Ухвала

від 18.11.2024 по справі 907/899/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

про передачу справи за підсудністю

"18" листопада 2024 р. м. Ужгород Справа №907/899/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.

розглянувши матеріали за позовом

Фізичної особи підприємця Ребрика Івана Івановича, с. Гребля Хустського району Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ПоділляТранс, м. Хмельницький Хмельницької області

про стягнення 90 839,71 грн, у тому числі 86 788,60 грн заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги, 1074,19 грн штрафних санкцій та 2976,92 грн інфляційних нарахувань,

ВСТАНОВИЛА:

Фізичною особою підприємцем Ребриком Іваном Івановичем, с. Гребля Хустського району Закарпатської області заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ПоділляТранс, м. Хмельницький Хмельницької області про стягнення 90 839,71 грн, у тому числі 86 788,60 грн заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги, 1074,19 грн штрафних санкцій та 2976,92 грн інфляційних нарахувань.

Предметом заявлених позивачем вимог виступає стягнення з відповідача суми 86 788,60 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім взятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуг по перевезенню №15/04-2024-20 від 15.04.2024, а також Замовленням на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №15/04/2024 51-1 Hm від 15.04.2024 у частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг, і нарахованих із наведеної підстави штрафних санкцій в розмірі 1074,19 грн та інфляційних збитків на суму 2976,92 грн.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що дана справа не підсудна Господарському суду Закарпатської області з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, просторової компетенції однорідних судів.

Отже територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності), встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

За правилами ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, зокрема, найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код); організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи.

Як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та зазначено позивачем у позовній заяві, місцезнаходженням відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ПоділляТранс (код ЄДРЮОФОПтаГФ 42598351) є: вул. Тернопільська, будинок 28, квартира 24, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000.

За приписами ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, спори, що виникають з договору перевезення, у разі, коли одним з відповідачів є перевізник, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням перевізника.

За матеріалами позовної заяви судом встановлено, що між Фізичною особою підприємцем Ребриком Іваном Івановичем (виконавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПоділляТранс (замовником, відповідачем у справі) було укладено Договір про надання послуг по перевезенню №15/04-2024-20 від 15.04.2024 (далі Договір), пунктом 1.1. якого визначено, що відповідно до умов цього Договору виконавець зобов`язується надати транспортні послуги з доставки вантажів до пунктів призначення в установлений строк та видавати їх вантажоодержувачам, а замовник приймати та оплачувати надані послуги.

Предметом даного Договору є: надання послуг виконавця з перевезення вантажів транспортними засобами за заявками замовника чи вантажовідправника (п. 1.2. Договору).

Аналіз вищевикладених договірних умов дозволяє дійти до висновку про те, що перевізником (виконавцем) у межах спірних правовідносин є саме позивач ФОП Ребрик І.І., а відповідач ТОВ ПоділляТранс є, у свою чергу, замовником відповідних транспортно-експедиційних послуг.

Відтак, у даному випадку правила виключної підсудності щодо розгляду спору за місцезнаходженням перевізника, визначені ч. 1 ст. 30 ГПК України, застосуванню не підлягають.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду, термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках ЄСПЛ дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Таким чином, логічним є висновок про те, що розгляд справи судом, яка йому не підсудна, є безумовною підставою для скасування процесуального рішення, ухваленого за результатами вирішення спірних правовідносин, а також може розцінюватись як перевищення судом повноважень, компетенції, прийняття ним завідомо неправосудного рішення тощо.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування в даній справі положень ч. 1 ст. 30 ГПК України та про необхідність визначення підсудності спору за загальними правилами, з урахуванням ст. 27 ГПК України.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

З огляду на вищенаведене, беручи до уваги відсутність підстав для застосування при визначенні підсудності даного спору приписів ч. 1 ст. 30 ГПК України, а також враховуючи те, що місцезнаходженням відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ПоділляТранс (код ЄДРЮОФОПтаГФ 42598351) є: вул. Тернопільська, будинок 28, квартира 24, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, суд дійшов висновку, що матеріали позовної заяви (справи №907/899/24) підлягають надісланню до Господарського суду Хмельницької області за підсудністю.

Керуючись ст. 27, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Матеріали позовної заяви б/н від 10.10.2024 (вх. №02.3.1-05/960/24 від 01.11.2024) (справи №907/899/24) Фізичної особи підприємця Ребрика Івана Івановича, с. Гребля Хустського району Закарпатської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ПоділляТранс, м. Хмельницький Хмельницької області про стягнення 90 839,71 грн, у тому числі 86 788,60 грн заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги, 1074,19 грн штрафних санкцій та 2976,92 грн інфляційних нарахувань, із доданими до неї документами надіслати Господарському суду Хмельницької області (Майдан Незалежності, будинок 1, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29005) за підсудністю.

2. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

3. Ухвалу надіслати сторонам у справі.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку із проходженням суддею Пригарою Л.І. підготовки суддів місцевих господарських судів у режимі онлайн, ухвалу складено та підписано 18.11.2024.

Суддя Л.І. Пригара