Рішення

від 14.11.2024 по справі 909/855/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.11.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/855/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ-КІСМЕТ",

до відповідача: Комунального підприємства "Житловик",

про стягнення боргу за виконані підрядні роботи в сумі 250 152,00 грн

за участю:

від позивача: ОСОБА_1

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФ-КІСМЕТ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Житловик" (далі - відповідач) про стягнення боргу за виконані підрядні роботи в сумі 250 152,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №117на виконання підрядних робіт по ремонту аварійної ділянки тепломережі по вулиці Калуська 10-Стуса 15 в м. Бурштин від 22.09.2023 в частині здійснення оплати за виконані позивачем роботи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить долучена до матеріалів справи Довідка про доставку електронного листа від 06.11.2024. Будь-яких клопотань до суду не подав.

У відзиві на позов вх.№16124/24 від 16.10.2024 відповідач проти позову заперечив та просить суд в позові відмовити. Несплату заборгованості обгрунтовує припиненням ним оплати послуг по даному договору з причин заблокування податкової накладної №6,зв`язку з чим відповідач втратив право на податковий кредит в сумі111692 грн. Про вказане Листом №189від05.09.2024-повідомив позивача, посилаючись на п.2.3Договору, вважає, що договірна ціна має бути переглянута.

За наведеного та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що 22.09.2023 між Комунальним підприємством "Житловик" (по договору - замовник/по справі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІФ-КІСМЕТ" (по договору - підрядник/по справі - позивач) укладено Договір №117 на виконання підрядних робіт по ремонту аварійної ділянки тепломережі по вул. Калуська 10-Стуса 15 м. Бурштин від 22.09.2023 (далі - Договір/Договір підряду).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками, в судовому засіданні недійсним не визнавався.

Відповідно до п.1.1. Договору підрядник зобов`язався виконати роботи по ремонту аварійної ділянки тепломережі по вул. Калуська, 10-Стуса, 15 м. Бурштин, а замовник в свою чергу - передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому об`єкт для виконання робіт , прийняти закінчений об`єкт і оплатити виконані роботи у встановлений договором строк. Перелік робіт, що підлягає виконанню вказаний в Локальному кошторисі (Додаток №1, який є невід`ємною частиною даного Договору).

Згідно п. 2.1 Договору договірна ціна (Додаток №2 до Договору) становить 787 110,00 грн.

Відповідно до п.2.3. Договору договірна ціна узгоджується між замовником та підрядником і може переглядатися сторонами за письмовими зверненнями при наступних умовах: а) при зміні вартості будівельних матеріалів; б) при виникненні форс мажорних обставин; в) у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок.

Пунктом 2.4.1. Договору сторонами погоджено, що замовник здійснює оплату за фактично виконану роботу в розмірі 100% протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання акту приймання- передачі виконаних робіт форми КБ-2В, КБ-3, без зауважень до якості та об`єму виконаних робіт.

Відповідно до п.7.1 Договору здача-приймання робіт здійснюється за Актом здачі-приймання виконаних робіт (типові форми КБ-2В, КБ-3), які підрядник зобов`язується надати замовнику.

Підписання Акту (актів) здачі-приймання робіт є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

На виконання умов договору позивач по справі виконав роботи по ремонту аварійної тепломережі на загальну суму 670 152,00 грн, про що сторонами 23.10.2023 підписано Акт №23-016 приймання виконаних підрядних робіт без зауважень.

Відповідач за надані послуги розрахувався частково, зокрема сплатив 420 000, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 27.10.2023 на суму 100 000,00 грн, від 29.11.2023 на суму 100 000,00 грн, від 26.12.2023 на суму 100 000,00 грн, від 09.02.2024 на суму 100 000,00 грн та від 12.04.2024 на суму 20 000,00 грн.

Інша частина вартості наданих послуг в розмірі 250 152,00 грн залишилась не сплаченою.

Вимогою №16/08/2024 від 16.08.2024 позивач звернувся до відповідача, в якій повідомив про наявність у останнього заборгованості на суму 250 152,00 грн по Договору підряду та вимагав погасити суму боргу до 30.08.2024.

Відповідач суму заборгованості не сплатив, відповіді на вимогу не надав.

Предметом спору є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ-КІСМЕТ" до Комунального підприємства "Житловик" про стягнення коштів за виконані підрядні роботи в сумі 250 152,00 грн.

Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору №117 на виконання підрядних робіт по ремонту аварійної ділянки тепломережі по вул. Калуська 10-Стуса 15 м. Бурштин від 22.09.2023, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання у відповідності з статтею 193 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом частини другої статті 317 ГК України загальні умови договору підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною першою статті 837 ЦК України, передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до статті 853 ЦК України, замовник повинен прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і, в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до частини першої статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно частини першої статті 857 ЦК України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Таким чином, договір підряду складається із двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: - правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; - правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Закріплене у Цивільному кодексі України визначення договору підряду дає підстави дійти висновку, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Згідно частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Договір підряду є відплатним договором, при цьому право підрядника вимагати оплати виконаних робіт, якому кореспондується відповідний обов`язок замовника, обумовлене виконанням робіт належним чином та у погоджений строк і виникає після їх остаточної здачі, якщо інший порядок оплати не погоджений сторонами у договорі.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина перша статті 843 ЦК України).

На виконання умов Договору №117 від 22.09.2023 позивач надав відповідачу послуги по ремонту аварійної ділянки тепломережі по вул. Калуська 10-Стуса 15 м. Бурштин, що підтверджується Актом №23-016 приймання виконаних підрядних робіт від 23.10.2023. Вартість наданих послуг складає 670 152,00 грн

Відповідач свої зобов`язання щодо здійснення оплати за надані послуги здійснив частково в сумі 420 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 27.10.2023 від 29.11.2023, від 26.12.2023, від 09.02.2024 та від 12.04.2024 на суму 20 000,00 грн. Решту суми в розмірі 250152,00 грн залишилась не сплаченою. Факт несплати не заперечується і самим відповідачем, що вбачається із відзиву на позов.

Докази сплати заборгованості в розмірі 250152, 00 грн станом на момент ухвалення рішення у справі відсутні.

Щодо заперечення відповідача на позовні вимоги, з причин можливості перегляду та зміни ціни договору, на підставі п. 2.3. Договору, то вказані заперечення не знайшли свого підтвердження, оскільки доказів зміни ціни договору суду не подано.А отже, вартістю наданих підрядних послуг є вартість вказана у Акті виконаних підрядних робіт.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1ст.73Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухваленні рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Згідно з ч. 1ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

При поданні позовної заяви позивач зазначивши орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу в розмірі 15000 грн.

Абзацом 2 п.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість подання доказів понесення витрат на правову допомогу до судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення , за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В судовому засіданні представник позивача до судових дебатів подав заяву (вх.17911/24 від 15.11.2024) з доказами понесення витрат на правову допомогу. Відповідно до вказаної заяви просив суд відшкодувати йому за рахунок відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Згідно з положеннями ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаною адвокатом роботою ; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Системний та змістовний аналіз вищезазначених приписів процесуального закону дозволяє дійти до висновку, що для правильного вирішення заяви, яка є предметом розгляду, необхідно: - встановити чи наявні процесуальні підстави для розгляду заяви, що надійшла до суду, тобто з`ясувати чи дотримано заявником вимоги процесуального закону, які регламентують порядок подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; - встановити характер та зміст послуг, оплати якої вимагає заявник; - визначити чи пов`язані ці послуги зі справою, яка розглядалась; - встановити чи охоплюються надані послуги договором, який укладений між заявником та його представником (-ами) (адвокатом (-ами) та чи це підтверджується наявними у матеріалах справи доказами; - перевірити чи відповідає розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу вимогам співмірності, які передбачені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України; - з`ясувати чи наявні підстави для зменшення розміру заявлених витрат на професійну допомогу або часткову відмову в його задоволенні; - на підставі чого встановити, який розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню.

Оскільки з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, то відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі (ч. 2 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України).

В обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копії Договору про надання правової допомоги 30/11-2023 від 13.11.2023, Додаткової угоди №1 від 02.09.2024 до Договору про надання правової допомоги 30/11-2023 від 13.11.2023, Додаткової угоди №2 від 11.12.2024 до Договору про надання правової допомоги 30/11-2023 від 13.11.2023, Акту приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги), Ордеру на надання правничої допомоги №1085238 від 13.11.2024, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №955 від 11.09.2012.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Отже, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 в cправі № 921/628/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Розглядаючи заяву про компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу суд досліджує та оцінює додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 905/716/20).

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 13.11.2024 адвокат Волосянко Р.О. надав клієнту (позивачу) юридичні послуги з захисту інтересів у даній справі на загальну суму 12000,00 грн, які відповідно до умов Договору на правову допомогу та Додатків до нього є фіксованим гонораром.

Суд зазначає, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18 , від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

За практикою Верховного Суду (пункти 4.12-4.14 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19) під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: - має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; або - з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Суд взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, правова позиція сторін є сталою, у зв`язку із чим адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги, та інші обставини.

Разом з тим, суд взяв до уваги, що при розгляді справи позивачем були надані такі послуги: - підготовка та подача позовної заяви; - брав участь в одному судовому засіданні, тривалістю 28 хв. З долучених до матеріалів справи доказів не встановлено надання адвокатом Волосянко Р.О. позивачу інших юридичних послуг.

Разом з тим, загальний порядок відшкодування судових витрат по справі встановлений приписами ст. 129 ГПК України.

За таких обставин суд, приходить до висновку про часткове відкодування позивачу витрат на правову допомогу, зокрема в сумі 8 000,00 грн, а тому заява підлягає частковому задоволенню. В іншій сумі витрат слід відмовити.

Згідно приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 та підпункту 2 пункту 2 частини 2 ст. 4 вказаного вище закону встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 350 розмірів мінімальної заробітної плати; за подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у 1 розмірі прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Позивач звернувся до суду із позовною заявою майнового характеру - про стягнення заборгованості в розмірі 250 152,00 грн.

За подання позову сплатив судовий збір в розмірі 3752,28 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №194 від 02.09.2024, яка долучена до матеріалів справи. Вказана сума відповідає розміру встановленому законом за подання цього позову.

Відповідно до п.2 ч.1ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України та результату вирішення спору (позов задоволено) судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись 13, 74, 77, 86, 123, 129, 178, 202, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ-КІСМЕТ" до Комунального підприємства "Житловик" про стягнення боргу за виконані підрядні роботи в сумі 250152,00 грн - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Житловик" (вул. В.Стуса, 2, м. Бурштин, Івано-Франківська область, 77111, код 03346035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ-КІСМЕТ" (вул. А. Мельника, 1А, м. Івано-Франківськ, 76018, код 38331030) 250 152,00 грн заборгованості за виконані підрядні роботи, 3752,28 грн судового збору та 8000,00 грн витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.11.2024

Суддя С. М. Кобецька