Рішення

від 29.10.2024 по справі 907/389/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

29 жовтня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/389/24

За позовом Акціонерного товариства Покровський гірничо-збагачувальний комбінат, м. Покров Дніпропетровської області

до відповідача Приватного виробничо-комерційного підприємства Гід Авто, м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення 72 405,48 грн збитків (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог),

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Шикітка О.В.

представники:

Позивача

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Акціонерним товариством Покровський гірничо-збагачувальний комбінат, м. Покров Дніпропетровської області заявлено позов до відповідача Приватного виробничо-комерційного підприємства Гід Авто, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 74 297,81 збитків.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.05.2024 відкрито провадження у справі №907/389/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.06.2024. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалами суду від 04.06.2024 та 19.06.2024 підготовчі засідання у справі відкладались із підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 19.06.2024 прийнято до розгляду та задоволено заяву представника позивача про зменшення позовних вимог б/н від 10.06.2024 (вх. №02.3.1-02/4753/24 від 10.06.2024), якою останній просить стягнути з відповідача суму 72 405,48 грн збитків, а також у порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано від Головного управління ДПС у Закарпатській області: - інформацію щодо складення ПВКП Cтандарт-2000 (ПВКП Гід Авто) (код ЄДРЮОФОПтаГФ 31094591) та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за наслідками поставок товару, здійснених у період із серпня по жовтень 2020 року згідно з Договором №Т131/05 від 22.01.2019 на загальну суму 434 432,92 грн, у т.ч. ПДВ 72 405,48 грн; - витяги з Єдиного реєстру податкових накладних щодо складення і реєстрації в Єдиному реєстрі або відсутності складання та реєстрації податкових накладних ПВКП Cтандарт-2000 (ПВКП Гід Авто) (код ЄДРЮОФОПтаГФ 31094591) за наслідками поставок товару, здійснених у період із серпня по жовтень 2020 року згідно з Договором №Т131/05 від 22.01.2019 на загальну суму 434 432,92 грн, у т.ч. ПДВ 72 405,48 грн.

Ухвалою суду від 03.09.2024 судом у порядку ст. 120 ГПК України повідомлено сторін про те, що підготовче засідання у справі №907/389/24 призначено на 25.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2024 закрито підготовче провадження у справі №907/389/24 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 29.10.2024. Явка уповноважених представників учасників процесу в судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Представник позивача через підсистему Електронний суд подав заяву б/н від 29.10.2024 (вх. №02.3.1-02/8396/24 від 29.10.2024), якою просить розглянути справу за його відсутності; заявлені позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, на виклик суду впродовж розгляду даної справи жодного разу не з`явився.

Надіслана на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвала суду від 02.05.2024 про відкриття провадження у справі №907/389/24, ухвали суду від 04.06.2024, 19.06.2024, 03.09.2024 та 25.09.2024) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відмітками за закінченням терміну зберігання, адресат відсутній за вказаною адресою.

У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвала суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.

Згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Водночас суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Тойшлер проти Германії від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема Електронний кабінет ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Ухвалою суду від 25.09.2024 явка учасників справи в судове засідання 29.10.2024 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, покликаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами Договором поставки №Т131/05 від 22.01.2019 (зокрема п. 9.1.), а також на порушення останнім вимог Податкового кодексу України в частині складання та реєстрації у встановленому законом порядку податкових накладних за наслідками здійснення господарських операцій із поставки товару, що спричинило понесення позивачем збитків у розмірі 72 405,48 грн у зв`язку із неможливістю включення ним сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, неможливістю реалізації права на зменшення податкового зобов`язання на вищевказану суму.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча розгляд справи судом неодноразово відкладався. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті. Із заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

Представник позивача через підсистему Електронний суд подав додаткові пояснення по суті справи б/н від 28.05.2024 (вх. №02.3.1-02/4374/24 від 29.05.2024), за змістом яких, серед іншого, стверджує про те, що з долучених Приватним виробничо комерційним підприємством Стандарт 2000 до Договору поставки №Т131/05 від 22.01.2019 Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №203237 та Довідки №807 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Головним управлінням статистики у Запорізькій області, вбачається, що ідентифікаційний код ПВКП СТАНДАРТ-2000 31094591; організаційно-правова форма приватне підприємство; місцезнаходження Хортицьке шосе, буд. 14, кв. 17, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69123; дата проведення державної реєстрації 02.08.2000.

Водночас як вказує представник позивача, із відомостей про відповідача, які містяться в ЄДРЮОФОПтаГФ, вбачається, що Приватне виробничо-комерційне підприємство Гід Авто має такий самий ідентифікаційний код в ЄДР, як і ПВКП Стандарт 2000 (31094591); реорганізації чи зміни організаційно-правової форми останнього як приватного підприємства не відбулося, а натомість, змінилися найменування відповідача (із ПВКП Стандарт 2000 на ПВКП Гід Авто), адреса місцезнаходження останнього (на пл. Карпатської України, буд. 26, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017), види діяльності, кінцевий бенефіціарний власник, керівник та контролюючий орган (яким стали Головне управління ДПС у Закарпатській області та ДПІ у місті Ужгород).

За твердженням представника позивача, незмінними залишилися також дата державної реєстрації юридичної особи (02.08.2000), номер запису про державну реєстрацію (11031200000009729), дата взяття на облік у контролюючому органі як платника єдиного внеску (22.08.2000), дата взяття на облік як платника податків (18.08.2000), дата взяття на облік у Державній службі статистики України (10.08.2000); водночас у ЄДРЮОФОПтаГФ відсутніми є відомості про юридичну особу, правонаступником якої є відповідач.

Представник позивача звертає увагу, що з доданого ПВКП Стандарт 2000 до Договору поставки Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №12085664, виданого 03.04.2006 Державною податковою адміністрацією України, (серія НБ №394042), вбачається, що індивідуальний податковий номер ПВКП Стандарт 2000 310945908315; дата взяття на облік платником податку на додану вартість 22.08.2000; аналогічні відомості наявні і в Реєстрі платників податку щодо відповідача у справі.

Наведені обставини в сукупності, на переконання представника позивача, свідчать, що ПВКП Стандарт 2000 та ПВКП Гід Авто є одним і тим самим суб`єктом господарювання, з яким у АТ Покровський гірничо-збагачувальний комбінат виникли господарські правовідносини за договором поставки.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

22.01.2019 між Приватним виробничо комерційним підприємством Стандарт 2000, яке в подальшому перейменоване на Приватне виробничо комерційне підприємство Гід Авто, (постачальником, відповідачем у справі) та Акціонерним товариством Покровський гірничо-збагачувальний комбінат (покупцем, позивачем у справі) було укладено Договір поставки №Т131/05 (далі Договір), пунктом 1.1. якого визначено, що постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД вказуються в Специфікаціях (Додатках) до Договору (далі товар), які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно із п. 3.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, зазначених в Специфікаціях (Додатках) до цього Договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010.

Відповідно до п. 3.6. Договору, зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент підписання покупцем акту приймання передачі товару.

Загальна вартість товару за даним Договором становить суму партій товару за всіма Специфікаціями (Додатками) до цього Договору. Ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується в Специфікації (Додатку) до Договору (п. 4.1., 4.2. Договору).

За змістом п. 4.6. Договору визначено, що порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в Специфікаціях (Додатках) до цього Договору. Додатково сторони погодили, що покупець має право відтермінувати сплату за товар у випадках, передбачених пунктом 4.7. Договору, при цьому таке одностороннє відтермінування не буде вважатися порушенням умов Договору.

Пунктом 9.1. Договору визначено, що протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати виникнення у постачальника податкових зобов`язань з ПДВ за операціями, які здійснюються на виконання цього Договору, постачальник зобов`язаний скласти електронну податкову накладну відповідно до вимог чинного законодавства, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та направити покупцю через систему електронного документообігу.

За умовами п. 11.5. Договору, в разі порушення постачальником будь-якого зі своїх зобов`язань за Договором, у тому числі: - поставка товару, що був у використанні, а не нового; - поставка товару, який не відповідає умовам Договору (в т.ч., з відхиленням від Специфікації, року випуску, країни походження, зазначених у цьому Договорі); - поставка товару, який не належить постачальнику на праві власності; - поставка товару невідомого походження; - поставка товару, виготовленого в країні, відмінній від країни походження, зазначеної в Договорі та заявлених до нього документах і т.п.; - ненадання запитуваної інформації, обумовленої в п. 10.1.9. Договору; - необґрунтованої затримки в наданні документів за Договором, і при порушенні зазначеного в Договорі 2-денного (або іншого) терміну заміни неякісного товару, покупець має право вимагати від постачальника відшкодування понесених збитків, пов`язаних з порушенням постачальником будь-яких своїх зобов`язань за цим Договором.

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами. Датою укладення Договору вважається: при підписанні в електронному вигляді остання з дат підписання сторонами Договору, при підписанні на паперовому носії з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії Договору закінчується 31 грудня 2021 р., але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії даного Договору на обумовлений сторонами термін на тих же умовах, підписавши відповідну додаткову угоду до цього Договору (п. 13.1. Договору).

Відповідно до п. 15.11., 15.12. Договору, постачальник є платником податку на прибуток на загальних підставах, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями. Покупець є платником податку на прибуток на загальних підставах, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями.

Додатками до Договору є підписані та скріплені печатками сторін Специфікації із визначеними в них найменуваннями, характеристиками та цінами товару, умовами та строками його поставки, а також порядком оплати і формою розрахунків.

На виконання умов Договору відповідачем поставлено, а позивачем, у свою чергу, отримано товар сукупною вартістю 445 786,92 грн (у тому числі ПДВ у розмірі 74 297,81 грн), що підтверджується підписаними сторонами спору видатковими накладними №110901 від 11.09.2020 на суму 30 020 грн (у т.ч. ПДВ 5003,33 грн), №180901 від 18.09.2020 на суму 27 940,52 грн (у т.ч. ПДВ 4656,75 грн), №240902 від 24.09.2020 на суму 40 057,79 грн (у т.ч. ПДВ 6676,30 грн), №300904 від 30.09.2020 на суму 2555,76 грн (у т.ч. ПДВ 425,96 грн), №240901 від 24.09.2020 на суму 29 965,58 грн (у т.ч. ПДВ 4994,26 грн), №211004 від 21.10.2020 на суму 7491,38 грн (у т.ч. ПДВ 1248,56 грн), №211003 від 21.10.2020 на суму 11 354 грн (у т.ч. ПДВ 1892,33 грн), №290901 від 29.09.2020 на суму 33 705,92 грн (у т.ч. ПДВ 5617,65 грн), №300901 від 30.09.2020 на суму 48 990 грн (у т.ч. ПДВ 8165 грн), №300903 від 30.09.2020 на суму 5040 грн (у т.ч. ПДВ 840 грн), №300902 від 30.09.2020 на суму 45 820,01 грн (у т.ч. ПДВ 7636,67 грн), №211002 від 21.10.2020 на суму 17 600,02 грн (у т.ч. ПДВ 2933,34 грн), №211001 від 21.10.2020 на суму 49 843,99 грн (у т.ч. ПДВ 8307,33 грн), №281001 від 28.10.2020 на суму 46 637,98 грн (у т.ч. ПДВ 7773 грн) та №281002 від 28.10.2020 на суму 48 763,97 грн (у т.ч. ПДВ 8127,33 грн), а також прибутковими ордерами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Вартість одержаного товару позивачем оплачена частково в розмірі 434 432,92 грн (з врахуванням ПДВ), свідченням чого є наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень №8374 від 10.09.2020 на суму 30 020 грн, №8467 від 18.09.2020 на суму 27 940,52 грн, №8555 від 24.09.2020 на суму 40 057,79 грн, №8682 від 05.10.2020 на суму 7595,76 грн, №8545 від 24.09.2020 на суму 29 965,58 грн, №8773 від 16.10.2020 на суму 7491,38 грн, №8632 від 29.09.2020 на суму 33 705,92 грн, №8652 від 30.09.2020 на суму 48 990 грн, №8671 від 05.10.2020 на суму 45 820,01 грн, №27656 від 16.10.2020 на суму 17 600,02 грн, №27704 від 20.10.2020 на суму 49 843,99 грн, №8797 від 27.10.2020 на суму 46 637,98 грн та №8796 від 27.10.2020 на суму 48 763,97 грн.

За твердженням позивача, в результаті здійснення господарських операцій із поставки товару та оформлення відповідних видаткових накладних відповідачем не виконано умови п. 9.1. Договору та вимоги ст. 201 Податкового кодексу України в частині реєстрації податкових накладних у ЄРПН, що, у свою чергу, позбавило АТ Покровський гірничо-збагачувальний комбінат можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 72 405,48 грн.

Відтак, позивач вказує на наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту АТ Покровський гірничо-збагачувальний комбінат, у зв`язку із чим просить стягнути з відповідача суму 72 405,48 грн збитків, понесених внаслідок нереалізації встановленого Податковим кодексом України права на зменшення податкового зобов`язання зі сплати ПДВ.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частинами 1 та 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

За змістом приписів ч. 1 та 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Тобто збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21 та в постановах Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 15.06.2023 у справі №914/2524/21, від 01.12.2023 у справі №926/3347/22 та від 02.05.2024 у справі №910/155/23.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанови Великої Палати Верховного суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та від 01.03.2023 у справі №925/556/21).

Підпунктами 14.1.178., 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підп. а п. 198.1., п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів / послуг; дата отримання платником податку товарів / послуг.

В силу абз. 1 та 3 п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абз. 1 п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом абз. 1 п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015 (далі Порядок) (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації. Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, або обчислену відповідно до пункту 2001.9 статті 2001 Податкового кодексу України (п. 3 Порядку).

Абзацом 1 пункту 5 Порядку унормовано, що податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

За приписами абз. 1 п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абз. 1, 2, 3, 5 п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України).

Аналіз вищевикладених норм чинного законодавства дозволяє дійти до висновку про те, що саме на продавця (постачальника) товару покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 19.04.2023 у справі №906/824/21, від 15.06.2023 у справі №914/2524/21 та від 02.05.2024 у справі №910/155/23.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Наведене дозволяє дійти висновку про те, що виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від постачальника (продавця), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник, продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

У постанові від 07.06.2023 у справі №916/334/22 Верховним Судом сформульовано правовий висновок про те, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22.

Як зазначалось судом попередньо, відповідачем на виконання умов Договору поставки №Т131/05 від 22.01.2019 було поставлено позивачеві товар на загальну суму 445 786,92 грн (у тому числі ПДВ у розмірі 74 297,81 грн), вартість якого останнім оплачена частково в розмірі 434 432,92 грн (у тому числі ПДВ).

Водночас у пункті 9.1. Договору сторони дійшли згоди про те, що протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати виникнення у постачальника податкових зобов`язань з ПДВ за операціями, які здійснюються на виконання цього Договору, постачальник зобов`язаний скласти електронну податкову накладну відповідно до вимог чинного законодавства, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та направити покупцю через систему електронного документообігу.

Відтак, за результатами здійснених поставок товарів та оформлення відповідних видаткових накладних відповідач на підставі вищевказаних положень Податкового кодексу України та з урахуванням умов п. 9.1. Договору був зобов`язаний скласти та подати на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні протягом 5-ти календарних днів із дати виникнення в нього податкових зобов`язань із ПДВ, тобто починаючи від дати відвантаження товару (дати складання відповідних видаткових накладних). Натомість, суми ПДВ, які позивач сплатив відповідачеві у складі оплати поставленого останнім товару, мали бути додані позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді у встановленому податковим законодавством порядку.

За встановлених судом обставин, не спростованих відповідачем належними і допустимими доказами, ПВКП Гід Авто покладеного на нього Податковим кодексом України та п. 9.1. Договору обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не виконало, і вказане, у свою чергу, позбавило позивача права включити сплачені ним суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 72 405,48 грн.

З огляду на викладене, суд висновує, що у спірних правовідносинах, які склалися між сторонами, існує прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявленого позову, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 72 405,48 грн збитків є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем належними і допустимими доказами не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 3028 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із Приватного виробничо-комерційного підприємства Гід Авто, пл. Карпатської України, будинок 26, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 31094591) на користь Акціонерного товариства Покровський гірничо-збагачувальний комбінат, вул. Центральна, будинок 11, м. Покров, Дніпропетровська область, 53304 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 00190928) суму 72 405,48 грн (Сімдесят дві тисячі чотириста п`ять гривень 48 коп) збитків, а також 3028 грн (Три тисячі двадцять вісім гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку із проходженням суддею Пригарою Л.І. підготовки суддів місцевих господарських судів в режимі онлайн, повне судове рішення складено та підписано 18.11.2024.

Суддя Л.І. Пригара