Рішення

від 14.10.2024 по справі 44/459-б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.10.2024Справа № 44/459-б (910/9896/24)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Лізингова Група" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича ( АДРЕСА_1 )

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

про витребування майна та скасування державної реєстрації

В межах справи № 44/459-б

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Управитель "Будівельно-інвестиційна група"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Лізингова Група" (код ЄДРПОУ 33602854)

про визнання банкрутом

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Бандола О.О. - ліквідатор

Відповідач Клименко І.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 44/459-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Лізингова Група" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 09.04.2012.

09.08.2024 до Господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Лізингова Група" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича до ОСОБА_1 про витребування майна та скасування державної реєстрації.

Також 09.08.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Лізингова Група" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.08.2024 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Лізингова Група" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.08.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Лізингова Група" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича до ОСОБА_1 про витребування майна та скасування державної реєстрації до розгляду в межах справи № 44/459-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Лізингова Група", постановлено розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 14.10.2024.

У судовому засіданні 14.10.2024 позивач надав пояснення по суті заявлених позовних вимог та підтримав їх в повному обсязі.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатором встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього» про витребування майна (автотранспортних засобів) з чужого незаконного володіння. Позовні вимоги були обґрунтовані відсутністю підстав для володіння та користування відповідачем майном, переданим йому за договорами фінансового лізингу №109л/06/07 від 25.05.2007 р., №123л/07/07 від 12.07.2007 р., №124л/07/07 від 12.07.2007 р., №137л/11/07 від 30.11.2007 р., №166л/07/08 від 16.07.2008 р., №168/07/08 від 30.07.2008 р. та №172л/09/08 від 01.09.2008 р., у зв`язку з чим позивач просить витребувати у відповідача вказане майно. За цією позовною заявою господарським судом було порушено справу № 910/25822/13.

За наслідками розгляду справи рішенням Господарського суду м. Києва від 02.06.2014 року у справі № 910/25822/13 (набрало законної сили 17.06.2014) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» задоволено частково. Витребувано у Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» рухоме майно (разом з реєстраційною та технічною документацією, комплектуючими пристроями, обладнанням та інвентарем), зокрема, вантажний автомобіль-бетонозмішувач Mercedes-Benz Actros 4140 B кузов № НОМЕР_1 , 2006 р.в., державний номер НОМЕР_2 .

В подальшому ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.08.2014 це рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 у справі №910/25822/13 було роз`яснено наступним чином:

«Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. у справі №910/25822/13 є підставою для здійснення уповноваженими органами Державтоінспекції державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 33602854) права власності на транспортні засоби, вказані в такому рішенні».

Публічним акціонерним товариством Трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього» не було виконано рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2014 у справі № 910/25822/13 (рішення набрало законної сили 17.06.2014).

Таким чином, зазначені транспортні засоби не були повернуті Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група», зокрема, вантажний автомобіль-бетонозмішувач Mercedes-Benz Actros 4140 B кузов № НОМЕР_1 , 2006 р.в., державний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі № 44/459-б заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА ЛІЗИНГОВА ГРУПА" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандоли О.О. про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації в межах справи № 44/459-б задоволено, витребувано у ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) вантажний автомобіль бетонозмішувач Mercedec-Benz Actors 4140 B, кузов № НОМЕР_1 , 2006 р.в., державний номер НОМЕР_4 , свідоцтво НОМЕР_5 від 06.05.2015 року, вантажного автомобіля-бетонозмішувача Mercedec-Benz Actors 4140 кузов № НОМЕР_6 , 2006 р.в., державний номер НОМЕР_7 , свідоцтво НОМЕР_8 від 06.05.2015 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група», скасовано державну реєстрацію транспортного засобу автомобіля бетонозмішувача Mercedec-Benz Actors 4140 B, кузов № НОМЕР_1 , 2006 р.в., державний номер НОМЕР_4 , свідоцтво НОМЕР_5 від 06.05.2015 року, вантажного автомобіля-бетонозмішувача Mercedec-Benz Actors 4140 кузов № НОМЕР_6 , 2006 р.в., державний номер НОМЕР_7 , свідоцтво НОМЕР_8 від 06.05.2015 року за ОСОБА_2 , а також зобов`язано Регіональний сервісний центр МВС України в м. Києві зареєструвати даний транспортний засіб на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група».

Проте, як вказує позивач, ОСОБА_2 добровільно не виконано ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі № 44/459-б та не повернуто ТОВ «Фінансова Лізингова Група» транспортний засіб вантажний автомобіль-бетонозмішувач Mercedec-Benz Actors 4140 B, кузов № НОМЕР_1 , 2006 р.в., державний номер НОМЕР_4 , свідоцтво НОМЕР_5 від 06.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі № 44/459-б задоволено клопотання ліквідатора Бандоли О.О. та зобов`язано Головний сервісний центр МВС (04052, м. Київ, вул. Лук`янівська, 62; код ЄДРПОУ 40109173) подати до суду інформацію та документи про юридичних та фізичних осіб (із зазначенням для фізичних осіб П.І.Б. власника, рік народження, місце проживання та ідентифікаційний номер, а також свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, для юридичних осіб, найменування, місцезнаходження, код ЄДРПОУ, а також свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), за якими зареєстровані транспортні засоби, що раніше належали Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова Лізингова Група" в тому числі і щодо транспортного засобу вантажний автомобіль-бетонозмішувач Mercedec-Benz Actors 4140 B, кузов № НОМЕР_1 , 2006 р.в., державний номер НОМЕР_4 , свідоцтво НОМЕР_5 від 06.05.2015.

10.04.2024 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов лист № 31/9592-9390- 2024 від 04.04.2024 Головного сервісного центру МВС з відомостями станом на 04.04.2024 з Єдиного державного реєстру транспортних засобів про зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі 44/459-б транспортні засоби, які було зареєстровано під наданими номерними знаками з наданням історії їх реєстрації.

Відповідно до інформації наданої Головним сервісним центром МВС витребуваний, згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі № 44/459-б транспортний засіб вантажний автомобіль-бетонозмішувач Mercedec-Benz Actors 4140 B, кузов № НОМЕР_1 , 2006 р.в., державний номер НОМЕР_4 , свідоцтво НОМЕР_5 від 06.05.2015 зареєстровано за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ), змінено номерний знак на НОМЕР_9 , свідоцтво НОМЕР_10 від 15.01.2021.

З огляду на те, що судом встановлено факт неправомірності вибуття із власності позивача оспорюваного транспортного засобу, останній звернувся до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України.

Захист відносин власності в Україні здійснюється на загальних засадах, визначених Конституцією України, Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Цивільний кодекс України одним зі способів захисту порушених прав передбачено віндикацію.

Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація - це витребування своєї речі не володіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного безпосередньо із власником договору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Для застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України ключовими аспектами є відсутність волі власника на відчуження майна, добросовісність набувача, а також оплатність при відчуженні спірного майна.

Стаття 388 ЦК України передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми. Волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК країни ) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Зазначене також підтверджується висновками Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу на те, що можливість задоволення позовних вимог на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язане із встановленням двох основних обставин - наявності волі у власника (позивача, який витребував майно) та обставин переходу права власності до останнього набувача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним).

Разом з тим, положеннями зазначеної норми не зазначено наслідки у випадку, якщо за встановлених обставинами справи одночасно встановлено і відсутність волі у власника під час вибуття з його володіння майна і наявність добросовісного оплатного набуття права власності відповідачем-володільцем спірного майна.

Безумовною підставою для задоволення віндикаційного позову власника до добросовісного набувача спірного майна є отримання такого майна добросовісним набувачем безоплатно. При цьому, в контексті вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції, позбавлення добросовісного власника власності (незалежно від оплатності/безоплатності) можливе лише у випадку здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Верховний Суд у складі у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20 виснував, що застосування положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України є визначальним питання добросовісності/недобросовісності набувача, оплатність чи неоплатність набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника (за волею чи без волі власника, наприклад, чи в порядку продажу майна у виконавчому провадженні при виконанні судового рішення чи за інших умов), а тому такі обставини підлягають обов`язковому з`ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору.

Як слідує з матеріалів справи, Господарським судом м. Києва при ухваленні рішення від 02.06.2014 у справі № 910/25822/13 встановлено факт неправомірності вибуття із власності банкрута та поза його волею спірного транспортного засобу.

Власник, за наявності підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

З матеріалів справи також вбачається, що згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі № 44/459-б витребувано спірний транспортний засіб від останнього відомого власника - ОСОБА_2 на користь банкрута, а також скасовано державну реєстрацію спірного транспортного засобу за ОСОБА_2 .

Однак, як зазначає позивач, вказане рішення суду виконане не було, а також те, що на підставі відомостей, наданих на вимогу ухвали суду Головним сервісним центром МВС витребуваний транспортний засіб вантажний автомобіль-бетонозмішувач Mercedec-Benz Actors 4140 B, кузов № НОМЕР_1 , 2006 р.в., державний номер НОМЕР_4 , свідоцтво НОМЕР_5 від 06.05.2015 зареєстровано за ОСОБА_1 .

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що набув у власність спірний транспортний засіб на підставі оплатного договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц).

Водночас, з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, саме по собі відібрання від однієї приватної особи майна на користь іншої приватної особи не є виправданим втручанням у право власності за відсутності суспільного інтересу (див. постанову Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 902/1706/13 (902/958/20)).

Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема, про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінки на добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).

Тому, з урахуванням наявного правового регулювання, у разі витребування спірного майна від добросовісного набувача на користь власника, суди, при застосуванні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, повинні досліджувати обставини справи на предмет наявності легітимної мети при витребуванні спірного майна, а також досліджувати обставини справи на предмет чи відповідні дії є пропорційними легітимній меті втручання у право власності відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази суд зазначає, що у даному випадку витребування майна у добросовісного набувача порушує справедливий баланс, покладає на відповідача надмірний індивідуальний тягар та становить порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки є неспівмірним втручанням у право мирного володіння майном.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Копію рішення направити учасникам провадження у справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.11.2024.

Суддя П.П. Чеберяк