Рішення

від 18.11.2024 по справі 904/2608/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024м. ДніпроСправа № 904/2608/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.

за позовом Марганецької міської ради, Дніпропетровська область, м. Марганець

до Фізичної особи-підприємця Філя Юрія Володимировича, Дніпропетровська область, м. Марганець

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Виконавчий комітет Марганецької міської ради, Дніпропетровська область, м. Марганець

про усунення перешкод у користуванні майном

Представники:

від позивача: Сідельникова О.Л.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Марганецька міська рада звернулась до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Філя Юрія Володимировича, в якій просить суд:

- розірвати договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 20.05.1997 (кадастровий номер 1211300000:01:025:0323), укладений між Марганецькою міською радою народних депутатів Дніпропетровської області Української РСР та Фізичною особою підприємцем Філь Юрієм Володимировичем, який зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування 05.06.1997 за №169;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Виконкомом Марагнецької міської ради 05.01.2009 ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, кіоск за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 9,90 кв. м;

- припинити право власності Філя Юрія Володимировича на нежитлову будівлю, кіоск за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 9,90 кв. м;

- зобов`язати Фізичну особі підприємця Філь Юрія Володимировича усунути перешкоди Марганецькій міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,0045 га (кадастровий номер 1211300000:01:025:0323) шляхом демонтажу об`єкта що на ній розміщений;

- зобов`язати Фізичну особі підприємця Філь Юрія Володимировича повернути Марганецькій міській раді земельну ділянкою загальною площею 0,0010 га (кадастровий номер 1211300000:01:025:0323) вільну від забудови;

- розірвати договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 27.01.1998 (кадастровий номер 1211300000:01:025:0322), укладений між Марганецькою міською радою народних депутатів Дніпропетровської області Української РСР та Фізичною особою підприємцем Філь Юрієм Володимировичем, який зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування 16.02.1998 за № 40;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Виконкомом Марагнецької міської ради 05.01.2009 ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, літнє кафе за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 26,90 кв. м;

- припинити право власності ОСОБА_1 на нежитлову нежитлову будівлю, літнє кафе за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 26,90 кв. м;

- зобов`язати Фізичну особі підприємця Філь Юрія Володимировича усунути перешкоди Марганецькій міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,0045 га (кадастровий номер 1211300000:01:025:0322) шляхом демонтажу об`єкта, що на ній розміщений;

- зобов`язати Фізичну особі підприємця Філь Юрія Володимировича повернути Марганецькій міській раді земельну ділянкою загальною площею 0,0045 га (кадастровий номер 1211300000:01:025:0322) вільну від забудови.

Суд ухвалою від 17.06.2024 позовну заяву Марганецької міської ради залишив без руху. Запропонував Марганецькій міській раді усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про уточнення позовних вимог із зазначення ідентифікаційного номера відповідача у строк до 01.07.2024 включно.

28.06.2024 до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 про залишення позовної заяви без руху. У вказаній заяві позивач зазначив ідентифікаційного номера відповідача.

Позивач в позовній заяві просить суд залучити Виконавчий комітет Марганецької міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Суд ухвалою від 23.07.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Виконавчий комітет Марганецької міської ради. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 19.08.2024.

В підготовче засідання 19.08.2024 з`явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи не з`явились.

19.08.2024 відклав підготовче засідання на 16.09.2024.

12.09.2024 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 13.09.2024 клопотання задоволено.

У підготовче засідання 16.09.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився. 16.09.2024 позивач заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних.

Суд ухвалою від 16.09.2024 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів до 23.10.2024 включно. Відклав підготовче засідання на 09.10.2024. Постановив провести судове засідання у справі № 904/2608/24 з Марганецькою міською радою в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В підготовче засідання 09.10.2024 з`явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився. 09.10.2024 представник позивача заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Суд ухвалою від 09.10.2024 відклав підготовче засідання на 21.10.2024. Постановив провести судове засідання у справі № 904/2608/24 з Марганецькою міською радою в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В підготовче засідання 21.10.2024 з`явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився. 21.10.2024 представник позивача заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Суд ухвалою від 21.10.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 06.11.2024. Постановив провести судове засідання у справі № 904/2608/24 з Марганецькою міською радою в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

06.11.2024 в судове засідання представники позивача та відповідача не з`явились. 06.11.2024 позивач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд ухвалою від 06.11.2024 відклав розгляд справи по суті на 18.11.2024, суд повідомив про наявність можливості провести судове засідання (призначене на 18.11.2024 о 16:30 год.) в режимі відеоконференції та запропонував учасникам справи подати до суду відповідні клопотання.

11.11.2024 в судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.04.1997 за № 199 виконавчим комітетом Марганецької міської ради прийнято рішення «Про прийняття в експлуатацію торгових павільйонів по вул. Київській» (а.с. 36), відповідно до якого громадянину ОСОБА_1 відведено в довгострокове користування строком на 49 років на умовах оренди під торговим павільйоном земельну ділянку площею 10 кв.м.

20.05.1997 на підставі рішення виконкому міської ради № 199 24.04.1997 між Марганецькою міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), відповідно до якого відповідачу було надано в строкове платне користування земельну ділянку площею 10 кв.м під торговим павільйоном строком на 49 років.

24.12.1997 виконавчим комітетом Марганецької міської ради прийнято рішення № 456/6 «Про оформлення та реєстрацію документів на самовільно установлений кіоск, на виділеній земельній ділянці» (а.с. 49) відповідно до якого вирішено оформити та зареєструвати документи на установлений кіоск розміром 2,0х4.0 м.

З посиланням на рішення виконкому № 456/6 від 24.12.1997 (а.с. 49) видано дозвіл № 3 (а.с. 38) на виконання робіт стосовно кіоску, але на більшу площу, а саме - 2,5х4.0 м., що дорівнює 10 квадратним метрам.

Як зазначає позивач, з інвентарної справи органу БТІ вбачається, що до органу БТІ подано ксерокопію рішення виконкому № 456/6 від 24.12.1997, в якому зазначено площу кіоску розміром 2,5х4,0 м, що дорівнює 10 квадратним метрам, що не відповідає оригіналу рішення виконкому міської ради, який зберігається в архіві міської ради.

Позивач зазначає, що 01.07.1998 працівниками БТІ складено технічний опис та оцінку господарсько-побутових будівель, згідно з яким вбачається наступне: найменування будівлі - кіоск; дата будівництва - 1997 рік; фундамент металеві стійки; покрівля шифер; підлога лінолеум; сантехніка електропостачання; площа основи 9,9 кв.м; висота 2,13 м; об`єм 21 куб.м. Згідно з експлікації до плану вбачається розміщення кіоску розміром 3,88х2,45 м, що дорівнює 9,5 кв.м. Згідно журналу зовнішніх обмірів розміри кіоску за адресою: вул. Київська, 147 «а» складають 3,97х2,5 м, що дорівнює 9,9 кв.м.

Відповідно до акту Державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію індивідуального житлового будинку, господарських та побутових споруд від 02.07.1998 (а.с. 43-44), складеного державною технічною комісією, встановлено, що будівництво кіоску розпочато в 1997 році, завершено в 1998 році, кіоск складається з 1 поверху, площа забудови 9,9 кв.м, зовнішні лінійні розміри складають 2,5х3,97м, внутрішня висота приміщень 2,06 м (вул.Київська, забудовник ОСОБА_1 ).

Рішенням Марганецької міської ради № 270 від 22.07.1998 «Про державну реєстрацію нерухомого майна» вирішено зареєструвати кіоск і літне кафе по вул. Київській за ОСОБА_1

30.07.1998 складено реєстраційне свідоцтво (а.с. 47) на кіоск загальною площею 9,9 кв.м на вул.Київській на підставі рішення виконавчого комітету Марганецької міської ради 22.07.1998 за № 270 «Про державну реєстрацію нерухомого майна».

19.03.2002 громадянин ОСОБА_1 звернувся до Марганецького БТІ із заявою (а.с. 49) про видачу дублікату свідоцтва про право власності на кіоск за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із втратою.

Позивач зазначає, що за результатами чого заявнику видано дублікат раніше виданого свідоцтва про право власності на кіоск за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Марганецької міської ради № 638 від 19.11.2008 «Про надання поштової адреси» (а.с. 50) надано поштову адресу об`єктам: літньому кафе та кіоску, розташованим по АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 :

- кіоск АДРЕСА_1 ;

- літнє кафе АДРЕСА_1 в.

Рішенням виконавчого комітету Марганецької міської ради № 672/3 від 17.12.2008 «Про надання згоди на виготовлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно» (а.с. 54), надано згоду на виготовлення свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю - кіоск, загальною площею 9,9 кв.м по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 .

05.01.2009 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с. 56), а саме на нежитлову будівлю, кіоск площею 9,9 кв.м. В той же день право власності зареєстровано Дніпропетровським обласним комунальним підприємством «Марганецьке бюро технічної інвентаризації». Інформацію внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-5319262972021 від 16.11.2021 (а.с. 59) відділом у Пирятинському районі міжрайонного управління у Гребінківському та Пирятинському районах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 16.11.2021 зареєстровано земельну ділянку, площею 0,0010 га, з цільовим кодом призначення 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та присвоєно кадастровий номер 1211300000:01:025:0323, місце розташування земельної ділянки АДРЕСА_1 , біля ж.б. № 147.

Позивач зазначає, що в БТІ подано копію рішення виконкому від 24.12.1997 № 456/6, яка не відповідає оригіналу рішення. Реєстрацію права власності проведено 05.01.2009 на адресу (Київська, 147 б), проте 22.07.1998 була реєстрація права власності на адресу (Київська, 147 а). Рішенням виконкому про привласнення адреси не зазначено про зміну адреси з «а» на «б».

01.03.2024 комісією проведено обстеження земельних ділянок 1211300000:01:025:0322 та 1211300000:01:025:0323. За результатами проведеного обстеження складеного акт № 18 (а.с. 12), відповідно до якого комісією проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудування та благоустрою на території міста Марганця щодо розміщення групи споруд для провадження підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами перевірки встановлено: власник групи споруд ( АДРЕСА_3 , біля житлового будинку № 147 - ОСОБА_1 . Споруди виконані з металевого профілю, покрівля виконана частково з шиферу, частково з металу, козирки - з метало черепиці. Площа споруд складає: № 1- площа 15,2 м кв.; №2 - площа 15,2 м кВ.; № 3 - площа 5,63 м кв. ;№ 4 - площа 32.6 м кв. Загальна площа групи споруд складає 68,64 м2. Площа зареєстрованих будівель (кіоск та літнє кафе) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно складає 36,8 м2. Станом на 01.03.2024 ОСОБА_1 надані в оренду дві земельні ділянки , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ): площею 0,0010 га, кадастровий номер: 1211300000:01:025:0323, передана в користування на умовах оренди строком на 49 років відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 05.05.1997 № 169; площею 0,0045, кадастровий номер: 1211300000:01:025:0322, передана в користування на умовах оренди строком на 49 років відповідно до договору оренди земельної ділянки від 16.02.1998 № 40. Загальна площа двох земельних ділянок 55 м кв., на яких розташовано літнє кафе та кіоск № 1 (відображено на схемі, додаток 1). Дозвільні документи на тимчасову споруду № 2 та вбиральню відсутні, земельна ділянка під зазначені споруди не оформленна згідно законодавства. Споруди розмішені самовільно.

Позивач зазначає, що обстеженням встановлено, що жодних капітальних споруд (об`єктів нерухомості) на земельних ділянках не встановлено. А металеві споруди, які за своєю правовою природою є тимчасовими, розміщено за відсутності дозвільних документів. Об`єкт, розташований на спірній земельній ділянці, не є капітальним, а виконаний з металевого профілю. Площа об`єктів становить 15,2 кв. м, 15,2 кв. м, 5,63 кв. м та 32,6 кв. м. В той же час згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.01.2009 площа об`єкта становить 9,9 кв. м. А рішення виконавчого комітету Марганецької міської ради від 24.12.1997 № 456/6 надавало погодження на розташування кіоску розміром 2,0х4,0 м (тобто 8 кв. м). З вищевикладеного вбачається, що кіоску площею 8 кв.м, розташованого на земельній ділянці 1211300000:01:025:0323, не існує, а металева споруда є самовільно збудованим об`єктом, а не є об`єктом нерухомості. Самовільне встановлення на спірній земельній ділянці об`єкта металевої конструкції без отримання дозвільних документів перешкоджає власнику земельної ділянки в особі Марганецької міської ради на вільне використання землі. В результаті таких протиправних дій позивача Марганецька міська рада позбавлена права передавати спірну земельну ділянку будь-кому, окрім відповідача по справі, що в свою чергу впливає на наповнення місцевого бюджету за рахунок орендної плати.

24.12.1997 виконавчим комітетом Марганецької міської ради прийнято рішення № 454/3 (а.с. 13) «Про будівництво літнього кафе на виділеній земельній ділянці» відповідно до якого ОСОБА_1 дозволено будівництво літнього кафе розміром 4,0х4,5 м біля існуючого кіоску., відділу головного архітектора доручено оформити розбивку кафе.

Видано дозвіл № 26 (а.с. 13-14) на будівництво літнього кафе розміром 4,0х4,5 м.

24.12.1997 виконавчим комітетом Марганецької міської ради прийнято рішення № 459/6 «Про відведення земельної ділянки для будівництва літнього кафе» (а.с.14), відповідно до якого приватному підприємцю Філю Юрію Володимировичу відведено земельну ділянку площею 45 кв.м для будівництва літнього кафе біля існуючого торгового павільйону по вулиці Київській (біля ж.б. № 147). Пунктом 3 вказаного рішення доручено начальнику відділу земельних ресурсів скласти та видати договір на право тимчасового користування землею на строк, визначений в договорі, на установку торгового павільйону.

Позивач зазначає, що станом на час прийняття вказаного рішення замість павільйону встановлено кіоск (рішення № 456/6 від 24.12.1997) або існував інший павільйон.

27.01.1998 між Марганецькою міською Радою народних депутатів Дніпропетровської області та приватним підприємцем Філь Юрієм Володимировичем укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) надалі - договір.

Предметом договору відповідно до п. 1.1. є земельна ділянка площею 0,0045 га.

Відповідно до п. 1.2 договору земельна ділянка видається з метою будівництва літнього кафе на 49 років.

Позивач зазначає, що в подальшому вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1211300000:01:025:0322. Відповідач рішення виконавчого комітету, а також умови договору оренди землі не виконав. Жодного літнього кафе на земельній ділянці 1211300000:01:025:0322 не побудовано. Проте, використовуючи недостовірні дані та документи, відповідачу вдалось невідомим чином внести до реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про начебто об`єкт нерухомості під назвою «літнє кафе», що розташований на земельній ділянці 1211300000:01:025:0322. З інвентарної справи органу БТІ вбачається, до органу БТІ подано рішення виконкому «Про оформлення та реєстрацію документів на літнє кафе побудоване збільшених розмірів на виділеній земельній ділянці» без зазначення дати прийняття, реєстраційного номеру, підпису міського голови, згідно з яким виконком вирішив оформити та зареєструвати документи на кафе в інших розмірах, ніж передбачалось рішенням виконкому № 454/3 від 24.12.1997 та дозволу № 26 від 24.12.1997.

Згідно з поверховим планом від 22.06.1998 на будівлю Київська, 147-а: площа внутрішніх обмірів складає 26,9 кв.м. Зазначено, що збільшено розміри літнього кафе на 9,9 кв.м. Згідно з експлікації до плану вбачається розміщення кіоску розміром 3,98х6,76м, що дорівнює 26,9 кв.м.

БТІ направлений лист № 1085 від 22.06.1998 (а.с. 21) до виконкому щодо збільшення на 9,9 кв.м будівлі літнього кафе за адресою: вул. Київська, 147- а.

Відповідно до акту Державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію індивідуального житлового будинку, господарських та побутових споруд від 02.07.1998 (а.с. 22), складеного державною технічною комісією встановлено, що будівництво літнього кафе розпочато в 1997 році, завершено в 1998 році, кафе складається з 1 поверху, корисна площа 76,87 кв.м, площа забудови 27,85 кв.м, зовнішні лінійні розміри складають 3,99х6,98 м, внутрішня висота приміщень 2,74 м (вул. Київська, забудовник ОСОБА_1 ).

Проте, як зазначає позивач, вказана інформація абсолютно не відповідає дійсності.

22.07.1998 за № 270 (а.с. 23) виконавчим комітетом Марганецької міської ради прийнято рішення «Про державну реєстрацію нерухомого майна», а саме на кіоск та літнє кафе по вулиці Київській.

В серпні 1998 року складено висновок про реєстрацію права власності на літнє кафе (а.с. 24) на підставі наступних документів: рішення виконавчого комітету Марганецької міської ради «Про відведення земельної ділянки для будівництва літнього кафе»; акту Державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію індивідуального житлового будинку, господарських та побутових споруд від 02.07.1998; рішення виконавчого комітету Марганецької міської ради 22.07.1998 за № 270 «Про державну реєстрацію нерухомого майна».

Позивач зазначає, що у висновку відсутні посилання на рішення виконкому від 24.12.1997 за № 454/3 виконавчим комітетом Марганецької міської ради прийнято рішення «Про будівництво літнього кафе на виділеній земельній ділянці» відповідно до якого громадянину ОСОБА_1 дозволено будівництво літнього кафе розміром 4,0х4.5 м., що дорівнює 18 квадратним метрам, біля існуючого кіоску, а також на рішення виконкому «Про оформлення та реєстрацію документів на літнє кафе побудоване збільшених розмірів на виділеній земельній ділянці», яке надійшло до БТІ не містить дати прийняття, реєстраційного номеру, підпису міського голови згідно якого виконком вирішив оформити та зареєструвати документи на кафе в інших розмірах, ніж передбачалось рішенням виконкомі № 454/3 від 24.12.1997 та дозволу № 26 від 24.12.1997.

30.07.1998 складено реєстраційне свідоцтво (а.с. 25) на літнє кафе загальною площею 26,9 кв.м. на підставі рішення виконавчого комітету Марганецької міської ради 22.07.1998 за № 270 «Про державну реєстрацію нерухомого майна» (вул. Київська, забудовник ОСОБА_1 ).

19.11.2008 за № 638 виконавчим комітетом Марганецької міської ради прийнято рішення «Про надання поштової адреси», а саме: літньому кафе, яке належить ОСОБА_1 та розташоване по АДРЕСА_4 » (а.с.50).

Рішенням виконавчого комітету Марганецької міської ради № 672/1 від 17.12.2008 (а.с. 28) «Про надання згоди на виготовлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно», надано згоду на виготовлення свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю - літнє кафе, загальною площею 26,9 кв.м по АДРЕСА_5 .

05.01.2009 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с. 26), а саме на нежитлову будівлю, літнє кафе площею 26,9 кв.м. В той же день право власності зареєстровано Дніпропетровським обласним комунальним підприємством «Марганецьке бюро технічної інвентаризації». Інформацію внесено Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

01.03.2024 комісією проведено обстеження земельних ділянок 1211300000:01:025:0322 та 1211300000:01:025:0323. За результатами проведеного обстеження складеного акт № 18 (а.с. 12), відповідно до якого комісією проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудування та благоустрою на території міста Марганця щодо розміщення групи споруд для провадження підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами перевірки встановлено: власник групи споруд ( АДРЕСА_3 , біля житлового будинку № 147 - ОСОБА_1 . Споруди виконані з металевого профілю, покрівля виконана частково з шиферу, частково з металу, козирки - з метало черепиці. Площа споруд складає: № 1- площа 15,2 м кв.; №2 - площа 15,2 м кВ.; № 3 - площа 5,63 м кв. ;№ 4 - площа 32.6 м кв. Загальна площа групи споруд складає 68,64 м2. Площа зареєстрованих будівель (кіоск та літнє кафе) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно складає 36,8 м2. Станом на 01.03.2024 ОСОБА_1 надані в оренду дві земельні ділянки , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ): площею 0,0010 га, кадастровий номер: 1211300000:01:025:0323, передана в користування на умовах оренди строком на 49 років відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 05.05.1997 № 169; площею 0,0045, кадастровий номер: 1211300000:01:025:0322, передана в користування на умовах оренди строком на 49 років відповідно до договору оренди земельної ділянки від 16.02.1998 № 40. Загальна площа двох земельних ділянок 55 м кв., на яких розташовано літнє кафе та кіоск № 1 (відображено на схемі, додаток 1). Дозвільні документи на тимчасову споруду № 2 та вбиральню відсутні, земельна ділянка під зазначені споруди не оформленна згідно законодавства. Споруди розмішені самовільно.

Позивач зазначає, що із акту перевірки № 18, вбачається, що об`єкт, розташований на спірній земельній ділянці, не є капітальним, а виконаний з металевого профілю. Площа об`єкта становить 32,6 кв. м, а свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.01.2009 площа об`єкта становить 26.90 кв. м. Рішення виконавчого комітету Марганецької міської ради від 24.12.1997 № 454/3 надавало дозвіл на будівництво літнього кафе розміром 4,0х4,5 м (тобто 18 кв. м). Самовільне встановлення на спірній земельній ділянці об`єкта металевої конструкції без отримання дозвільних документів перешкоджає власнику земельної ділянки в особі Марганецької міської ради на вільне використання землі. В результаті таких протиправних дій позивача Марганецька міська рада позбавлена права передавати спірну земельну ділянку будь-кому, окрім відповідача по справі, що в свою чергу впливає на наповнення місцевого бюджету за рахунок орендної плати. Таким чином, як зазначає позивач, з вищевикладеного вбачається, що рішення про державну реєстрацію прийнято Виконавчим комітетом Марганецької міської з порушенням законодавчих норм. Право та інтерес позивача порушено прийняттям рішення виконавчого комітету № 270 від 22.07.1998 про реєстрацію кіоска і літнього кафе та виданого на підставі нього реєстраційного свідоцтва від 30.07.1998 та в подальшому свідоцтва про право власності від 22.07.1998 № 270 на неіснуючий об`єкт нерухомого майна, з урахуванням того, що підставою для державної реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем став ряд документів, які містять суперечливі та недостовірені відомості, які державний реєстратор не перевірила. Крім того, як зазначає позивач, розміщення на спірній земельній ділянці об`єкту самочинного будівництва свідчить про її нецільове використання та є підставою для розірвання договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 20.05.1997.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1 та 2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є норма ч. 2 ст. 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 Цивільного кодексу України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

З огляду на викладене самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості, що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.

Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 Цивільного кодексу України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Так, частинами 3 - 5 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

Суд звертає увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.

Визнання права власності в порядку ч. 3 або 5 ст. 376 Цивільного кодексу України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 Цивільного кодексу України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ята статті 376 Цивільного кодексу України).

Отже, застосування положень ч. 3 або 5 ст. 376 Цивільного кодексу України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.

Матеріалами справи підтверджується, що 24.04.1997 за № 199 виконавчим комітетом Марганецької міської ради прийнято рішення «Про прийняття в експлуатацію торгових павільйонів по вул. Київській» (а.с. 36), відповідно до якого громадянину ОСОБА_1 відведено в довгострокове користування строком на 49 років на умовах оренди під торговим павільйоном земельну ділянку площею 10 кв.м.

20.05.1997 на підставі рішення виконкому міської ради № 199 24.04.1997 між Марганецькою міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), відповідно до якого відповідачу було надано в строкове платне користування земельну ділянку площею 10 кв.м. під торговим павільйоном строком на 49 років.

24.12.1997 виконавчим комітетом Марганецької міської ради прийнято рішення № 456/6 «Про оформлення та реєстрацію документів на самовільно установлений кіоск, на виділеній земельній ділянці» (а.с. 49) відповідно до якого вирішено оформити та зареєструвати документи на установлений кіоск розміром 2,0х4.0 м.

З посиланням на рішення виконкому № 456/6 від 24.12.1997 (а.с. 49) видано дозвіл № 3 (а.с. 38) на виконання робіт стосовно кіоску, але на більшу площу, а саме - 2,5х4,0 м, що дорівнює 10 квадратним метрам.

Відповідно до акту Державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію індивідуального житлового будинку, господарських та побутових споруд від 02.07.1998 (а.с. 43-44), складеного державною технічною комісією, встановлено, що будівництво кіоску розпочато в 1997 році, завершено в 1998 році, кіоск складається з 1 поверху, площа забудови 9,9 кв.м, зовнішні лінійні розміри складають 3,88х2,45 м, внутрішня висота приміщень 2,06 м.

Рішенням Марганецької міської ради № 270 від 22.07.1998 «Про державну реєстрацію нерухомого майна», вирішено зареєструвати кіоск і літне кафе по вул. Київській за ОСОБА_1

30.07.1998 складено реєстраційне свідоцтво (а.с. 47) на кіоск загальною площею 9,9 кв.м на вул.Київській на підставі рішення виконавчого комітету Марганецької міської ради 22.07.1998 за № 270 «Про державну реєстрацію нерухомого майна».

Рішенням виконавчого комітету Марганецької міської ради № 672/3 від 17.12.2008 «Про надання згоди на виготовлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно» (а.с. 54) надано згоду на виготовлення свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю - кіоск, загальною площею 9,9 кв.м по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1

05.01.2009 видано свідоцтво ОСОБА_1 про право власності на нерухоме майно (а.с. 56), а саме на нежитлову будівлю, кіоск площею 9,9 кв.м по АДРЕСА_1 . В той же день право власності зареєстровано Дніпропетровським обласним комунальним підприємством «Марганецьке бюро технічної інвентаризації». Інформацію внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також 24.12.1997 виконавчим комітетом Марганецької міської ради прийнято рішення № 454/3 (а.с. 13) «Про будівництво літнього кафе на виділеній земельній ділянці», відповідно до якого ОСОБА_1 дозволено будівництво літнього кафе розміром 4,0х4,5 м біля існуючого кіоску. Видано дозвіл № 26 (а.с. 13-14) на будівництво літнього кафе розміром 4,0х4,5 м.

24.12.1997 виконавчим комітетом Марганецької міської ради прийнято рішення № 459/6 «Про відведення земельної ділянки для будівництва літнього кафе» (а.с.14), відповідно до якого приватному підприємцю Філю Юрію Володимировичу відведено земельну ділянку площею 45 кв.м для будівництва літнього кафе біля існуючого торгового павільйону по вулиці Київській (біля ж.б. № 147).

27.01.1998 між Марганецькою міською Радою народних депутатів Дніпропетровської області та приватним підприємцем Філь Юрієм Володимировичем укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) надалі - договір. Предметом договору відповідно до п. 1.1. є земельна ділянка площею 0,0045 га. Відповідно до п. 1.2 договору земельна ділянка видається з метою будівництва літнього кафе на 49 років.

Відповідно до акту Державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію індивідуального житлового будинку, господарських та побутових споруд від 02.07.1998 (а.с. 22), складеного державною технічною комісією встановлено, що будівництво літнього кафе розпочато в 1997 році, завершено в 1998 році, кафе складається з 1 поверху, корисна площа 76,87 кв.м, площа забудови 27,85 кв.м, зовнішні лінійні розміри складають 3,99х6,98 м, внутрішня висота приміщень 2,74 м.

30.07.1998 складено реєстраційне свідоцтво (а.с. 25) на літнє кафе загальною площею 26,9 кв.м на підставі рішення виконавчого комітету Марганецької міської ради 22.07.1998 за № 270 «Про державну реєстрацію нерухомого майна» (по вулиці Київській, забудовник ОСОБА_1 ).

Рішенням виконавчого комітету Марганецької міської ради № 672/1 від 17.12.2008 (а.с. 28) «Про надання згоди на виготовлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно», надано згоду на виготовлення свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю - літнє кафе, загальною площею 26,9 кв.м по АДРЕСА_5 .

05.01.2009 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с. 26), а саме на нежитлову будівлю, літнє кафе площею 26,9 кв.м по АДРЕСА_1 . В той же день право власності зареєстровано Дніпропетровським обласним комунальним підприємством «Марганецьке бюро технічної інвентаризації». Інформацію внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З викладеного вбачається, що спірні земельні ділянки були надані відповідачу в оренду для будівництва літнього кафе та розміщення кіоску. Спірні кіоск та літнє кафе були введені в експлуатацію відповідно до актів Державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію індивідуального житлового будинку, господарських та побутових споруд від 02.07.1998 (а.с. 22, 43). Рішенням Марганецької міської ради № 270 від 22.07.1998 «Про державну реєстрацію нерухомого майна» вирішено зареєструвати кіоск і літне кафе по вул. Київській за ОСОБА_1 . В подальшому відповідачем було оформлено право власності на кіоск та літнє кафе.

На нежитлову будівлю, кіоск площею 9,9 кв.м по АДРЕСА_1 , а також на нежитлову будівлю, літнє кафе площею 26,9 кв.м по АДРЕСА_1 05.01.2009 ОСОБА_1 видано свідоцтва про право власності.

Наведені обставини спростовують доводи позивача про самовільне встановлення відповідачем кіоску та літнього кафе без відповідної дозвільної документації та на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Будівництво літнього кафе площею 26,9 кв.м по АДРЕСА_1 та розміщення кіоску площею 9,9 кв.м по АДРЕСА_1 було здійснено на виділених для цієї мети земельних ділянках, введено в експлуатацію з оформленням права власності, що спростовує доводи позивача про їх самовільне будівництво та виключає повернення земельних ділянок шляхом знесення вказаних будівель.

Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудування та благоустрою на території м. Марганця від 01.03.2024 за № 18 не містить жодних відомостей про наявність у членів комісії відповідної кваліфікації, свідоцтв, сертифікатів, тощо, які дають можливість останнім встановлювати факти відповідності площ об`єктів нерухомості зареєстрованим, а також встановлювати факт чи є об`єкт нерухомості капітальною спорудою чи ні. Вказаний акт не містить процедури/способу здійснення вимірювань, встановлення факту того, що спірні об`єкти нерухомості не є капітальними. Жодних фотоматеріалів до акту не додано.

Господарський суд вважає похибки у розмірах площі спірного кіоску та літнього кафе, що містяться у наданих позивачем документах не можуть бути достатньою правовою підставою для позбавлення власника нерухомості права на володіння його майном.

Положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах. Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Європейський суд з прав людини у справі "Іванова і Черкезов проти Болгарії" [Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria] (№46577/15) від 21.04.2016р., вказав, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Отже, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

З матеріалів даної справи не вбачається, що втручання держави у право на мирне володіння Фізичною особою-підприємцем Філем Юрієм Володимировичем належним йому майном (кіоском та літнім кафе) має легітимну мету та здійснюється з метою захисту суспільного, публічного чи загального інтересу, а також є пропорційним між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами відповідача, який втрачає належне йому майно без будь-якої компенсації.

Відповідач, як законний власник спірного об`єкту нерухомості, має правомірне очікування та законний інтерес щодо можливості отримання у користування відповідно до чинного законодавства земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування власного майна, що надавало б можливість мирно ним володіти.

Також, суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 369/6516/16-ц, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.

З викладеного вбачається, що позивачем належними та достовірними доказами не доведено факту здійснення відповідачем самовільного будівництва на спірних земельних ділянках, не доведено факту відсутності/знесення на спірних земельних ділянках належних відповідачу на праві власності об`єктів нерухомості. У зв`язку із чим відсутні підстави для припинення права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, кіоск за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 9,90 кв. м та нежитлову нежитлову будівлю, літнє кафе за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 26,90 кв. м; визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно, видане Виконкомом Марагнецької міської ради 05.01.2009 ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, кіоск за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 9,90 кв. м, та на нежитлову будівлю, літнє кафе за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 26,90 кв. м; зобов`язання відповідача усунути перешкоди Марганецькій міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,0045 га (кадастровий номер 1211300000:01:025:0323) шляхом демонтажу об`єкта що на ній розміщений та земельною ділянкою загальною площею 0,0045 га (кадастровий номер 1211300000:01:025:0322) шляхом демонтажу об`єкта, що на ній розміщений; зобов`язання відповідача повернути Марганецькій міській раді земельні ділянки загальною площею 0,0010 га (кадастровий номер 1211300000:01:025:0323) та 0,0045 га (кадастровий номер 1211300000:01:025:0322) вільні від забудови.

Також позивачем не доведено наявність підстав для розірвання договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 20.05.1997 (кадастровий номер 1211300000:01:025:0323) та від 27.01.1998 (кадастровий номер 1211300000:01:025:0322), укладених між Марганецькою міською радою народних депутатів Дніпропетровської області Української РСР та Фізичною особою підприємцем Філь Юрієм Володимировичем.

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеним, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 24 224,00 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.11.2024

Суддя І.В. Мілєва