Рішення від 08.11.2024 по справі 903/699/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 листопада 2024 року Справа № 903/699/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Королюка І.В. розглянувши матеріали по справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Лізинг, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Зав-Агро, м. Ковель, Волинська область

про стягнення 3 983 974 грн 55 коп

В засіданні приймали участь:

від позивача: Прусов В.М.

від відповідача: н/з

ВСТАНОВИВ:

01.08.2024 до Господарського суду Волинської області через Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Лізинг до Товариства з обмеженою відповідальністю Зав-Агро про стягнення 3 983 974 грн 55 коп, з яких: 1919709,32 грн прострочена заборгованість за лізинговими платежами; 324758,52 грн - неустойка за неповернення об`єкта лізингу; 892 422,33 грн. пеня; 796858,69 грн 24% річних, 50 225,69 грн інфляційні витрати, а також судових витрат.

Ухвалою суду від 05.08.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Бест Лізинг строк для усунення її недоліків, шляхом подання суду впродовж 10-ти календарних днів з дня одержання цієї ухвали доказів на підтвердження повноважень Панченко Юлії Валеріївни на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Лізинг.

Ухвалу суду позивач отримав 05.08.2024. Строк для усунення недоліків по 15.08.2024.

12.08.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви із доказами на підтвердження повноважень підписанта Панченко Юлії Валеріївни діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Лізинг (наказ від 19.12.2023 та посадова інструкція).

Ухвалою суду від 14.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 12 вересня 2024 року о 12:00 год. Встановлено: відповідачу - строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу; позивачу - строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 19.08.2024.

Строк для подання відзиву по 03.09.2024.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Суд протокольною ухвалою від 26.09.2024 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 14.10.2024 о 15.30 год.

У зв`язку з неявкою представників сторін у судове засідання, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 14.10.2024 розгляд справи по суті відклав на 28.10.2024 о 14.30 год.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Зазначив, що з метою розшуку об`єкта лізингу, місцезнаходження якого не відоме, товариство зверталося до правоохоронних органів. Відповідач безпідставно користується об`єктом лізингу.

З метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 28.10.2024 розгляд справи по суті відклав на 08.11.2024 о 10 год 00 хв.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника не направив, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив наступне:

09.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зав-Агро» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 210809-3/ФЛ-Ю-А (а.с. 36-42).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Згідно умов договору лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння та користування об`єкт лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку «Специфікація», а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на об`єкт лізингу згідно умов цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг (п. 1.1). Строк користування лізингоодержувачем об`єктом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку «Графік сплати лізингових платежів» до договору (надалі - Графік") та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року (п. 1.2). Якщо у договорі визначено продавця (постачальника) об`єкта лізингу (надалі - продавець), сторони погодили, а лізингоодержувач також і підтверджує, що самостійно та на власний ризик обрав об`єкт лізингу та продавця (постачальника) об`єкта лізингу, зазначеного в договорі. Лізингоодержувач має право самостійно звертатися до продавця з вимогами щодо якості, комплектності, справності об`єкта лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків (гарантією) тощо. Об`єкт лізингу є власністю лізингодавця протягом строку лізингу та строку дії даного договору. В разі переходу права власності на об`єкт лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача згідно умов цього договору, об`єкт лізингу по закінченню строку лізингу лізингоодержувачем не повертається (п. 1.3). Остаточна загальна вартість об`єкту лізингу - вартість об`єкту лізингу, вказана в акті або в останньому по даті акті коригування вартості об`єкту лізингу, направленому лізингодавцем (п. 2.1.5). Сторони досягли згоди, що лізингодавець має право не вчиняти дії передбачені п. 1.1 загальних умов до моменту сплати лізингоодержувачем в повному обсязі авансового лізингового платежу (п. 1.4). Акт - це акт приймання-передачі об`єкта лізингу в лізинг (п. 2.1.6). У випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору) становить менше, ніж 20 % від загальної вартості об`єкта лізингу, визначеної в 4.2. договору, то числом сплати лізингового платежу 1 -го періоду лізингу є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання чотирьох календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 04 лютого 2021 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 08 лютого 2021 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 08 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця. У випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору) дорівнює або становить більше, ніж 20 % від загальної вартості об`єкта лізингу, визначеної в 4.2. договору, то числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 04 лютого 2021 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 24 лютого 2021 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 24 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця (п. 2.1.7.1). Період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту (п. 2.1.8). Усі платежі за договором лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати у число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до графіку та загальних умов, а також інших положень цього договору та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості об`єкта лізингу (з врахуванням коригування, вказаного в п. 2.5., 2.6. загальних умов); винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг об`єкт лізингу з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7,- 2.9, 3.5 загальних умов, при цьому сторони погодили, що такі лізингові платежі за цим договором не містять покупної ціни, передбаченої цим договором і, у сукупності, є платою за користування об`єктом лізингу (п. 2.2). Авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів, з урахуванням пункту 2.6 Загальних умов, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити протягом трьох банківських днів з моменту відправлення рахунку лізингодавцем, але не пізніше ніж в дату зазначену сторонами в пункті 5.6. цього договору та в сумі авансового лізингового платежу, визначеному у графіку сплати лізингових платежів не залежно від отримання рахунку. Сторони домовились, що достатнім доказом відправлення лізингодавцем лізингоодержувачу рахунку є витяг з реєстру рахунків лізингодавця. Дата відправлення зазначеного рахунку визначається за даними реєстру рахунків лізингодавця. Цей рахунок може бути відправлений лізингоодержувачу в т.ч. факсимільним способом, поштою, кур`єрською доставкою, вручений особисто або в інший спосіб, який обере лізингодавець. Сторони на підставі частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України досягли згоди про те, що у випадку сплати лізингоодержувачем лізингодавцю грошових коштів в порядку пункту 2.3. Загальних умов до моменту укладення цього договору, такі кошти зараховуються в рахунок сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу в розмірі, в якому вони були сплачені (п. 2.3). Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню (п. 2.4). У разі якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст.625 ЦК України лізингоодержувач зобов`язується сплачувати 24 проценти річних, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення протягом всього періоду існування простроченої заборгованості (п. 2.7). Лізингоодержувач зобов`язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) інформувати лізингодавця про стан та адресу базування об`єкта лізингу шляхом направлення звіту у формі встановленою в додатку «Довідка» до договору (п. 5.2.1). Лізингодавець надсилав лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення об`єкта лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Якщо інше не встановлено у такому повідомленні, місцем виконання договору (зобов`язань по договору) щодо повернення лізингоодержувачем об`єкта лізингу є місцезнаходження лізингодавця. Лізингоодержувач зобов`язаний за свій рахунок протягом строку, встановленому в повідомленні про вилучення об`єкта лізингу, повернути об`єкт лізингу лізингодавцю. Незалежно від цього лізингодавець має право самостійно вилучити об`єкт лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації, ремонту тощо) об`єкта лізингу без будь-яких погоджень або дозволів лізингоодержувача або будь-яких інших осіб, з покладенням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат. Лізингоодержувач вважається повідомлений про відмову від договору та його розірвання якщо минуло 6 робочих днів з дня, наступного аз днем відправлення відповідного повідомлення (п. 6.6.1). За порушення обов`язку з своєчасної сплати платежів передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України - лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців від дня, коли сплата мала відбутися (п. 7.1.1). Якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким об`єкт лізингу може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули об`єкт лізингу або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення об`єкта лізингу у відповідності до даного договору або чинного законодавства України, лізингоодержувач сплачує на вибір лізингодавцю неустойку (штраф) у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити лізингоодержувачу в останньому періоді лізингу, який передує періоду невиконання лізингоодержувачем обов`язку по поверненню об`єкту лізингу, в розрахунку за кожен день такого невиконання за весь час невиконання або лізингоодержувач сплачує лізингодавцю договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості об`єкта лізингу, за кожен день прострочення повернення предмета лізингу (п. 7.1.2). Лізингоодержувач за порушення п.5.2. Загальних умов договору сплачує лізингодавцю сплачує у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості об`єкта лізингу, за кожен та будь-який випадок зазначеного порушення. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості об`єкту лізингу) протягом строку дії договору (п. 7.1.3). До моменту укладення договору лізингоодержувачу була надана вся інформація, визначена Законом України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року А1023-ХІІ (зі змінами та доповненнями), лізингоодержувача було ознайомлено зі змістом статті 18 цього закону, а також, лізингоодержувач підтвердив, що умови договору йому зрозумілі, відповідають зазначеним вимогам і жодних заперечень з цього приводу у лізингоодержувача немає (п. 10.12.4).

Відповідно до Специфікації, найменування, марка Об`єкта лізингу: автомобіль BMW, модель, комплектація: X5 xDrive25d, дизель, 8АКПП, об`єм двигуна 19995 см.куб, тип кузова: G05, колір кузова: Phytonic Blue, колір інтер`єру: оббивка з шкіри Vernasca з перфорацією Black/Black, двигун: 231 к.с. при 440 об/хв, рік випуску: 2021, ціна одиниці без ПДВ 1 634 362,50 грн, з ПДВ 1 961 235 грн (а.с. 43).

Згідно з Графіком сплати лізингових платежів лізингоодержувач зобов`язався сплатити на користь лізингодавця авансовий платіж у сумі 632 948,29 грн, а також щомісячно погашати лізингові платежі за 19 черговими періодами; відшкодування (компенсація) часини вартості об`єкта лізингу, в т.ч. ПДВ складає 1 961 235 грн; винагорода (комісія) лізингодавцю за отриманий в лізинг об`єкт лізингу, без ПДВ складає 553 043,65 грн; загальний лізинговий платіж 2 514 278,65 грн з ПДВ (а.с. 42 на звороті).

На виконання умов договору 13.08.2021 між сторонами підписано акт прийому-передачі об`єкта лізингу в користування, згідно з пунктом 1 якого лізингодавець передав об`єкт лізингу, а саме: новий загальний легковий універсал BMW, моделі Х5, 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 , а лізингоодержувач прийняв вищевказаний об`єкт лізингу в користування (фінансовий лізинг). Вартість об`єкта лізингу на момент передачі становить 1 961 235 грн, в т.ч. ПДВ (п. 4) (а.с. 52).

Відповідно до ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу (ч.1 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Умовами договору передбачено, що сплата лізингових платежів відбувається відповідно до графіку та складається з авансового лізингового платежу та чергових платежів, які включають в себе відшкодування частини вартості об`єкта лізингу і винагороду лізингодавця та сплачуються у наступному порядку: авансовий платіж, який більше 20% загальної вартості об`єкта лізингу, шляхом додавання 20 календарних днів до дати підписання акту, а черговий платіж у наступному місяці у ту ж дату, що і попередній.

Виходячи із наведеного, враховуючи що акт приймання-передачі підписаний 13.08.2021 авансовий платіж сплачується - 02.09.2021, а наступні чергові платежі відповідно 02.10.2021, 02.11.2021, 02.12.2021, 02.01.2023, т.д.

У листі від 21.09.2023 №399 відповідач зазначає останню дату обслуговування об`єкта лізингу 08.09.2023 (а.с. 24).

У листі від 05.07.2022 відповідач повідомляє, що об`єкт лізингу автомобіль легковий BMW X5 xDrive25d у період воєнного стану перебуває на території України. Виплати по договору від 09.08.2021 тимчасово не проводяться у зв`язку з дуже тяжким фінансовим становищем товариства (а.с. 49).

Лізингоодержувач, у порушення умов договору, зобов`язання щодо сплати щомісячних лізингових платежів виконував не в повному обсязі, з огляду на що позивач просить стягнути з відповідача лізингові платежі в сумі 1 919 709,32 грн, нараховані за період:

-з 02.03.2022 (7 період лізингу) 25 167,11 грн;

- з 02.04.2022 (8 період лізингу) 27 063,21 грн;

- з 02.05.2022 (9 період лізингу) 26 431,18 грн;

- з 02.06.2022 (10 період лізингу) 27 063,21 грн;

- з 02.07.2022 (11 період лізингу) 26 431,18 грн;

- з 02.08.2022 (12 період лізингу) 283 816,14 грн;

- з 02.09.2022 (13 період лізингу) 376 343,36 грн;

- з 02.10.2022 (14 період лізингу) 369 519,62 грн;

- з 02.11.2022 (15 період лізингу) 93 197,02 грн;

- з 02.12.2022 (16 період лізингу) 7 525,66 грн;

- з 02.01.2023 (17 період лізингу) 7 531,11 грн;

- з 02.02.2023 (18 період лізингу) 16 672,23 грн;

- з 02.03.2023 (19 період лізингу) 632 948,29 грн.

Нарахування заборгованості з лізингових платежів підтверджується довідкою про нарахування та сплату лізингових платежів від 06.06.2024 (а.с. 53).

Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області №905/844/22 від 29.12.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2023, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зав-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Лізинг" грошові кошти в сумі 163 227,19грн, з яких: 132 542,83грн. - прострочена заборгованість за лізинговими платежами; 14 787,69грн - 24% річних, 13896,67грн - інфляційне збільшення; 1000,00грн - пеня, 1000,00грн - штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 3997,35грн.

Згідно мотивувальної частини рішення лізингові платежі стягнуті за період: з 02.02.2022 (6 період лізингу) - 387,04грн; з 02.03.2022 (7 період лізингу) 25167,11грн; з 01.04.2022 (8 період лізингу) - 27 063,21грн; з 02.05.2022 (9 період лізингу) 26 431,18грн; з 02.06.2022 (10 період лізингу) - 27 063.21грн; з 02.07.2022 (11 період лізингу) - 26 431,18грн.

Інфляційні втрати, 24% річних, пеня стягнуті рішенням суду за період з 03.02.2022 по 19.10.2022, штраф - за 4 квартали неподанням звітності відповідачем.

Позивачем на адресу відповідача надіслано:

- вимогу №1745 від 22.06.2023 про повернення за адресою м. Київ, вул. Лінійна, 17, до 28.06.2023 включено об`єкт лізингу, отриманий за договором №210809-3/ФЛ-Ю-А від 09.08.2021 (а.с. 7-8);

- вимогу від 24.05.2024 №1304/2 про сплату заборгованості по лізингових платежах з 12 по 19 періоди лізингу в сумі 1 787 553,42 грн, по лізингових платежах з 6 по 11 періоди лізингу в сумі 163 227,19 грн та неустойку в сумі 2 210 000 грн в строк до 03.06.2024 (а.с. 22-23).

Докази сплати відповідачем лізингових платежів, повернення об`єкта лізингу лізингодавцю в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача зі сплати лізингових платежів з 12 по 19 лізингові періоди становить 1 787 553, 43 коп, відповідачем не оспорена, підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

У позові на суму 132 155,89 грн, що становить лізингові платежі з 7 по 11 лізингові періоди слід відмовити, у зв`язку з їх стягненням рішенням Господарського суду Донецької області №905/844/22 від 29.12.2022.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 24% річних в сумі 796 858,69 грн та інфляційні втрати в сумі 50 225,69 грн, нараховані за період з 03.03.2022 по 22.07.2024.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2.7 загальних умов до договору передбачено, що у разі якщо, лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов`язується сплачувати 24 (двадцять чотири) процентів річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що нараховані позивачем 50 225,69 грн інфляційних втрат підставні та підлягають до стягнення з відповідача.

З нарахованих позивачем 796 858,69 грн 24% річних підставними та підлягають до стягнення з відповідача 781 616,17 грн 24% річних, нарахованих згідно такого розрахунку:

-на суму 25 167,11 грн за період з 20.10.2022 по 22.07.2024 10 614,74 грн;

- на суму 27 063,21 грн за період з 20.10.2022 по 22.07.2024 11 414,46 грн;

- на суму 26 431,18 грн за період з 20.10.2022 по 22.07.2024 11 147,89 грн;

- на суму 27 063,21 грн за період з 20.10.2022 по 22.07.2024 11 414,46 грн;

- на суму 26 431,18 грн за період з 20.10.2022 по 22.07.2024 11 147,89 грн;

- на суму 283 816,14 грн за період з 03.08.2022 по 22.07.2024 134 261,54 грн;

- на суму 376 343,36 грн за період з 03.09.2022 по 22.07.2024 170 361,08 грн;

- на суму 369 519,62 грн за період з 03.10.2022 по 22.07.2024 159 982,99 грн;

- на суму 93 197,02 грн за період з 03.11.2022 по 22.07.2024 38 449,83 грн;

- на суму 7 525,66 грн за період з 03.12.2022 по 22.07.2024 2 956,37 грн;

-на суму 7 531,11 грн за період з 03.01.2023 по 22.07.2024 2 805 грн;

- на суму 16 672,23 грн за період з 03.02.2023 по 22.07.2024 5 869,82 грн;

- на суму 632 948,29 грн за період з 03.03.2022 по 22.07.2024 211 190,10 грн.

У позові на суму 15 242,52 грн 24% річних слід відмовити, оскільки 24% річних з 7 по 11 лізингових платежів за період з 03.03.2022 по 19.10.2022 стягнуті рішенням Господарського суду Донецької області №905/844/22 від 29.12.2022. Крім того, на суму 369 519,62 грн позивачем помилково здійснено нарахування з 01.10.2022, в той час як лізинговий платіж сплачується 02.10.2022, тобто нарахування правомірне з 03.10.2022.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 892 422,33 пені, 324 758,52 грн неустойки.

За змістом ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч.4 ст.231 ГК України).

Відповідно до ст. ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.7.1.1 договору за порушення обов`язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої суми заборгованості за платежами за кожен день прострочення та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через 12 місяців від дня коли сплата мала відбутися.

З нарахованих позивачем 892 422,33 грн пені підставними та підлягають до стягнення з відповідача 864 622,73 грн пені, нарахованої згідно такого розрахунку:

-на суму 25 167,11 грн за період з 20.10.2022 по 03.03.2023 4 654,19 грн;

- на суму 27 063,21 грн за період з 20.10.2022 по 02.04.2023 6 117,03 грн;

- на суму 26 431,18 грн за період з 20.10.2022 по 03.05.2023 7 096,59 грн;

- на суму 27 063,21 грн за період з 20.10.2022 по 03.06.2023 8 415,55 грн;

- на суму 26 431,18 грн за період з 20.10.2022 по 01.07.2023 9 232,81 грн;

- на суму 283 816,14 грн за період з 03.08.2022 по 03.08.2023 141 970,28 грн;

- на суму 376 343,36 грн за період з 03.09.2022 по 03.09.2023 186 336,36 грн;

- на суму 369 519,62 грн за період з 03.10.2022 по 01.10.2023 179 556,16 грн;

- на суму 93 197,02 грн за період з 03.11.2022 по 03.11.2023 44 535,41 грн;

- на суму 7 525,66 грн за період з 03.12.2022 по 03.12.2023 3 484,90 грн;

-на суму 7 531,11 грн за період з 03.01.2023 по 03.01.2024 3 363,98 грн;

- на суму 16 672,23 грн за період з 03.02.2023 по 03.02.2024 7 162,76 грн;

- на суму 632 948,29 грн за період з 03.03.2022 по 03.03.2024 262 696,71 грн.

У позові на суму 27 799,60 грн пені слід відмовити, оскільки пеня з 7 по 11 лізингових платежів за період з 03.03.2022 по 19.10.2022 стягнута рішенням Господарського суду Донецької області №905/844/22 від 29.12.2022. Крім того, на суму 369 519,62 грн позивачем помилково здійснено нарахування з 01.10.2022, в той час як лізинговий платіж сплачується 02.10.2022, тобто нарахування правомірне з 03.10.2022.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.1.2 договору якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким об`єкт лізингу може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули об`єкт лізингу або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення об`єкта лізингу у відповідності до даного договору або чинного законодавства України, лізингоодержувач сплачує на вибір лізингодавцю неустойку (штраф) у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити лізингоодержувачу в останньому періоді лізингу, який передує періоду невиконання лізингоодержувачем обов`язку по поверненню об`єкту лізингу, в розрахунку за кожен день такого невиконання за весь час невиконання або лізингоодержувач сплачує лізингодавцю договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості об`єкта лізингу, за кожен день прострочення повернення предмета лізингу.

Пунктом 2.1.5 Загальних умов договору визначено, що остаточна загальної вартості об`єкту лізингу - вартість об`єкту лізингу, вказана в акті або в останньому по даті акті коригування вартості об`єкту лізингу, направленому лізингодавцем.

Згідно вимоги №1745 від 22.06.2023 ТОВ «Бест Лізинг» вимагає повернення об`єкта лізингу в строк до 28.06.2023 включно (а.с. 7).

Вимога надіслана на юридичну адресу відповідача 22.06.2023.

Суд, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нарахована позивачем неустойка за 6 місяців невиконання відповідачем зобов`язань по поверненню об`єкта лізингу в сумі 324 758,52 грн підставна та підлягає стягненню з відповідача на підставі п. 7.1.2 договору.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №914/1517/18).

Крім того, Верховний Суд також зауважує, що застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Такі ж правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18; від 24.02.2020 у справі №917/686/19; від 26.02.2020 у справі №922/1608/19; від 15.04.2020 у справі №922/1607/19 та від 04.10.2021 у справі №922/3436/20.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

У мотивувальній частині рішення від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013, Конституційний Суд України вказав, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2019 у справі №907/532/18, з поміж іншого, відзначає, що при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені та штрафу судами попередніх інстанцій було дотримано принципу збалансованості інтересів сторін. Також судом апеляційної інстанції взято до уваги добросовісну поведінку відповідача, його фінансовий стан, а також те, що позивачем не надано доказів понесення збитків у зв`язку із таким простроченням.

Зі змісту зазначених вище норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання або невиконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушень та його наслідки) тощо.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18 від 18.06.2019 у справі №914/891/16.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №921/110/18).

Верховний Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Судом встановлено, що підставними та підлягають до стягнення з відповідача 1787553,43 грн боргу зі сплати лізингових платежів,

В той час як сума всіх підставних штрафних санкцій (24% річних, інфляційних втрат, пені, неустойки) становить 2 021 223,11 грн, що перевищує основну суму боргу.

Суд зазначає про те, що неустойка є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням основної заборгованості, а також задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на корись позивача 24% річних в сумі 781 616,17 грн та інфляційних втрат в сумі 50 225,69 грн.

Разом з тим, судом враховується, що позивач не надав суду доказів понесення ним збитків та їх суми, у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем лізингових платежів, а також доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру штрафних санкцій, період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України, зважаючи на правову природу пені та неустойки та їх основне призначення, суд з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду вважає у даному випадку наявні обставини, які є підставою для застосування положення статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Цивільного кодексу України та зменшення пені та неустойки на 50%, у зв`язку з чим підлягають до стягнення з відповідача 432 311,37 грн пені, 162 379,26 грн неустойки.

При цьому судом враховано, що пеня, неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Разом з тим, таке зменшення повинно в достатній мірі компенсувати майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін даному у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, зокрема для відповідача.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 432 311,31 грн пені, 162379,26 грн неустойки слід відмовити.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 45 705,32 грн слід покласти на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зав-Агро» (вул. Миколайчука, 48, м. Ковель, Волинська обл., код ЄДРПОУ 38434908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (вул. Ярославів Вал, буд 13/2, м. Київ, код ЄДРПОУ 33880354)

- 1 787 553,43 грн основного боргу, 781 616,17 грн 24% річних, 50 225,69 грн інфляційних втрат, 432 311,37 грн пені, 162 379,26 грн неустойки та 45 705,32 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 3 259 791,24 грн (три мільйони двісті п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот дев`яносто одна грн 24 коп).

4. У позові на суму 769 888,63 грн відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складений 18.11.2024.

СуддяС. В. Бідюк