Ухвала

від 18.11.2024 по справі 910/14065/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.11.2024Справа № 910/14065/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ІНТЕГРАТОР" до Міністерства оборони України про стягнення 22 608 173,93 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 22 608 173,93 грн. заборгованості за Державним контрактом № 364/23/2 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення від 14.04.2023 року на підставі статей 175, 177, 256, 257, 261, 509, 525, 536, 625, 712 Цивільного кодексу України та статей 173-175, 179-181, 193, 216, 217, 223, 224, 229, 230 Господарського кодексу України.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що вказана позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню, оскільки позовну заяву подано без додержання вимог пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до частини 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з частиною 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частиною 1 та 2 статті 61 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Верховний Суд у своєму рішенні (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2018 року у справі № 910/9224/17) дотримується позиції, що процесуальне представництво юридичної особи може здійснюватись як в порядку самопредставництва, так і іншими особами - представниками юридичної особи за довіреністю.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

Відповідно, особа, яка представляє юридичну особу за довіреністю і виконує процесуальні дії на підставі повноважень, наданих їй довіреністю, виступає від імені цієї особи - довірителя, а не в порядку самопредставництва.

З огляду на викладене представник, звертаючись до суду від імені директора на підставі виданої ним довіреності, не діє у такому разі як законний представник в порядку самопредставництва.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 910/23346/16, від 21.03.2018 року у справі № 916/3283/16, від 14.03.2018 року у справі № 910/22324/16.

Разом з тим, суд зазначає, що 30.09.2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким внесено зміни до Конституції України, та доповнено Основний Закон окремими статтями.

За статтею 59 Конституції України (в редакції цього Закону) кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Також Конституцію України було доповнено статтею 131-2, за частинами першою, третьою та четвертою якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Частинами 1, 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлений перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, якими можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Частиною 1 та 2 статті 61 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Отже, в господарському судочинстві згідно з вимогами статті 60 Господарського процесуального кодексу України допустимим доказом повноважень адвоката, як особи, що підписала, зокрема, позовну заяву, є виключно довіреність або ордер.

Як встановлено судом, позовна заява від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ІНТЕГРАТОР" сформована через систему "Електронний суд" та подана представником Мариничем Антоном Сергійовичем, який діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 05.03.2024 року, в якій зазначено, що Гончаров Олександр Миколайович (керівник позивача) на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.08.2023 року щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ІНТЕГРАТОР" уповноважує, в порядку передоручення, Маринича Антона Сергійовича представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ІНТЕГРАТОР" в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.

Проте, суд зазначає, що з 01.01.2019 року представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції у судах першої інстанції здійснюється виключно адвокатами, які діють на підставі довіреності або ордеру.

Матеріали позовної заяви не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76-79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, Маринич Антон Сергійович є адвокатом відповідно до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", як і відсутні докази на підтвердження того, що Маринич Антон Сергійович діє в порядку самопредставництва, оскільки в додатках до позовної заяви відсутні відповіді документи, зокрема статут, положення чи трудовий договір (контракт), з яких було б чітко визначено його право діяти від імені юридичної особи -позивача без додаткового уповноваження (довіреності).

Крім того, суд зазначає, що у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про адвоката - Маринича Антона Сергійовича, проте суд не може дійти однозначного висновку, що йде мова про одну й ту саму особу, яка підписала даний позов.

Відповідно до частини 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Проте, суд зазначає, що у розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України вказана справа не є малозначною, оскільки предметом спору є стягнення 22 608 173,93 грн.

Також, суд звертає увагу, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТ-ІНТЕГРАТОР" не є органом державної влади та органом місцевого самоврядування.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що до позовної заяви не надано належних доказів в підтвердження обсягу повноважень на підписання та подання позовної заяви від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ІНТЕГРАТОР" Мариничем Антоном Сергійовичем.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про повернення позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду.

В той же час, суд наголошує, що відповідно до частини 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись статтями 162, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву та додані до неї документи повернути заявнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.О. Чебикіна