Ухвала

від 18.11.2024 по справі 918/734/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"18" листопада 2024 р. Справа № 918/734/24

Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Василишин А.Р., перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційний центр Чайка" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23 вересня 2024 року, повний текст рішення складено 27 вересня 2024 року по справі №918/734/24 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційний центр Чайка"

за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Комунальне некомерційне підприємство "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради

про стягнення заборгованості в розмірі 34 206 грн 65 коп., розірвання договору оренди та звільнення нежитлових приміщень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23 вересня 2024 року за позовом Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційний центр Чайка" (надалі - Відповідач) за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Комунальне некомерційне підприємство "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради (надалі - Третя особа) про стягнення заборгованості в розмірі 34 206 грн 65 коп., розірвання договору оренди та звільнення нежитлових приміщень, позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Відповідача на когристь Позивача 34 206 грн 65 коп. заборгованості із орендної плати. Розірвано договір оренди нерухомого майна № 409-б від 30 листопада 2016 року, укладений між Позивачем та Відповідачем. Зобов`язано Відповідача звільнити нежитлові приміщення загальною площею 331 кв.м., розташовані на V поверсі терапевтичного корпусу на вул. М. Карнаухова, 25а, у м. Рівне, шляхом виселення та передати Комунальному некомерційному підприємству "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради по акту прийому-передачі.

6 листопада 2024 року через підсистему "Електронний суд" від представника Відповідача надійшла апеляційна скарга в якій, представник Відповідача просив поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення; скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 23 вересня 2024 року; скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 12 серпня 2024 року; позов Позивача залишити без розгляду.

Скаржник в апеляційній скарзі просто цитує норми права, зокрема, 275, 278, 280 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що 15 жовтня 2024 року Відповідачу стало відомо, що 23 вересня 2024 року по справі № 918/734/24 винесено оскаржуване рішення, 17 жовтня 2024 року представник Відповідача, Негрей А.С. ознайомився з матералми справи та отримав копію оскаржуваного рішення, на підставі цього представник Відповідача в пункті 1 прохальної частини просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення.

Однак, дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та доводи, зазначені в апеляційній скарзі про поновлення строку на апеляційне оскарження суд зазначає наступне.

Так, повний текст рішення Господарського суду Рівненської області від 23 вересня 2024 року в справі №918/734/24 складено та підписано 27 вересня 2024 року. Скаржник подав апеляційну скаргу через підсистему "Електронний суд", тобто на 40 день, після передбачених частиною 2 статтею 256 ГПК України строків.

Розглянувши доводи про поновлення строку на апеляційне оскарження, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд, за заявою учасника справи, поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є змагальність сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно з частинами 1, 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Господарський суд Рівненської області 12 серпня 2024 року надіслав копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 12 серпня 2024; 9 вересня 2024 року надіслав копію ухвали про відкладення розгляду справи від 9 вересня 2024 року та 1 жовтня 2024 копію рішення від 23 вересня 2024 року на адресу: 33001, м. Рівне, вул. Коцюбинського, будинок 4, квартира 71. Конверти із вказаним процесуальними документами повернулися до суду першої інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

При звернені з апеляційною скаргою, Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що місцезнаходженням підприємства для листування є - м. Рівне, вул. М.Карнаухова, 25а.

Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вручення судового рішення, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня;

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення, серед іншого є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Звертаючись із апеляційною скаргою, зокрема, щодо доводів про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає про те, що 15 жовтня 2024 року Відповідачу стало відомо, що 23 вересня 2024 року по справі № 918/734/24 винесено оскаржуване рішення, 17 жовтня 2024 року представник Відповідача, Негрей А.С. ознайомився з матералми справи та отримав копію оскаржуваного рішення.

На запит апеляційного суду, із підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», 18 листопада 2024 року апеляційним судом отримано відповідь №910597, в якій міститься інформація із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про те, що місцезнаходженням Відповідача є: 33001, м. Рівне, вул. Коцюбинського, будинок 4, квартира 71, тобто така адреса на яку судом першої інстанції здійснювалися відправлення усіх процесуальних документів, і зовсім не та, що наведена скаржником в апеляційній скарзі.

При цьому частина 4 статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Виходячи зі змісту положень статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРЮО прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах, передбачена стаття 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі №910/22873/17 та від 14 серпня 2020 року в справі №904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18)).

Оскільки суду не надано підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання Відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які поверталися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення .

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що направлення судом першої інстанції рекомендованої кореспонденції на дійсну адресу позивача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є фікцією належного повідомлення. Отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Колегія суддів зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Крім того, відповідно до статті 2 Закон України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі, рішення від 23 вересня 2024 року в справі №918/734/24 оприлюднено в ЄДРСР 27 вересня 2024 року.

Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у заяві не можуть вважитися поважними.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Апеляційний суд зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з частиною 1 статтею 119 ГПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Скаржник не надав доказів як саме дізнався про винесене рішення до дня ознайомлення та не навів поважних причин неможливості отримати оскаржуване рішення від 23 вересня 2024 року за вказаною адресою.

Разом з цим, суд відхиляє вказані аргументи скаржника як необґрунтовані та такі, що не підтверджені доказами, оскільки, скаржником не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів, зокрема, обставини неможливості дізнатися про можливий розгляд судової справи та не надано пояснень щодо можливості чи неможливості отримання поштової кореспонденції підприємством.

Зважаючи на встановлені обставини, апеляційний суд виснує, що доводи Відповідача щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду зводяться лише до того, що ним не отримано вказаного рішення, Відповідач не обґрунтовує, з посиланням на відповідні докази, причин не отримання поштової кореспонденції, яка надходила останньому на його зареєстроване місцезнаходження, отже, скаржник не довів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарський суд Рівненської області від 23 вересня 2024 року.

18 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України №3200-ІХ від 29 червня 2023 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами". Вказаним законом внесені відповідні зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно дочастин 1 та 5 статті 6 ГПК України, у редакції від 18 жовтня 2023 року в господарських судах функціонує ЄСІТС.

Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з пунктом 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Як вбачається з наявних матеріалів апеляційної скарги, остання подана представником Відповідача адвокатом Негрей А.С., яким не зазначено в апеляційній скарзі про наявність у Відповідача електронного кабінету.

Разом з тим, здійснивши запит на отримання інформації про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС (відповідь №5322113 від 18 жовтня 2024 року додано до матеріалів справи) встановлено, що ним не виконано вимоги частини 6 статті 6 ГПК України та не зареєстровано Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, що також є підставою для залишення без руху апеляційної скарги з наданням строку для усунення вказаних недоліків, а саме реєстрації електронного кабінету Відпоаідача в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Правильність оформлення апеляційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави апеляційного оскарження, покладається саме на заявника апеляційної скарги.

Суд констатує, що частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.

Як уже описувалося вище Відповідачем не було дотримано дану норму, доказів сплати судового збору в належному розмірі та у визначений Законом України "Про судовий збір" спосіб до апеляційної скарги не додано, що є підставою для застосування вимог частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на все вищевказане відповідно до частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи вищезазначене, апеляційну скаргу слід залишити без руху для надання скаржнику можливості усунути недоліки.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційний центр Чайка" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23 вересня 2024 року - залишити без руху.

2. Запропонувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційний центр Чайка" усунути протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: зазначити інші причини пропуску строку на апеляційне оскарження та надати належні докази на їх підтвердження; надати докази реєстрації електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційний центр Чайка" відповідно до статті 6 ГПК України.

3. Повідомити учасників судового процесу, що у зв`язку з набранням чинності з 18 жовтня 2023 року змін до Господарського процесуального кодексу України, учасники судових проваджень, визначених у статті 6 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

4. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційний центр Чайка", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Суддя Василишин А.Р.