт прострочення відповідачем.

З приводу наведених доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару (рахунок-фактури) не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 614 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №910/32579/15, від 22 травня 2018 року в справі №923/712/17, від 21 січня 2019 року в справі №925/2028/15, від 2 липня 2019 року в справі №918/537/18, від 29 серпня 2019 року у справі №905/2245/17, від 26 лютого 2020 року в справі №915/400/18, від 29 квітня 2020 року №915/641/19.

Крім того, колегія суду звертає увагу апелянта і на те, що довід щодо відсутності рахунків-фактури по своїй суті є самостійними правочинами, що ще раз підкреслює надуманість доводів апеляційної скарги.

При цьому, колегія суду звертає увагу Відповідача і на факт того, що в Договорах та Додаткових угодах до Договорів, а також в актах від 16 січня 2024 року здачі-приймання виконаних робіт до Договорів (котрі підписані та скріплені відтиском печатки Відповідача) зазначено усі необхідні реквізити, в тому числі, і номер розрахункового рахунку, для здійснення оплати отриманих Відповідачем послуг, тому сама лише відсутність виставлених рахунків-фактури за умови існування інших доказів на підтвердження виконаних робіт та їх вартості не може бути підставою для відмови у позові з огляду на ненастання через це строку оплати наданих послуг (тим більше з огляду на описані вище умови пункту 2.1 Договорів).

Відтак, відсутність рахунків-фактур, за наявності актів здачі-приймання виконаних робіт, вказує про належне виконання Позивачем своїх зобов`язань по Договорах щодо доведення до Відповідача вартості виконаних робіт та порядку із здачі.

Стосовно посилань Відповідача на порушення положень підпункту г частини 2 статті 28 Закону України Про землеустрій в частині перевищення максимального строку виготовлення землевпорядної документації, який становить 6 місяців з дати укладення договору, то колегією суддів приймається до уваги, що, виходячи з частини 3 статті 6, статті 626 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду №903/701/23 від 18 січня 2024 року.

Крім того, згідно закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану№2247-ІХ від 12 травня 2022 року пункти "г" і "ґ" частини другої статті 28 Закону України "Про землеустрій" не застосовуються.

Таким чином, варто врахувати і ті обставини, що під час дії воєнного стану для виконання (проведення) топографо-геодезичних робіт, у тому числі для складання документації і з землеустрою, використання геодезичного обладнання, користування геодезичними та картографічними даними, відомостями про координати пунктів Державної геодезичної мережі, а також надання відомостей про координати поворотних точок меж об`єктів Державного земельного кадастру, необхідним було отримання Спеціального дозволу відповідного регіонального органу СБУ та доступу до відомостей Державного земельного кадастру про координати поворотних точок меж об`єктів Державного земельного кадастру, який надавали через офіційний вебсайт Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. Відповідно до Постанови КМУ від 7 травня 2022 року №564 «Деякі питання ведення та функціонування Державного земельного кадастру в умовах воєнного стану» та відповідно до Закону України від 12 травня 2022 року № 2247-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану» до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів були внесені зміни, які викликані негативними наслідками бойових дій та запровадженням в Україні воєнного стану. На час прийняття вказаного Закону інформаційні системи Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не функціонували і державна реєстрація речових прав на нерухоме майно була заблокована. Таким чином, фактично, проведення топографо-геодезичних робіт, у тому числі для складання документації із землеустрою протягом чотирьох місяців було неможливе. Позивачем після отримання Спеціального дозволу на виконання топографо-геодезичних вишукувань під час дії воєнного стану від 21 червня 2022 року №54/1/6/Зп-30, протягом п`яти місяців з 21 червня 2022 року по 21 листопада 2022 року було виготовлено технічну документацію із землеустрою та здійснено реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Відтак зважаючи на усе описане вище, колегія суддів зауважує, що такі доводи апеляційної скарги Відповідача є намаганням маніпулювання нормою Закону України «Про землеустрій» в частині строків складання документації, які не повинні братися до уваги суду, так як пункт г частини 2 статті 28 Закону України «Про землеустрій» під час дії воєнного стану не застосовується.

Крім того, відповідно до пункту г частини 1 статті 28 Закону України «Про землеустрій» розробники зобов`язані виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Додаткові угоди до Договору є його невід`ємними частинами. При цьому апеляційним господарським судом на основі наданих доказів не встановлено, що будь яких звернень з відмовою від договорів чи їх розірвання у зв`язку з закінченням строку дії від Відповідача. Натомість, укладення Додаткових угод по суті було спрямоване на подальшу співпрацю та врегулювання правовідносин між сторонами відповідно до пункту 3.3 Договорів.

Що ж стосується покликань Відповідача в апеляційній скарзі на нарахування за несвоєчасне виконання робіт по Договорах штрафних санкції, то колегія суддів відхиляє дані доводи, з огляду на те, що такі доводи не є предметом позовних вимог, а суд першої інстанції розглядає справи в межах доводів та вимог позовної заяви, при цьому суд апеляційної інстанції в силу дії статті 269 Господарського процесуального кодексу України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В той же час, Відповідач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом, обгрунтовуючи належним чином свої позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції констатує, що усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 Цивільного кодексу України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (схожі висновки викладено і в постановах Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

В той же час, матеріали справи не містять доказів сплати за отримані послуги, що свідчить про те, що Відповідачем розрахунок за отриману роботу не проведено.

Відтак, апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги підставними та доведеними, а тому стягує з Відповідача на користь Позивача 334337 грн 06 коп. заборгованості.

Дане рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо судового рішення, безпідставними, документально необґрунтованими, та такими, що відхиляються з підстав, вказаних вище в даній постанові.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, відповідно, колегія суддів залишає судове рішення без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача, згідно статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі Філії Ківерцівське лісове господарство на рішення Господарського суду Волинської області від 31 липня 2024 року по справі №903/541/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 31 липня 2024 року по справі №903/541/24 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу № 903/541/24 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови виготовлено 18 листопада 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Гудак А.В.